Постанова

від 30.07.2024 по справі 910/19784/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа№ 910/19784/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Гончаренко О.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 (повний текст рішення складено 06.05.2024)

у справі № 910/19784/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маловільшанської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 121 929,03 грн

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маловільшанської сільської ради (далі також - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (далі також - Позивач, ТОВ «Укр Газ Ресурс») про визнання недійсними додаткових угод №2 від 17.02.2022, №6 від 06.09.2022, №7 від 20.09.2022, №9 від 04.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 11.01.2022, укладені між Маловільшанською сільською радою та ТОВ «Укр Газ Ресурс; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на користь Маловільшанської сільської ради безпідставно надмірно сплачених коштів у розмірі 121 929,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач та Відповідач уклали оспорювані додаткові угоди про збільшення ціни на електричну енергію без дотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшили ціну на електричну енергію більше ніж на 10 відсотків, що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів, адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялись між собою несуттєво. Внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод Позивач переплатив 121 929,03 грн, які прокурор просить стягнути з Відповідача на користь Позивача. Зміст спірних додаткових угод суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та зумовлює підстави для визнання додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними додаткові угоди №2 від 17.02.2022, №6 від 06.09.2022, №7 від 20.09.2022, №9 від 04.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 11.01.2022, укладені між Маловільшанською сільською радою та ТОВ «Укр Газ Ресурс.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на користь Маловільшанської сільської ради безпідставно надмірно сплачені кошти у розмірі 121 929,03 грн

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у сумі 5 368,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» звернулося 28.05.2024 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 27.05.2024, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/19784/23 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/19784/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19784/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/19784/23.

10.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/19784/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/19784/23. Розгляд справи призначено на 30.07.2024.

15.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, в якому прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 30.07.2024 з`явився представник прокуратури.

Представники позивача та відповідач в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили. Були повідомленні про судове засідання належним чином.

Представник прокуратури надав свої пояснення по суті справи та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Позивачем (Маловільшанською сільською радою) було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2021-10-22-003295-с.

Предметом відкритих торгів була електрична енергія у кількості 561840 кВт*год., яка мала постачатись в с. Мала Вільшанка Київської області, вул. Перемоги, буд. 24, протягом 01.01.2022-31.12.2022.

Кінцевим строком подання тендерних пропозицій визначено до 07.11.2021, час проведення аукціону 08.11.2021 13:12.

Відповідно до реєстру тендерних пропозицій свої пропозиції надали: ТОВ «Євроенерготрейд», ТОВ «Артлекс-енерджі», ТОВ «Укр Газ Ресурс», ТОВ «Трейденерджи», ТОВ «Київоблгаз Збут», з ціновими пропозиціями: Відповідач (цінова пропозиція - 2 914 574,40 грн; остаточна пропозиція 2 875 569,00 грн); Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" (цінова пропозиція 2 574 611,57 грн; остаточна пропозиція - 2 478 874,04 грн); Товариство з обмеженою відповідальністю "Артлекс-енерджі" (цінова пропозиція 2 574 611,57 грн; остаточна пропозиція 2 478 874,04 грн); Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи" (цінова пропозиція 3 073 264,80 грн; остаточна пропозиція 2 875 569,04 грн); Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (цінова пропозиція 3 090 120,00 грн; остаточна пропозиція 3 090 120,00 грн).

Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій/ пропозицій №UA-2021-10-22-003295-с від 22.10.2021 Маловільшанською сільською радою встановлено, що тендерна пропозиція ТОВ "Укр Газ Ресурс" відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації.

11.01.2022 між Маловільшанською сільською радою (Споживач) та ТОВ "Укр Газ Ресурс" (Постачальник) укладено договір №1 (далі - Договір) про постачання електричної енергії споживачу, за змістом якого період постачання електричної енергії визначено з 01.01.2022 по 31.12.2022, обсягом 564 840 кВт*год, за ціною 5,11812793677 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, загальною вартістю 2 875 569,00 грн з ПДВ.

У зв`язку з допущенням технічної помилки при заповненні договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №1, 16.02.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, про виправлення пп. 5.2, п. 5 Договору, в наступній редакції: "5.2. Ціна електричної енергії становить 5,090944 грн зі 1 кВт*год, з урахуванням ПДВ, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електричної енергії за Договором, у тому числі у разі зміни. Ціна включає в себе також тариф на розподіл електричної енергії, згідно вимог чинного законодавства".

Згідно п. 5.3 Договору, ціна, зазначена в п. 5.2 Договору, не може змінюватися протягом дії Договору крім випадків передбачених п. 12.6 Договору.

Підпунктом 12.6.2 п. 12.6 Договору визначено, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язання сторонами у повному обсязі, крім випадків, у тому числі, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків протягом дії договору, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, та Постачальник в межах дії Договору надасть Замовнику на розгляд додаткову угоду та обґрунтування щодо зміни ціни у бік збільшення, зокрема: даними офіційного сайту Національної комісії регулювання електроенергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) або Торгово-промислової палати України чи її територіальних відділень, або ДП "Держзовнішформ", або ДП "Укрпромзовнішекспертиза", або органів статистики або іншого органу, який має на це повноваження, що підтверджують таке коливання. Відповідальність за достовірність даних, наданих в якості підстав для змін ціни за Договором, несе Постачальник. Під коливанням ціни товару на ринку у звичному розрахунковому періоді для цілей Договору розуміється будь-яка зміна ціни за 1 кВт*год за даними НКРЕКП, у порівнянні з попереднім значенням та в межах дії Договору.

Протягом 2022 року до Договору від 11.01.2022 №1 вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод про зміну ціни на електричну енергію :

- додатковою угодою від 17.02.2022 №2 зазначено, що ціна електричної енергії з 11.01.2022 буде становити 5,309188 грн з ПДВ за 1 кВт*год;

- додатковою угодою від 06.09.2022 №6 зазначено, що ціна електричної енергії з 20.08.2022 буде становити 5,692812 грн з ПДВ за 1 кВт*год;

- додатковою угодою від 20.09.2022 №7 зазначено, що ціна електричної енергії з 15.09.2022 буде становити 6,114768 грн з ПДВ за 1 кВт*год;

- додатковою угодою від 04.10.2022 №9 зазначено, що ціна електричної енергії з 01.10.2022 буде становити 6,518472 грн з ПДВ за 1 кВт*год.

У матеріалах справи також наявні листи Відповідача, адресовані Маловільшанській сільській раді, в яких зазначалося про необхідність зміни договірної ціни у зв`язку з коливанням ціни на електричну енергію в бік збільшення.

На обґрунтування підстав для збільшення ціни за електричну енергію відповідачем надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, а саме: №414/22 від 21.07.2022, №415/22 від 21.07.2022, №627-1/22 від 13.09.2022, №692-2/22 від 23.09.2022 .

Як свідчать акти приймання-передачі електроенергії №УГР00000396 від 22.02.202 на суму 117 242,71 грн, №УГР00000696 від 11.03.2022 на суму 93 794,17 грн. №УГР 00001256 від 14.04.2022 на суму 175 277,40 грн., №УГР00000832 від 22.04.2022 на суму 173 682,52 грн., №1844 від 12.05.2022 на суму 86 221,15 грн. №2236 від 08.06.2022 на суму 41 050,61 грн. №2668 від 14.07.2022 на суму 40 827,62 грн., №3126 від 25.08.2022 на суму 21 735,80 грн. №УГР00003407 від 13.09.2022 на суму 36727,75 грн. №3886 від 18.10.2022 на суму 53 761,12 грн., №4363 від 14.11.2022 на суму 76 761,53 грн., №4582 від 08.12.2022 на суму 127 840,27 грн., №УГР00005404-П за грудень 2022 на суму 166 025,48 грн. та платіжні доручення, що наявні в матеріалах справи, протягом строку дії договору (з 01.01.2022 - 31.12.2022) Маловільшанська сільська рада отримала від Відповідача електричну енергію в загальному обсязі 213 913 кВт/год, сплативши за неї 1 210 948,13 грн., в той час, як первісна ціна за Договором становила 5,090944 грн з ПДВ за 1 кВт*год, і сума до сплати мала бути у розмірі 1 089 929,03 грн.

Скаржник, заперечуючи проти доводів прокурора, наголошує на тому, що зміни до Договору внесені додатковими угодами за взаємною згодою сторін, та з підстав коливання цін на ринку електричної енергії в сторону збільшення, що не залежало від Відповідача та відповідало умовам Договору і вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", збільшення ціни за одиницю товару у кожній додатковій угоді не перевищувало 10%, що в сукупності свідчить про дотримання сторонами Договору, приписів ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положення ст. 632, 652 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для визнання додаткових угод недійсними та стягнення з ТОВ «Укр Газ Ресурс» грошових коштів у розмірі 121 929,03 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод з огляду на наступне.

Щодо звернення прокурора з вказаним позовом суд першої інстанції зазначив наступне.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Обґрунтовуючи підстави для звернення з позовом до суду прокурор зазначає, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про пубічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принцип добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, позов зумовлений не тільки захистом державного, а й публічного інтересу який полягає у захисті прав великого числа громадян (територіальної громади).

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

У справі, що розглядається, суд встановив, що на підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної зави відповідні листи.

Білоцерківська окружна прокуратура листом від 20.10.2023 №50-10805 вих.23 зверталась до Маловільшанської селищної ради з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства при проведенні закупівлі та проханням в максимально стислі строки вжити заходів реагування, зокрема: визнати недійсними додаткові угоди №2 від 17.02.2022, №6 від 06.09.2022, №7 від 20.09.2022, №9 від 04.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 11.01.2022 та стягнути з ТОВ "Укр газ ресурс" безпідставно надмірно сплачені кошти в сумі 121 929,03 грн.

13.11.2023 Маловільшанська селищна рада листом №1090/07-12 надала відповідь Білоцерківській окружній прокуратурі, в якій просила прокуратуру представляти інтереси в суді по справі за позовом до ТОВ "Укр газ ресурс" про визнання недійсними додаткових угод №2 від 17.02.2022, №6 від 06.09.2022, №7 від 20.09.2022, №9 від 04.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 11.01.2022 та стягнення з ТОВ "Укр газ ресурс" коштів.

13.12.2023 листом №50-1259/вих.23 Білоцерківська окружна прокуратура повідомила Маловільшанську селищну раду, що заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури буде подано до господарського суду заяву в інтересах держави в особі Маловільшанської сільської ради.

Враховуючи вказане, а також те, що Маловільшанська селищна рада є стороною спірних правочинів - замовником, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Проте, наведене вище свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, яке полягає в пасивній поведінці органу місцевого самоврядування. При поданні даного позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави/територіальної громади, які в даному випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в даній справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу інтересів сторін та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу територіальної громади, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурором дотримано встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави/територіальної громади, яким у даній справі є Маловільшанська селищна рада, з повідомленням про виявлені порушення тендерного законодавства та надання розумного строку для реагування на стверджуване порушення. У зв`язку з отриманням прохання зазначеного компетентного органу про звернення до суду в їх інтересах, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з даним позовом до суду. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції.

Отже, укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який укладений за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату укладення Договору та додаткових угод до нього).

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

За пунктами 6, 11 та 22 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із ст. 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ч. 4 ст. 41 вказаного Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/4058/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

У п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 суд також дійшов наступного правового висновку: «У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.».

За приписами ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Договір постачання електричної енергії споживачу №1 від 11.01.2022 укладений між товариством та сільською радою за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», і на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, у п.2.3., 5.2, 5.7 Договору №1 сторони погодили обсяг закупівлі, а саме електричну енергію загальним обсягом 564 840,00 кВт/год з 01.01.2022 по 31.12.2022, за ціною 5,11812793677 грн за 1 кВт*год та загальною вартістю 2 875 569,00 грн..

У п. 5.3 та 12.6. Договору сторони домовились, що питання про зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% протягом дії договору, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, та Постачальник в межах дії Договору надасть Замовнику на розгляд додаткову угоду та обґрунтування щодо зміни ціни у бік збільшення, зокрема: даними офіційного сайту Національної комісії регулювання електроенергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) або Торгово-промислової палати України чи її територіальних відділень, або ДП "Держзовнішформ", або ДП "Укрпромзовнішекспертиза", або органів статистики або іншого органу, який має на це повноваження, що підтверджують таке коливання. Відповідальність за достовірність даних, наданих в якості підстав для змін ціни за Договором, несе Постачальник. Під коливанням ціни товару на ринку у звичному розрахунковому періоді для цілей Договору розуміється будь-яка зміна ціни за 1 кВт*год за даними НКРЕКП, у порівнянні з попереднім значенням та в межах дії Договору

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації), що і визначено сторонам в пп. 12.6.2 п. 12.6 Договору.

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Отже, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

В будь-якому разі постачальнику необхідно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 18.06.21 № 927/491/19 та підтверджений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, від 13.09.2022 у справі №918/1222/21).

Як вірно зауважив суд першої інстанції додатковою угодою від 17.02.2022 №2 сторони домовились внести зміни до Договору від 11.01.2022 №1 та встановити ціну електричної енергії у розмірі 5,309188 грн з ПДВ за 1 кВт*год.

За доводами Відповідача таке збільшення ціни було зумовлено новим тарифом на послуги з передачі електричної енергії, введеним у дію постановою НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2022 рік".

Листом від 22.07.2022 №1474/Ю2 Відповідач повідомив Споживача про зміну ціни електричної енергії по Договору у бік збільшення у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку та надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 21.07.2022 №21, у якій зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку», середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України, становили: за 1 декаду червня (01.06-10.06) 2022 року - 2 255,72 грн/МВт.год, за 1 декаду липня (01.07-10.07) 2022 року - 2 522,11 грн/ МВт.год, відсоток зміни ціни склав +11,81%.

На підставі вказаних документів між Споживачем та Постачальником укладено Додаткову угоду №6 від 06.09.2022, якою змінено умови договору в частині встановлення ціни на електричну енергію у розмірі 5,692812 грн з ПДВ за 1 кВт*год.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 21.07.2022 №21 відображає спад ціни на електричну енергію в 1 декаді липня 2022 року в порівнянні з 1 декадою червня 2022 року, а тому така довідка не може слугувати підставою для зміни ціни у бік підвищення через коливання ціни на ринку, оскільки таке коливання відбулось на спад, а не на зростання.

Листом від 13.09.2022 №1537/Ю2 Відповідач повідомив Споживача про зміну ціни електричної енергії по Договору у бік збільшення у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку та надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 13.09.2022 №627-1/22, у якій зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку», середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України, становили: за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2022 року - 2 949,10 грн/МВт.год, за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2022 року - 3 303,39 грн/ МВт.год, відсоток зміни ціни склав +12,01%.

На підставі вказаних документів між Споживачем та Постачальником укладено Додаткову угоду №7 від 20.09.2022, якою змінено умови договору в частині встановлення ціни на електричну енергію у розмірі 6,114768 грн з ПДВ за 1 кВт*год.

Листом від 23.09.2022 №1547/Ю2 Відповідач повідомив Споживача про зміну ціни електричної енергії по Договору у бік збільшення у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку та надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 23.09.2022 №692-2/22, у якій зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку», середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України, становили: за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2022 року - 3 303,39 грн/МВт.год, за 2 декаду вересня (11.09-20.09) 2022 року - 3 590,50 грн/ МВт.год, відсоток зміни ціни склав +8,69%.

На підставі вказаних документів між Споживачем та Постачальником укладено Додаткову угоду №9 від 04.10.2022, якою змінено умови договору в частині встановлення ціни на електричну енергію у розмірі 6,518472 грн з ПДВ за 1 кВт*год.

Отже, на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, а саме: №414/22 від 21.07.2022, №415/22 від 21.07.2022, №627-1/22 від 13.09.2022, №692-2/22 від 23.09.2022 були укладені додаткові угоди до Договору, якими змінено істотні умови Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару.

Разом з тим, у зазначених довідках наводилась ціна на електричну енергію, яка визначалась згідно з інформацією, що розміщена на сайті АТ «Оператор Ринку» як середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу вперед» у торговій зоні ОЕС України.

При цьому, джерела інформації, отримані по глобальній мережі Інтернет сайт https://www.oree.com.ua /

Як зазначалось вище, підпунктом 12.6.2 п. 12.6 Договору визначено, що істотні умови Договору можуть змінюватися після його підписання у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, якщо Постачальник в межах дії Договору надасть Замовнику на розгляд обґрунтування щодо зміни ціни у бік збільшення, зокрема: даними офіційного сайту Національної комісії регулювання електроенергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) або Торгово-промислової палати України чи її територіальних відділень, або ДП "Держзовнішформ", або ДП "Укрпромзовнішекспертиза", або органів статистики або іншого органу, який має на це повноваження, що підтверджують таке коливання.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю в залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання).

Таким чином, лише документи компетентного органу, які містять інформацію про коливання ціни такого товару на ринку, можуть бути підставою для внесення змін до Договору в частині визначення ціни. В свою чергу довідки інформативного характеру до таких не відносяться.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

А тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виходячи з аналізу наданих Відповідачем копій цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, останні не містять діючої ринкової ціни на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення - тобто відсутні дані коливань.

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до ціни Договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше необґрунтоване підвищення шляхом укладення відповідних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, підприємець гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Продавець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. В силу особливостей ціна на природний газ є динамічною, про що не міг не знати та не враховувати відповідач, проводячи свою діяльність на ринку та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 №922/2321/22.

Отже, загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 5,090944 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 6,518472 грн за 1 кВт/год з ПДВ, що становить 28 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, в той час як відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Ураховуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що додаткові угоди №2 від 17.02.2022, №6 від 06.09.2022, №7 від 20.09.2022, №9 від 04.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 11.01.2022 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», тому підлягають визнанню недійсними.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що зазначені додаткові угоди №2 від 17.02.2022, №6 від 06.09.2022, №7 від 20.09.2022, №9 від 04.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 11.01.2022 є недійсними та не породжують правових наслідків, то правовідносини між Маловільшанською сільською радою та Відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №1 від 11.01.2022, мали регулюватись додатковою угодою №1 від 16.02.2023, згідно якої ціна за одиницю електричної енергії складає 5,090944 грн за 1 кВт/год з ПДВ. А тому, вартість поставленої відповідачем електричної енергії становить 1 089 929,03 грн.

Проте Маловільшанська сільська рада за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатила Відповідачу 1 210 948,13 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 121 929,03 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути Маловільшанській сільській раді, що відповідає приписам ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крани України» на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/780/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/19784/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/19784/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс».

4. Матеріали справи №910/19784/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 13.08.2024

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров