Рішення

від 12.08.2024 по справі 927/442/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/442/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. Євгена Лоскота, 1, смт Козелець, Чернігівська область, 17000;

в особі позивача: Деснянської селищної ради Чернігівської області,

вул. Ювілейна, 1а, смт Десна, Чернігівський район, Чернігівська область, 17024;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів;

проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013;

до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради,

вул. Рибалко, 6, смт Десна, Чернігівський район, Чернігівська область, 17024,

предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 5994,70 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: Якимчук Ю.В. адвокат, довіреність від 29.01.2024 № 07.5/931;

від відповідача 2: не прибув;

від прокуратури: Рибалко Н.В. прокурор відділу.

У судовому засіданні 12.08.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

10.05.2024, надійшов позов в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Деснянської селищної ради Чернігівської області до відповідачів 1 та 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (далі ТОВ Енера Чернігів) та Комунального некомерційного підприємства Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради (далі КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР), з проханням:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 01.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, укладену між ТОВ Енера Чернігів та КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 12.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, укладену між ТОВ Енера Чернігів та КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради;

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 22.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, укладену між ТОВ Енера Чернігів та КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради;

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 04.10.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, укладену між ТОВ Енера Чернігів та КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради;

- стягнути з ТОВ Енера Чернігів до бюджету територіальної громади Деснянської селищної ради кошти в сумі 5994,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за додатковими угодами: № 1 від 01.09.2022, № 2 від 12.09.2022, № 3 від 22.09.2022 та № 4 від 04.10.2022 до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов Договору зростання ціни товару), що не відповідає положенням Закону України Про публічні закупівлі та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі.

Ухвалою суду від 15.05.2024, на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), вказана позовна заява залишена без руху, прокурору наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

У межах строку, встановленого ухвалою від 15.05.2024, від прокурора, через підсистему Електронний суд, надійшла заява від 24.05.2024 № 50-77-2386ВИХ-24 про усунення недоліків.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 19.06.2024; установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, про що постановив ухвалу від 03.06.2024.

Ухвала про відкриття провадження в справі від 03.06.2024 доставлена в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури, позивачу та відповідачу 1 до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 03.06.2024 о 14:46 (підтверджується довідками про доставку електронного листа); відповідачу 2 направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією (отримана 07.06.2024, що підтверджується трекінгом Укрпошти, ШКІ 06000926639916).

27.05.2024, від позивача надійшло клопотання № 06-02/607 від 21.05.2024 про розгляд справи без участі представника за наявними в справі матеріалами.

18.06.2024, відповідач 1, через систему Електронний суд, надіслав відзив на позов (поданий в установлений строк) в якому просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що позивач не наділений повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі, проведених згідно з ЗУ «Про публічні закупівлі», визначена прокурором особа не має статусу позивача. Чинне законодавство не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Вказує на те, що прокурор не довів належними доказами недійсність додаткових угод та їх укладення з порушенням частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Звертає увагу на те, що в споживача відсутній обов?язок споживання того обсягу електричної енергії, яка визначена договором. Заперечує щодо застосування до даних правовідносин приписів статті 216, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). На момент укладення Договору та додаткових угод до нього постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин. Просить врахувати окрему думку до постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, яка узгоджується з позицією відповідача 1.

У підготовче засідання 19.06.2024 прибули прокурор та повноважний представник відповідача 1. Позивач та відповідач 2 до суду не прибули, про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлені в установленому законом порядку, про що свідчать наявні матеріали справи.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі представника задоволене судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Відзив на позов відповідача 1 залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.06.2024 суд постановив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів; закрив підготовче провадження; призначив справу до розгляду по суті на 12.08.2024, про що позивач та відповідач 2 повідомлені ухвалою суду від 19.06.2024, в порядку статей 120, 121 ГПК України (доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 19.06.2024 о 17:22); відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцію (отримана 26.06.2024, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600933460468).

26.06.2024, від в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (подана в належний строк) якою прокурор, спростовуючи доводи відповідача зазначив, що належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в особі позивача. Грошові кошти в сумі 5994,70 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, а тому останній зобов?язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

03.07.2024, від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив (у належний строк). Підтримав правову позицію, наведену в відзиві на позов.

У судове засідання 12.08.2024 прибули прокурор та повноважний представник відповідача 1. Позивач та відповідач 2 до суду повторно не прибули, про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлені в установленому законом порядку, про що свідчать наявні матеріали справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відзив на позов в установлений строк від відповідача 2 до суду не надходив.

За частиною 9 статті 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 12.08.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав прокурора, представника відповідача 1.

Прокурор позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задовлення позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені в відзиві на позов та в письмових запереченнях.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

26.11.2021, КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР на веб-порталі публічних закупівель Prozorro розміщене оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-11-26-001174-с на закупівлю електричної енергії код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія, обсягом 38518 кВт*год, строком поставки від 01.01.2022 до 31.12.2022 за кошти місцевого бюджету.

За результатами проведених торгів, відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій, переможцем визнане ТОВ Енера Чернігів (відповідач 1), за остаточною ціновою пропозицією 145598,04 грн з ПДВ.

04.01.2022, між КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР (споживач) та ТОВ Енера Чернігів (постачальник) укладений Договір №160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (далі Договір), відповідно до п. 1.2. якого умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ).

За пунктами 2.1., 2.2. та 3.1. Договору постачальник продає електричну енергію по ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обсяги: 38518 кВт/год. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.

Постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 3.3. Договору).

За умовами п. 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

У разі надання в установленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), зокрема, зміненим на запропонованих постачальником умовах якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Сума Договору складає 145598,04 грн з ПДВ.

За змістом п. 6.1. Договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 13.4. Договору істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.

У п. 14.1. сторони визначили, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до нього, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Пунктом 14.2. Договору визначено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Постачальник зобов?язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Матеріали справи містять заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до Договору), підписану споживачем (а. с. 43).

Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт*год 3,78 грн з ПДВ (а. с. 44).

ТОВ Енера Чернігів звернулось до КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР з листом б/н, б/д, яким повідомило споживача про щоденну закупівлю електроенергії на ринку та про те, що не може постачати електричну енергію підприємству по збитковій ціні. Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі в разі збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, направляє додаткову угоду №1 щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору №160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, просить підписати та повернути її ТОВ Енера Чернігів.

ТОВ Енера Чернігів до листа-звернення доданий експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 521/22 від 17.08.2022, на запит ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна на ринку на добу наперед в ОЕС України за липень (01.07-31.07)2022 становить 2640,45 грн/МВт. год; за 1 декаду серпня (01.08-10.08)2022 2949,10 грн/МВт. год; відсоток коливання ціни + 11,69%.

01.09.2022, ТОВ Енера Чернігів та КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 01.08.2022, за умовами якої, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 5,16%, викладений п.1 додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2. до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1кВт*год: 3,95364 грн з ПДВ; обсяги: 38518 кВт/год; викладений додаток 3 «Специфікація на поставку товару» в новій редакції.

ТОВ Енера Чернігів звернулось до КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР з листом б/н, б/д, яким повідомило споживача про щоденну закупівлю електроенергії на ринку та про те, що не може постачати електричну енергію підприємству по збитковій ціні. Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі в разі збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, направляє додаткову угоду № 2 щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, просить підписати та повернути її ТОВ Енера Чернігів.

ТОВ Енера Чернігів до листа-звернення доданий експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 570-1/22 від 01.09.2022, на запит ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна на ринку на добу наперед в ОЕС України за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2022 становить 2949,10 грн/МВт. год; за 3 декаду серпня (21.08-31.08) 2022 3144,19 грн/МВт. год; відсоток коливання ціни + 6,62%.

12.09.2022, ТОВ Енера Чернігів та КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР уклали додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 02.08.2022, за умовами якої, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 6,61%, викладений п.1 додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2. до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1кВт*год: 4,187560 грн з ПДВ; обсяги: 38518 кВт/год; викладений додаток 3 «Специфікація на поставку товару» у новій редакції.

ТОВ Енера Чернігів звернулось до КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР з листом б/н, б/д, в якому повідомило споживача про щоденну закупівлю електроенергії на ринку та про те, що не може постачати електричну енергію підприємству по збитковій ціні. Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі в разі збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, направляє додаткову угоду № 3 щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, просить підписати та повернути її ТОВ Енера Чернігів.

ТОВ Енера Чернігів доданий експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 642/22 від 13.09.2022, на запит ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна на ринку на добу наперед в ОЕС України за 3 декаду серпня (21.08-31.08)2022 становить 3144,19 грн/МВт. год; 1 декаду вересня (01.09-10.09)2022 3303,39 грн/МВт. год; за відсоток коливання ціни + 5,06%.

22.09.2022, ТОВ Енера Чернігів та КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР уклали додаткову угоду № 3 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 01.09.2022, за умовами якої, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 5,06%, викладений п.1 додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2. до Договору у наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1кВт*год: 4,378463 грн з ПДВ; обсяги: 38518 кВт/год; викладений додаток 3 «Специфікація на поставку товару» в новій редакції.

ТОВ Енера Чернігів звернулось до КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР з листом б/н, б/д, яким повідомило споживача про щоденну закупівлю електроенергії на ринку та про те, що не може постачати електричну енергію підприємству по збитковій ціні. Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі в разі збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, направляє додаткову угоду № 4 щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, просить підписати та повернути її ТОВ Енера Чернігів.

ТОВ Енера Чернігів доданий експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 680/22 від 21.09.2022, на запит ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна на ринку на добу наперед в ОЕС України за 1 декаду вересня (01.09-10.09)2022 становить 3303,39 грн/МВт. год; за 2 декаду вересня (11.09-20.09)2022 3590,50 грн/МВт. год; за відсоток коливання ціни + 8,69%.

04.10.2022, ТОВ Енера Чернігів та КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР уклали додаткову угоду № 4 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 02.09.2022, за умовами якої, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 8,69%, викладений п.1 додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2. до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1кВт*год: 4,722907 грн з ПДВ; обсяги: 38518 кВт/год; викладений додаток 3 «Специфікація на поставку товару» в новій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з серпня по жовтень 2022 року TOB Енера Чернігів поставило КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР 7391 кВт/год на загальну суму 33932,68 грн, що підтверджується Актами прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії: № 1630605/82264/1 від 19.09.2022 (у серпні 2022 року поставлено 1820 кВт/год на суму 7621,36 грн); № 1630605/99733/1 від 17.10.2022 (у вересні 2022 року поставлено 2503 кВт/год на суму 11821,44 грн); № 1630605/117418/1 від 14.11.2022 (у жовтні 2022 року поставлено 3068 кВт/год на суму 14489,88 грн).

КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР за поставлену за період з серпня по жовтень 2022 року електроенергію в кількості 7391 кВт/год перерахував відповідачу 33932,68 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 314 від 19.09.2022 на суму 7621,36 грн, № 367 від 20.10.2022 на суму 11821,44 грн, № 453 від 14.11.2022 на суму 14489,88.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що на підставі додаткових угод № 1 від 01.09.2022, № 2 від 12.09.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 04.10.2022 до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, укладених з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, вартість 1 кВт/год електроенергії зросла на 0,942907 грн (з 3,78 грн до 4,722907) або на 24,94%. Тобто споживач КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР, здійснив оплату товару за ціною значно вищою, ніж було визначено Договором, що призвело до неефективного використання бюджетних коштів споживача та нівелює принципи публічної закупівлі. Джерело фінансування закупівлі місцевий бюджет.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено. Положення вказаної норми відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4, 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даній справі прокурором поданий позов в особі Деснянської селищної ради Чернігівської області, в зв`язку з невиконанням останньою своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Деснянської селищної ради Чернігівської області.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно із частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1 та 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування в межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Статуту КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР, затвердженого рішенням ХIV сесії 8 скликання Деснянської селищної ради від 07.09.2021 (далі Статут), КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР створено на базі майна Деснянської селищної ради.

Засновником, власником та органом управління майном Підприємства є Деснянська селищна рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику.

Згідно з підпунктом 5.3.2. Статуту джерелами формування майна та коштів Підприємства є кошти місцевого бюджету.

У пункті 10.4. Статуту визначено, що засновник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності Підприємства. Підприємство подає засновнику, за його вимогою, бухгалтерський звіт та іншу документацію, яка стосується фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, Деснянська селищна рада Чернігівської області, яка є засновником КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР, управляє закріпленим за ним майном, наділена повноваженнями контролю фінансово-господарської діяльності Підприємства, в тому числі коштів, за рахунок яких здійснювалося фінансування Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022.

З огляду на приписи статей 2, 22 Бюджетного кодексу України КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електроенергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, визначених розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

За доводами прокурора, Деснянська селищна рада Чернігівської області є особою, уповноваженою на здійснення контролю за виконанням місцевого бюджету та головним розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких проведена закупівля та має повноваження зі здійснення контролю за станом фінансової дисципліни закладу охорони здоров`я, а також наділена процесуальною дієздатністю щодо подання позовів до суду з указаних питань.

Прокурор звертався до Деснянської селищної ради з листами № 50-77-1305ВИХ-24 від 20.03.2024 та № 50-77-1763ВИХ-24 від 16.04.2024, в яких повідомив про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод був порушений п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень, у тому числі в судовому порядку.

Деснянська селищна рада Чернігівської області листами № 78 від 08.04.2024 та № 01-03/58-511 від 26.04.2024 повідомила прокурора про те, що заходи щодо стягнення надмірно сплачених коштів за Договором № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 не вживалися, позов не пред?являвся, щодо звернення з позовом безпосередньо прокуратурою не заперечує.

Оскільки Деснянська селищна рада Чернігівської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту охоронюваних законом інтересів, порушених внаслідок укладення спірних додаткових угод та пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, а тому є належним позивачем у цій справі. Нездійснення компетентним у спірних правовідносинах органом жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне здійснення нею заходів щодо захисту державних інтересів, бездіяльність і невжиття належних заходів щодо усунення таких порушень.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор листом № 50-77-1981вих-24 від 30.04.2024, попередньо, до звернення до суду, повідомив Деснянську селищну раду Чернігівської області про подання позову до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Деснянської селищної ради Чернігівської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 5994,70 грн.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Деснянської селищної ради Чернігівської області та наявність підстав для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави, а відтак доводи відповідача 1 стосовно неналежного обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави в особі позивача відхиляються судом.

Суд врахував, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни на постачання електроенергії після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів, створює загрозу порушення економічних інтересів держави в бюджетній сфері, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України (далі ГК України) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі (в редакції діючій на момент укладення Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п. 2 у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульована саме зміна істотних умов договору в разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору в частині його ціни за одиницю товару є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.

Суд установив, що відповідачі уклали Договір № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання цього Договору сторони погодили всі його істотні умови предмет, ціну, строк виконання зобов?язань, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України Про публічні закупівлі.

Виходячи з умов пунктів 2.2., 5.1. обсяги електричної енергії за цим Договором: 38518 кВт/год. Сума Договору складає 145598,04 грн з ПДВ. Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт*год 3,78 грн з ПДВ.

Додатковими угодами: № 1 від 01.09.2022, № 2 від 12.09.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 04.10.2022 до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 змінені його істотні умови, зокрема за підсумком збільшена ціна за одиницю товару з 3,78 з ПДВ до 4,722907 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 0,942907 грн або на 24,94%.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод: № 1 від 01.09.2022, № 2 від 12.09.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 04.10.2022 до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 відповідач 1 обґрунтував коливанням ціни на ринку електричної енергії, про що надав споживачу експертні висновки Харківської торгово-промислової палати № 521/22 від 17.08.2022, № 570-1/22 від 01.09.2022, № 642/22 від 13.09.2022, № 680/22 від 21.09.2022, які складались на підставі інформації АТ «Оператор ринку» про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об?єднаної енергетичної системи) України.

Оскаржувані додаткові угоди укладені сторонами на підставі п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (про що зазначено в п. 1 цих угод).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2022, між відповідачами укладена Додаткова угода № 1, якою з 01.08.2022 збільшена ціна електричної енергії за 1 кВт/год до 3,95364 грн з ПДВ. Разом з тим, за Договором відповідач 1 протягом періоду з 01.08.2022 по 01.09.2022 щоденно постачав, а відповідач 2 приймав та споживав електричну енергію. Тобто Додатковою угодою № 1 сторони змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана відповідачу 2 та спожита ним з 01.08.2022. Тобто, товар, поставлений відповідачем 1 до 01.09.2022, був не тільки прийнятий відповідачем 2 у власність, а й спожитий.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновок, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а її зміна після виконання продавцем зобов?язання з передачі такого товару в власність покупця не допускається, відповідно до частини 3 статті 632 ЦК України.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його в власність покупця за договором про закупівлю можлива в випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення в випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та п. 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

За п. 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій в порядку та спосіб, визначеними процесуальним законом.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Вищевикладене спростовує доводи відповідача 1 про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Щодо доводів відповідача 1 про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС суд зазначає, що окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (частина 3 статті 34 ГПК України).

Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду.

Відповідно до частин 5, 6 статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку за принципом ціноутворення по заявленій (пропонованій) ціні відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії.

На підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідач 1, як вже зазначалося, надав відповідачу 2 експертні висновки Харківської торгово-промислової палати № 521/22 від 17.08.2022, № 570-1/22 від 01.09.2022, № 642/22 від 13.09.2022, № 680/22 від 21.09.2022, проте вони містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю та обрані довільно, без урахування дати укладення Договору та погодження сторонами його істотних умов (ціни) та без урахування коливання ціни в розрахунковому періоді в цілому, тенденція зміни якого простежується щодобово. За приміткою ці довідки носять виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховують умови Договору.

При цьому відсутні дані про коливання ціни електроенергії на ринку. Тобто, вказані експертні висновки не містять належного документального підтвердження коливання ціни на ринку в відповідний період, після укладення попередньої додаткової угоди, якою вже збільшено ціну.

За висновком суду, з метою підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку, необхідно порівнювати її ціну за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, обов`язково таке порівняння має бути проведене починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Стосовно додаткових угод № 1 від 01.09.2022, № 2 від 12.09.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 04.10.2022 до Договору, ціна за 1 кВт/год електричної енергії збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни, що суперечить положенням п. 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та висновкам Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо їх застосування, тобто ціна електроенергії збільшена без належного підтвердження наявності коливання ціни на ринку після укладення Договору та кожної наступної додаткової угоди, відтак додаткові угоди укладені з порушенням статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підлягають визнанню недійсними.

Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, є похідною від попередніх, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

З матеріалів справи вбачається, що надані постачальником документи не є належними доказами на підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку в порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної процедури закупівлі) а також у порівняні з моментом введення в дію нових цін (починаючи з 01.08.2022), за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на 0,942907 грн або на 24,94%.

За даними, опублікованими на офіційному сайті ДП Оператор ринку щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України (www.oree.com.ua) дійсно простежується тенденція коливання ціни на ринку, при цьому, таке коливання, протягом дії Договору, мало місце як у сторону зменшення, так і в сторону збільшення (оскільки ціна змінюється щодобово).

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й в зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР мало беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача 1 про збільшення ціни, підписало спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1 кВт/год електричної енергії зросла на 24,94%.

Укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод № 1 від 01.09.2022, № 2 від 12.09.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 04.10.2022 до Договору № 160679ВЦ від 04.01.2022 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, що вони суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак підлягають визнанню недійсними, відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 5994,70 грн.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути, в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Як уже зазначалося, за Договором (пункти 2.2., 5.1.) та Комерційною пропозицією (додаток № 2) відповідач повинен був поставити позивачу 38518 кВт/год електричної енергії за ціною 3,78 грн за 1 кВт/год; сума договору складає 145598,04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за період з серпня по жовтень 2022 року відповідач 1 поставив КНП Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги ДСР електричну енергію в обсязі 7391 кВт/год, на підставі підписаних сторонами Актів прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії, за яку відповідач 2 фактично сплатив 33932,68 грн (підтверджується наданими платіжними дорученнями), тоді як враховуючи ціну, обумовлену в Договорі (3,78 грн за 1 кВт/год) повинен був сплатити 27937,98 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 5994,70 грн (33932,68 грн 27937,98 грн).

Відтак суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог зі стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у межах заявлених вимог у сумі 5994,70 грн.

Приймаючи до уваги, що грошові кошти в сумі 5994,70 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов?язаний повернути їх до бюджету територіальної громади Деснянської селищної ради, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

При цьому доводи відповідача 1 про те, що приписи статей 216, 1212 ЦК України не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються вищенаведеними висновками суду.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, прокурор на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76 - 79 ГПК України, довів наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання спірних угод недійсними та стягнення 5994,70 грн безпідставно отриманих коштів.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір виник в результаті укладення відповідачами 1 та 2 неправомірних додаткових угод, суд з огляду на задоволення позову в повному обсязі, покладає понесені прокурором витрати по сплаті судового збору на відповідачів у рівних частинах (по 7570,00 грн).

Керуючись статтями 13, 14, 42, 53, 55, 73 - 80, 86, 129, 165 - 167, 178, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Задовольнити повністю позов В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури (вул. Євгена Лоскота, 1, смт Козелець, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави, в особі позивача: Деснянської селищної ради Чернігівської області (вул. Ювілейна, 1а, смт Десна, Чернігівський район, Чернігівська область, 17024, код ЄДРПОУ 05389882) до відповідачів 1 та 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) та Комунального некомерційного підприємства Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради (вул. Рибалко, 6, смт Десна, Чернігівський район, Чернігівська область, 17024, код ЄДРПОУ 40893412) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 5994,70 грн.

2.Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 01.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Комунальним некомерційним підприємством Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради.

3.Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 12.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Комунальним некомерційним підприємством Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради.

4.Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 22.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Комунальним некомерційним підприємством Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради.

5.Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 04.10.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 160679ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Комунальним некомерційним підприємством Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) до бюджету територіальної громади Деснянської селищної ради (вул. Ювілейна, 1а, смт Десна, Чернігівський район, Чернігівська область, 17024, код ЄДРПОУ 05389882) 5994,70 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 7570,00 грн судового збору.

8. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Деснянський центр первинної медико-санітарної допомоги Деснянської селищної ради (вул. Рибалко, 6, смт Десна, Чернігівський район, Чернігівська область, 17024, код ЄДРПОУ 40893412) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 7570,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повне судове рішення складене та підписане 13.08.2024.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко