Постанова

від 07.08.2024 по справі 926/148/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. Справа №926/148/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства ЛЄГО, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с. Яблуниця

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2024 (повний текст рішення складено та підписано 14.05.2024, суддя Гушилик С.М.)

у справі №926/148/24

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства ЛЄГО, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с. Яблуниця

про стягнення заборгованості в сумі 7 207 361,64 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Левчук І. М.

від відповідача: Давидов О.А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство Українська залізниця звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства ЛЄГО про стягнення заборгованості в сумі 7207361,64 грн за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05.08.2022 року.

Рух справи в судах.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2024 позовні вимоги АТ Українська залізниця до ПП ЛЄГО стягнення заборгованості в сумі 7 207 361,64 грн задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ПП ЛЄГО на користь АТ Українська залізниця заборгованість в сумі 7 207 361,64 грн та 86 488,35 грн судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство ЛЄГО звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 03.06.2024.

Апелянт зазначає, що товарна продукція визнана речовим доказом у кримінальному провадженні та передана на зберігання станції Вадул-Сірет, а витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно, а відтак, підстав сплати за зберігання речового доказу у ПП ЛЄГО відсутні; відповідач вживав заходи щодо розвантаження та повернення залізничних вагонів власнику; про затримку вагонів відповідач не був належним чином повідомлений; акти загальної форми ГУ-23 №4799 оформлено з порушенням Правил користування вагонами, акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вагонів відсутні, в акті митного огляду від 20.03.2023 року відсутня відмітка про закінчення митного огляду; документи, які є підставою для проведення оплати відсутні в реєстрах форми ф.ФДУ-92 та не відображені в бухгалтерському обліку; кримінальне провадження відносно ПП ЛЄГО №420222600000000289 за ч.3 ст.358 КК України закрито у зв`язку із відсутністю складу злочину.

Окрім того, апелянт зазначив, що товар, який знаходиться в залізничних вагонах, переданий на відповідальне зберігання ВСП Івано-Франківській дирекції залізничних перевезень Регіональної філії Львівська залізниця з подальшим укладенням угоди про відповідальне зберігання до прийняття судом рішення у справі про порушення митних правил №0652/40800/22 від 20.12.2022 року; отже, саме залізниця зобов`язалась зберігати вантаж, який знаходився у вагонах №№59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736; накопичувальні картки складені з порушенням розділу 8 договору; розрахунки здійснюються через філію АТ Українська залізниця; проте позивач не відображав документи через філію та не відображав їх в електронному документообігу; всі акти загальної форми складені з порушенням Правил складання актів загальної форми.

Також, апелянт вказує на помилки при обчисленні, на його думку позивач застосував невірні ставки для обчислення заборгованості.

Відтак, апелянт просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без зміна, а апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо застосованої у вересні 2023 року ставки в 1500 грн., позивач зазначив, що згідно "Ставок плат за використання власних вагонів перевізника" на який посилається відповідач, визначено ставки для категорії "піввагонів", а починаючи з 01.07.2023 розділено дану ставку і для категорії "вагонів для перевезення технічної щепи" , а з 01.09.2023 змінено і ставку плати для даних категорій вагонів. Залізницею при визначенні плати у вересні 2023 року за ставкою 1500 грн., а не 1200 грн. було взято до уваги, що затримані вагони за якими проведено нарахування платежів при їх відправленні були визначені як "піввагон" та до спеціальної категорії "вагон для перевезення технічної щепи" не віднесені, незалежно від виду вантажу який в них завантажено, оскільки передані в управління АТ «Українська залізниця» згідно ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 11.04.2022 у справі Nє761/6594/22. На момент початку затримки вагонів такого розподілу в ставках плат не існувало. Тому було застосовано ставку тарифу 1500 грн. як за "піввагон" згідно вказаної таблиці.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задоволити та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Також представником відповідача було заявлено клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державна митна служба України.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, вирішила відмовити у його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

В даному випадку, відповідачем так і не було доведено суду, яким саме чином може дане рішення вплинути на права та обов`язки Державної митної служби України.

Отже, колегія суддів, дійшла висновку, про відмову у клопотанні, оскільки не вбачає, яким чином дане рішення може вплинути на права та обов`язки Державної митної служби України.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

05.08.2022 року між Акціонерним товариством Українська залізниця (далі позивач, залізниця) та Приватним підприємством ЛЄГО (далі відповідач, відправник) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №34207835/2022-0002 (далі договір) зі станції Коломия Регіональної Філії Львівська залізниця (далі РФ Львівська залізниця) до станції Дорнешти Румунія шляхом подання заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом №34207835/2022-0002 від 05.08.2022 року ПП ЛЄГО, в якій останній підтверджує, що ознайомлений з оприлюдненим договором на інтернет порталі АТ Укрзалізниця та погоджується з його умовами (а.с. 42, 80).

Дана заявка підписана електронним цифровим підписом відповідальної особи відповідача 05.08.2022 року, у відповідь на яку відповідачу скеровано повідомлення про укладення даного договору, що також засвідчене електронним підписом представника позивача.

Згідно з п.1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Відповідно до п.1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Враховуючи п.1.5 договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з п.1.6. договору даний договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.соm/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п.1.7 договору).

Відповідно до п.1.8 договору умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п.12.1 договору (п.1.10 договору).

За умовами підпунктів 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.14 пункту 2.1. договору замовник зобов`язаний: - сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника; -відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць У країни, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; - здійснювати оформлення платіжних доручень і в реквізиті Призначення платежу вказувати наступне: Оплата провізних та інших платежів згідно з Договором від /дата укладання Договору/, № особового рахунку (код платника, наданий Замовнику), основна сума та сума ПДВ; - приймати подані за заявкою замовника власні вагони перевізника. Відмова замовника від прийняття власних вагонів перевізника допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання замовником таких вагонів для перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форм ГУ-23, ВУ-23). Якщо подання замовнику на його замовлення порожніх власних вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена в п.3.4 договору плата за користування власними вагонами перевізника за весь час затримки вагонів на станції призначення. Якщо замовник заявить про відмову від цих вагонів, плата за час затримки нараховується до моменту одержання відмови. У випадку відмови замовника від замовлених власних вагонів перевізника, що подані замовнику, замовник зобов`язаний письмово повідомити станцію навантаження та філію Центр транспортної логістики АТ Укрзалізниця про таку відмову та сплатити плату за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження. Така плата стягується за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 на підставі акту загальної форми ГУ-23 та перевізного документа, за яким прибули вагони на станцію призначення за тарифною схемою 14 Збірника тарифів. Плата за пробіг вагонів не нараховується у випадку, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної та комерційної непридатності, що підтверджується відповідним документом (акт форми ГУ-23, ВУ-23); - самостійно та регулярно ознайомлюватись з змінами до договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що замовник зобов`язаний сплачувати визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі плата за користування власними вагонами перевізника).

Підпунктом 3.4.1 п.3.4 договору визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п. 3.4.2 договору, яким передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою: Пвик= (Спл/24)*tгод*kм, де: - Пвик плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; - Спл ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена в додатку 1-2 до договору; - 24 кількість годин у добі; - tгод кількість годин користування власним вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; - kм коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в додатку 1-2 договору.

Згідно підпункту 3.4.3 договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п.3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.

Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п.3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.

Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Як зазначено в п.3.7 договору замовник зобов`язаний компенсувати перевізнику сплачений останнім єдиний збір, який справляється згідно з законодавством України у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України.

За умовами п.4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ Укрзалізниця.

Згідно п.4.2 договору плата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд.15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання.

Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.

Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.

На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня).

Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п.4.5 договору).

Згідно з п.4.6 договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним.

В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів Перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору.

Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.

Замовник упродовж 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов`язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість.

У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями, перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та їх вартості за наявності окремого письмового обґрунтованого звернення замовника.

За результатами перевірки, за наявності підстав, перевізником проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях.

У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями без надання окремого письмового обґрунтованого звернення замовника, перевірка наданих послуг та їх вартості перевізником не здійснюється, а зведена відомість вважається погодженою та підписаною без заперечень.

У разі, якщо замовником не підписано зведену відомість, у тому числі з відповідним коригуванням, упродовж 15 днів з дня її отримання та не надано письмове обґрунтоване звернення щодо зауважень до зведеної відомості, зведена відомість вважається погодженою та підписаною обома сторонами без зауважень на дату складання зведеної відомості. Датою одержання зведеної відомості, у випадку направлення її в паперовій формі, вважається відмітка поштової служби на повідомлені про вручення рекомендованого листа або дата календарного штемпеля поштової служби у випадку повернення відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, незнаходження абонента за адресою (за зазначеною адресою не проживає), з відмовою адресата від одержання.

Відповідно до п.4.8 договору у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд.7 договору адресу Філії Центр транспортної логістики АТ Укрзалізниця.

У разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором (п. 4.9 договору).

Згідно п.4.10 договору за необхідності, на вимогу замовника або перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якої оформляються актом звіряння взаємних розрахунків. Із замовником - нерезидентом акт звіряння взаємних розрахунків проводиться в національній валюті України та в іноземній валюті. Звіряння розрахунків проводиться не рідше одного разу на рік. Підписання сторонами акту звіряння розрахунків не позбавляє Перевізника права на донарахування та стягнення коштів за не врахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатніх підстав.

Відповідно до п.4.11 договору додатково до складених первинних документів, інформація про які включена до щодобових переліків перевізних документів, на звернення замовника перевізником може складатися в електронній формі акт наданих послуг. За умови відповідності критерію ритмічний характер встановленого п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, такі акти є підставою для складання зведених податкових накладних (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної).

Відповідно до розділу 8 договору організація електронного документообігу визначено, що згідно з п.8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються виключно власні інформаційні системи перевізника.

У п.8.2 договору визначено, що електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення документів з накладанням КЕП, якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника та нормативно-правовими актами не встановлено обов`язковість паперового оформлення. Перелік таких документів визначений у підпунктах 1-26 пункту 8.2 договору.

Відповідно до п.8.3 договору для цілей договору датою та часом одержання однією стороною будь-яких документів (повідомлень), відправлених іншою стороною з використанням власних інформаційних систем перевізника, є дата та час підписання відправником такого документа (повідомлення) КЕП у власних інформаційних системах перевізника.

Пунктом 12.2 договору даний договір припиняється: у зв`язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або у зв`язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або з підстав визначених законодавством.

Докази визнання договору недійсними, або його розірвання матеріали справи не містять, а також, даний факт підтверджений сторонами у судових засіданнях.

На підставі укладеного між сторонами договору, ПП ЛЄГО згідно накладних №597450 від 06.12.2022 року, №500264 від 09.12.2022 року, №544312 від 15.03.2023 року, №550798 від 17.03.2023 року відправило вантаж зі станції Коломия Львівська залізниця до Дорнешти Румунія, через прикордонний пункт Вадул-Сірет у вагонах №№ 59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736, 59168682, 59170043, 59167080, 459169805, 59168856 (а.с.10, 17, 24, 32).

По прибуттю на прикордонний пункт Вадул-Сірет 10.12.2022 року о 16:30 год та 12.12.2022 року о 16:30 вагони №№59164178, 59169987, 59169953, 59167049 та №59166736 були затримані Чернівецькою митницею для митного догляду (а.с.14-15). Відповідальними особами Чернівецької митниці було внесено відмітку в перевізні документи №597450 та №500264 інформацію щодо заборони пропуску вказаних вище вагонів із вантажем (а.с.10, 32).

17.03.2023 року о 07:20 год та 23.03.2023 року о 04:30 год вагони №№59168682, 59167080, 59170043, 59169805, 59168856 були затримані Чернівецькою митницею на пункті пропуску Вадул-Сірет для митного огляду.

Станцією митного пропуску Вадул-Сірет складено акти загальної форми №4798 від 10.12.2022 року, №4799 від 12.12.2022 року, №2595 від 17.03.2023 року та №2769 від 23.03.2023 року (а.с.13, 21, 30, 170), якими засвідчено факт затримки вагонів №№59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736 (а.с.13,30), про що вантажовідправника повідомлено через станцію Коломия та через менеджер Viber. Також, відповідно до довідки начальника станції Коломия Ільків Тетяни, останні повідомляли відповідача про затримку шляхом телефонного зв`язку, а також їх копії дублювалися у телефонному застосунку (а.с.171-178).

Відповідно акти загальної форми №2595 від 17.03.2023 року та №2769 від 23.03.2023 року засвідчили факт затримки вагонів №№59168682, 59167080, 5970043 з 07:20 год 17.03.2023 року та вагонів №№59169805, 59168856 о 04:30 год 23.03.2023 року (а.с.21, 30).

За результатами огляду вантажу головним спеціалістом сектору технічної політики та використання лісових ресурсів Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства складено акт/висновок огляду лісопродукції (а.с.15, 20, 28, 36).

Чернівецькою митницею на підставі ч.5 ст.338 МКУ та п.5 Постанови КМУ від 23.05.2012 року №467 складені Акти про проведення огляду товарів/транспортних засобів від 29.03.2023 року №UA408060/2022/000260 (електронна митна декларація №UA206080009048UO від 06.12.2022 року, вагони №№59169987, 59164178) та №UA408060/22/000259 (електронна митна декларація №UA206080009138UЗ від 09.12.2022 року, вагони №№59169953, 59167049, 59166736) (а.с.14, 35)

29.03.2023 року Чернівецькою митницею складені акти про проведення огляду товарів/транспортних засобів № UA408060/2023/000030 (вагони №№59168682, 59167080, 59170043, електронна митна декларація № UA2060801/2023/1335 від 15.03.2023 року) та №UA408060/2023/000031 (вагони №№59169805, 59168856, електронна митна декларація №UA206080/2023/1471 від 21.03.2023 року) (а.с.22, 27).

Чернівецька митниця листом №7.2-08-1/7.2-20/14/6946 від 20.12.2022 року проінформувала залізницю про наявність провадження про порушення митних правил за фактом вчинення посадовою особою ПП ЛЄГО дій спрямованих на переміщення за митними деклараціями №№ UA206080009048UO, UA206080009138UЗ через митний кордон України товару шляхом надання одним товарам вигляду інших.

У відповідності до Постанови про визнання речових доказів та визнання місця його зберігання від 19.01.2023 року залізничні вагони №№59169987, 59164178, 59166736, 59167049, 59169953 та товар, який переміщується у них, були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №420222600000000289 від 23.12.2022 року, відповідальною особою визначено ВСП Івано-Франківську дирекцію залізничних перевезень Регіональної філії Львівська залізниця, та передано по акту прийому-передачі на відповідальне зберігання від 19.01.2023 року (а.с.83-84 та а.с.93).

24.03.2023 року Чернівецькою митницею оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408060/2023/000006 щодо відмови у пропуску через митний кордон України вагонів №№59168682, 59167080, 59170043 за накладною №544312 від 13.03.2023 року (а.с.81).

30.03.2023 року Чернівецькою митницею оформлено картку відмови №UA408060/2023/000007 по вагонам: №№59169805,59168856 за накладною №550798 від 17.03.2023 року (а.с.82).

Постановою Національної поліції України від 18.09.2023 року кримінальне провадження внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань та №42022260000000289 від 23.12.2022 року, за заявою відповідача, закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.358 КК України (а.с. 141-144).

Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29.11.2023 року №725/4396/23 визнано винним керівника ПП ЛЄГО у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розміру 404234,21 грн та конфіскації в дохід держави деревини, які були вилучені згідно протоколу про порушення митних правил №0652/40800/22 від 20.12.2022 року, яка залишена в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 29.01.2024 року (а.с.180).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за час затримки вагонів на станції Вадул-Сірет з вини та причин, які залежали від відповідача, залізницею нараховано платежі на загальну суму 7207361,64 грн разом з ПДВ, зокрема: платежі за актами №4798 від 10.12.2022 року та №5451 від 30.09.2023 року, за вагони №59164178, №59169987 в сумі 1742771,40 грн з ПДВ; №4799 від 12.12.2022 року та №5450 від 30.09.2023 року за вагони №59169953, №59167049, №519166736 в сумі 2594743,32 грн з ПДВ; №2769 від 23.03.2023 року та №5446 від 30.09.2023 року за вагони №59169805, №59168856 в сумі 1126794,84 грн з ПДВ; №2595 від 17.03.2023 року та №5448 від 30.09.2023 року за вагони №№59168682, 59167080, 59170043 в сумі 1743052,08 грн з ПДВ.

Платежі включено в накопичувальні картки ф.ФДУ-92 №02109006 від 02.10.2023 року, ф.ФДУ-92 №02109003 від 02.10.2023 року, ф.ФДУ-92 №02109004 від 02.102023 року, ф.ФДУ-92 №02109005 від 02.10.2023 року. Однак, вантажовласник не з`явився для їх підписання (а.с.16, 23-31, 37).

Враховуючи, що відповідачем платежі добровільно не сплачені, позивач просить стягнути їх у судовому порядку.

Відповідач, у свою чергу, просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що товар визнано речовим доказом в кримінальному провадженні, а відтак, ПП ЛЄГО не має зобов`язань оплати за зберігання речових доказів, крім цього відбувалося систематичне порушення виконання своїх посадових обов`язків комерційними агентами та агентами митного оформлення залізничної станції Вадул-Сірет, митним органом систематично відбувалося порушення норм чинного законодавства, а позивач діє з порушенням умов договору, відтак відсутні підстави для нарахування всіх платежів.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Так, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом Україні (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими підзаконними актами.

За пунктами 2, 5 статті 306 ГК України передбачено, що суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України Про правонаступництво в Україні та Віденської конвенції про правонаступництво держав.

Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Статтею 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що перевізник це договірний перевізник і всі подальші перевізники, які беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі по водній ділянці шляху в міжнародному залізнично-поромному сполученні; відправник - особа, яка пред`явила вантаж до перевезення і вказана в накладній як відправник вантажу.

У відповідності до пр.6 ст.28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, дія якої поширюється на спірні правовідносини, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникло з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Відповідно до пр.1, 2 ст.32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 Оплата провізних платежів та неустойок.

Згідно з пр.1 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов`язком: відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.

За пр.2 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) унормовано, що якщо відправник або отримувач виконання своїх зобов`язань, передбачених в § 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником в накладній як платник і повинна мати договір з відповідним перевізником.

Відповідно до пр.5 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) унормовано, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі Статут).

Статтею 8 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Відповідно до п.2, 3 Статуту, він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до п.3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (із змінами і доповненнями), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до п.2-4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 (далі - Правила) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Частиною 1 ст.26 Закону України Про залізничний транспорт передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Згідно з ч.ч.1, 2 та 4 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Виходячи з п.8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток №6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, відповідно до пункту 1 яких при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 року №113).

Отже, відповідно до названих норм чинного законодавства, підставами для майнової відповідальності вантажовласників (вантажовідправників) можуть бути різні обставини (зокрема і різні підстави для затримки/простою вагонів) і належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій (кожної з них) - затримки/простою вагонів на станції (щодо кожної підстави такої затримки, якщо таких підстав більше однієї) є акт (акти) загальної форми ГУ-23, що складений(ні) згідно з Додатком №6 до Правил користування.

За користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату (пункт 2 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства України від 25.02.1999 №113 надалі Правила).

Відповідно до п.4.10 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України №1019/1143 від 18.09.2008 року (далі - Інструкції) у разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів), щодо яких є потреба проведення митного огляду (переогляду), посадова особа митниці призначення здійснює необхідні митні процедури відповідно до законодавства України.

У разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів) з порушенням вимог цієї Інструкції або товарів (вантажів), щодо яких є потреба провести митний огляд (переогляд), посадова особа митниці призначення в накладній під найменуванням товарів (вантажів) учиняє запис Пропуск заборонено і зазначає підставу для прийняття такого рішення. Запис завіряється підписом і відбитком штампа Під митним контролем цієї посадової особи, і документи повертаються працівникові станції. Про затримку товарів (вантажів) складається акт загальної форми, у якому зазначається час початку й закінчення проведення митного огляду (переогляду) і який підписується особами, що брали участь у проведенні цього огляду (переогляду) (п. 4.11. Інструкції).

Згідно з п.4.12. Інструкції у день прийняття рішення про заборону пропуску товарів (вантажів) через митний кордон України митниця призначення надсилає до митниці відправлення запит з метою з`ясування додаткових відомостей, потрібних для митного оформлення цього товару (вантажу). Митниця відправлення зобов`язана надіслати митниці призначення всю необхідну інформацію за запитом не пізніше трьох діб, а інформацію про швидкопсувні товари (вантажі) - протягом доби після отримання запиту.

У разі неможливості пропуску товарів (вантажів) на підставі отриманої інформації посадова особа митниці оформляє Картку відмови, а в накладній під найменуваннями товарів (вантажів) зазначає підставу для прийняття такого рішення. Ця відмітка завіряється підписом і відбитком особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення, а документи повертаються працівникові станції.

На підставі рішення митниці працівник прикордонної передавальної станції надсилає на станцію відправлення телеграму для інформування вантажовідправника про затримку товару (вантажу) і про її причини. Вантажовідправник вживає заходи щодо усунення причин затримки такого товару (вантажу) або його повернення на станцію відправлення, про що інформує цю станцію. Станція відправлення повідомляє прикордонну передавальну станцію про прийняте вантажовідправником рішення.

Судом встановлено, що простій вагонів на станції Вадул-Сірет відбувся у зв`язку із затримкою вагонів митним органом для огляду товару та порушенням митних правил відповідачем.

У відповідності до пунктів 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером.

Поряд з цим, нормою ст.46 Статуту залізниць України передбачено плату за зберігання вантажу, що прибув на станцію, строк якого перевищує добу. Безкоштовний строк зберігання вантажу обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Таким чином, приписами законодавства унормовано обов`язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці,

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в п.121 Статуту залізниць України та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними, затримку вагонів, пов`язану з митним оформленням, а також необхідністю проведення огляду вантажу в межах відкритого кримінального провадження чи арештом вантажу, що знаходиться у вагонах, до цих підстав не віднесено, про що також зазначено в п.17 Оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства.

До того ж як вказано у п.5.15 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею від 29.05.2002 року №04-5/601, плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов`язанні.

Звідси слід дійти висновку, що у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, що сталася не з його вини, вантажовідправник зобов`язаний відшкодувати йому всі платежі виставлені до сплати за користування вагонами та зберігання вантажів.

Натомість, у разі ж відсутності виявлення факту порушення митних правил вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них (висновок суду з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 911/4079/16).

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що факт затримки вагонів №№ 59164178, 59169987 розпочато в 16год 30хв 10.12.2022, вагонів №№ 59169953, 59167049, 59166736 о 16год 30хв 12.12.2022 року, вагонів №№ 59168682, 59167080, 59170043 о 07год 20хв 17.03.2023 року та вагонів №№ 59169805, 459168856 о 04год 30хв 23.03.2023 року у зв`язку з початком проведення митних формальностей, що підтверджується актами загальної форми №4798 від 10.12.2022 року, №4799 від 12.12.2022 року, №2595 від 17.03.2023 року, №2769 від 23.03.2023 року; актами/висновками огляду лісопродукції від 14.12.2023 року, від 20.03.2023 року та 29.03.2023 року; актом про проведення огляду товарів №UA408060/2022/000260, № UA408060/2022/000259, № UA408060/2023/000030, №408060/2023/000031.

На даний час вказані вагони знаходяться на простої на станції Вадул-Сірет, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Оскарження дій митного органу в судовому порядку не зупиняє нарахування плати за користування вагонами та супутніх з цим зборів.

Матеріалами справи доведено, що за затримку вагонів №№59168682, 59167080, 59170043 нараховано 1743052,08 грн, та підтверджується актами загальної форми №2595 від 17.03.2023 року і №5448 від 30.09.2023 року, також за затримку вагонів №59169805, 59168856 залізницею нараховано 1126794,84 грн, що підтверджується актами загальної форми №2769 від 23.03.2023 року та №5446 від 30.09.2023 року.

А відтак, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача коштів за користування, зберігання і простой вагонів №№59168682, 59167080, 59170043, 59169805, 59168856 в сумі 2869846,92 грн є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується вагонів №№ 59169987, 59164178, 59166736, 59167049, 59169953, то слід зазначити, наступне.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області про визнання речовим доказом та визнання місця його зберігання від 19.01.2023 року, спірні вагони визнані речовими доказами та вирішено їх зберігання передати залізничній станції Вадул-Сірет ВСП Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії Львівська залізниця (а.с.153).

22.12.2022 року відповідач звернувся із листом №61 від 22.12.2022 року до начальника Чернівецької митниці про надання дозволу на розвантаження вищевказаних вагонів та повернути власнику.

23.12.2022 року відповідач звернувся до залізниці із листом №64 від 22.12.2022 року про повідомлення про затримку вагонів та звернення про розвантаження вагонів (а.с.153).

Однак, відповідно до ст.119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Згідно зі змістом вказаної статті, під користуванням вагонами (контейнерами) слід розуміти використання відповідного рухомого складу залізниці певним суб`єктом господарської діяльності, у тому числі власником залізничної під`їзної колії, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) від залізниці для виконання подальших операцій з ними, а потім повертає їх залізниці.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи не містять доказів фактичного користування позивачем зазначеними вагонами, чим позбавляє останнього користуватися своїми правами та обов`язками.

Крім цього, арешт майна не є підставою для звільнення від плати за користування вагонами, оскільки арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права власності.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року (надалі - Інструкція) у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов`язані вилучати, з-поміж іншого, речові докази.

Згідно з пунктом 12 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання.

Відповідно до пункту 12 Розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила) загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

У пункті 13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Як вже було зазначено вище, у відповідності до матеріалів справи залізничні вагони №№ 59169987, 59164178, 59166736, 59167049, 59169953 вилучено та визнано речовими доказами і передано по акту прийому-передачі у кримінальному провадженні від 23.12.2022 року.

При цьому, слід відмітити, що вагони вилучені саме з вини відповідача, а не залізниці, вагони, які були передані на зберігання залізниці, та на які було накладено арешт в рамках кримінального провадження, продовжувались знаходитись на станційних коліях, отже продовжували діяти загальні умови перевезення вантажів, а відтак нарахування плати за надані послуги.

18.09.2023 року постановою слідчого відділу Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області кримінальне провадження закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

Однак, це не відміняє того, що вагонами залізниця не могла користуватися і в матеріалах справи відсутні докази їх повернення власнику. Враховуючи вище викладене,є факт затримки вагонів, є факт надання послуг залізницею вантажовідправнику, тому залізниця, згідно чинного законодавства, має право стягувати дані платежі.

А відтак, залізницею нараховано 1742771,40 грн, які підтверджені актами загальної форми №4798 від 10.12.2022 року, №5451 від 30.09.2023 року за вагони №№59164178, 59169987 та, відповідно, за користування вагонами №№ 59169953, 59167049, 519166736 нараховано 2594743,32 грн, що підтверджено актами загальної форми №4799 від 12.12.2022 року та №5450 від 30.09.2023 року.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача плати за користування, зберігання, тощо вагонами №№59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 519166736 в сумі 4337514,72 грн є обгрунтованими.

Враховуючи вище викладене та відповідно до матеріалів справи спірні вагони №№ 59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736, 59168682, 59170043, 59167080, 459169805, 59168856 знаходяться на станції Вадул-Сірет. Відповідно, за час знаходження спірних вагонів в розпорядженні відповідача, позивачем нарахована плата за користування цими вагонами у загальному розмірі 7207361,64 грн разом з ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками №02109006 від 02.10.2023 року на суму 1452309,50 грн без ПДВ (1742771,40 грн з ПДВ), №02109003 від 02.10.2023 року на суму 2162286,10 грн без ПДВ (2594743,32 грн з ПДВ), №02109004 від 02.10.2023 року на суму 938995,70 грн без ПДВ (1126794,84 грн з ПДВ), №02109005 від 02.10.2023 року на суму 1452543,40 грн без ПДВ (1743052,08 грн з ПДВ).

Щодо застосованої у вересні 2023 року ставки в 1500 грн., згідно "Ставок плат за використання власних вагонів перевізника" на який посилається апелянт, визначено ставки для категорії "піввагонів", а починаючи з 01.07.2023 розділено дану ставку і для категорії "вагонів для перевезення технічної щепи" , а з 01.09.2023 змінено і ставку плати для даних категорій вагонів. Залізницею при визначенні плати у вересні 2023 року за ставкою 1500 грн., а не 1200 грн. було взято до уваги, що затримані вагони, за якими проведено нарахування платежів при їх відправленні, були визначені як "піввагон" та до спеціальної категорії "вагон для перевезення технічної щепи" не віднесені, незалежно від виду вантажу який в них завантажено, оскільки передані в управління АТ «Українська залізниця» згідно ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 11.04.2022 у справі Nє761/6594/22 (т.2 а.с. 64). На момент початку затримки вагонів такого розподілу в ставках плат не існувало. Тому позивачем було правомірно застосовано ставку тарифу 1500 грн. як за "піввагон" згідно вказаної таблиці.

Перевіривши розрахунки позивача, суд визнає їх арифметично правильними та такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами договору.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства ЛЄГО- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2024 у справі №926/148/24 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.08.2024

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіКравчук Н.М.

Скрипчук О.С.