Ухвала

від 13.08.2024 по справі 751/6674/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 751/6674/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/4823/347/24 Категорія - арешт майна. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

13 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участі сторін кримінального провадження

представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

слідчої ОСОБА_9

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові судове провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 серпня 2024 року про арешт майна,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 , про арешт майна, яке вилучене в рамках кримінального провадження №12024270000000533 від 04.01.2024 року, в ході проведення обшуку 22 липня 2024 року, серед інших, в тому числі за адресою - АДРЕСА_1 , на речі і документи, що належить ОСОБА_6 , із забороною розпоряджатися та користуватися ними.

Таке рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучені під час проведення обшуків документи та речі можуть містити відомості, які можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні. Крім того, слідчий суддя підкреслив, що вилучені документи та речі безпосередньо входили до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалах на проведення обшуку, проте без зазначення їх індивідуальних ознак.

Враховуючи наявність правової підстави для арешту майна, а саме збереження речових доказів та можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, слідчий суддя прийшов до висновку про обґрунтованість такого клопотання.

Адвокат ОСОБА_7 , звертаючись з апеляційною скаргою в інтересах власника майна ОСОБА_6 , просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно вилучене в ході проведення 22 липня 2024 року обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що слідчі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, згідно КПК України, не мають правових підстав проводити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки з огляду на розмір збитків, завданих комунальному підприємству, правову кваліфікацію злочину, а також за суб`єктом господарювання з 100 % часткою комунальної власності, таке досудове розслідування, відповідно до ст. 216 КПК України, віднесено до компетенції детективів Бюро економічної безпеки України.

Окремо апелянт просить надати належну правову оцінку щодо участі співробітників УСБУ в Чернігівській області під час проведення обшуку квартири ОСОБА_6 , оскільки слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування у кримінальних провадженнях лише у виключних випадках, що передбачено рядом статей. При цьому, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у справі №663/820/15-к (провадження №51-2075кмо20), відповідно до якої під час розгляду справи по суті було визнано недопустимим доказом протокол обшуку житла, оскільки обшук проводився не уповноваженою особою.

Підкреслює, що підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а саме ст. 216 КПК України, і лише на підставі ч.5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення, окрім того, що віднесене до підслідності НАБУ, іншому органу досудового розслідування, при цьому за встановлення неефективності такого розслідування.

Заслухавши доповідача, представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора та слідчу, які зазначали, що розмір завданих збитків не визначений експертом, оперативні працівники СБУ за дорученням слідчого під час обшуку забезпечували оперативний супровід, заперечували проти доводів представника власника майна, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно зі статтею 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024270000000533 від 04 січня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме за фактом протиправного заволодіння майном КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування».

22 липня 2024 року органом досудового розслідування на підставі ухвал слідчих суддів Новозаводського районного суду міста Чернігова проведено ряд обшуків приміщень, як житлових, так і нежитлових, та було виявлено та вилучено телефони, документацію, у тому числі щодо провадження господарської діяльності.

Виявлені документи та речі, під час проведених обшуків, постановою від 22 липня 2024 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024270000000533 від 04 січня 2024 року (а.с.145-168).

Накладення арешту на майно з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України, не вимагає обов`язкової наявності у кримінальному провадженні підозри чи цивільного позову. Арешт майна з вказаної підстави по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від інших правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Згідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи наведені обставини, на думку колегії суддів, слідчий суддя оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, а також те, що вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, колегія суддів вважає, що у слідчого судді були правові підстави для накладення арешту на зазначене майно.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №12024270000000533, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог статей 170-173 КПК України, врахувавши при цьому обставини, наявність з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

Що стосується доводів адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_6 про порушення правил підслідності, як підстави для скасування ухвали, то такі апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, органом досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні є слідче управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Підставою для початку досудового розслідування було виявлення правоохоронними органами фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень та, як наслідок, внесення відповідних відомостей до ЄРДР. При цьому повідомлення про вчинення кримінального правопорушення надійшло до ГУНП в Чернігівській області від Управління Служби безпеки України в Чернігівській області.

Згідно ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто чинне кримінальне процесуальне законодавство дозволяє вказаним вище особам здійснювати розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, причетні ж до його скоєння особи встановлюються в ході досудового розслідування.

З огляду на викладене, апеляційний суд на даній стадії провадження не вбачає порушень, оскільки лише після зібрання необхідних доказів у даному кримінальному провадженні, встановлення причетних до вчинення кримінального провадження, за вмотивованою постановою прокурора та за встановлення неефективного розслідування цієї справи може бути змінена підслідність. При цьому, колегія суддів підкреслює, що дане питання не віднесене до компетенції слідчого судді.

Позиція захисту в контексті встановлення порушення підслідності з подальшим визнанням отриманих доказів недопустимими, а отже, і як наслідок, скасування арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження є безпідставною.

Так, на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Позиції Верховного Суду, на які звертає увагу апелянт, саме і стосуються розгляду кримінального провадження по суті, а тому не співвідносяться з даною стадією кримінального провадження, яка не передбачає оцінки доказів на предмет допустимості з підстав порушення підслідності, зокрема, і тому, що всі процесуальні рішення у кримінальному провадженні, у тому числі і постанови прокурора про визначення підслідності, групи прокурорів та постанови про призначення групи слідчих будуть предметом подальшої оцінки суду.

Натомість, коло питань, які підлягають вирішенню в межах питання арешту майна передбачені главою 17 КПК України, у тому числі і статтею 173 цього Кодексу.

Що стосується твердження апелянта про участь у проведенні обшуку співробітників УСБУ, то з урахуванням позицій Верховного Суду, у тому числі у справі №725/1199/19 (провадження №51-5720км19) у постанові від 07 жовтня 2020 року, Суд зробив висновок про те, що системне тлумачення норм, передбачених статтями 36,40,235,236, не дає підстав для твердження про те, що до компетенції слідчого судді належить визначення як конкретного слідчого або прокурора, що мають здійснювати таку слідчу (розшукову) дію, так й інших осіб, що будуть приймати участь у проведенні обшуку (понятих, працівників оперативного підрозділу, спеціалістів та ін.).

Питання про дотримання вимог КПК прокурором або слідчим щодо належного використання повноважень здійснювати обшук, залучення понятих, спеціалістів, працівників оперативного підрозділу, підозрюваного, захисника, інших учасників провадження вирішуються на етапі судового провадження (п.24 ст. 3 КПК), а не провадження у слідчого судді, і за умови надання протоколу обшуку як доказу винуватості у вчиненні злочину.

Відтак, вказані захисником обставини не спростовують висновків слідчого судді щодо доцільності та обґрунтованості накладення арешту на вилучене майно, а також не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що з метою збереження майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, з врахуванням доводів слідства щодо необхідності обмеження права користування таким, клопотання підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на вказане майно.

В той же час, апеляційний суд підкреслює, що у випадку, якщо наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або буде встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, відповідно до ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин, особа наділена правом ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 серпня 2024 року про арешт майна, без змін.

Ухвала є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12