Постанова

від 06.08.2024 по справі 620/2901/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/2901/24 Головуючий у 1 інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Агродім.» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Агродім.» (далі - ТОВ «СП «Агродім.») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просив визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1281/Ж10/25-01-07-00 форми «В4» від 23.01.2024, яким ТОВ «СП «Агродім.» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 121 781,00 грн, а саме:

- щодо зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 40 876,00 грн;

- щодо зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 3 293,74 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2024 №1281/Ж10/25-01-07-00 форми «В4» в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 44 169,74 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що за наслідками господарських операцій щодо продажу великої рогатої худоби позивачем порушено п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено базу оподаткування ПДВ в сумі 204 380,03 грн та податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 40 876 грн, в тому числі за вересень 2023 року в сумі 40 876 грн. Також, апелянт стверджує, що внаслідок реалізації подрібненого зерна кукурудзи ТОВ «СП «Агродім.» занижено базу оподаткування ПДВ в сумі 23 526,24 грн та податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 3 293,74 грн, в тому числі за вересень 2023 року в сумі 3 293,74 грн.

14 червня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Агродім.» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить провести судове засідання в режимі відеоконференції з Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім.» зареєстроване як юридична особа, про що 24.05.2021 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Чернігівській області, Бахмацька ДПІ. Здійснює господарську діяльність, що відповідає коду КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.11 Виробництво м`яса; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 10.81 Виробництво цукру; 10.85 Виробництво готової їжі та страв; 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 56.29 Постачання інших готових страв; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. (а.с. 212- 213).

У період з 27.11.2023 по 08.12.2023 на підставі направлень від 22.11.2023 №4300/ж3/25-01-07-04-01, №4301/ж3/25-01-07-04-01, №4302/ж3/25-01-07-04-01, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, та наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17.11.2023 №2239-п проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім.» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року (від 20.10.2023 №9278169625) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено Акт від 15 грудня 2023 року №13083/ж5/25-01-07-04-01 про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Перевіркою встановлено порушення платником податків: п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2023 року на суму 121 781 грн.

Не погодившись із висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «СП «Агродім.» надіслано заперечення вих. №12 від 04.01.2024.

За результатами розгляду заперечення Головне управління ДПС у Чернігівській області листом від 17.01.2024 № 95/ж12/25-01-07-04-06 повідомило, що заперечення не підлягають задоволенню, акт документальної позапланової виїзної перевірки від 15.12.2023 №13083/ж5/25-01-07-04-01 залишено без змін.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2024 №1281/Ж10/25-01-07-00 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 121 781,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 44 169,74 грн, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статі 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

За приписами п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України визначено об`єкт оподаткування податку на додану вартість.

Так, пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Нормами пункту 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписи п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2024 №1281/Ж10/25-01-07-00 форми «В4», прийнято на підставі Акту перевірки від 15.12.2023 №13083/ж5/25-01-07-04-01, згідно висновків якого, позивачем порушено п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2023 року на суму 121 781 грн.

Матеріали справи свідчать, що одним з видів економічної діяльності ТОВ «СП «Агродім.» є розведення великої рогатої худоби молочних порід.

Повивач вказує, що основною метою утримання великої рогатої худоби (далі - ВРХ) на підприємстві є отримання прибутку від реалізації молока, реалізація ВРХ живою вагою проводиться лише при втраті ВРХ господарсько-корисних якостей: значному зниженні продуктивності, втрати племінної або робочої цінності, захворюванні невиліковними хворобами, а також внаслідок травматичних наслідків, старості або недостатньої розвиненості.

Згідно висновків Акту перевірки та доводів апеляційної скарги, ТОВ «СП «Агродім.» здійснило реалізацію великої рогатої худоби ТОВ «Стандарт-К» за ціною нижче звичайної (ринкової) ціни, в результаті чого занижено базу оподаткування ПДВ в сумі 204 380,03 грн та податкові зобов`язання з ПДВ, в тому числі за вересень 2023 року в сумі 40 876,00 грн.

З метою реалізації ВРХ, яка втратила господарсько-корисні якості, позивачем укладено договори із ТОВ «Конотопм`ясо» на закупівлю худоби №32 від 17.02.2023 та ТОВ «Стандарт-К» про реалізацію худоби у живій вазі №29/09/2021 від 29.09.2021 ( Т. 1 а.с.80- 83, 89- 91).

За Договором на закупівлю худоби від 17 лютого 2023 року №32, у спірний період ТОВ «СП «Агродім.» реалізувало ТОВ «Конотопм`ясо» 19 голів ВРХ із заліковою вагою 10555 кг, усього на суму 584 955,96 грн, у тому числі ПДВ - 97 492,66 грн, що підтверджується видатковою накладною від №3 від 07.09.2023, приймальною квитанцією №000184 від 07.09.2023, товарно-транспортною накладною №051801 від 07.09.2023 (Т. 1 а.с. 84, 87, 88).

На виконання умов Договору від 29 вересня 2021 року №29/09/2021, у спірний період ТОВ «СП «Агродім.» реалізувало ТОВ «Стандарт-К» 18 голів ВРХ із заліковою вагою 8393 кг, усього на суму 199 908,69 грн, у тому числі ПДВ - 33 318,12 грн, що підтверджується видатковими накладними від №4 15.09.2023 та №5 від 28.09.2023, приймальними квитанціями №15-09/23 від 15.09.2023 та №28-09/23 від 28.09.2023, товарно-транспортними накладними №15-09/23 від 15.09.2023 та №28-09/23 від 28.09.2023 (Т. 1 а.с.50, 51, 95, 96, 98, 99).

При цьому, на кожну реалізовану партію тварин складено акти на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) з зазначенням причин, з яких проводиться реалізація ВРХ кожної тварини (Т. 1 а.с. 85- 86, 93- 94, 100).

Згідно Національного стандарту України ДСТУ 4673:2006 «Велика рогата худоба для забою. Технічні умови», категорія вгодованості визначається не лише масою тварини, і таким характеристиками як форма тулуба, розвиненість мускулатури, форма лопаток, форма стегна, форми остистих відростків грудних та поперекових хребців, сідничних бугрів та маклоків, відкладання підшкірного жиру. Важливим фактором є тип, форма та ступінь захворюваності кожної ВРХ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всі ці характеристики в сукупності впливають на встановлення договірної ціни вибракуваною ВРХ.

Так, із видаткових накладних вбачається, що на користь ТОВ «Стандарт-К» відчужувались тварини із категорією вгодованості «Худа», при цьому на користь ТОВ «Конотопм`ясо» відчужувались тварини із категорією вгодованості «Вища», «Нижчесередньої», «Середня» та «Худа».

Отже, факт реалізації іншому контрагенту (ТОВ «Конотопм`ясо») за більшою ціною з ідентичними умовами договору не є достатньою підставою вважати, що ціна ВРХ, по якій позивач реалізував ВРХ ТОВ «Стандарт-К», не відповідає рівню ринкових цін.

Водночас, Акт перевірки не містить обґрунтування застосування однієї ринкової ціни для різної категорії вгодованості (вища, середня, нижчесередня, худа)

Щодо тверджень податкового органу про здійснення реалізації зерна кукурудзи подрібненої нижче звичайних цін, слід зазначити наступне.

Відповідно до Акту перевірки від 15.12.2023 №13083/ж5/25-01-07-04-01, у вересні 2023 року ТОВ «СП «Агродім.» реалізовано зерно кукурудзи подрібнене одному покупцю по ціні 1403,51 грн, у той час як іншому по ціні 2192,98 грн за кілограм (умови договорів є ідентичними).

При цьому, податковий орган дійшов висновку, що ринковою ціною, по якій СП «Агродім.» повинно було продати товар, є ціна 2192,98 грн за кілограм та вартість 29,80 тон кукурудзи, яка продана по ціні 1403,51 грн має становити 65 350, 80 грн (ПДВ з даної суми 9149,11 грн). Різниця становить 23 526,24 грн, у тому числі ПДВ - 3 293,74 грн, тобто на думку відповідача, позивачем занижено базу оподаткування ПДВ в сумі 23 526,24 грн та податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 3 294 грн.

Матеріали справи свідчать, що кукурудза (зерно) реалізовувалось контрагентам - фізичним особам у рахунок орендної плати по ціні 1403,51 (1600) грн за кг, що підтверджується списками на виплату орендної плати натуральною формою розрахунків за 2023 рік оренди, відомостями реалізації (Т. 1 а.с. 186- 195).

Кукурудза (зерно) по ціні 2192,98 грн відчужувалося у вересні 2023 року на користь п`яти працівників Товариства у рахунок виплати заробітної плати (Т. 1 а.с. 203- 205).

Як зазначив позивач, різниця в ціні формувалася виходячи з суб`єктного складу покупців, адже ділова мета у зменшенні вартості подрібненої кукурудзи на користь орендодавців землі товариства проявляється у спонуканні їх прихильності до товариства, що у свою чергу є проявом їх непрямого утримання. Окрім того, подрібнена кукурудза за ціною 1403,51 грн відчужувалася із середньою вагою 1 064 кг, що можна вважати оптом, у той час як за ціною 2 192,98 грн середня вага продажу є 190 кг.

Також, позивач звернув увагу на те, що кукурудза, яка відчужувалась є подрібненою і по своїй суті могла бути утилізована, в наслідок чого, Товариство взагалі не отримало б прибутку.

Водночас, при проведенні перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області не досліджені усі умови реалізації продукції, такі як умови розрахунків, умови та вид транспортування, характеристики самого товару (кукурудза подрібнена, тобто нижчої якості) тощо. Не враховано фактичні обставини продажу подрібненого зерна, за основу взято лише ціну реалізації продукції одиничним контрагентам, що є не остаточним показником вартості товару для дослідження питання розумної економічної причини (ділової мети), яка передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, якщо навіть господарська операція не матиме позитивного економічного ефекту.

В свою чергу, ТОВ «СП «Агродім.» надано документи на підтвердження того, що кукурудза належної якості, реалізується за значно вищою ціною (Т. 1 а.с 196- 200, 201- 202).

Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про заниження позивачем зобов`язання з ПДВ на загальну суму 3293,74 грн. є безпідставними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були відсутні, а податкове повідомлення-рішення від 23.01.2024 №1281/Ж10/25-01-07-00 форми «В4» в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в сумі 44169,74 грн (40876,00 грн + 3293,74 грн) є протиправним.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Агродім.» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 12.08.2024 р.