Постанова

від 13.08.2024 по справі 400/1494/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1494/21

Перша інстанція: суддя Малих О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Лук`янчук О.В.,

- Ступакова І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

11 березня 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасування постанову управління Держпраці у Миколаївській області від 15.02.2021 року № 10 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначила, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області за результатами фактичної перевірки складено акт, в якому зафіксовано, що ОСОБА_2 знаходиться в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності. Позивач зазначила, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є самостійними та незалежними один від одного суб`єктами підприємницької діяльності, які здійснюють різні види діяльності (більярдна та кафетерій) в одному приміщенні на підставі договорів оренди та суборенди відповідно, самостійно та незалежно одна від одної сплачують податки. Видача ФОП ОСОБА_2 касового чеку за купівлю товару в кафетерії та взаємодія з перевіряючими пояснювалась тільки відсутністю ФОП ОСОБА_1 на місці в момент коли розпочалась перевірка. Під час візиту перевіряючі під виглядом покупців попросили ФОП ОСОБА_3 , яка єдина була на місці в той час відпустити товар. ФОП ОСОБА_2 зв`язалась з ФОП ОСОБА_1 та запитала її згоду на це. Отримавши усну згоду, ФОП ОСОБА_2 відпустила товар, про який попросили перевіряючі, після чого вони пред`явили їй направлення на перевірку, в якому ФОП ОСОБА_3 розписалась про отримання, як того вимагає пункт 80.2 ПК України.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що посадовими особами головного управління ДПС у Миколаївській області 21.12.2020 року проведено фактичну перевірку позивача в присутності бармена-продавця ОСОБА_2 , яка реалізовувала товар (алкогольні напої). В ході цієї перевірки ОСОБА_2 не тільки представилась як бармен-продавець, але і вчиняла дії притаманні продавцю здійснювала продаж товару, видавала чек, здійснювала опис грошових коштів. На протязі перевірки (на початку проведення 09.12.2020 року, так і при підписанні акту 21.12.2020 року) ОСОБА_2 перебувала в кафетерії і вчиняла відповідні дії в інтересах та від імені ФОП ОСОБА_1 . Будь-яких документів, що підтверджували б трудові правовідносини між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 в ході фактичної перевірки, яка відбулася в грудні 2020 року, надано не було. Відповідно до п. 1.7 Акта перевірки протягом періоду з 09.12.2020 по 18.12.2020 відповідно до даних АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 відомості про прийняття на роботу ОСОБА_2 не подавалися. Згідно даних ПФУ ФОП ОСОБА_1 не звітує про використання найманої праці, а останній звіт по ЄСВ за формою Додаток 4 подавався страхувальником за березень 2020 року, в якому не значиться інформація про працівників. Відповідно Головним управлінням ДПС у Миколаївській області зафіксовано використання ФОП ОСОБА_1 09.12.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в якості бармена-продавця, без належного оформлення з нею трудових відносин. За висновками Головного управління ДПС у Миколаївській області ФОП ОСОБА_1 допущено порушення вимог ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» ч.1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме, допущено до виконання трудових обов`язків працівника ОСОБА_2 без укладення трудових договорів та надання повідомлення до органів Державної податкової служби відносно однієї особи. Відповідач наголосив, що оскаржувана постанова від 15.02.2020 року № 10 винесена ним на підставі акту перевірки податкового органу та у відповідності до норм чинного законодавства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги відомості стосовно того, що в направленні на перевірку від 08.12.2020 № 400/14-29-01-04-31 міститься запис про те, що службове посвідчення та направлення від 08.12.2020 пред`явлено ОСОБА_2 , де вона власноруч вказала посаду «бармен-продавець ФОП ОСОБА_1 » та поставила особистий підпис. Аналогічний запис «бармен-продавець» та особистий підпис ОСОБА_2 зазначено і в Описі готівкових коштів на місці проведення розрахункової операції, що належить ФОП ОСОБА_1 . Окрім того, в графі про ознайомлення з актом перевірки та отримання примірника акту міститься запис власноруч « ОСОБА_2 , здійснювала розрахункові операції», дата 21.12.2020 та підпис ОСОБА_2 Жодних спростувань, що вона є самостійним суб`єктом господарювання, ОСОБА_2 інспекторам ГУ ДПС у Миколаївській області не надала.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

У період з 09.12.2020 року по 17.12.2020 року посадовими особами ГУ ДПС, на підставі наказу від 08.12.2020 року № 364, проведено фактичну перевірку щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за період з 27.11.2019 року по 11.12.2019 року, за результатами якої складено акт від 21.12.2020 року № 2518/14/29/07/2711313769.

Актом перевірки встановлено проведення розрахунково операції в кафетерії ФОП ОСОБА_1 з продажу підакцизного товару горілка «Немирів» ШТОФ 0,1000 л. (2 порції по 0,05 л.), вміст спирту 40% об., вартість 34,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій «ВАМП-МІКРО», заводський № ХМ48005294, фіскальний № 3000829033, без використання режиму програмування назви товару, а саме в чеку зазначено назву товару: «водка», без зазначення найменування виробника, торгівельної марки ти інших ознак алкогольного напою, що унеможливлює однозначно ідентифікувати товар в документообігу суб`єкта господарювання.

Вказану розрахункову операцію та продаж/передачу товару 09.12.2020 року о 14:17 фактично здійснила ОСОБА_2 . Фактична перевірка проводилась в її присутності, підпис даної особи також наявний на направленнях на перевірку, описі готівкових коштів та акті перевірки.

ГУ ДПС встановлено використання ФОП ОСОБА_1 09.12.2020 року та 21.12.2020 року праці ОСОБА_4 в якості бармена-продавця без оформлення з нею трудових відносин.

Управління Держпраці, керуючись п. 2 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 зі змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823, повідомленням від 04.01.2021 року № 16/27 повідомлено ФОП Білоус про одержання 31.12.2020 року акта перевірки та додатково повідомлено, що справу про накладення штрафу розглядатиметься у 45-дений строк, починаючи з 04.01.2021 року шляхом дослідження матеріалів і вирішення питання щодо наявності підстав про накладення штрафу.

15 лютого 2021 року управлінням Держпраці винесено постанову № 10 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на ФОП ОСОБА_1 , за порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено, штраф у розмірі 50 000,00 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач оскаржила її у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом у акті перевірки тій обставині, що ОСОБА_2 є суб`єктом господарювання, який також здійснює свою діяльність у одному з позивачем магазині, ніякої оцінки не надано. Суд зазначив, що лише одного акту перевірки, з урахуванням того, що він був складений без опитування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та при наявності обставин, які вказують на можливо плутанину між різними суб`єктами господарюванням, недостатньо для притягнення позивача до відповідальності за порушення КЗпП України.

Судова колегія погоджується з рішенням суду щодо задоволення позовних вимог, але з інших підстав.

Законом України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05 липня 2012 року, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначені правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Статтею 53 Закону № 5067-VI встановлено, що посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством (ч.1).

За приписами ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

- порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев`ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

Відповідно до п.2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту)

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Тобто, зі змісту Порядку № 509 передбачена можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Тобто самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Аналогічне застосування норм права підтримано і Верховним Судом в постанові по справі № 460/3829/20 від 29 вересня 2022 року.

Разом із тим, судова колегія враховує правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові по справі № 822/1037/18 від 21 серпня 2020 року, відповідно до якої відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці, що свідчить про те, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

Так, під час проведення фактичної перевірки позивача посадовими особами податкової служби встановлено використання ФОП ОСОБА_1 09.12.2020 року та 21.12.2020 року праці ОСОБА_2 в якості бармена-продавця без оформлення з нею трудових відносин. Фактична перевірка проводилась в присутності ОСОБА_2 , підпис даної особи із зазначенням посади бармена також наявний на направленнях на перевірку, описі готівкових коштів та акті перевірки.

Позивач не заперечує факту виконання ОСОБА_2 розрахункової операції, однак зазначає, що це було окремим випадком, а не систематичною роботою, оскільки позивач була відсутня на місці, а ФОП ОСОБА_2 здійснює свою підприємницьку діяльність за тією ж адресою та лише підмінила на час відсутності на робочому місці позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності за порушення абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, відповідно до якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

З викладеного вбачається, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові по справі № 460/14056/21 від 02 липня 2024 року.

В свою чергу, як зазначила позивач та підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проводилась фактична перевірка господарської одиниці кафетерій «Злата», що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

За цією адресою знаходиться кафетерій «Злата» та більярдна. В приміщенні здійснюють діяльність дві фізичних особи-підприємця: ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 Приміщенням за цією адресою ФОП ОСОБА_1 користується на праві оренди на підставі договору оренди нежитлового приміщення (на час перевірки чинним є договір оренди від 01.06.2020 р.) В свою чергу ФОП ОСОБА_2 користується цим приміщенням на підставі договору суборенди з ФОП ОСОБА_1 від 01.06.2020 р.

Види діяльності цих підприємців відрізняються. Так, видом діяльності ФОП ОСОБА_2 , серед інших, є 1) 77.21. прокат товарів для спорту та відпочинку; 2) 93.19. діяльність у сфері спорту; 3) 93.11. функціонування спортивних споруд. Ці види діяльності стосуються функціонування більярдної ФОП ОСОБА_2 .

В одному приміщені з більярдною знаходиться кафетерій, де здійснює підприємницьку діяльність позивач - ФОП ОСОБА_1 , видом діяльності якої згідно даних ЄДРПОУ є « 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».

Таким чином, належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є самостійними та незалежними один від одного суб`єктами підприємницької діяльності, які здійснюють різні види діяльності (більярдна та кафетерій) в одному приміщенні на підставі договорів оренди та суборенди відповідно, самостійно та незалежно одна від одної сплачують податки.

З викладеного вбачається, що ФОП ОСОБА_2 не є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 , а здійснює окрему підприємницьку діяльність.

Отже, ситуація, яка склалася під час фактичної перевірки, а саме факт відпуску товару ФОП ОСОБА_1 іншим ФОПом під час відсутності позивача, не має наслідком настання відповідальності за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, оскільки ФОП ОСОБА_2 не має трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 .

Додатково колегія суддів враховує доводи позовної заяви, що санкції, передбачені статтею 265 КЗпП за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору додані до цієї статті Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VII. Метою цього закону було запобігання ухилення від сплати податків та єдиного соціального внеску з доходів працівників.

В даному випадку як ФОП ОСОБА_2 , так і ФОП ОСОБА_5 , здійснюючи свої види підприємницької діяльності, самостійно сплачують за себе всі передбачені законом податки та єдиний соціальний внесок. Таким чином, державі не наноситься шкода у вигляді несплати податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови управління Держпраці у Миколаївській області від 15.02.2021 року № 10.

Натомість, задовольняючи позовні вимог ФОП ОСОБА_1 , суд невірно застосував норми матеріального права, а саме п.80.7 ст.80 ПК України, відповідно до якої, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, яка як зазначалось раніше, не була порушена контролюючим органом.

Належною підставою для задоволення позовних вимог, на думку судової колегії, є недоведеність обставин знаходження ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем.

З наведеного вбачається, що апеляційна скарга Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці не підлягає задоволенню, проте рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині щодо підстав задоволення адміністративного позову з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 15 березня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року змінити з підстав задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції даної постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Лук`янчук

Суддя:І.Г.Ступакова