Рішення

від 05.06.2024 по справі 761/40846/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40846/23

Провадження № 2/761/4152/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.

з участю секретаря: Яцишина А.А.

позивача: ОСОБА_1

представників позивача: Авдєєва Б.М. , ОСОБА_3

представника відповідача: Браніцького О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернулась через свого представника - адвоката Авдєєва Б.М. до суду із вказаним позовом в якому просила суд: скасувати Наказ Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №18» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №678-к від 06.10.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №18» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 09.10.2023 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №18» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.10.2023 року до дня поновлення на роботі у зв`язку із незаконним звільненням та покласти судові витрати на Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня №18» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В обгрунтування позову зазначено, що, починаючи з березня 2023 року, з боку керівництва медичного закладу Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №18» (далі по тексту - КНП «KMKJI №18») в особі в.о. директора ОСОБА_5 , заступника директора з лікувально-діагностичної роботи ОСОБА_6 , заступника директора з хірургічної допомоги ОСОБА_7 (він же Голова комісії по проведенню перевірки медичної документації та якості надання медичної допомоги), завідуючої терапевтичним відділенням ОСОБА_8 відбувалося упереджене ставлення до позивачки, яке проявлялося у постійній перевірці медичних карт стаціонарних хворих та ініціативі постійних службових перевірок.

Результатом систематичного тиску зі сторони адміністрації відповідача були два накази про оголошення доган позивачці: Наказ №216-к від 11.04.2023 року та Наказ №232-к від 21.04.2023 року.

Позивач не оскаржувала вищезгадані накази оскільки вважала недоцільним витрати часу та коштів на оскарження неправомірних наказів.

В подальшому, тиск на позивачку з боку адміністрації Ввідповідача відновився. Заступник директора з лікувально-діагностичної роботи ОСОБА_6 не у встановленому порядку забрав частину медичної карти стаціонарного хворого №ІХ- 230904/9187 й залишив її у себе в кабінеті на половину робочого дня. Також дав усне доручення одному із медичних працівників скопіювати дану частину медичної карти на копіювальному пристрої й ініціював перевірку записів в ній по копії.

Відповідно до Наказу №180-ОД від 18.09.2023 року, створено комісію по перевірці ведення медичної документації пацієнта, що перебував на лікуванні у терапевтичному відділенні КНП «KMKJI № 18». 29.09.2023 року, в період відсутності позивачки відбулося засідання комісії по перевірці ведення медичної документації пацієнта. Також позивачці вручили запит на надання пояснень в строк до 09:00 03.10.2023 року. Позивач відразу 02.10.2023 року написала заяву на ім`я в.о. директора КНП «KMKJI №18» ОСОБА_5 з проханням надати медичну карту стаціонарного хворого №ІХ-230904/9187 для підготовки пояснень на Запит. ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_7 (Голова комісії по проведенню перевірки медичної документації та якості надання медичної допомоги - заступник директора з хірургічної допомоги) в усній формі відмовила в надані вищезгаданої медичної карти додавши, що до даної медичної карти у неї питань та зауважень немає.

Крім того, позивачка, зазначає, що будь-якої шкоди будь-яким особам заподіяно не було, в той час як наявність шкоди є одним із важливих критеріїв щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

03.10.2023 року відповідач Наказом №665-к від 03.10.2023 року переводить позивачку тимчасово з 04.10.2023 року по 31.10.2023 року на посаду лікаря-терапевта виїзної бригади паліативної допомоги відділення паліативної допомоги

Позивачка, серед іншого, також зазначає, що 04.10.2023 року до системного тиску з боку адміністрації відповідача долучився в.о. завідувача відділення паліативної допомоги ОСОБА_9 .

Вищезазначене, на думку позивача, свідчить про системний тиск на неї з боку адміністрації відповідача.

В позові зазначено, що оспорюваний наказ не містить будь-якого посилання роботодавця на вину працівника, як на одну з важливих ознак порушення трудової дисципліни, також не встановлено невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків, які б прямо вказували на достатність підстав для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи викладене, роботодавець не мав достатніх правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, на думку позивача, Наказ №678-к від 06.10.2023 року не містить самостійного обґрунтування причин звільнення позивача, в той час як ст. 147 КЗпП України імперативно передбачає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, або догана, або звільнення, тому, відповідач не мав достатніх правових підстав для звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, позивачка вважає, що її звільнення здійснено з порушенням норм КЗпП України, а тому вона вимушена звернутись до суду із вказаним позовом за захистом своїх трудових прав.

10.11.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.12.2023 надійшов відзив на вказану позовну заяву в якій сторона відповідача повністю заперечує проти задоволення позову у зв`язку із його безпідставністю.

Так, у відзиві зазначено, що Посадовою інструкцією передбачено, що лікар-терапевт несе відповідальність за неякісну роботу та помилкові дії, бездіяльність та неприйняття рішень, що входять в його обов`язки та відносяться до його компетенції у відповідності з чинним законодавством.

При цьому, що позивачку ОСОБА_1 роботодавець двічі протягом 2023 року притягував до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за аналогічні порушення стосовно порушень порядку ведення медичної документації та якості надання медичної допомоги, що підтверджено відповідними наказами Наказ №216-к від 11.04.2023 року та Наказ №232-к від 21.04.2023 року, які, в свою чергу, не були оскаржені працівником і ще не минув рік з дня їх винесення, однак вказані заходи не дали позитивних наслідків, ОСОБА_1 не змінила свого ставлення до виконання роботи та після попереднього застосування заходів дисциплінарного стягнення, знову вчинилп дисциплінарний проступок, що підтверджує факт систематичного порушення позивачкою трудових обов`язків.

Так, 11 вересня 2023 року заступник директора з організації лікувально- діагностичної роботи ОСОБА_6 під час аналізу медичної документації пацієнтів, що перебувають у терапевтичному відділенні виявив порушення при веденні медичної карти стаціонарного хворого пацієнта ОСОБА_10 . Про зазначене було повідомлено в.о. директора у формі доповідної.

Вподальшому, 18 вересня 2023 року Наказом № 180-ОД створено комісію по перевірці ведення медичної документації пацієнта ОСОБА_10 .

Провівши засідання, комісія з метою уточнення обставин та проведення неупередженого об`єктивного вияснення ситуації, вирішила за доцільне отримати письмові пояснення від лікаря-терапевта терапевтичного відділення ОСОБА_1 (протокол № 1 від 22.09.2023). Позивачці було вручено запит із переліком питань, які вона отримала 02.10.2023.

За результатами засідань комісія виявила численні порушення лікарем терапевтом терапевтичного відділення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства.

Відповідач, встановивши, що позивач не виконував без поважних причин обов`язки, покладені на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку і чинним законодавством у галузі медицини, що підтверджено проведенням службових розслідувань, врахувавши, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалися дисциплінарні стягнення за невиконання трудових обов`язків (які є чинними відповідно до ст. 150 КЗпП України), дотримавшись процедури, передбаченої ст. 147-149 КЗпП України, прийняв рішення про необхідність застосування звільнення, як крайнього заходу дисциплінарного впливу.

Як наслідок, 06 жовтня 2023 року Відповідачем було прийнято Наказ № 678-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з яким позивачка ознайомилася у цей же день.

З огляду на вказане, у відзиві зазначено, що роботодавець додержався вимоги щодо підстав та порядку звільнення позивачки з роботи відповідно п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, яке відповідає вимогам закону, оскільки наявна сукупність передбачених положеннями цієї норми підстав: порушення стосується тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника і випливають з посадової інструкції, правил внутрішнього трудового розпорядку, нормативно-правових актів в галузі медицини; неналежне виконання працівником трудових обов`язків є винним, скоєним без поважних причин, умисно; неналежне виконання трудових обов`язків було систематичним; попередньо мало місце накладення дисциплінарних стягнень у вигляді догани, які не втратили юридичної сили; з моменту виявлення порушення до звільнення у дисциплінарному порядку минуло не більше місяця.

29.05.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому сторона позивача висловила свою незгоду із двома наказами про її попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності - догани та наявність грубих порушень як в роботі Комісії, так і в роботі інших лікарів, висловила твердження щодо неправомірності протоколу ЛКК та висловила сумніви щодо професійності та компетентності її складу. При цьому, ОСОБА_1 вважає, що дії адміністрації КНП «КМКЛ №18» свідчать про системний тиск на неї.

Крім цього, у відповіді на відзив вказується на наявність в Протоколі №1 невідповідності номерів наказів та наявність суперечливих даних які відображені в ньому.

Під час розгляду справи судом відповідною ухвалою від 02.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлений позов і просили його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні повністю.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю, є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала лікарем-терапевтом терапевтичного відділення в Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня №18» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 01.07.2011.

Між вказаними сторонами було укладено відповідну трудову угоду в якій передбачено, що працівник зобов`язаний дотримуватись положень цієї угоди, виконувати вимоги посадової інструкції, виконувати свої функціональні обов`язки. Коло обов`язків, які виконує кожний працівник за своїм фахом, кваліфікацією або посадою, визначається керівником структурного підрозділу на основі посадової інструкції та функціональних обов`язків (пункт 2.5.«д»).

03 січня 2012 року роботодавцем затверджено посадову інструкцію лікаря-терапевта терапевтичного відділення КМКЛ № 18 ОСОБА_1.

Рішенням конференції трудового колективу Київської міської клінічної лікарні № 18, оформленого протоколом № і від 04.02.2015, затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників Київської міської клінічної лікарні № 18.

Посадовою інструкцією лікаря-терапевта терапевтичного відділення КМКЛ № 18 передбачено, зокрема п.1.1., що у своїй діяльності лікар-терапевт керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління і закладів охорони здоров`я, організацію терапевтичної допомоги населенню. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування та диспансеризації терапевтичних хворих, надає їм щоденно цілодобово швидку та невідкладну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями/лікарських засобів.

До завдань і обов`язків позивача відповідно до п.2 вказаної інструкції належало проводити огляд стаціонарних та амбулаторних хворих, за графіком затвердженим адміністрацією КМКЛ №18. Забезпечити раннє виявлення, кваліфіковане та своєчасне обстеження, спеціалізоване лікування хворих. Забезпечити своєчасне проведення експертизи тимчасової непрацездатності згідно чинного законодавства. Здійснювати, у відповідності з показами, своєчасну госпіталізацію при необхідності перевід пацієнтів в лікувальний заклад. Активно впроваджувати в практику нові лікувальні методи та заходи первинної та вторинної профілактики, діагностики, лікування та реабілітації хворих. Отже, Позивач був зобов`язаний дотримуватися і виконувати вимоги нормативно-правових актів у галузі охорони здоров`я.

Відповідальність передбачена в п.4 в якому зазначено, що лікар-терапевт несе відповідальність за неякісну роботу та помилкові дії, бездіяльність та неприйняття рішень, що входять в його обов`язки та відносяться до його компетенції у відповідності із чинним законодавством.

Відповідно до Наказу №665-к від 03.10.2023 року відповідач тимчасово (з 04.10.2023 по 31.10.2023) перевів позивача на посаду лікаря-терапевта виїзної бригади паліативної допомоги відділення паліативної допомоги.

В подальшому, згідно Наказу №678-к від 06.10.2023 року відповідачем 06.10.2023 року звільнено позивача з посади лікаря-терапевта виїзної бригади паліативної допомоги відділення паліативної допомоги за п.3 ч.І ст.40 Кодексу законів про працю України (т.1 а.с. 21-24).

Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року в справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18).

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, та порушив її знову.

Аналогічне тлумачення поняття «систематичності» застосоване в ухвалі Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року в справі № 641/6317/16-ц (провадження № 61-41679ск18).

Підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є встановлені службовою перевіркою - систематичне невиконання без поважних причини обов`язків, покладених Трудовою угодою від 01.07.2011, Правилами внутрішнього трудового розпорядку (п.3.2), затверджених рішенням конференції трудового колективу KMKJI №18 (Протокол №1 від 04.02.2015), посадовою інструкцією лікаря-терапевта терапевтичного відділення від 03.01.2012 - невиконання вимог наказів Міністерства охорони здоров`я України: №110 від 14.02.2012, №415 від 19.08.2005, №189 від 09.04.2008, №184 від 26.07.1999, №823 від 18.03.2022, порушення вимог Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних» (доступ сторонньої людини до конфіденційної інформації», з урахуванням, що ОСОБА_1 вже двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності за аналогічні порушення наказами №216-к від 11.04.2023 та № 232-к від 21.04.23.

Перевіряючи обставини звільнення позивачки, судом встановлено, що 11 вересня 2023 року заступник директора з організації лікувально-діагностичної роботи ОСОБА_6 звернувся із доповідною запискою до в.о. директора відповідача з проханням призначити комісію для проведення службової перевірки, оскільки під час аналізу медичної документації пацієнтів, що перебувають у терапевтичному відділенні, виявив порушення при веденні медичної карти стаціонарного хворого пацієнта ОСОБА_10 (т.1 а.с. 168).

18 вересня 2023 року Наказом № 180-ОД створено комісію по перевірці ведення медичної документації пацієнта ОСОБА_10 (т.1 а.с.169).

Провівши засідання, комісія, з метою уточнення обставин та проведення неупередженого об`єктивного вияснення ситуації, запросила отримати письмові пояснення від лікаря-терапевта терапевтичного відділення ОСОБА_1 , що підтверджено відповідним протоколом № 1 від 22.09.2023 (т.1 а.с. 170-174).

Позивачу було вручено запит із переліком питань, які вона отримала 02.10.2023, що стороною позивача не заперечувалось, а 03 жовтня 2023 року від позивача на адресу голови комісії надійшли відповідні пояснення позивача (т.1 а.с. 175, 176-185).

Однак, за результатами засідань, комісія, у розпорядженні якої були медична документація хворого ОСОБА_10 , копія звернення дружини пацієнта, доповідна записка, пояснення та заява про доступ до мед карти стаціонарного хворого, копія результатів мікробіологічного дослідження, тощо, виявила численні порушення лікарем-терапевтом терапевтичного відділення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, що надійшло своє відображення у відповідному протоколі №2 засідання комісії по проведенню перевірки ведення медичної документації та якості надання медичної допомоги ОСОБА_10 .

Так, відповідно до протоколу №2 від 04.10.2023 (т.1 а.с. 179-185), на засіданні комісії в цей день вислухали голову комісії ОСОБА_11 , який, серед іншого, доповів про підстави відмови у доступі ОСОБА_1 до медичної документації, що пов`язані із наявністю у комісії питань недоліків і неповнотою її ведення та оформлення, а також навів контраргументи письмовим поясненням позивачки.

Відповідно до вищевказаного протоколу №2, на основі вивчення наданих комісії матеріалів, комісія виявила численні порушення лікарем терапевтом терапевтичного відділення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства:

1.наказу МОЗ України №110 від 14.02.2012 щодо затвердження Форми 003/о Медична карта стаціонарного хворого та Інструкції щодо її заповнення: шаблонність та не інформативність щоденників, відсутність консультацій хірурга, ендоскопіста;

2.наказу МОЗ України №110 від 14.02.2012 щодо затвердження Форми 003-6/о Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення на присутність або участь учасників освітнього процесу та Інструкції щодо її заповнення : неправильне оформлення - відсутність прізвища пацієнта;

3.наказу МОЗ України №415 від 19.08.2005 щодо затвердження Форми 503-1/о Інформована згода на проходження тесту на ВІЛ та Інструкції щодо її заповнення: неправильне оформлення - відсутність прізвища пацієнта;

4.наказу МОЗ України №189 від 09.04.2008 «Про затвердження положення про експертизу тимчасової непрацездатності: неправильне оформлення страхового анамнезу;

5.наказу МОЗ України №184 від 26.07.1999 щодо затвердження Форми 004/0 Температурний листок та Інструкції щодо її заповнення: відсутність температурного листка та відповідно відсутність контролю за температурою у пацієнта який отримує АМТ у зв`язку із інфекційним процесом;

6.наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.03.2022 № 823 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою» та наказу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №417 від 13.04.2023 Про організацію надання медичної допомоги у закладах охорони здоров`я, що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва»: відсутність обгрунтування призначення антимікробних препаратів;

7.наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.03.2022 № 823 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою»» та наказу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №417 від 13.04.2023 Про організацію надання медичної допомоги у закладах охорони здоров`я, що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва»: не обґрунтоване призначення меропенему;

8.наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.03.2022 № 823 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою»» та наказу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу київської міської ради (КМДА) №417 від 13.04.2023 Про організацію надання медичної допомоги у закладах охорони здоров`я, що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва»: відсутність первинної оцінки ефективності антибіотикотерапії з метою перегляду та/або припинення призначеної АБП-терапії;

9.наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.03.2022 № 823 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою»» та наказу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №417 від 13.04.2023 Про організацію надання медичної допомоги у закладах охорони здоров`я, що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва»: продовження антибіотикотерапії меропенемом не зважаючи на відсутність клінічного ефекту через 72 години;

10. Закону України «Про інформацію»: доступ сторонньої людини до конфіденційної інформації;

11.Закону України «Про захист персональних даних»: доступ сторонньої людини до конфіденційної інформації;

12. Закону України «Про доступ до публічної інформації»: доступ сторонньої людини до конфіденційної інформації;

13. Рішення Конституційного Суду України № 5-зп від 30.10.1997 "Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3,23,31,47,48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру") доступ сторонньої людини до конфіденційної інформації.

Окремо у протоколі засідання комісії надано оцінку поясненням позивачки та зазначено рекомендації комісії, зокрема, те, що, враховуючи численні систематичні порушення вимог нормативно-правових актів, з метою запобіганню їх у майбутньому та для забезпечення якості надання медичної допомоги у КНП «КМКЛ №18» до лікаря-терапевта терапевтичного відділення ОСОБА_1 застосувати заходи дисциплінарного стягнення.

Позивач ознайомилася із даним протоколом 04.10.2023.

В даному випадку, суд звертає увагу, що всі порушення позивачки, як лікаря-терапевта, при веденні медичної документації, були предметом детального дослідження вищевказаною спеціально створеною роботодавцем комісією по перевірці її ведення, і виключно вказана комісія роботодавця наділена повноваженнями та виконала свої дискреційні функції по перевірці фактів, викладених у доповідній записці та перевірки правильності дій позивачки при веденні медичної документації хворого. В даному випадку, суд не перевіряє правильність заповнення медичної документації та проведення лікування позивачем як лікарем-терапевтом.

Крім того, судом також встановлено, що 11 квітня 2023 року відповідачем видано Наказ № 216-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 », яким до позивачки застосовано заходи дисциплінарного впливу - оголошено догану (т.1 а.с. 140-142).

21 квітня 2023 року відповідачем видано Наказ № 232-к «Про оголошення догани лікарю-терапевіу терапевтичного відділення ОСОБА_1 », яким до позивачки вдруге застосовано заходи дисциплінарного впливу - оголошено догану (т.1 а.с. 164-167).

До ухвалення цих попередніх двох наказів про оголошення позивачці догани, також були створені відповідні комісії, які перевіряли ведення медичної документації ОСОБА_1 вже інших пацієнтів, також відбирались пояснення від позивачки і яким комісією надавалась оцінка, результатом якої було виявлення порушень ведення/заповнення медичної документації, проведення лікування пацієнта, та, як наслідок, застосовано заходи дисциплінарного впливу до позивачки - оголошено догани.

Вказані накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - нею оскаржені не були і постановлені протягом року до винесення наказу про звільнення позивачки, на час звільнення позивачки вони не втратили свою силу, а тому вказане підтверджує факт систематичного порушення працівником своїх трудових обов`язків.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач, встановивши факт невиконання позивачем без поважних причин своїх обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку і чинним законодавством у галузі медицини, що підтверджено проведенням службових розслідувань, врахувавши, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалися дисциплінарні стягнення за невиконання трудових обов`язків і які є чинними відповідно до ст. 150 КЗпП України, повністю виконавши вимоги, передбачені приписами ст. 147-149 КЗпП України, правомірно 06 жовтня 2023 року видав Наказ № 678-к «Про звільнення ОСОБА_1 », а тому позовні вимоги про скасування такого наказу задоволенню не підлягають. Крім того, суд зазначає, що стороною позивача безпосередньо в позовній заяві не заявлялась відповідно до ст. 235 КЗпП України вимога про поновлення на роботі.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказує на вчинення адміністрацією відповідача систематичного тиску на неї, результатом якого вважає наявність двох наказів про оголошення собі доган: Наказ №216-к від 11.04.2023 року та Наказ №232-к від 21.04.2023 року.

Суд критично оцінює таке твердження позивача, яке не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки жодного доказу вказаному матеріали справи не містять, а позивачка не вчинила жодних дій, направлених на оскарження попередніх наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, як і про її переведення, не заперечувала (не оскаржувала) дій роботодавця під час здійснення відповідних перевірок, їй надавалась можливість надати пояснення своїм діям під час виконання трудових обов`язків.

При цьому, вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, переведення на іншу посаду в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, притягнення до відповідальності працівника за умови чинності відповідних наказів, - не вважаються тиском і суд дійшов висновку, що посилання позивачки на здійснення на неї тиску ґрунтуються саме на її незгоді з діями та рішеннями роботодавця, проте не свідчать про обмеження або порушення її трудових прав.

Слід зазначити, що зміст позову не містить посилання позивачки саме на вчинення щодо неї мобінгу і це не було визначено стороною позивача до предмету і підстав позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовим і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд прийшов до висновку, що позивачка не надала докази на підтвердження обставин та фактів, якими вона обґрунтовує позовні вимоги про незаконність дій відповідача щодо звільнення її з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України і стороною позивача не доведено обставин на підтвердження недотримання відповідачем процедури звільнення, а тому позовна вимога щодо скасування наказу про звільнення позивачки не підлягає задоволенню, а тому відсутні підстави для прийняття рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

При розподілі судових витрат суд керується правилами ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 40, 147, 148 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня №18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 01993776, адреса: 01030, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 17.

Повний текст складений 12.08.2024.

Суддя: