Постанова
від 08.10.2024 по справі 460/6536/24
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/6536/24 пров. № А/857/22140/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

представник позивача: не з`явився,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/6536/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кузнецовського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя в 1-й інстанції Поліщук О.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 12 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Кузнецовського міського суду Рівненської області (далі також відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі також відповідач-2), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13.02.2024 № 3-к/А «Про встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років на 2024 рік», яким встановлено з 01.01.2024 надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу державним службовцям Кузнецовського міського суду Рівненської області;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі позивачу, відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Кузнецовського міського суду Рівненської області № 10-к/А від 30.03.2023 «Про встановлення надбавки за вислугу років», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та виплати надбавки за вислугу років за один місяць.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Кузнецовського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду (за весь період його пропуску), із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

23 липня 2024 року на адресу Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивач зазначила, що станом на 19.02.2024 їй не було відомо про наказ від 13.02.2024, а те, що наказ датований 13.02.2024 не свідчить про те, що цього дня вона була з ним ознайомлена. Звертає увагу суду, що сама по собі обставина, що з березня 2024 року позивач могла отримувати іншу суму заробітної плати, ніж у попередні місяці не вказує на те, що такі зміни повинні бути пов`язані саме з оскаржуваним наказом про зміну надбавки за вислугу років.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до Кузнецовського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій залишено без розгляду.

Не погодившись із ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати , а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що з оскаржуваним наказом ознайомилась саме 19.03.2024, а те, що наказ датований 13.02.2024 не свідчить про те, що цього дня вона була з ним ознайомлена. Звертає увагу суду, що сама по собі обставина, що з березня 2024 року вона могла отримувати іншу суму заробітної плати, ніж у попередні місяці не вказує на те, що такі зміни повинні бути пов`язані саме з оскаржуваним наказом про зміну надбавки за вислугу років. Крім того, скаржник зауважує, що згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом, зокрема у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами є невиправданими.

Просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

07 жовтня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від позивача із проханням проводити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/6536/24 без її участі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, суд апеляційної інстанції, у відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), призначив справу до розгляду у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 лютого 2024 року ОСОБА_1 ознайомилась із повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

19 березня 2024 року позивач подала заяву, у якій вона повідомила відповідача 1 про згоду працювати за новими умовами (системи та розміру) оплати праці та соціально-побутового забезпечення з 12.02.2024.

В матеріалах справи міститься витяг з наказу № 3-к/А від 13 лютого 2024 року, на звороті якого є підпис позивача, що свідчить про те, що вона була ознайомлена зі змістом наказу, проте без зазначення дати такого ознайомлення.

Постановляючи вказану ухвалу, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не встановлено причин поважності такого пропуску. Суд першої інстанції звертає увагу на те, що виплата заробітної плати носить щомісячний характер (регулярні платежі), тобто щомісяця, станом на перше число після виплати заробітної плати за попередній місяць, особі відомо про порушення її права на належний розмір оплати праці у відповідному місяці. Відтак, щомісячно протягом цього терміну у такої особи виникає право на звернення до суду за захистом цих порушених прав. Зазначає, що про розмір заробітної плати, виплаченої за лютий 2024, на підставі спірного наказу від 13.02.2024, позивачу було достеменно відомо станом на 01.03.2024. Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивач за вирішенням трудового спору звернулась 17.06.2024 (підтверджується відбитком на поштовому конверті), відповідно із пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Крім того, суд першої інстанції критично оцінює твердження позивача про те, що фактично вона була ознайомлена зі спірним наказом лише 19.03.2024, оскільки підпис ОСОБА_1 на звороті наказу № 3-к/А від 13.02.2024 не містить дати такого ознайомлення, а з повідомленням про зміну істотних умов праці (зокрема, про виплату з 01.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу) позивач була ознайомлена 19.02.2024 що підтверджується підписом позивача на такому повідомленні.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п`ята статті 122 КАС України).

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 29.02.2024 у справі № 240/3609/23, від 04.05.2023 у справі №560/3294/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, висловлювалася позиція, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.

За правилами статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що вона дізналася про порушення свого права щодо розміру відсоткової надбавки за вислугу років на державній службі 19 березня 2024 року.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що з повідомленням про зміну істотних умов праці (зокрема, про виплату з 01.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу) позивач була ознайомлена 19.02.2024 що підтверджується підписом позивача на такому повідомленні, а тому починаючи з 19.02.2024 позивач була обізнаною про зміну умов виплати надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2024, відповідно отримавши заробітну плату за новими правилами, у неї виникло право на звернення до суду з цим позовом, позивач зазначає, що факт того, що вона могла отримувати в березні 2024 року іншу суму заробітної плати у попередні місяці не вказує на те, що такі зміни пов`язані із оскаржуваним наказом.

Крім цього вказує, що у даному повідомленні немає посилання на оскаржуваний наказ та в ньому не зазначено дату, з якої фактично починають діяти зміни істотних умов праці.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».

За змістом частини першої статті 3 Закону України «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про державну службу» зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов`язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про державну службу» передбачено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Враховуючи зміст частини 4 статті 43 Закону України «Про державну службу», можна зробити висновок, що зміна істотних умов праці відбувається не раніше ніж через 30 днів з дня повідомлення державного службовця, а тому висновки, що починаючи з моменту ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби від 19.02.2024 позивач була обізнаною про зміну умов виплати надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2024, і відповідно отримавши заробітну плату за новими правилами, у неї виникло право на звернення до суду з цим позовом є помилковими.

Крім цього суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували доводи позивача щодо того факту, що вона була ознайомлена з оскаржуваним наказом саме 19.03.2024 під час подачі заяви про згоду працювати на нових умовах оплати праці з 12.02.2024.

Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що в розглядуваному випадку відлік строку звернення до суду із позовом розпочався 20.03.2024 (наступний день після ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом).

Із позовною заявою ОСОБА_1 звернулася звернулась 17.06.2024 (підтверджується відбитком на поштовому конверті), тобто, в межах тримісячного строку, установленого частиною першою статті 233 КЗпП України, а відтак строк звернення до суду не пропущений.

Суд апеляційної інстанції враховує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

З огляду на викладене, в суду першої інстанції були відсутні достатні і належні підстави для залишення позову без розгляду.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надто формально підійшов до вирішення питання щодо прийняття до розгляду позовної заяви, а тому, на думку апеляційного суду, помилково повернув позовну заяву позивачу, позбавивши його, таким чином, права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовних вимог.

Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись статтями ч.4 ст.229, 243, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/6536/24 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 08.10.24

СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення08.10.2024
Оприлюднено10.10.2024
Номер документу122163511
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них

Судовий реєстр по справі —460/6536/24

Ухвала від 28.10.2024

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

О.В. Поліщук

Постанова від 08.10.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 16.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 16.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 02.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 12.08.2024

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

О.В. Поліщук

Ухвала від 12.07.2024

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

О.В. Поліщук

Ухвала від 21.06.2024

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

О.В. Поліщук

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні