Рішення

від 20.06.2024 по справі 640/17785/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року №640/17785/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Семенчука М.А., представника відповідача Яцишина Д.В., представник третьої особи-1 Любаренка Д.О., представник третьої особи-2 Іщенко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Офісу Генерального прокурора до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи: Національний музей народної архітектури та побуту України, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хотівський» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Заступник Генерального прокурора звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в інтересах держави з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Національний музей народної архітектури та побуту України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та нечинними абз. 2 п. 1 та п.2 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2007 № 984/2/16-07 (щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони (скориговані) Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України (с.Пирогів) з урахуванням вимог Указу Президента України від 25.06.2007 № 553, визначених науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним проектним інститутом містобудування і погодженою Національною академією наук України, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та комунальним об`єднанням "Київзеленбуд", та щодо визнання такими, що втратили чинність зони охорони Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України, затверджені Міністром культури і туризму України від 30.12.2005);

- зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, прийняти нормативно-правовий акт з метою встановлення меж і режимів використання зон охорони Музею народної архітектури та побуту України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, тим що наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2007 № 984/2/16-07 є протиправним та нечинним оскільки затвердженню зон охорони пам?ятки передує розроблення науково-проєктної документації, яка повинна містити належне обгрунтування визначення конфігурації та розмірів відповідних зон (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару), що визначаються індивідуально для кожної пам?ятки з урахуванням особливостей рельєфу, гідрографії, видів рослинності, аналізу видового розкриття пам?яток, визначення композиційної ролі пам?яток, та в даному випадку відсутній.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/17785/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №640/17785/22, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

09.11.2023 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хотівський" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи.

22.03.2024 в судовому засіданні протокольною ухвалою суду було відмовлено у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хотівський" про вступ у справу в якості третьої особи.

У судовому засіданні призначеному на 22.03.2024 представник позивача клопотав суд зобов`язати відповідача опублікувати на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України оголошення про розгляд Київським окружним адміністративним судом справи №640/17785/22 щодо оскарження абз. 2 п. 1 та п. 2 наказу Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 №984/0/16-07 (щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони (скориговані) Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України (с. Пирогів) та щодо визнання такими, що втратили чинність зони охорони Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України, затверджені Міністром культури і туризму України від 30.12.2005).

Ухвалою Київського окружного адміністратвиного суду від 22.03.2024 зобов`язано Міністерство культури та інформаційної політики України не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, яке відбудеться 29.04.2024 об 13:00, опублікувати оголошення про розгляд Київським окружним адміністративним судом адміністративної справи №640/17785/22 за позовом Офісу Генерального прокурора до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Національний музей народної архітектури та побуту України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, щодо оскарження абз. 2 п. 1 та п. 2 наказу Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 №984/0/16-07 (щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони (скориговані) Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України (с. Пирогів) та щодо визнання такими, що втратили чинність зони охорони Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України, затверджені Міністром культури і туризму України від 30.12.2005) у виданні, в якому зазначений акт був офіційно оприлюднений або мав бути офіційно оприлюднений.

23.04.2024 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хотівський" надійшла заява про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

29.04.2024 протокольною ухвалою суду задоволено заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хотівський" про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Відповідач, відзив до суду не подавав. Разом з тим, 28.05.2024 представником відповідача подано заяву про визнання позову.

Ухвалою Київського окружного адміністратвиного суду від 17.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засіідання.

Предстаник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд даний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову не заперечував, в судовому засіданні визна позов в повному обсязі.

Третя особа-1 у судових засіданнях проти позову не заперечував.

Третя особа- 2 позов не визнав у задоволенні позову просив відмовити. Крім того, просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про визнання позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Національний музей народної архітектури в побуту України (далі - Музей) є державним науково-дослідним та культурно-освітнім закладом культури (п. 1.1 Статуту Музею). Музей створений постановою Ради Міністрів Української РСР від 06.02.1969 Nє 105 як Державний музей народної архітектури та побуту України.

Згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 31.03.1971 Nє 159 Державний музей народної архітектури та побуту України передано Міністерством культури УРСР у відання Українського товариства охорони пам?яток історії та культури.

Судом встановлено, що у постійному користуванні Музею перебувають земельні ділянки площею 97,7 га (державний акт на право користування землею, виданий 22.12.1972 Києво-Святошинською районною радою депутатів трудящих), 35 га (державний акт на право користування землею серії Б Nє 027538 виданий у 1977 році Києво-Святошинською районною радою депутатів трудящих), 1,5 га (план земельної ділянки, відведеної в постійне користування рішенням виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 17.07.1975 Nє 281 на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 29.08.1975 Nє 560-р).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 Nє 417 Державний музей народної архітектури та побуту України передано Українським товариством охорони пам?яток історії та культури у відання Національної академії наук України. Постановою Бюро Президії Національної академії наук України (далі - НАН України) від 22.03.2005 Nє 57 Музей перейменовано на Музей народної архітектури та побуту України НАН України.

Зони охорони Музею було визначено 09.08.2005 та затверджено Міністро культури туку Ук ри 30.12 2005 розпорядженням Президії НАН України від 20.03.2007 Nє 172 визначено найменування Музею як державна установа «Музей народної архітектури та побуту України Національної академії наук України».

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України» від 25.06.2007 Nє 553 Кабінету Міністрів України доручено розробити за участю Національної академії наук України та затвердити до 01.09.2007 план заходів із забезпечення повноцінного функціонування та розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України, передбачивши вирішення в установленому порядку питань, зокрема, щодо: реконструкції існуючих та будівництва нових об?єктів на території Музею, необхідних для зберігання, демонстрування музейних експонатів, проведення науково-дослідних робіт; облаштування території Музею, створення сучасної інфраструктури для відпочинку та обслуговування відвідувачів; посилення охорони Музею, забезпечення його пожежної безпеки. Кабінет Міністрів України, Київську міську державну адміністрацію зобов?язано забезпечити вирішення до 01.08.2007 відповідно до законодавства питань щодо впорядкування землекористування на території Державного музею народної архітектури та побуту України та прилеглих до нього територій, уточнення меж земельних ділянок інших землекористувачів, припинення незаконного користування земельними питання ділянками на території Музею та в його охоронних зонах; розглянути щодо можливості розширення території Музею за рахунок прилеглих до нього територій; посилити державний контроль за додержанням визначеного відповідно до законодавства режиму території Музею.

Наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07, зокрема, затверджено межі та режими використання зон охорони (скориговані) Музею, визначені науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним проектним інститутом містобудування і погодженою НАН України, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та комунальним об?єднанням «Київзеленбуд».

Постановою Бюро Президії НАН України «Про розвиток упорядкування території та охоронних зон Музею народної архітектури та побуту України НАН України» від 19.09.2007 №242 вирішено взяти до уваги, що всі проєкти рішень з питань використання майна та земельних ділянок, встановлення та зміни охоронних зон території навколо Музею в обов?язковому порядку мають бути погоджені (затверджені) Президією НАН України і оформлені постановою. Рішення (погодження), прийняті з порушенням зазначеного вище порядку, не мають юридичної сили і є недійсними.

Листом від 19.11.2007 Nє 129/2008-1 НАН України повідомила Кабінет Міністрів України про те, що погодження НАН України на проєкті наказу Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07 не є дійсним.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва» від 25.02.2008 Nє 157/2008 доручено Кабінету Міністрів України та Київській міській державній адміністрації вжити в установленому порядку невідкладних заходів щодо збереження, відтворення та охорони історико-культурного середовища в м. Києві, зокрема щодо визначення охоронних зон. Державного музею народної архітектури та побуту України з метою його повноцінного функціонування і розвитку.

Указом Президента України від 21.07.2008 Nє 644 Державній установі «Музей народної архітектури та побуту України Національної академії наук України» надано статус національної та постановлено надалі її найменувати як Національний музей народної архітектури та побуту України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 Nє 1600-р затверджено план заходів із забезпечення повноцінного функціонування і розвитку Музею (далі - план заходів).

Згідно з п.п. 1, 2 плану заходів НАН України, Міністерству культури і туризму України, Київській міській державній адміністрації доручено розробити і затвердити в установленому законодавством порядку генеральний план розвитку Музею (грудень 2011 року); НАН України, Міністерству культури і туризму України, Міністерству регіонального розвитку та будівництва України, Київській міській державній адміністрації - забезпечити внесення змін до меж зон охорони Музею та режимів їх використання (2010 рік).

У листопаді 2011 року Музеєм ініційовано внесення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України 187 архітектурних експонатів (лист від 29.11.2011 Nє 529).

Прокуратурою було направлено запити до Міністерства культури та інформаційної політики України, Київського комунального об?єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», Київської міської державної адміністрації, НАН України та державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» щодо надання інформації, зокрема, щодо обставин надходження на погодження науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07.

Листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 14.07.2022 Nє 06/18/824-22 повідомлено, що текстова частина науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею у Міністерства відсутня.

Листом Київського комунального об?єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд`від 26.09.2022 Nє 077/226-1830 повідомило, що інформація про надходження на погодження науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею в період часу до 10.07.2007 відсутня.

Згідно з листом Музею від 27.09.2022 Nє 200/1 Музею невідомо, хто був замовником науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею, культури і туризму України від затверджених наказом Міністерства 27.08.2007 Nє 984/0/16-07, та чим аргументовано необхідність розроблення цієї науково-проєктної документації.

Листом від 28.09.2022 Nє 232 державного підприємства «Науково-дослідний проектний інститут містобудування» повідомлено, що документація стосовно визначення зон охорони Музею в інституті не збереглася.

Міністерство культури та інформаційної політики України у листі від 11.10.2022 Nє 05/18/2894-22 зазначило, що в архіві Міністерства до відповідного наказу долучено графічну частину зон охорони, без науково-проєктної документації. У Міністерства відсутня інформація хто був замовником розроблення науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07.

Крім того, Київська міська державна адміністрація у листі від 05.10.2022 Nє 017-132 зазначила, що науково-проєктна документація з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею на розгляд не надходила.

Оцінюючи правомірність абз. 2 п. 1 та п.2 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2007 № 984/2/16-07, суд виходить із такого

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до адміністративного суду в інтересах держави передбачено ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697) та ст. 53 Кодексу адміністравтиного судочинства України (далі - КАС України).

Частиною 2 ст. 23 Закону №1697 передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 КАС України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що він звернувся з метою захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, а саме об`єкта культурної спадщини національного значення, загроза руйнування або заподіяння шкоди якому виникла внаслідок протиправної бездіяльності Міністерства та інформаційної політики України.

Суд вважає, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить об`єкти, що становлять цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України.

Правовий висновок про те, що прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини, висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №734/519/15-ц, від 17 березня 2021 року у справі №925/3/20, від 09 листопада 2022 року у справі №260/437/21, від 17 листопада 2022 року у справі №640/16767/21 та від 01 лютого 2023 року у справі №260/2284/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо суті даного позову суд зазначає наступне.

Музеями є культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам?яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини (ст. 1 Закону України «Про музеї та музейну справу» в редакції, чинній на 27.08.2007).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 згаданого Закону за своїм профілем музеї поділяються на такі види: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо. На основі ансамблів, комплексів пам?яток та окремих пам?яток природи, історії, культури та територій, що становлять особливу історичну, наукову і культурну цінність, можуть створюватись історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону на території, відведеній для музею, забороняється діяльність, що суперечить його функціональному призначенню або може негативно впливати на стан зберігання музейного зібрання, а також інша діяльність, яка є несумісною з діяльністю музею як закладу культури. Потреба охороняти культурну спадщину визначена на найвищому (конституційному) рівні.

Так, за ст. 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об?єктами права власності народу відповідно до закону. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам?яток та інших об?єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відносини щодо охорони культурної спадщини регулюються не лише національним законодавством, а й на міжнародно-правовому рівні.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори»).

Крім того, зобов?язання України щодо охорони культурної спадщини врегульовано Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.1972 (далі - Конвенція від 16.11.1972) та Конвенцією про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі - Конвенція від 03.10.1985).

Згідно зі ст. 1 Конвенції від 16.11.1972 культурну спадщину слід розуміти як пам??ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки; ансамблі: групи ізольованих чи об?єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв?язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки; визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

Відповідно до ст. 4, п. «d» ст. 5 Конвенції від 16.11.1972 кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов?язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передання майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у ст.ст. 1 і 2 цієї Конвенції, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. Держави - сторони цієї Конвенції з тим, щоб забезпечити якомога ефективнішу охорону і збереження та якомога активнішу популяризацію культурної і природної спадщини, розміщеної на її території, прагнуть в умовах, властивих кожній країні, вживати відповідних правових, адміністративних і фінансових заходів щодо виявлення, охорони, збереження, популяризації й відновлення цієї спадщини.

Статтями 3, 7 Конвенції від 03.10.1985 визначено, що кожна сторона зобов?язується вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур - забезпечити охорону пам?яток, архітектурних ансамблів та визначних місць. На території, функціонально прив?язаній до пам?яток, які розташовані в архітектурних ансамблях або визначних місцях, кожна сторона зобов?язується сприяти заходам, спрямованим на загальне поліпшення якості довкілля.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-ІІІ).

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону №1805-III:

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

- щойно виявлений об`єкт культурної спадщини об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 3 Закону №1805-ІІІ визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема Міністерство культури України як центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а також орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій, органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1, 7 Положення про Міністерство культури і туризму України, затверджене постановою КМУ від 08 листопада 2006 року №1566, яке діяло станом на дату винесення оскаржуваного наказу, Міністерство культури і туризму України (МКТ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МКТ видає у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства накази, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення про Міністерство культури України, затверджене постановою КМУ від 03 вересня 2014 року №495 (далі по тексту - Положення №495) Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.

Згідно з пунктом 2, 3 Положення №495 Мінкультури у своїй діяльності керується Конституцієюта законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Мінкультури є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин.

Згідно пунктів 1, 14, 17, 32 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; встановлення режиму використання пам`яток національного значення, їхніх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6, 7 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об`єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Системний аналіз зазначених вище положень законодавства дає підстави вважати, що повноваження у сфері охорони культурної спадщини розподілені між Кабінетом Міністрів України та спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини. В свою чергу, Кабінет Міністрів України, спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини є Міністерство культури України як центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а також орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій, між якими розподілені законодавчо встановлені повноваження.

При цьому, до компетенції відповідача належить визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; встановлення режиму використання пам`яток національного значення, їхніх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони.

Відповідно до пп. «а» п. 11.8 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (чинного на 27.08.2007) при плануванні і забудові міських і сільських поселень необхідно враховувати зони охорони пам?яток історії та культури, охоронні зони, до яких входять території пам?яток (земельні ділянки пам?яток у їх історичних та природних межах) з доповненням ділянок прилеглих територій, у межах яких забезпечується фізична схоронність пам?яток та їх найближчого історичного оточення (середовища), а також оптимальні умови зорового сприймання пам?яток (у межах 350-500 м). У місцях концентрації пам?яток різних видів, об?єднаних спільністю планування, історичного середовища, ландшафту, встановлюються групові (комплексні) охоронні зони.

Отже, суж звертає увагу, що затвердженню зон охорони пам?ятки передує розроблення науково-проєктної документації, яка повинна містити належне обґрунтування визначення конфігурації та розмірів відповідних зон (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару), що визначаються індивідуально для кожної пам?ятки з урахуванням особливостей рельєфу, гідрографії, видів рослинності, аналізу видового розкриття пам?яток, визначення композиційної ролі пам?яток тощо.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07, затверджено межі та режими використання зон охорони (скориговані) Музею, визначені науково-проєктною документацією, розробленою Науково-дослідним проектним інститутом містобудування і погодженою НАН України, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та комунальним об?єднанням «Київзеленбуд».

На підтвердження вказаної обставини, прокуратурою було направлено запити до Міністерства культури та інформаційної політики України, Київського комунального об?єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», Київської міської державної адміністрації, НАН України та державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» щодо надання інформації, зокрема, щодо обставин надходження на погодження науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07.

Листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 14.07.2022 Nє 06/18/824-22 повідомлено, що текстова частина науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею у Міністерства відсутня.

Листом Київського комунального об?єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд`від 26.09.2022 Nє 077/226-1830 повідомило, що інформація про надходження на погодження науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею в період часу до 10.07.2007 відсутня.

Згідно з листом Музею від 27.09.2022 Nє 200/1 Музею невідомо, хто був замовником науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею, культури і туризму України від затверджених наказом Міністерства 27.08.2007 Nє 984/0/16-07, та чим аргументовано необхідність розроблення цієї науково-проєктної документації.

Листом від 28.09.2022 Nє 232 державного підприємства «Науково-дослідний проектний інститут містобудування» повідомлено, що документація стосовно визначення зон охорони Музею в інституті не збереглася.

Міністерство культури та інформаційної політики України у листі від 11.10.2022 Nє 05/18/2894-22 зазначило, що в архіві Міністерства до відповідного наказу долучено графічну частину зон охорони, без науково-проєктної документації. У Міністерства відсутня інформація хто був замовником розроблення науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07.

Крім того, Київська міська державна адміністрація у листі від 05.10.2022 Nє 017-132 зазначила, що науково-проєктна документація з визначення меж і режимів використання зон охорони Музею на розгляд не надходила.

З урахуванням вищезазначених листів, суд звертає увагу, що наказ Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07 яким затверджено межі та режими використання зон охорони Музею, було прийнято без відповідної науково-проєктної документації, яка повинна містити наукове обґрунтування та виклад інформації про натурні обстеження видового розкриття пам?яток архітектури в середовищі з відповідних оглядових майданчиків Музею.

Крім того, зі схеми зон охорони Музею, погодженої НАН України, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та комунальним об?єднанням

«Київзеленбуд», вбачається, що схема не містить підписів її розробника та керівника державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування».

Тому, наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07 затверджено зони охорони Музею, відображені на графічній частині, за відсутності науково-проєктної документації та без належного обґрунтування необхідності встановлення (коригування) зон охорони Музею, визначення їх у відповідних конфігураціях, що підтверджує незаконність прийняття вищезазначеного наказу.

Крім того, відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.03.2010 Nє 1416, складеного за результатом експертного комплексного культурологічного дослідження зон охорони Національного музею народної архітектури та побуту України НАН України вбачається, що зони охорони встановлюються навколо території пам?ятки, у тому числі і зони охоронюваного ландшафту. Довкілля, що оточує територію пам?ятки Національного музею народної архітектури та побуту України НАНУ, має виключне значення для розкриття змісту представленої в експозиції музею етнокультурної спадщини українського народу і має історико-культурну цінність.

Відповідно до пп. «а» п. 11.8 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (діючого станом на 27.08.2007) при плануванні і забудові міських і сільських поселень необхідно враховувати зони охорони пам?яток історії та культури охоронні зони, до яких входять території пам?яток (земельні ділянки пам?яток у їх історичних та природних межах) з доповненням ділянок прилеглих територій, у межах яких забезпечується фізична схоронність пам?яток та їх найближчого історичного оточення (середовища), а також оптимальні умови зорового сприймання пам?яток (у межах 350-500 м). У місцях концентрації пам?яток різних видів, об?єднаних спільністю планування, історичного середовища, ландшафту встановлюються групові (комплексні) охоронні зони.

Згідно з п. 5.1 ДСТУ Б.2.2-10-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації щодо визначення меж і режимів використання зон охорони пам?яток архітектури та містобудування» зони охорони пам?яток архітектури та містобудування визначаються на основі натурних досліджень території, детального аналізу історичних, іконографічних і картографічних матеріалів щодо розвитку планувальної структури та ролі пам?яток у довкіллі, з максимальним використанням матеріалів здійснених раніше досліджень і обстежень, зокрема історико-архітектурного опорного плану. При розробленні науково-проектної документації щодо визначення меж і режимів використання зон охорони пам?яток архітектури та містобудування проводяться такі дослідження: аналіз природної основи території щодо визначення особливостей рельєфу, гідрографії, видів рослинності; історико-містобудівний аналіз щодо визначення історичного розвитку планування і забудови; натурні дослідження середовища щодо визначення просторової побудови, поверховості забудови, її стильових ознак, кольорового вирішення, впорядження, дисгармонійних будівель та споруд; аналіз об?єктів культурної спадщини та існуючої забудови, розташованих на прилеглих до пам?яток територіях; аналіз видового розкриття пам?яток; визначення композиційної ролі пам`яток.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що чинними державними будівельними нормами, так і діючими на 27.08.2007, передбачалося визначення зон охорони на основі натурних досліджень території з метою забезпечення зорового сприйняття пам`ятки.

В подальшому, листом Музею від 27.09.2022 Nє 200/1 було повідомлено, що затверджені наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07 зони охорони Музею не зможуть забезпечити захист традиційного середовища українського села XIX - початку ХХ ст., сформованого в Музеї з автентичних пам?яток народної архітектури й предметів побутової культури українців, від найближчого зовнішнього модерного урбаністичного оточення.

З огляду на необхідність збереження для майбутніх поколінь і подальший розвиток Музею для ефективнішого відображення культурного багатоманіття України НАН України повідомила Кабінет Міністрів України про те, що погодження НАН України на проекті наказу Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07 не є дійсним.

Судом встаановлено, що у 2008 році на виконання п. 2 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва» від 25.02.2008 Nє 157/2008 Музеєм замовлено «Проєкт коригування зон охорони комплексу архітектурно-етнографічних пам?яток Державного музею народної архітектури та побуту України НАНУ».

Результати відповідних натурних обстежень території Музею викладено у звіті про науково-проєктну роботу «Проєкт коригування зон охорони комплексу архітектурно-етнографічних пам?яток Державного музею народної архітектури та побуту України НАНУ», складеного керівником сектору збереження об?єктів культурної спадщини НДП містобудування Жаворонковою Т.Л. та погодженого Музеєм 26.11.2009, НАН України 31.12.2009 та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України. 23.02.2010.

Так, звіт містить обгрунтування меж зон охорони Музею, схему меж зон охорони та абрис басейну огляду оточуючого Музей ландшафту.

У розділі 4 звіту зазначено, що виходячи з того, що з оглядових майданчиків, розташованих на території Музею, відкриваються різноманітні панорами не тільки музейних експозицій, але й дивні краєвиди історичних місцевостей та природного середовища, підгрунтям щодо визначення меж зон охорони Музею слугує абрис басейну огляду оточуючого Музей ландшафту. На схемі окреслено також пороги візуального сприйняття у 1000 м та 2000 м та ін. На профілях рельєфу місцевості в межах басейну огляду з території Музею (додаток Nє 17) показано лінії огляду від входу до Музею - у східному напрямку (профіль І - I) та з території експозиції «Карпати» - у південному напрямку (профіль ІІ - II).

Відповідно до цього звіту вбачається, що з більшості точок огляду оточуючого Музей ландшафту візуальне сприйняття забезпечується на відстані понад 2000 м.

На основі вказаного було складено схему меж зон охорони Музею, яка погоджена Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, Національною академією наук України та Музеєм у 2009, 2010 роках.

Зазначена схема відображає зони охорони музею: охоронні регулювання забудови та зону охоронюваного ландшафту. Зокрема, на північ від території Музею (від північної частини території Музею до вул. Академіка Заболотного у м. Києві) визначено охоронну зону із забороною будь-якого будівництва та охоронну зону - територією розвитку Музею, на якій дозволяється будівництво програмою розвитку Музею.

При цьому, не зважаючи на те, що Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України» від 25.06.2007 Nє 553 Кабінету Міністрів України та Київській міській державній адміністрації було доручено забезпечити вирішення до 01.08.2007 відповідно до законодавства питань щодо впорядкування землекористування прилеглих до Музею територій, припинення незаконного користування земельними ділянками на території музею та в його охоронних зонах, розглянути питання щодо можливості розширення території музею за рахунок прилеглих до нього територій, оспорюваним наказом відповідача навпаки ьуло суттєво зменшено зони охорони Музею.

Суд звертає увагу, що суттєве зменшення зон охорони Музею фактично надає можливість забудови навколишніх земель, що нівелює саму суть музейної експозиції та мету функціонування Музею.

Таким чином, затверджені наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 Nє 984/0/16-07 межі та режими використання зон охорони було скореговано та зменшено зони охорони Музею,що не допускається вимогами чинного законодавства, ні станом на той час, ні на теперішній час.

Крім того, під час розгляду справи, Міністерством культури та інформаційної політики України було подано заяву про визнання позову, що підтверджує про самостійне вихнання відповідачем нечинним, незаконним та таким, що прийнято в порушення вимог чинного законодавства абз. 2 п. 1 та п.2 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2007 № 984/2/16-07 (щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони (скориговані) Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України (с.Пирогів) з урахуванням вимог Указу Президента України від 25.06.2007 № 553, визначених науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним проектним інститутом містобудування і погодженою Національною академією наук України, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та комунальним об`єднанням "Київзеленбуд", та щодо визнання такими, що втратили чинність зони охорони Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України, затверджені Міністром культури і туризму України від 30.12.2005).

Підсумовуючи викладене, у ракурсі вимог вказаних вище норм законодавства у їх взаємозв`язку та з урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд констатує, що у даному випадку, відповідач внаслідок прийняття абз. 2 п. 1 та п.2 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2007 № 984/2/16-07 (щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони (скориговані) Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України (с.Пирогів) з урахуванням вимог Указу Президента України від 25.06.2007 № 553, визначених науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним проектним інститутом містобудування і погодженою Національною академією наук України, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та комунальним об`єднанням "Київзеленбуд", та щодо визнання такими, що втратили чинність зони охорони Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України, затверджені Міністром культури і туризму України від 30.12.2005) порушив визначений законодавством порядок планування і забудови територій за відсутності науково-проєктної документації та без належного обґрунтування необхідності встановлення (коригування) зон охорони Музею, а відтак порушив вимоги чинного законодавства та суспільний інтерес щодо планування територій архітектурно-мистецької спадщини.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 189 КАС Украхни позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Так, до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову, у якій останній вказав, що Міністерство культури та інформаційної політики України визнає позов у справі №640/17785/22 у повному обсязі.

Таким чином, суд врахочує те, що відповідач визнав позов у повному обсязі та те, що у ході судового розгляду адміністративної справи позивач довів обґрунтованість своїх вимог, тому позовна вимога про визнання протиправним та нечинним абз. 2 п. 1 та п.2 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2007 №984/2/16-07 (щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони (скориговані) Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України (с.Пирогів) з урахуванням вимог Указу Президента України від 25.06.2007 №553, визначених науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним проектним інститутом містобудування і погодженою Національною академією наук України, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та комунальним об`єднанням "Київзеленбуд", та щодо визнання такими, що втратили чинність зони охорони Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України, затверджені Міністром культури і туризму України від 30.12.2005) є обгрунтована та підлягає задоволенню.

З урахуванням вищезазначено, суд зазначає, що належною формаю захисту порушених прав є зобов`язання Міністерства культури та інформаційної політики України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, прийняти нормативно-правовий акт з метою встановлення меж і режимів використання зон охорони Музею народної архітектури та побуту України.

Отже, надаючи правову оцінку доводам прокурора, наведеним в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас частиною дугою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач сплати 4 962,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.10.2022 № 4379 на суму 2481,00 грн та платіжним дорученням від 19.10.2022 № 4436 на суму 2481,00 грн.

Суд бере до уваги, що заступник Генерального прокурора, який звернувся до суду з цим адміністративним позовом в інтересах держави, виступає як суб`єкт владних повноважень, отже, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до частини другої статті 139 КАС України стягненню з відповідача на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та нечинними абз. 2 п. 1 та п.2 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.08.2007 № 984/2/16-07 (щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони (скориговані) Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України (с.Пирогів) з урахуванням вимог Указу Президента України від 25.06.2007 № 553, визначених науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним проектним інститутом містобудування і погодженою Національною академією наук України, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та комунальним об`єднанням «Київзеленбуд», та щодо визнання такими, що втратили чинність зони охорони Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України, затверджені Міністром культури і туризму України від 30.12.2005).

3. Зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, прийняти нормативно-правовий акт з метою встановлення меж і режимів використання зон охорони Музею народної архітектури та побуту України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 серпня 2024 р.