Ухвала

від 12.08.2024 по справі 460/6536/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

12 серпня 2024 року м. Рівне№460/6536/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Кузнецовського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Кузнецовського міського суду Рівненської області (далі - відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі - відповідач-2), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13.02.2024 № 3-к/А «Про встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років на 2024 рік», яким встановлено з 01.01.2024 надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу державним службовцям Кузнецовського міського суду Рівненської області;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі позивачу, відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Кузнецовського міського суду Рівненської області № 10-к/А від 30.03.2023 «Про встановлення надбавки за вислугу років», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум;

допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та виплати надбавки за вислугу років за один місяць.

Ухвалою суду від 21.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою витребувано у Кузнецовського міського суду Рівненської області інформацію про дату ознайомлення ОСОБА_1 з наказом Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13.02.2024 № 3-к/А «Про встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років на 2024 рік».

Ухвалою суду від 12.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Кузнецовського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій залишено без руху після відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду (за весь період його пропуску), із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

19.07.2024 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій вона зазначає, що станом на 19.02.2024 їй не було відомо про наказ від 13.02.2024, а те, що наказ датований 13.02.2024 не свідчить про те, що цього дня вона була з ним ознайомлена. Звертає увагу суду, що сама по собі обставина, що з березня 2024 року позивач могла отримувати іншу суму заробітної плати, ніж у попередні місяці не вказує на те, що такі зміни повинні бути пов`язані саме з оскаржуваним наказом про зміну надбавки за вислугу років. Крім того, позивач зауважує, що згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом, зокрема у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами є невиправданими. З огляду наведене, просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.

Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду в межах аргументів наведених у заяві, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, у КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 240/3609/23, від 04.05.2023 у справі № 560/3294/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. В той час, як поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13.02.2024 № 3-к/А «Про встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років на 2024 рік», яким встановлено з 01.01.2024 надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу державним службовцям Кузнецовського міського суду Рівненської області та зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі позивачу, відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Кузнецовського міського суду Рівненської області № 10-к/А від 30.03.2023 «Про встановлення надбавки за вислугу років».

Статтею 30 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що виплата заробітної плати носить щомісячний характер (регулярні платежі), тобто щомісяця, станом на перше число після виплати заробітної плати за попередній місяць, особі відомо про порушення її права на належний розмір оплати праці у відповідному місяці. Відтак, щомісячно протягом цього терміну у такої особи виникає право на звернення до суду за захистом цих порушених прав.

Тобто, про розмір заробітної плати, виплаченої за лютий 2024, на підставі спірного наказу від 13.02.2024, позивачу було достеменно відомо станом на 01.03.2024.

Однак, як було встановлено судом, позивач, за вирішенням трудового спору звернулась 17.06.2024 (підтверджується відбитком на поштовому конверті), відповідно із пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Крім того, суд критично оцінює твердження позивача про те, що фактично вона була знайомлена зі спірним наказом лише 19.03.2024, оскільки підпис ОСОБА_1 на звороті наказу № 3-к/А від 13.02.2024 не містить дати такого ознайомлення, а з повідомленням про зміну істотних умов праці (зокрема, про виплату з 01.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу) позивач була ознайомлена 19.02.2024 що підтверджується підписом позивача на такому повідомленні.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 19.03.2024, у якій вона повідомила відповідача про згоду працювати за новими умовами (системи та розміру) оплати праці та соціально-побутового забезпечення з 12.02.2024.

За наведеного, починаючи з 19.02.2024 позивач була обізнаною про зміну умов виплати надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2024, тому отримавши заробітну плату за новими правилами, у неї виникло право на звернення до суду з цим позовом.

Щодо зазначення позивачем причин пропуску строку на звернення до суду із даними вимогами у зв`язку із запровадження на території України воєнного стану, то суд зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення без зазначення конкретних обставин, які вплинули на несвоєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло та обумовило пропуск строку.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного суду від 29.02.2024 у справі № 440/10730/22, від 23.11.2023 у справі № 234/8319/21 та від 28.07.2023 у справі № 560/13604/22.

Однак, відповідних доказів на підтвердження конкретної обставини яка у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України завадила позивачу вчасно звернутися до суду із позовною заявою не надано.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

Крім цього, Верховний суд у постанові від 13.02.2024 у справі № 140/9165/23 звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо).

У випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Суд також звертає увагу на те, що небажання позивача вчасно реалізувати процесуальні права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежала від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на думку позивача, прав у судовому порядку.

Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети) (пункт 86 - 89 цієї Постанови).

Отже, позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві від 19.07.2024, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно частини третьої статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду позовом до Кузнецовського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити. Причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кузнецовського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 12 серпня 2024 року

Суддя Ольга ПОЛІЩУК