Рішення

від 13.08.2024 по справі 420/13639/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13639/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Геліос Ван» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 02 травня 2024 року надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Геліос-Ван» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000253/2 від 15.04.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000261/2 від 19.04.2024 року.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Приватне підприємство «Геліос Ван» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

Відповідач відзив на позов до суду не подав.

Станом на 13 серпня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

15.04.2024 року імпортером ПП «Геліос - Ван» (надалі Позивач) було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (надалі Відповідач) митну декларацію №24UA500500013054U7 для оформлення вантажу: Товар № 1 Посуд столовий із зміцненого скла: Графіни, салатники, набори кухлів, набор и салатників - 16888 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Товар № 2 Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Графіни, кухлі, тарілки для сиру з кришкою - 3886 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Графіни - 786 шт. Торгівельна марка "Arcopal". Всього 4672 шт. Товар № 3 Посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: Стакани, набори стаканів - 10120 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Виробником всіх товарів є "ARC Middle East L.L.C.". Країна виробництва Об`єднані Арабські Емірати.

15.04.2024 року Відповідачем було направлено повідомлення декларанту в якому викладено про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

15.04.2024 року декларант листом № 93 надав додаткові документи, а саме прайс - лист, виписку по рахункам, оборотно-сальдову відомість, лист від виробника, а також повідомив Відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягав на закінченні митного оформлення. 15.04.2024

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000253/2, яким митну вартість товару № 2 скориговано до рівня 3,066 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,78, товару № 3 скориговано до рівня 2,91 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,49.

15.04.2024 року інспектором було складено Картку відмови № UA500500/2024/000468 в прийнятті митної декларації № 24UA500500013054U7 від 15.04.2024 в зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару.

16.04.2024 року Позивачем було подано ВМД №24UA500500013248U3 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст. 55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів. Загальний розмір переплати за поданою декларацією склав: 37 816,17 мито, 91 743,56 грн. ПДВ всього 129 559,73 грн.

19.04.2024 року імпортером ПП «Геліос - Ван» (надалі Позивач) було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (надалі Відповідач) митну декларацію №24UA500500013755U7 для оформлення вантажу: Товар № 1 Посуд столовий із зміцненого скла: Салатники, блюда, кухлі, набори чашок, набори кухлів, набори чайні - 30236 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Салатники, тарілки - 10800 шт. Торгівельна марка "Arcopal". Всього 41036 шт. Товар № 2 Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Графіни, банки для зберігання продуктів, кухлі, набори креманок, набори графінів зі стаканами - 2294 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Товар № 3 Посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: Набори стаканів - 1060 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Товар № 4 Посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: Набори стаканів - 40 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Виробник "ARC Middle East L.L.C.". Країною виробництва всіх товарів є Об`єднані Арабські Емірати.

19.04.2024 року Відповідачем було направлено повідомлення декларанту в якому викладено нібито про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

19.04.2024 року декларант листом № 98 надав додаткові документи, а саме прайс - лист, виписку по рахункам, оборотно-сальдову відомість, лист відправника, а також повідомив Відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягав на закінченні митного оформлення.

19.04.2024 року Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000261/2, яким митну вартість товару № 3 скориговано до рівня 2,21 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,84, товару № 4 скориговано до рівня 2,21 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,6.

19.04.2024 року інспектором було складено Картку відмови № UA500500/2024/000482 в прийнятті митної декларації № 24UA500500013755U7 від 19.04.2024 в зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару.

20.04.2024 року Позивачем було подано ВМД №24UA500500013838U2 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст. 55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів. Загальний розмір переплати за поданою декларацією склав: 1 710,99 мито, 4 619,66 грн. ПДВ всього 6 330,65 грн.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, такими, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

В обґрунтування прийнятого рішення № UA500500/2024/000253/2 інспектором митниці було, зокрема, зазначено наступне: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Відповідно до зазначеної норми закону вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням додається до митної вартості якщо вони не включались до ціни товару.

Відповідно до положень п. 4.1. Контракту № АІМЕ/01-2016 від 24.11.2015 за яким здійснювався продаж товарів вартість товарів, що поставляються за контрактом включає вартість пакування, маркування, тари та завантаження. Тобто вказана складова митної вартості включена до ціни товару, а тому не підлягає окремому обрахунку.

Також відповідачем було зазначено, що в копії митної декларації країни відправлення вартість товару зазначена на умовах поставки CIF що не відповідає умовам поставки за інвойсом 29049967 від 29.01.2024 року, відносно чого суд зазначає наступне.

При митному оформленні позивачем було надано лист від продавця товарів який, серед іншого, повідомив, що поставка товарів відбулась на умовах поставки FOB про, що відповідно зазначено у експортній декларації в графі № 48 (експортна декларація та її переклад додаються). Згадування у експортні декларації умов поставки CIF обумовлено вимогами країни експортеру (ОАЕ) щодо форми (бланку) експортної декларації, позивач жодним чином не може впливати та порядок заповнення та форму експортної декларації іншої країни яка має певні свої (внутрішні) вимоги до заповнення митних декларацій.

Відносно тверджень відповідача, що в копії митної декларації країни відправлення зазначено коди товарів, які відмінні від тих, що заявлені в поданій до митного оформлення митній декларації, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення є не основним, допоміжним документом який надається виключно за волею декларанта, вимоги до її заповнення, а також визначення відповідних кодів товарів встановлюються країною експорту, при цьому зазначені в ній коди товарів співпадають із зазначеними позивачем у перших шести цифрах, що дозволяє в повній мірі ідентифікувати задекларовані товари.

Також відповідач вказав, що у проформі інвойс від 13.12.2023 року №20050551 зазначено, що передплата здійснюються протягом 7 діб у розмірі 95% але надані банківські платіжні документи від 22.01.2024 року №5 та від 02.02.2024 року №8 не відповідають цим умовам.

Суд зазначає, що відповідно до проформи Інвойсу визначена загальна вартість товару у розмір 29 560,90 доларів США. 22.01.2024 року позивачем сплачено 28 082,86 доларів США на користь продавця, що складає 95% від зазначеної суми.

В подальшому 29.01.2024 продавцем було видано Інвойс № 29049967 яким визначено остаточну вартість товару 29 224,42 дол США. 02.02.2024 року позивачем було сплачено залишок вартості товарів у розмірі 1 141,56 дол США.

Видання проформи Інвойсу обумовлено положеннями п. 5.1. укладеного між сторонами угоди контракту № АІМЕ/01-2016 від 24.11.2015. Логікою видання проформи Інвойсу є отримання грошей продавцем за рахунок яких виготовляється товар, після його виготовлення та завантаження, формування замовлення його вартість чи завантажений об`єм може змінитись в не значному розмірі, при цьому по факту виготовлення/кінцевої вартості/завантаження видається Інвойс як кінцевий документ який визначає вартість за кінцеві грошові зобов`язання покупця. Також позивачем було надано до митного оформлення лист від продавця товарів який повідомив про надання знижки та артикулі придбаних товарів. Також відповідно до додаткової угоди № 9 від 25.01.2020 сторони погодили внесення змін до п. 5.2. контракту де визначили, що покупець перераховує передплату відповідно до проформи Інвойсу, а залишок суми відповідно вартості Інвойсу.

Тобто цілком закономірним та логічним є сплата відповідної передоплати та подальшого остаточного розрахунку.

Що стосується сплати визначеної вартості на протязі понад семи днів від дня формування проформи Інвойсу це жодним чином не впливає на митну вартість оскільки є внутрішніми взаємовідносинами сторін угоди, в даному випадку до митного оформлення було надано банківські документи які підтверджують повну сплату вартості отриманих товарів яка до центу збігається з визначеною у Інвойсі.

Що стосується тверджень відповідача, що в СМR №457070 від 14.04.2024 зазначено, що перевізником є Man-Service LTD, але рахунок-фактура №035878 та №035880 від 09.04.2024 року на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк», суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договору № 0905-Т/20 про надання транспортно експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно імпортних та транзитних вантажів від 11.11.2020 укладеного між позивачем та ТОВ «ГРОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» предметом договору є зобов`язання експедитора за відповідну плату та за рахунок Клієнта (позивач) надати транспортно експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги необхідні для організації доставки вантажу (пункт 1.1.).

Обов`язками експедитора є організація перевезення контейнерних вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним транспортом, відповідно до умов договору… (пункт 3.1.1.). Експедитор від свого імені укладає договори з портами, перевізниками, складами… на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги… (пункт 3.1.2.).

Тобто, відповідно до умов укладеного договору, експедитор організував відповідне перевезення та залучив до нього необхідних осіб, в даному випадку перевізника Man Service LTD який здійснив перевезення вантажу, після чого експедитор виставив відповідні рахунки до оплати, тобто жодних неузгодженостей чи розбіжностей не має.

Всі документи у їх сукупності корелюють між собою та в повній мірі відображають всі складові, заявленої декларантом, митної вартості.

Щодо тверджень відповідача, що в наданому прайс-листі не зазначено термін його дії, тому не можливо визначити чи були актуальними ціни на товар на момент виставлення рахунку-фактури (інвойса) від 13.12.2023 року № 20050551, суд зазначає, що жодним нормативно правовим актом як України так і міжнародним не визначено вимог до Прайс листа, цей документ, будучі допоміжним при митному оформленні, може формуватися у формі яка прийнятна перш за все для сторін угоди. Крім того наданий до митного оформлення прайс лист містить в собі вказівку, що він сформований станом на грудень 2023 року тобто на час проведення сторонами переговорів щодо придбання товару.

Відносно тверджень відповідача, що виписка з бухгалтерського рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за період з 01.01.2024 року по 11.04.2024 року не містить аналітику (наіменування) щодо «постачальника» товарно-матеріальних цінностей, зокрема а саме: аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату, що з наведеної «бухгалтерської довідки», наданої декларантом, не містить відомості з підтвердження складових митної вартості заявлених товарів, суд зазначає наступне.

Виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдова відомість по рахунку 632) надана як додатковий документ на вимоги митного органу і містить в собі подробиці розрахунків між Продавцем та Покупцем (Імпортером) товару, що підтверджує наявність взаєморозрахунків, облік їх у бухгалтерському обліку та наявність грошового/товарного обороту. Всі складові митної вартості підтверджують відповідними документами які надані в основному пакеті до митного оформлення.

В обґрунтування прийнятого рішення № UA500500/2024/000261/2 інспектором митниці було зазначено, зокрема, наступне: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо)

відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, відносно чого суд зазначає.

Відповідно до зазначеної норми закону вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням додається до митної вартості якщо вони не включались до ціни товару.

Відповідно до положень п. 4.1. Контракту № АІМЕ/01-2016 від 24.11.2015 за яким здійснювався продаж товарів вартість товарів, що поставляються за контрактом включає вартість пакування, маркування, тари та завантаження. Тобто вказана складова митної вартості включена до ціни товару, а тому не підлягає окремому обрахунку.

Відносно тверджень відповідача, що в копії митної декларації країни відправлення вартість товару зазначена на умовах поставки CIF що не відповідає умовам поставки за інвойсом 29050095 від 19.02.2024 року, суд зазначає, що при митному оформленні позивачем було надано лист від продавця товарів який, серед іншого, повідомив, що поставка товарів відбулась на умовах поставки FOB про, що відповідно зазначено у експортній декларації в графі № 48 (експортна декларація та її переклад додаються). Згадування у експортні декларації умов поставки CIF обумовлено вимогами країни експортеру (ОАЕ) щодо форми (бланку) експортної декларації, позивач жодним чином не може впливати та порядок заповнення та форму експортної декларації іншої країни яка має певні свої (внутрішні) вимоги до заповнення митних декларацій.

Відповідач також зазначив, що в копії митної декларації країни відправлення зазначено коди товарів, які відмінні від тих, що заявлені в поданій до митного оформлення митній декларації, відносно чого суд зазначає, що митна декларація країни відправлення є не основним, допоміжним документом який надається виключно за волею декларанта, вимоги до її заповнення, а також визначення відповідних кодів товарів встановлюються країною експорту, при цьому зазначені в ній коди товарів співпадають із зазначеними позивачем у перших шести цифрах, що дозволяє в повній мірі ідентифікувати задекларовані товари.

Щодо тверджень відповідача, відносно того, що у проформі інвойс від 13.12.2023 року № 20050849 зазначено, що передплата здійснюютсья протягом 7 діб у розмірі 95% але надані банківські платіжні документи від 14.02.2024 року №11 та від 26.02.2024 року №13 не відповідають цим умовам, судом встановлено наступне.

Відповідно до проформи Інвойсу визначена загальна вартість товару у розмір 34 891,37 доларів США. 14.02.2024 року позивачем сплачено 33 146,80 доларів США на користь продавця, що складає 95% від зазначеної суми. В подальшому 19.02.2024 продавцем було видано Інвойс № 29050095 яким визначено остаточну вартість товару 34 891,36 дол США. 26.02.2024 позивачем було сплачено залишок вартості товарів у розмірі 1 744,56 дол США.

Видання проформи Інвойсу обумовлено положеннями п. 5.1. укладеного між сторонами угоди контракту № АІМЕ/01-2016 від 24.11.2015. Логікою видання проформи Інвойсу є отримання грошей продавцем за рахунок яких виготовляється товар, після його виготовлення та/або завантаження, формування замовлення його вартість чи завантажений об`єм може змінитись в не значному розмірі, при цьому по факту виготовлення/кінцевої вартості/завантаження видається Інвойс як кінцевий документ який визначає вартість за кінцеві грошові зобов`язання покупця. На кінцеву вартість партії товару може також вплинути надання знижки від продавця. Також позивачем було надано до митного оформлення лист від продавця товарів який повідомив про надання знижки да артикулі придбаних товарів. Також відповідно до додаткової угоди № 9 від 25.01.2020 сторони погодили внесення змін до п. 5.2. контракту де визначили, що покупець перераховує передплату відповідно до проформи Інвойсу, а залишок суми відповідно вартості Інвойсу.

Тобто цілком закономірним та логічним є сплата відповідної передоплати та подальшого остаточного розрахунку.

Що стосується сплати визначеної вартості на протязі понад семи днів від дня формування проформи Інвойсу це жодним чином не впливає на митну вартість оскільки є внутрішніми взаємовідносинами сторін угоди, в даному випадку до митного оформлення було надано банківські документи які підтверджують повну сплату вартості отриманих товарів яка до центу збігається з визначеною у Інвойсі.

Відносно тверджень відповідача, що в СМR від 17.04.2024 року зазначено, що перевізником є Ziko Group llc, але рахунок фактура № 036181 та № 036182 від 15.04.2024 року на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк», судом встановлено наступне.

Відповідно до умов договору № 0905-Т/20 про надання транспортно експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно імпортних та транзитних вантажів від 11.11.2020 укладеного між позивачем та ТОВ «ГРОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» предметом договору є зобов`язання експедитора за відповідну плату та за рахунок Клієнта (позивач) надати транспортно експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги необхідні для організації доставки вантажу (пункт 1.1.). Обов`язками експедитора є організація перевезення контейнерних вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним транспортом, відповідно до умов договору… (пункт 3.1.1.). Експедитор від свого імені укладає договори з портами, перевізниками, складами… на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги… (пункт 3.1.2.).

Тобто, відповідно до умов укладеного договору, експедитор організував відповідне перевезення та залучив до нього необхідних осіб, в даному випадку перевізника Ziko Group llc який здійснив перевезення вантажу, після чого експедитор виставив відповідні рахунки до оплати, тобто жодних неузгодженостей чи розбіжностей не має.

Всі документи у їх сукупності корелюють між собою та в повній мірі відображають всі складові, заявленої декларантом, митної вартості.

Щодо тверджень відповідача, що в наданому прайс-листі не зазначено термін його дії, тому не можливо визначити чи були актуальними ціни на товар на момент виставлення рахунку-фактури (інвойса) від 19.02.2024 року № 29050095, суд зазначає, що жодним нормативно правовим актом як України так і міжнародним невизначено вимог до Прайс листа, цей документ, будучі допоміжним при митному оформленні, може формуватися у формі яка прийнятна перш за все для сторін угоди. Крім того наданий до митного оформлення прайс лист містить в собі вказівку, що він сформований станом на лютий 2023 року тобто на час проведення сторонами переговорів щодо придбання товару.

Відносно тверджень відповідача, що виписка з бухгалтерського рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за період з 01.01.2024 по 11.04.2024 не містить аналітику (найменування) щодо «постачальника» товарно-матеріальних цінностей, зокрема а саме: аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату, що з наведеної «бухгалтерської довідки», наданої декларантом, не містить відомості з підтвердження складових митної вартості заявлених товарів, суд зазначає.

Виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдова відомість по рахунку 632) надана як додатковий документ на вимоги митного органу і містить в собі подробиці розрахунків між Продавцем та Покупцем (Імпортером) товару, що підтверджує наявність взаєморозрахунків, облік їх у бухгалтерському обліку та наявність грошового/товарного обороту. Всі складові митної вартості підтверджують відповідними документами які надані в основному пакеті до митного оформлення.

Після надання декларантом додаткових документів, митницею їх до уваги взято не було. В рішенні зазначено про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, заявлені відомості не підтверджені документально, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надано вичерпний перелік документів відповідно до вимог Митного Кодексу, жодних розбіжностей які б впливали на визначення митної вартості в поданих документах не міститься.

Подання вказаних документів є правом декларанта, а не його обов`язком при цьому відповідачем не наведено належних аргументів, щодо не можливості визначення ним всіх складових митної вартості.

Найважливішим є аспект того, що відповідач не зазначає які саме відомості повинні підтвердити чи спростувати документи які на його думку не були надані. Яких відомостей, щодо імпортованого товару митниці не вистачає для застосування першого методу визначення митної вартості. Виходячи з тих нібито «розбіжностей» питання інспектора стосувались вартості упаковки товару та вартості його доставки, при цьому, як вбачається з наведеного, всі ці складові митної вартості знайшли своє відображення у документах наданих до митного оформлення.

В оскаржуваному рішенні зазначається, що відповідачем виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, та в основу прийнятого рішення відповідачем поставлено фактично лише те, що в нього наявна інформація про митне оформлення подібних товарів за більшою вартістю, що не може бути єдиною підставою для прийняття відповідного рішення.

Жодних, належних обґрунтувань щодо наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в рішенні не зазначено.

Слід наголосити увагу на тому, що інспектором не було взято до уваги документи які були надані до митного оформлення, він лише обмежився загальними фразами та трактовками Митного кодексу. Інспектор фактично не зазначив які саме відомості відсутні. Тобто митний орган мав всі можливості перевірити декларування складових митної вартості у повному обсязі, однак цього не зробив. При перелічені зазначених начебто розбіжностей інспектор митниці жодним чином не зазначив як ці нібито «розбіжності» впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає;

проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги приватного підприємства «Геліос Ван» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги приватного підприємства «Геліос Ван» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 3 028,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Геліос Ван» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000253/2 від 15.04.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000261/2 від 19.04.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного підприємства «Геліос Ван» суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» (вул. Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 37439444).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов