Постанова

від 05.12.2024 по справі 420/13639/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13639/24

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 13.08.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року по справі за позовом приватного підприємства «Геліос-Ван» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ПП «Геліос-Ван» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000253/2 від 15.04.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000261/2 від 19.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що з метою митного оформлення придбаного товару, позивачем було подано до митного органу митні декларації та інші необхідні документи із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору. Проте, митний орган прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає прийняті рішення митного органу протиправними та такими що підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням положень Митного кодексу України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 року позов задоволено повністю.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2024 року імпортером ПП «Геліос-Ван» було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби митну декларацію №24UA500500013054U7 для оформлення вантажу:

- товар №1 посуд столовий із зміцненого скла: графіни, салатники, набори кухлів, набор и салатників - 16888 шт., торгівельна марка "Luminarc";

- товар №2 посуд столовий скляний, механічного виготовлення: графіни, кухлі, тарілки для сиру з кришкою - 3886 шт., торгівельна марка "Luminarc", графіни - 786 шт., торгівельна марка "Arcopal", всього 4672 шт.;

- товар №3 посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: стакани, набори стаканів - 10120 шт., торгівельна марка "Luminarc".

Виробником всіх товарів є "ARC Middle East L.L.C.". Країна виробництва Об`єднані Арабські Емірати.

15.04.2024 року відповідачем було направлено повідомлення декларанту в якому викладено, що при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2, ч.3 ст.53, ст.54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

15.04.2024 року декларант листом №93 надав додаткові документи, а саме прайс-лист, виписку по рахункам, оборотно-сальдову відомість, лист від виробника, а також повідомив відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягав на закінченні митного оформлення.

15.04.2024 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000253/2, яким митну вартість товару №2 скориговано до рівня 3,066 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,78, товару №3 скориговано до рівня 2,91 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,49.

15.04.2024 року інспектором було складено картку відмови №UA500500/2024/000468 в прийнятті митної декларації №24UA500500013054U7 від 15.04.2024 в зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару.

16.04.2024 року позивачем було подано ВМД №24UA500500013248U3 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст.55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів. Загальний розмір переплати за поданою декларацією склав: 37816,17 грн. мито, 91743,56 грн. ПДВ всього 129559,73 грн..

19.04.2024 року імпортером ПП «Геліос - Ван» було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби митну декларацію №24UA500500013755U7 для оформлення вантажу:

- товар №1 посуд столовий із зміцненого скла: салатники, блюда, кухлі, набори чашок, набори кухлів, набори чайні - 30236 шт., торгівельна марка "Luminarc"., салатники, тарілки - 10800 шт., торгівельна марка "Arcopal", всього 41036 шт.;

- товар №2 посуд столовий скляний, механічного виготовлення: графіни, банки для зберігання продуктів, кухлі, набори креманок, набори графінів зі стаканами - 2294 шт., торгівельна марка "Luminarc";

- товар №3 посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: набори стаканів - 1060 шт., торгівельна марка "Luminarc";

- товар №4 посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: набори стаканів - 40 шт., торгівельна марка "Luminarc".

Виробник "ARC Middle East L.L.C.". Країною виробництва всіх товарів є Об`єднані Арабські Емірати.

19.04.2024 року відповідачем було направлено повідомлення декларанту в якому викладено нібито про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

19.04.2024 року декларант листом №98 надав додаткові документи, а саме прайс-лист, виписку по рахункам, оборотно-сальдову відомість, лист відправника, а також повідомив відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягав на закінченні митного оформлення.

19.04.2024 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000261/2, яким митну вартість товару №3 скориговано до рівня 2,21 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,84, товару №4 скориговано до рівня 2,21 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,6.

19.04.2024 року інспектором було складено картку відмови №UA500500/2024/000482 в прийнятті митної декларації №24UA500500013755U7 від 19.04.2024 року в зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару.

20.04.2024 року позивачем було подано ВМД №24UA500500013838U2 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст.55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів. Загальний розмір переплати за поданою декларацією склав: 1710,99 грн. мито, 4619,66 грн. ПДВ всього 6330,65 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, як вбачається з наведених вище обставин, в обґрунтування спірних рішень №UA500500/2024/000253/2 від 15.04.2024 року та №UA500500/2024/000261/2 від 19.04.2024 року було зазначено, що: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) даних щодо вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МК України вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням додається до митної вартості якщо вони не включались до ціни товару.

Згідно п.4.1 Контракту №АІМЕ/01-2016 від 24.11.2015 року вартість товарів, що поставляються за контрактом включає вартість пакування, маркування, тари та завантаження. Тобто вказана складова митної вартості включена до ціни товару, а тому не підлягає окремому обрахунку.

Також в оскаржуваних рішеннях відповідач посилається на те, що в копіях митних декларацій країни відправлення вартість товару зазначена на умовах поставки CIF що не відповідає умовам поставки за інвойсом 29049967 від 29.01.2024 року та інвойсом 29050095 від 19.02.2024 року.

З цього приводу позивач зазначає, що при митному оформленні позивачем було надано лист від продавця товарів який, серед іншого, повідомив, що поставка товарів відбулась на умовах поставки FOB про, що відповідно зазначено у відповідних експортних деклараціях в графі №48. Згадування у експортній декларації умов поставки CIF обумовлено вимогами країни експортеру (ОАЕ) щодо форми (бланку) експортної декларації, позивач жодним чином не може впливати та порядок заповнення та форму експортної декларації іншої країни яка має певні свої (внутрішні) вимоги до заповнення митних декларацій.

Колегія суддів вважає такі доводи позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що спростовують зазначені вище твердження відповідача.

Крім зазначеного, відповідач також посилається на те, що в копіях митних декларацій країни відправлення зазначено коди товарів, які відмінні від тих, що заявлені в поданих до митного оформлення митних декларацій.

Колегія суддів не приймає такі доводи відповідача та погоджується з судом першої інстанції, що митна декларація країни відправлення є не основним, допоміжним документом який надається виключно за волею декларанта, вимоги до її заповнення, а також визначення відповідних кодів товарів встановлюються країною експорту, при цьому зазначені в ній коди товарів співпадають із зазначеними позивачем у перших шести цифрах, що дозволяє в повній мірі ідентифікувати задекларовані товари.

В обґрунтування оскаржуваних рішеннях відповідач крім іншого також послався на те, що у проформі інвойс від 13.12.2023 року №20050551 зазначено, що передплата здійснюються протягом 7 діб у розмірі 95%, але надані банківські платіжні документи від 22.01.2024 року №5 та від 02.02.2024 року №8 не відповідають цим умовам. Теж саме зазначено і у проформі інвойс від 13.12.2023 року №20050849, але надані банківські платіжні документи від 14.02.2024 року №11 та від 26.02.2024 року №13 також не відповідають цим умовам.

З цього приводу колегія суддів зазначає те, що відповідно до проформи Інвойсу від 13.12.2023 року №20050551 загальна вартість товару складає 29560,90 доларів США. 22.01.2024 року позивачем сплачено 28082,86 доларів США на користь продавця, що складає 95% від зазначеної суми. В подальшому 29.01.2024 продавцем було видано Інвойс №29049967 яким визначено остаточну вартість товару 29224,42 доларів США. 02.02.2024 року позивачем було сплачено залишок вартості товарів у розмірі 1141,56 доларів США.

Така ж ситуація склалася і з проформи Інвойсу від 13.12.2023 року №20050849, згідно якого загальна вартість товару складає 34891,37 доларів США. 14.02.2024 року позивачем сплачено 33146,80 доларів США на користь продавця, що складає 95% від зазначеної суми. В подальшому 19.02.2024 року продавцем було видано Інвойс №29050095 яким визначено остаточну вартість товару 34891,36 доларів США. 26.02.2024 року позивачем було сплачено залишок вартості товарів у розмірі 1744,56 доларів США.

Видання проформи Інвойсу обумовлено положеннями п.5.1 Контракту №АІМЕ/01-2016 від 24.11.2015 року. Логікою видання проформи Інвойсу є отримання грошей продавцем за рахунок яких виготовляється товар, після його виготовлення та завантаження, формування замовлення його вартість чи завантажений об`єм може змінитись в не значному розмірі, при цьому по факту виготовлення/кінцевої вартості/завантаження видається Інвойс як кінцевий документ який визначає вартість за кінцеві грошові зобов`язання покупця. Також позивачем було надано до митного оформлення лист від продавця товарів який повідомив про надання знижки та артикулі придбаних товарів. Також відповідно до додаткової угоди №9 від 25.01.2020 року сторони погодили внесення змін до п.5.2 Контракту, де визначили, що покупець перераховує передплату відповідно до проформи Інвойсу, а залишок суми відповідно вартості Інвойсу.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в наведеному випадку, є цілком закономірним та логічним сплата відповідної передоплати та подальшого остаточного розрахунку. А сплата визначеної вартості на протязі понад семи днів від дня формування проформи Інвойсу жодним чином не впливає на митну вартість, оскільки є внутрішніми взаємовідносинами сторін угоди. Крім цього, в даному випадку до митного оформлення було надано банківські документи які підтверджують повну сплату вартості отриманих товарів яка повністю збігається з визначеною у Інвойсі.

Стосовно тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні №UA500500/2024/000253/2 від 15.04.2024 року, що в СМR №457070 від 14.04.2024 року зазначено, що перевізником є Man-Service LTD, але рахунок-фактура №035878 та №035880 від 09.04.2024 року на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов договору №0905-Т/20 про надання транспортно експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно імпортних та транзитних вантажів від 11.11.2020 року укладеного між позивачем та ТОВ «Глобал Оушен Лінк» предметом договору є зобов`язання експедитора за відповідну плату та за рахунок Клієнта (позивач) надати транспортно експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги необхідні для організації доставки вантажу (пункт 1.1.).

Обов`язками експедитора є організація перевезення контейнерних вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним транспортом, відповідно до умов договору… (пункт 3.1.1.). Експедитор від свого імені укладає договори з портами, перевізниками, складами… на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги… (пункт 3.1.2.).

Тобто, відповідно до умов укладеного договору, експедитор організував відповідне перевезення та залучив до нього необхідних осіб, в даному випадку перевізника Man Service LTD який здійснив перевезення вантажу, після чого експедитор виставив відповідні рахунки до оплати, тобто жодних неузгодженостей чи розбіжностей не має.

Така ж ситуація склалась і в оскаржуваному рішенні №UA500500/2024/000261/2 від 19.04.2024 року, згідно якого в СМR від 17.04.2024 року зазначено, що перевізником є Ziko Group llc, але рахунок фактура №036181 та №036182 від 15.04.2024 року на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк».

Тобто, враховуючи наведене, експедитор організував відповідне перевезення та залучив до нього необхідних осіб, однак в даному випадку вже перевізника Ziko Group llc, який здійснив перевезення вантажу.

Таким чином, наведені вище доводи відповідача є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваних рішеннях №UA500500/2024/000253/2 від 15.04.2024 року та №UA500500/2024/000261/2 від 19.04.2024 року, що в наданих прайс-листах не зазначено термін їх дії, тому не можливо визначити чи були актуальними ціни на товари на момент виставлення рахунків-фактури (інвойсів) від 13.12.2023 року №20050551 та від 19.02.2024 року №29050095, колегія суддів зазначає, що жодним нормативно правовим актом як України так і міжнародним не визначено вимог до Прайс-листа, цей документ, будучі допоміжним при митному оформленні, може формуватися у формі яка прийнятна перш за все для сторін угоди. Крім того надані до митного оформлення прайс-листи містять в собі вказівку, що перший сформований станом на грудень 2023 року, а другий станом на лютий 2023 року, тобто на час проведення сторонами переговорів щодо придбання товару, що також вірно було зазначено судом першої інстанції.

Також необхідно зазначити, що прайс-лист не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів. Прайс-лист уявляє собою довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Та крім цього, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Таким чином, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Також необхідно зазначити, що Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною 2 статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

У постанові від 24.01.2019 року по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Таким чином, вищевказані зауваження відповідача стосовно форми та змісту прайс-листів є безпідставними, оскільки враховуючи наведене, можна дійти висновку, що зміст та форма прайс-листа не впливають на визначення митної вартості товару.

Також в оскаржуваних рішеннях відповідач стверджував, що виписка з бухгалтерського рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за період з 01.01.2024 року по 11.04.2024 року не містить аналітику (наіменування) щодо «постачальника» товарно-матеріальних цінностей, зокрема а саме: аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату, що з наведеної «бухгалтерської довідки», наданої декларантом, не містить відомості з підтвердження складових митної вартості заявлених товарів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдова відомість по рахунку 632) надана як додатковий документ на вимоги митного органу і містить в собі подробиці розрахунків між Продавцем та Покупцем (Імпортером) товару, що підтверджує наявність взаєморозрахунків, облік їх у бухгалтерському обліку та наявність грошового/товарного обороту. Всі складові митної вартості підтверджують відповідними документами які надані в основному пакеті до митного оформлення.

Також необхідно зазначити, що відомості, які містяться в базах даних таких як АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названих системах інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Враховуючи наведені висновки та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларантом до митного органу подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість імпортованого товару визначену за ціною договору.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Враховуючи все наведене, колегія суддів робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000253/2 від 15.04.2024 року та №UA500500/2024/000261/2 від 19.04.2024 року є протиправним та належать до скасування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька