Рішення

від 12.08.2024 по справі 916/2527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2527/24

Господарський Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/2527/24 в порядку загального позовного провадження за позовом Державного підприємства «ТВК» (67806, Одеська обл., Одеський р-н., смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) до Фізичної особи-підприємця Лермана Аркадія Георгійовича ( АДРЕСА_1 , паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області, 24.12.1997) про стягнення 97195,12 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальних дій суду:

Позивач у позові в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.03.2018 між ДП «ТВК» та ФОП Лерманом А.Г. було укладено договір про надання послуг №С1-25/2018, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу в якості торгового місця складсько-торгівельне приміщення та послуги обслуговування вказаного складського торгівельного приміщення, а відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати послуги з обслуговування, а також витрати по тарифам в терміни, які встановлені договором. Між тим, відповідач не виконав зобов`язання за договором № С1-25/2018 від 06.03.2018, а саме не сплатив позивачу за надані послуги в сумі 59000,00грн, на яку також нараховано до стягнення з відповідача 26831,00грн інфляційних втрат та 8336,12грн три проценти річних.

09.07.2024 за вх.№ 26438/24 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд також стягнути з відповідача 11800,00 грн штрафу нарахованого за період з червня по листопад 2019 року, 61,34 грн заборгованості за спожиту електроенергію, при цьому, у первісній позовній заяві від 06.06.2024 за вх.№2587/24 позивачем були викладені та обґрунтовані обставини щодо стягнення з відповідача 11800,00 грн штрафу нарахованого за період з червня по листопад 2019 року та 61,34 грн заборгованості за спожиту електроенергію. У зв`язку з цим, суд відповідно до положень ч. 3 ст.46 ГПК України приймає до розгляду подану позивачем заяву від 09.07.2024 за вх.№ 26438/24 про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.06.2024 відкрито провадження у справі №916/2527/24, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.06.2024 за вх.№24933/24 до суду від ФОП Лермана А.Г. надійшла заява про розгляд справи №916/2527/24 в порядку загального позовного провадження, з метою з`ясування всіх обставин справи та витребування доказів по справі.

Ухвалою суду від 08.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Лермана А.Г. від 26.06.2024 за вх.№24933/24 про розгляд справи №916/2527/24 в порядку загального позовного провадження.

22.07.2024 за вх.№ 27705/24 до суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі №916/2527/24, у зв`язку із поданням у справі №916/2526/24 клопотання про об`єднання справ №№916/2526/24, 916/2527/26, 916/2628/24, розгляд якого призначено на вересень 2024 року. Так, відповідно до п. 5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Однак, ознайомившись із обставинами справ №№916/2526/24, 916/2527/26, 916/2628/24 судом встановлено, що в даних справах позивачем визначаються різні договори надання складських послуг, відтак, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ФОП Лермана А.Г. від 22.07.2024 за вх.№ 27705/24 в порядку п. 5 ч.1 ст.227 ГПК України та з врахуванням положень ст. 248 ГПК України.

При цьому, слід відмітити, що відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

06.03.2018 між ДП «ТВК» (сторона 1) та ФОП Лерман А.Г. (сторона 2) було укладено договір про надання послуг №С1-25/2018, за умовами якого сторона 1 зобов`язується передати стороні 2 в якості торгового місця, складсько-торгівельного приміщення, яке належить Стороні 1 та розташоване на місці С1-25 загальною площею 72,0 кв.м., строком до 28.02.2048 та здійснення послуг з обслуговування вказаного складсько-торгівельного приміщення, а сторона 2 зобов`язується своєчасно сплачувати послуги з обслуговування, а також витрати по тарифам в терміни які встановлені умовами договору у п.п.22.3, 2.3.1, 3.1, 3.3. та 3.4, відшкодовувати витрати за спожиту електроенергію, згідно тарифів, встановлених НКРЕ на день оплати, за показниками лічильника, який знаходиться із зовнішньої сторони складсько-торгівельного приміщення, встановлення якого здійснюється за рахунок «Сторони 2», за додатковою угодою. Відшкодовування витрат спожитої електроенергії здійснюється з моменту фактичного допуску «Сторони 2» до складсько-торгівельного приміщення за двостороннім актом. Сторона 1 має право змінювати вартість плати за обслуговування складсько-торгівельного приміщення, шляхом встановлення відповідних тарифів на такі послуги (п.п. 2.1., 2.2., 2.2.3., 2.3.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 4.3. договору №С1-25/2018 від 06.03.2018 сторона 2 здійснює оплату послуг за обслуговування складсько-торгівельного приміщення та послуг, щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт згідно тарифів, які встановлюються стороною 1. Термін сплати до 20 числа кожного поточного місяця. За прострочення платежу у розмірі визначеному в п. 3.1 договору сторона 2 щомісяця сплачує штраф у розмірі 20% від суми визначеної п. 3.1. договору.

Додатковою угодою від 06.03.2018 до договору №С1-25/2018 від 06.03.2018 закріплено, що сторони підтверджують, що з моменту підписання даної додаткової угоди сторона 2 приступає до фактичного використання складсько-торгівельного приміщення розташованого на місці №C1-25, а також зафіксовано показники електролічильника, які складають 2549кВт.

23.11.2018 позивач направив на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору №С1-25/2018 від 06.03.2018, разом із додатковою угодою №2 від 17.12.2018 про розірвання договору №С1-25/2018 від 06.03.2018.

01.12.2019 позивач на адресу відповідача направив повідомлення №122 про розірвання договору №С1-25/2018 від 06.03.2018, у зв`язку із наявністю заборгованості ФОП Лермана А.Г. у розмірі 58999,16грн.

Згідно бухгалтерської довідки ДП «ТВК» станом на 20.05.2024 заборгованість Лермана А.Г. за договором №С1-25/2018 від 06.03.2018 становить 70800,00 грн, що складається з 1000,00 за червень 2019 року; 2000,00 грн за липень 2019 року; ??14000,00 грн за серпень 2019 року; ??14000,00 грн за вересень 2019 року; ??14000,00 грн за жовтень 2019 року; ??14000,00 грн за листопад 2019 року, а також нараховано штраф у розмірі 20% від суми визначеної п. 3.1. договору №С1-25/2018 від 06.03.2018, який становить 11800,00грн.

??Відповідно до картки розрахунку №361 за договором №С1-25/2018 від 06.03.2018 про надання послуг, вбачається, що ФОП Лерман А.Г. здійснював останній платіж 17.10.2019 року у сумі 5000,00 гривень, так заборгованість з червня 2019 року по листопад 2019 року склала 70800,00 грн.

Поряд із цим, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 13.11.2019 за договором №С1-25/2018 від 06.03.2018 на суму заборгованості у розмірі 58999,16грн, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши правові позиції позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст.626, ст.627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як свідчать наявні у справі докази, зокрема, договір №С1-25/2018 від 06.03.2018, додаткова угода від 06.03.2018 до договору №С1-25/2018 від 06.03.2018, позивач надав відповідачу у платне користування складсько-торгівельне приміщення, розташоване на місці №C1-25, площею 72,0кв.м., однак, відповідач у період з червня по листопад 2019 року не сплатив за послуги користування складсько-торгівельним приміщенням на загальну суму 59000,00грн та вартість спожитої електроенергії у сумі 61,34грн, передбачені п. 2.2.3. договору №С1-25/2018 від 06.03.2018, що підтверджується бухгалтерською довідкою ДП «ТВК» та актом звірки взаєморозрахунків від 13.11.2019 за договором №С1-25/2018 від 06.03.2018, який підписаний та не заперечується ФОП Лерманом А.Г. Звідси, підлягають судом стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 59000,00грн основного боргу та 61,34грн вартості спожитої електроенергії.

Крім цього, на виконання п.п. 3.1. договору №С1-25/2018 від 06.03.2018 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20% штрафу у розмірі 11800,00грн, нарахованого із загальної суми заборгованості у розмірі 59000,00грн.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. За змістом п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% штрафу встановив, що його зроблено вірно, у зв`язку з чим, судом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 11800,00грн обрахований із загальної суми заборгованості 59000,00грн.

Поряд із цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період з 01.12.2019 по 27.05.2024 в сумі 8336,12 грн та інфляційних втрат за загальний період з 01.12.2019 по 27.05.2024 в сумі 26831,00грн, розраховані із загальної суми 59000, 00 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що позивачем надано до суду розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат у період з 01.06.2019 по 27.05.2024, однак, у прохальній частині позову вказаний період нарахування з 01.12.2019 по 27.05.2024, на підставі викладеного, перевіривши надані позивачем обрахунки, суд встановив, що їх розраховано невірно, виходячи із заявленого періоду з 01.12.2019 по 27.05.2024. Так, за обрахунком суду інфляційні втрати у період з 01.12.2019 по 27.05.2024, виходячи із суми заборгованості 59000,00грн складають 33 308,22грн, а саме IIc (99,80 : 100) (100,20 : 100) (99,70 : 100) (100,80 : 100) (100,80 : 100) (100,30 : 100) (100,20 : 100) (99,40 : 100) (99,80 : 100) (100,50 : 100) (101,00 : 100) (101,30 : 100) (100,90 : 100) (101,30 : 100) (101,00 : 100) (101,70 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,20 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (101,20 : 100) (100,90 : 100) (100,80 : 100) (100,60 : 100) (101,30 : 100) (101,60 : 100) (104,50 : 100) (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) (101,90 : 100) (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (99,40 : 100) (98,60 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (100,50 : 100) (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) (100,20 : 100) (100,60 : 100) = 1.56454609, інфляційне збільшення: 59 000,00 x 1.56454609 - 59 000,00 = 33 308,22 грн.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак, судом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заявлені позивачем інфляційні витрати у розмірі 26831,00грн.

За розрахунком суду три проценти річних у період з 01.12.2019 по 27.05.2024, обраховані із суми 59000,00грн становлять:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/12/2019 до 31/12/2019 59 000,00 x 3 % x 31 : 365 : 10031150,33 грн.з 01/01/2020 до 31/12/2020 59 000,00 x 3 % x 366 : 366 : 1003661770,00 грн.з 01/01/2021 до 31/12/2023 59 000,00 x 3 % x 1095 : 365 : 10010955310,00 грн.з 01/01/2024 до 27/05/2024 59 000,00 x 3 % x 148 : 366 : 100148715,74 грн.Всього нараховано: 7946,07грн три проценти річних.

На підставі викладеного, судом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 7 946,07грн три проценти річних.

Таким чином, судом підлягають частковому задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги, а саме стягненню з відповідача на користь позивача 59000, 00грн основної заборгованості, 61,34 грн вартості спожитої електроенергії, 11800,00 грн 20% штрафу, 26831,00 грн інфляційних втрат, 7946,07 грн три проценти річних.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 3028 грн, які покладаються на відповідача у розмірі 3016, внаслідок часткового задоволення позову судом.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Державного підприємства «ТВК» (67806, Одеська обл., Одеський р-н., смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) до Фізичної особи-підприємця Лермана Аркадія Георгійовича ( АДРЕСА_1 , паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області, 24.12.1997) про стягнення 97195,12 грн.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лермана Аркадія Георгійовича ( АДРЕСА_1 , паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області, 24.12.1997) на користь Державного підприємства «ТВК» (67806, Одеська обл., Одеський р-н., смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) 59000 (п`ятдесят дев`ять тисяч) грн заборгованості, 61 (шістдесят одну) грн 34 коп вартості спожитої електроенергії, 11800 (одинадцять тисяч вісімсот) грн 20% штрафу, 26831 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять одну) грн інфляційних втрат, 7946 (сім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 07 коп три проценти річних, 3016 (три тисячі шістнадцять) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 серпня 2024 р.

Суддя І.А. Малярчук