Постанова

від 01.08.2024 по справі 910/15639/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р. Справа№ 910/15639/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання 01.08.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 (повний текст рішення складено 29.03.2024)

у справі № 910/15639/23 (суддя Курдельчук І.Д.)

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан"

про стягнення 962 397,20 грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 1 744 631,93 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

У жовтні 2023 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" (позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом) звернулося в суд з позовом до ТОВ "Енерджі Сан" (відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) про стягнення заборгованості за Договором №1210-03015 від 26 липня 2019 року про надання послуг з диспетчерського управління, а саме: 840 145,68 грн. основного боргу, 40 016,07 грн. 3% річних та 7 749,82 грн. інфляційних втрат з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, 43 843,44 грн. пені з посиланням на п. 6.1 договору, 30 642,11 грн. штрафу з посиланням на абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості послуг з диспетчерського управління.

Короткий зміст заперечень проти первісного позову

ТОВ "Енерджі Сан" проти первісних позовних вимог заперечувало, посилаючись на те, що:

- суму основного боргу в розмірі : 840 145,68 грн. - погашено відповідними платежами 09.10.2023 - 193 152,40 грн., 11.10.2023 - 524 526,30 грн., 12.10.2023 - 174 727,33 грн.;

- стосовно вимоги про стягнення пені, відповідач за первісним позовом просив застосувати строк позовної давності щодо її стягнення;

- нарахування 3% річних та інфляційних втрат - є необгрунтованими;

- нарахування штрафу - є необгрунтованим, і до вимоги позивача за первісним позовом в цій частині відповідач за первісним позовом просив також застосувати строк позовної давності щодо її стягнення.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

ТОВ "Енерджі Сан" звернулось до суду першої інстанції з зустрічним позовом до ПрАТ "НЕК "Укренерго", в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача за зустрічним позовом №% річних в сумі 65 934,71 грн. та 155 580,86 грн. інфляційних втрат за порушення грошових зобов?язань за договором про надання послуг із зменшення навантаження № 1210-15011 від 09.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості послуг з із зменшення навантаження.

Короткий зміст заперечень проти зустрічного позову

ПрАТ "НЕК "Укренерго" у відзиві на зустрічну позовну заяву посилалось на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено з порушеннями, зокрема не враховано день часткових оплат при розрахунку, а також не враховано повне погашення боргу до подачі зустрічного позову.

Короткий зміст ухваленого рішення судом першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024:

- закрито провадження у справі №910/15639/23 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" в частині стягнення 840 145, 68 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з тим, що на момент прийняття рішення за послуги відповідач за первісним позовом розрахувався в повному обсязі на спірну суму 840 145, 68 грн;

- первісний позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені, штрафу задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 40 016, 07 грн - 3 % річних, 7 749, 82 грн інфляційних втрат, 43 843, 44 грн пені, 30 642, 11 грн штрафу та 14 435, 96 грн судового збору.

- зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат - задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" 65 934, 71 грн 3% річних, 155 580, 86 грн інфляційних втрат та 3 322, 73 грн судового збору;

- відмовлено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" у відстрочення виконання рішення.

Рішення суду в частині задоволення вимог за первісним позовом мотивовано тим, що:

- відповідач за первісним позовом прострочив грошового зобов`язання (оплату послуг за договором), внаслідок чого наявні підстави для нарахування на прострочену суму боргу 40 016,07 грн. 3% річних та 7 749,82 грн. інфляційних втрат згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, 43 843,44 грн. пені - згідно з п. 6.1 договору, 30 642,11 грн. - згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України;

- судом відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "Енерджі Сан" щодо застосування строку позовної давності щодо стягнення пені та штрафу, оскільки у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій з 11 січня 2023 року, а тому, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності становить один рік до 12 січня 2024 року включно, проте, позивач подав первісний позов 05 жовтня 2023 року.

Рішення суду в частині задоволення вимог за зустрічним позовом мотивовано тим, що:

- основний борг за Договором відповідач сплатив добровільно лише 31 жовтня 2023 року на суму 1 283 755, 82 грн та 239 360, 54 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом інфляційних втрат та 3% річних за заявлений ТОВ "Енерджі Сан" період;

- перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період з 31 січня 2023 року по 06 жовтня 2023 року та інфляційних втрат за період з лютого 2023 року по вересень 2023 року, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 65 934, 71 грн 3% річних та 155 580, 86 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню;

- суд встановив відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат; також відсутність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду на 1 (один) рік.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" звернулося 22.04.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат, поновити строк на апеляційне оскарження та стягнути витрати на професійну правову (правничу) допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині щодо задоволення первісного позову порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення спірних сум ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував, що:

- стосовно вимоги про стягнення пені, відповідач за первісним позовом просив застосувати строк позовної давності щодо її стягнення, який необгрунтовано не був застосований судом першої інстанції;

- нарахування 3% річних та інфляційних втрат - є необгрунтованими;

- нарахування штрафу - є необгрунтованим, оскільки жодних доказів віднесення позивача за первісним позовом до державного сектора економіки - матеріали справи не містять.

Також, 04.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення стосовно здійснених розрахунків.

Короткий зміст заперечень Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у відзиві проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан"

06.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач за первісним позовом просив апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - відхилити як необгрунтовану, посилаючись на те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та присудив до стягнення спірну суму коштів, відхиливши, зокрема і заяву про застосування строку позовної давності.

Також, 08.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення стосовно здійсненого розрахунку.

Короткий зміст апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося 15.04.2024 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі "Електронний суд" 15.04.2024, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15659/23 в частині стягнення з ПрАТ "Укренерго" 65 934,71 грн. 3 % річних, 155 580,86 грн. інфляційних втрат, 3 322,73 грн. судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог за зустрічним позовом відмовити. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині щодо задоволення зустрічного позову порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення спірних сум ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено з порушеннями, зокрема не враховано день часткових оплат при розрахунку, а також не враховано повне погашення боргу до подачі зустрічного позову.

Крім того, скаржник вказував, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відстроченні виконання рішення суду, не врахувавши того, що акумулювання коштів для виконання судового рішення можливе протягом 2024 року, пошкодження об?єктів енергоструктури внаслідок ракетних обстрілів.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15639/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (склад суду) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15639/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23.

25.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15639/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23, розгляд справи призначено на 30.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/15639/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23, об?єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд справи за об?єднаними апеляційними скаргами призначено на 30.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 розгляд справи призначено на 04.07.2024.

В судовому засіданні 04.07.2024 оголошено перерву до 11.07.2024.

Розгляд справи №910/15639/23 11.07.2024 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні та після повернення судді з відрядження, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 розгляд справи призначено на 01.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.07.2024 по 02.08.2024 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.08.2024 у справі №910/15639/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 справу №910/15639/23 за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судовому засіданні 01.08.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнути витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 200 000,00 грн. Також, проти доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову просив залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 01.08.2024 представник Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову. Також, проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" - заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову просив залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також, представник позивача за первісним позовом просив відмовити у задоволенні заяви відповідача за зустрічним позовом про відшкодування витрат на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 200 000,00 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Предметом розгляду за первісним позовом охоплюються наступні правовідносини.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 26.07.2019 між ПрАТ "НЕК "Укренерго" (виконавець) та ТОВ "Енерджі Сан" (замовник) укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №1210-03015, із урахуванням додаткових угод, зокрема, від 26.07.2019, 14.08.2019, 23.06.2020, 17.09.2021 та 29.12.2021, а також додаткових угод, підписаних за допомогою кваліфікованих цифрових підписів 14.12.2022 (позивач за первісним позовом) та 20.12.2022 (відповідача за первісним позовом) - далі: додаткова угода від 20.12.2022, та 14.09.2023, відповідно до п. 1.1 якого, виконавець зобов`язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки.

Згідно з пунктом 2.1 Договору (тут і надалі - в редакції додаткової угоди від 20.12.2022, чинній на момент спірних правовідносин), зокрема, ціна цього договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.

За змістом пункту 2.5 Договору, розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: до 10-го числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20-го числа розрахункового місяця вартості послуги 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги.

Плановий обсяг послуги за розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період (пункт 2.6 Договору).

Відповідно до пункту 2.7 Договору, зокрема, користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється зі уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

У пункті 2.9 Договору, сторони, зокрема, погодили, що за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (аналогічне положення містилось у п. 2.8 Договору у відповідних редакціях додаткових угод).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2023. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 12.1 Договору).

Так, позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи лист відповідача за первісним позовом № 20/12/2022 від 20.12.2022, в якому останнім зазначено планові прогнозовані показники генерації на 2023 рік: січень - 408 МВт*год, лютий - 631 МВт*год, березень - 1399 МВт*год, квітень - 1 723 МВт*год, травень - МВт*год, червень - 2071 МВт*год, липень - 2 169 МВт*год, серпень - 1 808 МВт*год, вересень - 1 526 МВт*год, жовтень - 1053 МВт*год, листопад - 458 МВт*год, грудень - 299 МВт*год.

На виконання зазначеного Договору, між сторонами підписано електронними підписами у системі управління ринком акти/рахунки-фактури на сплату послуги:

акт надання послуги за червень 2023 року на суму 193 152, 40 грн (фактичний обсяг електроенергії 1990, 359 МВт*год);

акт надання послуги за липень 2023 року на суму 259 701, 46 грн (фактичний обсяг електроенергії 2265, 207 МВт*год);

акт надання послуги за серпень 2023 року на суму 264 824, 84 грн (фактичний обсяг електроенергії 2309, 895 МВт*год);

вересень 2023 плановий рахунок від 04 вересня 2023 року на суму 61 233, 49 грн;

вересень 2023 плановий рахунок від 21 вересня 2023 року на суму 61 233, 49 грн;

ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначало, що всупереч умов укладеного між ним Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №1210-03015, ТОВ "Енерджі Сан" не оплатив послуги, заборгувавши 840 145, 68 грн., у зв?язку з чим ПрАТ "НЕК "Укренерго" просило задовольнити первісний позов, стягнувши з відповідача за первісним позовом на свою користь суму боргу - 840 145,68 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 7 749, 82 грн, три проценти річних з простроченої суми 40 016, 07 грн, пеню 43 843, 44 грн, штраф 30 642, 11 грн, а також понесені ним по справі судові витрати.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення відповідач за первісним позовом розрахувався за послуги за Договором у повному обсязі на спірну суму 840 145, 68 грн (т. 2 а.с.77), а враховуючи те, що оплати здійснено відповідачем за первісним позовом після звернення до суду з позовом (первісний позов подано до суду нарочно 05 жовтня 2023 року, проплати здійснено 09 жовтня 2023 року, 11 жовтня 2023 року та 12 жовтня 2023 року), у зв?язку з чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У вказаній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору - не оскаржується.

Також, предметом розгляду за зустрічним позовом охоплюються наступні правовідносини.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 09.04.2021 між ТОВ "Енерджі Сан", як виробником, який здійснює продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» або за аукціонною ціною (далі - ППВДЕ), та ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператором системи передачі (далі - ОСП), укладено Договір про надання послуги із зменшення навантаження (далі - Договір від 09.04.2021), відповідно до умов якого ППВДЕ надає ОСП послугу із зменшення навантаження шляхом виконання диспетчерської команди на зменшення навантаження, а ОСП оплачує таку послугу у розмірах, порядку та у строки, визначені цим договором (п. 1.3. Договору від 09.04.2021).

Згідно пункту 2.2 Договору від 09.04.2021, вартість наданих послуг за договором визначається як добуток обсягу не відпущеної електричної енергії в результаті команди ОСП на зменшення навантаження за цим договором та встановленого для одиниці відпуску ППВДЕ «зеленого тарифу» або аукціонної ціни.

Відповідно до п.3.1 Договору від 09.04.2021, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 3.3 Договору від 09.04.2021 передбачено, що за підсумками місяця ППВДЕ на основі даних, сформованих у СКО за відповідний розрахунковий період, складає та направляє ОСП протягом 7 календарних днів після закінчення розрахункового періоду 2 примірники підписаного зі своєї сторони акту приймання-передачі послуги із зменшення навантаження, рахунок на оплату послуги та розрахунок обсягу не відпущеної е/ енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, що є додатком до Акта наданих послуг.

Згідно пункту 3.4 Договору від 09.04.2021, у разі відсутності зауважень до оформленого розрахунку обсягу не відпущеної електричної енергії та акта наданих послуг ОСП повертає ППВДЕ один примірник підписаного зі своєї сторони Акту наданих послуг або направляє відмову від його підписання з відповідними зауваженнями, що мають бути усунені.

Пунктом 3.5 Договору від 09.04.2021 передбачено, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППВДЕ не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, після підписання Акта наданих послуг шляхом перерахування на поточний рахунок ППВДЕ грошових коштів в обсязі, що відповідає розміру вартості наданих послуг таким ППВДЕ протягом розрахункового місяця. ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППВДЕ за послугу в порядку, передбаченому Правилами ринку.

Відповідно до пункту 3.9 Договору, у разі несвоєчасного повернення сторонами відповідних направлених актів, такі акти вважаються підписаними стороною - одержувачем у запропонованій редакції.

Відповідно до п.7.4.3 Правил ринку, ППВДЕ у строк протягом 7 календарних днів після закінчення розрахункового періоду надає у двох примірниках Акт приймання-передачі послуг із зменшення навантаження для перевірки ОСП.

Так, позивач за зустрічним позовом зазначав, що Акти разом із розрахунками надсилались відповідачу за зустрічним позовом в електронному форматі, з накладенням електронного підпису, і відповідачем за зустрічним позовом надано на електронну адресу позивача за зустрічним позовом підтвердження про їх отримання, і вказані акти узгоджені сторонами щодо їх вартості та обсягів, і що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, а саме:

- Акт приймання - передачі наданих послуг із зменшення навантаження за січень 2023 року на суму 232 187,27 грн.;

- Акт приймання - передачі наданих послуг із зменшення навантаження за лютий 2023 року на суму 521 714,23 грн.;

- Акт приймання - передачі наданих послуг із зменшення навантаження за березень 2023 року на суму 4 189 820,42 грн.;

- Акт приймання - передачі наданих послуг із зменшення навантаження за квітень 2023 року на суму 2 567 511,65 грн.;

- Акт приймання - передачі наданих послуг із зменшення навантаження за травень 2023 року на суму 2 058 012,02 грн.;

- Акт приймання - передачі наданих послуг із зменшення навантаження за вересень 2023 року на суму 239 360,54 грн.

Так, позивач за зустрічним позовом вказував, що відповідачем за зустрічним позовом були здійснені наступні оплати заборгованості за Договором від 09.04.2021: 03.02.2023 - 3 306 241,53 грн., 06.02.2023 - 303 533,78 грн., 21.02.2023 - 232 187,27 грн., 27.02.2023 - 519 733,08 грн., 04.04.2023 - 521 714,23 грн., 05.04.2023 - 581 117,81 грн., 04.05.2023 - 2 094 910,21 грн., 31.05.2023 - 1 283 755,83 грн., 09.06.2023 - 2 094 910,21 грн., 06.10.2023 - 2 058 012,02 грн. В подальшому, під час розгляду справи, відповідачем за зустрічним позовом було сплачено загалом 1 523 116,36 грн., а саме: 31.10.2023 - 1 283 755,832 грн., та 239 360,54 грн., про що ним надано відповідні платіжні доручення.

Вищенаведені обставини учасниками спору не заперечувались.

Звертаючись з позовом до суду, позивач за зустрічним позовом (з урахуванням зави про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом) зазначав, що оплата за надані послуги за договором здійснена ПрАТ "НЕК "Укренерго" з простроченням, що у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України є підставами для стягнення з відповідача за зустрічним позовом 65 934,71 грн. 3% річних та 155 580,86 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом). В свою чергу, відповідачем за зустрічним позовом надано заяву про зменшення відповідних нарахувань.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, з урахуванням меж апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Cуд апеляційної інстанції при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Ч.1, 2 статті 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стосовно вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу - 30 642, 11 грн, пені - 43 843, 44 грн, індексу інфляції за час прострочення - 7 749, 82 грн, три проценти річних з простроченої суми - 40 016, 07 грн, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Обґрунтовуючи позов в частині стягнення штрафу в розмірі 7% від вартості послуг ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначав, що він відноситься до суб`єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, а тому штрафні санкції (штраф) застосовуються, на підставі абзацу третього частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

За змістом положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до абзацу третього частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що умови Договору від 26.07.2019 не передбачають застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу за порушення строків виконання зобов`язання понад тридцять днів.

Передбачений пунктом 6.10 Додаткової угоди до Договору штраф у розмірі 3% від вартості послуг застосовується на іншій підставі - у випадку відмови від виконання зобов`язань.

В свою чергу, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача за первісним позовом в цій частині, з посиланням на частину 2 статті 22 Господарського кодексу України, пункт 1.1. Статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", дійшов висновку, що у вказаному випадку позивач за первісним позовом є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, що є підставами для стягнення 30 642, 11 грн. штрафу на підставі абзацу третього частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає у вказаній частині висновки суду першої інстанції - помилковими та такими, що зроблені з невірним застосуванням норми матеріального права - статті 231 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

Господарським є зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 Господарського кодексу України).

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частина третя статті 510 Господарського кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина друга статті 193 Господарського кодексу України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина перша статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 217 Господарського кодексу України|, господарськими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (частина перша статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) (абзац другий);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (абзац третій).

Тлумачення приписів наведеної норми права дозволяє зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховують у відсотковому відношенні розмір штраф.

Наведена правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2022 року у справі № 910/9375/21, від 28 березня 2024 року у справі № 905/405/22, від 04 травня 2023 року справі № 910/21298/21.

Отже, частина друга статті 231 Господарського кодексу України не встановлює розміру штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов`язання, а містить лише уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

У даній справі, предметом спору за первісним позовом була вимога позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління за договором від 26.07.2019, а штраф нараховано позивачем за первісним позовом за прострочення виконання відповідачем за зобов`язання з оплати наданих послуг.

Отже, між сторонами за первісним позовом виник спір щодо неоплати наданих послуг за договором від 26.07.2019, а тому потрібно з`ясувати, яким є саме це зобов`язання - грошовим чи негрошовим.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами у цій справі виникло зобов`язання з оплати наданих послуг за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 26.07.2019, тобто грошове зобов`язання, відповідальність за порушення якого регулюють приписи частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, за змістом якої штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В свою чергу, умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 26.07.2019 не передбачено відповідальності у виді штрафу за порушення виконання користувачем (ТОВ «Енерджі Сан») зобов`язань з оплати наданих виконавцем (ДП «НКЕ «Укренерго») послуг за договором від 26.07.2019, і умови наведеного договору не передбачають застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу за порушення строків виконання грошового зобов`язання понад тридцять днів.

Штраф, передбачений абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується до боржника, який порушив господарське зобов`язання, за сукупності таких умов: інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням, а тому за порушення такого зобов`язання не може бути нарахований штраф в порядку абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Наведена правова позиція узгоджується також з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Отже, первісний позов в частині стягнення штрафу в розмірі 7% від вартості послуг в сумі 30 642, 11 грн - задоволенню не підлягає саме за вищенаведених підстав.

Також, відповідачем за первісним позовом до вимог позивача за первісним позовом в цій частині було заявлено до застосування річний строк позовної давності, обумовлений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена відповідачем за первісним позовом позовна давність до вимог про стягнення штрафу - застосуванню не підлягає, оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заявленого штрафу, і відмову у позові в цій частині.

У зв?язку з наведеним, рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині первісного щодо стягнення штрафу в розмірі 7% від вартості послуг в сумі 30 642, 11 грн. - підлягає скасуванню, а у скасованій частині слід прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги в цій частині.

Також, розглянувши вимогу позивача за первісним позовом про стягнення пені в розмірі 43 843, 44 грн, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За порушення строків оплати наданих послуг сторони в пункті 6.1 Договору від 26.07.2019 встановили відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем за первісним позовом за прострочення виконання грошового зобов`язання заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню в сумі 43 843, 44 грн за період з 11 січня 2023 року по 20 вересня 2023 року, розрахунок якої долучено до матеріалів позову, який здійснено з урахуванням пункту 2.5 Договору, яким визначено, що розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: до 10-го числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20-го числа розрахункового місяця вартості послуги 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем за первісним позовом доведено поданими доказами, а відповідачем за первісним позовом не спростовано порушення грошового зобов`язання по сплаті основного боргу, суд апеляційної інстанції здійснивши перевірку розрахунків пені за спірний період, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" в частині стягнення 43 843, 44 грн пені, а наведений позивачем за первісним позовом в цій частині розрахунок є арифметично правильним та узгоджується з умовами Договору щодо сум, строків і ставок нарахувань, а також з урахуванням часткових оплат.

Також, відповідачем за первісним позовом до вимог позивача за первісним позовом в цій частині було заявлено до застосування річний строк позовної давності, обумовлений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

З відповідним позовом позивач за первісним позовом звернувся 05.10.2023, про що свідчить відмітка канцелярії суду першої інстанції на відповідному позові.

Так, матеріалами справи підтверджується, що у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій з 11 січня 2023 року, з урахуванням умов пункту 2.5 Договору, і відповідне нарахування здійснювалось позивачем за первісним позовом як з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також в межах річного строку позовної давності, який розпочиинався окремо щодо кожного дня нарахування пені за відповідний період, наведений у розрахунку, і станом на момент звернення до суду з позовом не сплив по відношенню до кожного з періодів нарахування.

З огляду на викладене, вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення пені в розмірі 43 843, 44 грн - є законними та обгрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі в цій частині, а доводи скаржника (відповідача за первісним позовом) не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Також, розглянувши вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення індексу інфляції за час прострочення - 7 749, 82 грн, три проценти річних з простроченої суми - 40 016, 07 грн, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявними в матеріалах справи доказами дійсно підтверджується порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань з оплати наданих послуг за договором, строк оплати яких наступив, виходячи з умов здійснення платежів, закріплених у пункті 2.5 Договору від 26.07.2019, і оплата яких здійснена відповідачем з порушенням обумовленого законом строку, що є підставою для застосування обумовленої ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов?язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ст. 692 Цивільного кодексу України щодо спірних правовідносин, дійшов висновку, що не виходячи за періоди, наведені позивачем за первісним позовом, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 4 754,13 грн. (907,31 грн. за квітень 2023 за актом за квітень 2023 на суму 69 578,80 грн. за період з 15.05.2023 по 22.06.2023, тобто за період, коди відповідна заборгованість існувала саме більше місяця, що є підставою для застосування відповідного індексу інфляції, та 3 846,82 грн. - за червень 2023 року на суму 193 152,40 грн. за період з 15.07.2023 по 31.08.2023, тобто за період, коди відповідна заборгованість існувала саме більше місяця, що є підставою для застосування відповідного індексу інфляції), а в решті вимог позивача за первісним позовом у цій частині слід відмовити, з огляду на невірність розрахунку в цій частині з тих підстав, що інфляційні втрати нараховані на суми боргу, які існували менше 1 місяця.

Також, перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом щодо здійснених нарахувань 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є вірним в частині строків, сум та ставок нарахувань, проте, є невірним арифметично стосовно загального підсумку суми 3% річних, яка за перерахунком суду апеляційної інстанції складає загалом 3 825,63 грн., у зв?язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині первісного позову слід змінити в частині сум стягнення інфляційних втрат та 3% річних, присудивши до стягнення в цій частині 4 754,13 грн. інфляційних втрат та 3 825,63 грн 3% річних; в решті вимог в цій частині - відмовити.

Також, розглянувши вимоги позивача за зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 65 934, 71 грн 3% річних та 155 580, 86 грн інфляційних втрат за несвоєчасну оплату послуг із зменшення навантаження за Договором від 09 квітня 2021 року № 1210-15011.

У розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, договір про надання послуги із зменшення навантаження є публічним договором приєднання, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Повідомленням кандидату у постачальники послуг із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою, відповідач інформував позивача про приєднання до Договору його одиниці відпуску EIC-62W189734806511Е, в якості надавача послуги із зменшення навантаження (Ідентифікатор Договору № 1210-15011. Дата акцептування 09 квітня 2021 року).

Таким чином, 09.04.2021 між ТОВ "Енерджі Сан" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" укладено Договір про надання послуги із зменшення навантаження, відповідно до умов якого ППВДЕ надає ОСП послугу із зменшення навантаження шляхом виконання диспетчерської команди на зменшення навантаження, а ОСП оплачує таку послугу у розмірах, порядку та у строки, визначені цим договором (п. 1.3. договору від 09.04.2021).

Відповідно до п.3.1 Договору від 09.04.2021, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Пунктом 3.3 договору передбачено, що за підсумками місяця ППВДЕ на основі даних, сформованих у СКО за відповідний розрахунковий період, складає та направляє ОСП протягом 7 календарних днів після закінчення розрахункового періоду 2 примірники підписаного зі своєї сторони акту приймання-передачі послуги із зменшення навантаження, рахунок на оплату послуги та розрахунок обсягу не відпущеної е/ енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, що є додатком до Акта наданих послуг.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППВДЕ не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, після підписання Акта наданих послуг шляхом перерахування на поточний рахунок ППВДЕ грошових коштів в обсязі, що відповідає розміру вартості наданих послуг таким ППВДЕ протягом розрахункового місяця. ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППВДЕ за послугу в порядку, передбаченому Правилами ринку. Відповідно до п.7.4.3 Правил ринку ППВДЕ у строк протягом 7 календарних днів після закінчення розрахункового періоду надає у двох примірниках Акт приймання- передачі послуг із зменшення навантаження для перевірки ОСП.

Звертаючись з позовом до суду, позивач за зустрічним позовом зазначав, що оплата за надані послуги за договором здійснена ПрАТ "НЕК "Укренерго" з простроченням.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач за зустрічним позовом всупереч умовам Договору № 1210-15011 від 09.04.2021 здійснював оплату послуг з порушенням обумовлених договором строків, а суму основного боргу в розмірі 1 523 116,36 грн. було сплачено відповідачем за зустрічним позовом під час розгляду справи, а саме: 31.10.2023 - 1 283 755,832 грн., та 239 360,54 грн. Крім того, учасниками спору не заперечувалось, що відповідачем за зустрічним позовом були здійснені наступні оплати заборгованості за Договором від 09.04.2021: 03.02.2023 - 3 306 241,53 грн., 06.02.2023 - 303 533,78 грн., 21.02.2023 - 232 187,27 грн., 27.02.2023 - 519 733,08 грн., 04.04.2023 - 521 714,23 грн., 05.04.2023 - 581 117,81 грн., 04.05.2023 - 2 094 910,21 грн., 31.05.2023 - 1 283 755,83 грн., 09.06.2023 - 2 094 910,21 грн., 06.10.2023 - 2 058 012,02 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами дійсно підтверджується порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань з оплати наданих послуг за договором від 09.04.2021, строк оплати яких наступив в розумінні п. 3.1. п. 3.5 Договору, що вислу приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, є підставами для застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності за порушення грошового зобов?язання у вигляді інфляційних втрат та 3% річних за заявлений ТОВ "Енерджі Сан" загальний період з 31.01.2023 по 06.10.2023, з урахуванням періодів нарахування, визначених позивачем у зустрічному позові.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами ПрАТ "НЕК "Укренерго" в апеляційній скарзі про те, що розрахунок 3% річних за загальний період з 31.01.2023 по 06.10.2023 здійснено позивачем за первісним позовом без урахування часткових оплат, і розрахунок 3% річних позивачем за зустрічним позовом здійснено без урахування того, що день часткової оплати відповідної суми боргу, не враховується як день прострочення відповідної суми боргу, яка у цей день, відповідно, вже не існувала у тому розмірі, на який здійснено відповідне нарахування, у зв?язку з чим, перевіривши наведений ПрАТ "НЕК "Укренерго" контрозрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з таким щодо сум, строків і ставок нарахувань, та вважає вірною до стягнення з відповідача за зустрічним позовом суму 3% річних у розмірі 64 337,38 грн. за період з 31.01.2023 по 06.10.2023, яка є арифметично вірною та узгоджується з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині зустрічного позову слід змінити в частині 3% річних, присудивши до стягнення в цій частині 64 337,38 грн 3% річних; в решті вимог в цій частині 3% річних - слід відмовити.

Стосовно здійснених нарахувань інфляційних втрат за зустрічним позовом загалом в сумі 155 580,86 грн. ( 7 719,82 грн. - за лютий 2023 року, 71 564,07 грн. - за березень 2023 року, 9 541,88 грн. - за квітень 2023 року, 23 312,11 грн. - за травень 2023, 26 734,14 грн. - за червень 2023, 16 708,84 грн. - за вересень 2023), суд апеляційної інстанції встановив, що позивач за зустрічним позовом здійснив відповідні нарахування за повні місяці існування заборгованості, а тому не виходячи за межі позовних вимог стосовно заявлених меж визначених позивачем за зустрічним позовом періодів, перевіривши який щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом в цій частині є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 155 580,86 грн. Доводи скаржника ПрАТ "НЕК "Укренерго" про те, що здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок є невірним, зокрема щодо безпідставного включення до розрахунку інфляційних втрат за березень 2023 року, і відповідно наведений котррозрахунок відповідача за зустрічним позовом - судом апеляційної інстанції саме в цій частині відхиляються, оскільки здійснене нарахування в сумі 71 564,07 грн. за березень 2023 року здійснено на суму боргу 4 770 938,23 грн., яка існувала на момент початку відповідного розрахунку.

Щодо клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України просило суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 95%.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Відтак, у суду апеляційної інстанції також відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Також, відповідач за зустрічним позовом просив суд на підставі статті 331 Господарського процесуального кодексу України відстрочити виконання рішення суду на 1 (один) рік, у задоволенні чого судом першої інстанції було відмовлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Проаналізувавши заяву про відстрочку виконання рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявником не надано належних і допустимих доказів в підтвердження наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником, а тому заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочку виконання рішення - є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, доводи Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в цій частині апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, і враховуючи оцінку спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням мотивів даної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23:

- в частині первісного позову: слід скасувати в частині стягнення 30 642,11 грн. штрафу та прийняти у скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги в цій частині; а також слід змінити в частині сум стягнення інфляційних втрат та 3% річних, присудивши до стягнення в цій частині 4 754,13 грн. інфляційних втрат та 3 825,63 грн 3% річних; в решті вимог в цій частині - відмовити;

- в частині зустрічного позову: слід змінити в частині 3% річних, присудивши до стягнення в цій частині 64 337,38 грн 3% річних; в решті вимог в цій частині 3% річних - відмовити;

- в решті рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 - слід залишити без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку (з урахуванням мотивів даної постанови), а саме на підставі ст. 276, п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23:

- в частині первісного позову: слід скасувати в частині стягнення 30 642,11 грн. штрафу та прийняти у скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги в цій частині; а також слід змінити в частині сум стягнення інфляційних втрат та 3% річних, присудивши до стягнення в цій частині 4 754,13 грн. інфляційних втрат та 3 825,63 грн 3% річних; в решті вимог в цій частині - відмовити;

- в частині зустрічного позову: слід змінити в частині 3% річних, присудивши до стягнення в цій частині 64 337,38 грн 3% річних; в решті вимог в цій частині 3% річних - відмовити;

- в решті рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог - 35 (тридцять п?ять) грн. 68 коп., а також 13 388 (тринадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 53 коп. судового збору за подачу первісного позову.

- з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог - 2 299 (дві тисячі двісті дев?яносто дев?ять) грн. 59 коп., а також 3 298 (три тисячі двісті дев?яносто вісім) грн. 77 коп. судового збору за подачу зустрічного позову.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн., понесені під час розгляду справи № 910/15639/23.

Відповідач за зустрічним позовом заперечував проти заяви позивача за зустрічним позовом щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн., понесені під час розгляду справи № 910/15639/23. Заперечення проти заяви обґрунтовані тим, що заявлена до відшкодування сума за надання правничої допомоги не є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також заявником не надано доказів фактичного понесення таких витрат.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI"Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з цим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський Суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16).

Згідно частин 1, 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Суд апеляційної інстанції враховує, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем за зустрічним позовом заявлено до відшкодування як у зустрічному позові, так і у заяві про зменшення позовних вимог, і розрахунок яких (орієнтовний ) на суму 100 000,00 грн., подано разом з відповідною заявою до суду першої інстанції, а в подальшому, 03.07.2024 подано до суду апеляційної інстанції клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, а відповідні докази також подано разом з відповідною заявою, що узгоджується з приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, і в якій позивач за зустрічним позовом просив відшкодувати загалом суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн. (з яких, 100 000,00 грн. - в суді першої інстанції, та 100 000,00 грн. - в суді апеляційної інстанції).

Заперечення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" стосовно того, що ТОВ «Енерджі Сан» не було повідомлено суд першої інстанції до ухвалення відповідного рішення про намір подати докази на підтвердження понесення судових витрат - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки дійсно, згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Проте, частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В свою чергу, як зазначалось вище, про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем за зустрічним позовом заявлено до відшкодування як у зустрічному позові, так і у заяві про зменшення позовних вимог, і розрахунок яких (орієнтовний ) на суму 100 000,00 грн., подано разом з відповідною заявою до суду першої інстанції, а в подальшому, 03.07.2024 подано до суду апеляційної інстанції клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат загалом в сумі 200 000,00 грн. (з яких, 100 000,00 грн. - в суді першої інстанції, та 100 000,00 грн. - в суді апеляційної інстанції), а відповідні докази також подано разом з відповідною заявою, що узгоджується в сукупності з приписами ч. 8 та ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, і є підставами для розгляду судом апеляційної інстанції відповідної заяви.

Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.01.2021 № 280/2635/20 відшкодування судових витрат на правничу допомогу у разі підтвердження їх обсягу надання послуг і виконання робіт, підлягають відшкодування незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

В якості доказів надання адвокатом правничої допомоги та понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем з первісним позовом надано:

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4444/10 адвоката Марокової Т.Л.;

- Ордер № 1480874 на представництво адвокатом Марковою Т.Л. інтересів ТОВ «Енерджи Сан» інтересів в Господарському суді міста Києва;

- договір про надання правової допомоги № 06/10 від 06.10.2023, укладений між ТОВ «Енерджи Сан» та адвокатом Марковою Т.Л. стосовно надання правової допомоги у судовій справі № 910/15639/23;

- додаткову угоду № 1 від 09.10.2023 до договору № 06/10 від 06.10.2023, укладену між ТОВ «Енерджи Сан» та адвокатом Марковою Т.Л., стосовно надання послуг з професійної правничої допомоги у справі № 910/15639/23 (ознайомлення з документами по справі, підготовка відзиву на позов, пояснень, підготовка та подання зустрічної позовної заяви та матеріалів для зустрічного позову, підготовка та подання заяви про застосування строку позовної давності до вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", представництво інтересів ТОВ «Енерджі Сан» в Господарському суді міста Києва по справі № 910/15639/23);

- договір про надання правової допомоги № 16/01 від 16.01.2024, укладений між ТОВ «Енерджи Сан» та адвокатом Марковою Т.Л. стосовно надання правової допомоги у судовій справі № 910/15639/23;

- додаткову угоду № 1 від 15.04.2024 до договору № 16/01 від 16.01.2024, укладену між ТОВ «Енерджи Сан» та адвокатом Марковою Т.Л., стосовно надання послуг з професійної правничої допомоги у справі № 910/15639/23 (ознайомлення з документами за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", підготовка апеляційної скарги щодо позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", та відзиву на апеляційну скаргу, підготовка клопотання про вирішення судових витрат; представництво інтересів ТОВ «Енерджи Сан» в Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/15639/23);

- акт приймання - передачі правової допомоги від 21.03.2024 до договору про надання правової допомоги № 06/10 від 06.10.2023, укладений між ТОВ «Енерджі Сан» та адвокатом Марковою Т.Л., згідно якого вартість наданих послуг узгоджена між сторонами в сумі 100 000,00 грн. (первинний аналіз документів, наданих замовником, консультації щодо узгодження правової позиції - 5 годин; підготовка та подання відзиву на позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" по справі № 910/15639/23 - 4 години; підготовка та подання зустрічного позову - 5 годин; підготовка та подача заяви про зменшення позовних вимог, заяви про повернення судового збору заяву про усунення недоліків зустрічного позову -5 годин; пояснення на позовну заяву - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" -3 години; підготовка та подача заяв про застосування строку позовної давності, пояснень, клопотань та інших доказів по справі - 2 години; представництво інтересів ТОВ «Енерджі Сан» в Господарському суді міста Києва по справі № 910/15639/23 07.12.2023 - з години, 23.01.2024 - 2 години; 13.02.2024 - 2 години; 20.03.2024 - 3 години);

- акт приймання - передачі правової допомоги від 02.07.2024 до договору № 16/01 від 16.01.2024, укладений між ТОВ «Енерджі Сан» та адвокатом Марковою Т.Л., згідно якого вартість наданих послуг узгоджена між сторонами в сумі 100 000,00 грн. (вивчення документів по апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - 5 годин; підготовка та подача заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги ТОВ «Енерджі Сан»-2 години; представництво інтересів ТОВ «Енерджі Сан» в Північному апеляційному господарському суді);

- договір про надання правової допомоги № 06/10 від 06.10.2023, укладений між ТОВ «Енерджі Сан» та адвокатом Марковою Т.Л. стосовно надання правової допомоги з правових питань в усіх галузях права, в усіх судових інстанціях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявні усі вищеперелічені документи, а адвокатом Марковою Т.Л. здіснювалось відповіде представництво інтересів позивача за зустрічним позовом як в суді першої, та і в суді апеляційної інстанції.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи доводи ТОВ «Енерджі Сан» стосовно розміру заявлених до відшкодування адвокатських витрат, суд дійшов наступних висновків.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах "Двойних проти України" (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,"Гімайдуліна і інші проти України"(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268) від 23 січня 2014 року, "Баришевський проти України" (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції встановив, що звертаючись з вимогою про відшкодування адвокатських витрат понесених при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій заявник стверджує про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу загалом в розмірі 200 000 грн., в обгрунтування розміру якої подано вищенаведені документи, і вказані документи в сукупності свідчать про обгрунтованість та обсяг наданих адвокатом Марковою Т.Л. послуг на суму 200 000,00 грн.

Заперечення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" стосовно того, що заявлений розмір до відшкодуванян итрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, закріпленим у ч. 2-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (зокрема розумності та реальності), є необгрунтованим, неадекватним та завищеним - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відшкодування вказаних витрат саме в розмірі 200 000,00 грн. - є співмірним із значенням справи для позивача за зустрічним позовом, ціною первісного та зустрічного позову, складністю справи та кількістю витраченого адвокатом часу під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, а тому заявлена до відшкодування сума витрат позивача за зустрічним позовом на професійну правничу саме в сумі 200 000,00 грн. - є обґрунтованою, документально доведеною, співмірною із кваліфікацією та досвідом адвоката, значенням справи, ціною первісного та зустрічного позовів та апеляційної скарги, часом, витраченим адвокатом, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні обумовлені підстави і для зменшення відповідної суми відшкодування до 5 0000,00 грн., як на цьому наголошувало ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" у відповідній заяві.

Таким чином, розглянувши заяву ТОВ «Енерджі Сан» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 910/15639/23, в порядку, передбаченому ст.. 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відшкодування вказаних витрат саме в розмірі 200 000,00 грн. - є співмірним із значенням справи для ТОВ «Енерджі Сан», ціною первісного та зустрічного позовів, складністю справи та кількістю витраченого адвокатом часу під час провадження у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, є документально обгрунтованими, а тому заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу саме в сумі 200 000,00 грн. - є обґрунтованою, документально доведеною, співмірною із кваліфікацією та досвідом адвоката, значенням справи, ціною первісного та зустрічного позовів, та апеляційних скарг, часом, витраченим адвокатом, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, заява ТОВ «Енерджі Сан» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, підлягає задоволенню повністю, а саме в розмірі 200 000,00 грн., оскільки є доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а заперечення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" визнаються судом апеляційної інстанції необгрунтованими та такими, що не спростовують вищенаведених висновків.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині первісного позову :

- скасувати в частині стягнення 30 642,11 грн. штрафу та прийняти у скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги в цій частині;

- змінити в частині сум стягнення інфляційних втрат та 3% річних, присудивши до стягнення в цій частині 4 754,13 грн. інфляційних втрат та 3 825,63 грн 3% річних; в решті вимог в цій частині - відмовити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в частині зустрічного позову:

- змінити в частині 3% річних, присудивши до стягнення в цій частині 64 337,38 грн 3% річних; в решті вимог в цій частині 3% річних - відмовити.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 - залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

5. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/15639/23 в наступній редакції:

« 1.Закрити провадження у справі №910/15639/23 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" в частині стягнення 840 145, 68 грн основного боргу.

2.Первісний позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат, пені, штрафу - задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" (код 41310560, м. Київ, пр.-т. Голосіївський, 100/2, 03127) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код 00100227, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, 01032) 3 825 (три тисячі вісімсот двадцять п?ять) грн. 63 коп. - 3 % річних, 4 754 (чотири тисячі сімсот п?ятдесят чотири) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 43 843 (сорок три тисячі вісімсот сорок три) грн. 44 коп. пені, та 13 388 (тринадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 53 коп. судового збору за подачу первісного позову.

В решті позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - відмовити.

4.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат задовольнити частково.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код 00100227, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, 01032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" (код 41310560, м. Київ, пр.-т. Голосіївський, 100/2, 03127) 64 337 (шістдесят чотири тисячі триста тридцять сім) грн. 38 коп. 3% річних, 155 580 (сто п?ятдесят п?ять тисяч п?ятсот вісімдесят) грн. 86 коп. інфляційних втрат та 3 298 (три тисячі двісті дев?яносто вісім) грн. 77 коп. судового збору за подачу зустрічного позову.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" - відмовити.

6.Відмовити Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" у відстрочення виконання рішення.».

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" (код 41310560, м. Київ, пр.-т. Голосіівський, 100/2, 03127) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код 00100227, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, 01032) судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог - 35 (тридцять п?ять) грн. 68 коп.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код 00100227, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, 01032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сан" (код 41310560, м. Київ, пр.-т. Голосіївський, 100/2, 03127) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог - 2 299 (дві тисячі двісті дев?яносто дев?ять) грн. 59 коп.

8. В решті судовий збір за подачу апеляційних скарг - залишити за скаржниками.

9. Матеріали справи № 910/15639/23 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту постанови13.08.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала