Постанова

від 06.08.2024 по справі 910/11243/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р. Справа№ 910/11243/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від прокуратури - Дергунов Д.С.

від позивача-1 - Бусел С.Ю.

від позивача-2 - Лях К.М.

від відповідача - Лук`яненко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2024 р. (повний текст складено 23.05.2024 р.)

у справі № 910/11243/23 (суддя - Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Керівника Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Донецької обласної державної адміністрації (Донецької обласної військової адміністрації)

2. Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайс Хаус"

про стягнення 4974821,75 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Керівник Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації (Донецької обласної військової адміністрації) та Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайс Хаус" про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат у розмірі 4974821,75 грн, з яких: 2780213,07 грн - пеня, 1922160,89 грн - інфляційні втрати, 272447,79 грн - 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору на постачання продовольчих товарів за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), затвердженим рішенням правління Укрзалізниці від 12 березня 2022 року, не здійснив поставку товару у визначений строк.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2024 р. у справі № 910/11243/23 позов Керівника Краматорської окружної прокуратури задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайс Хаус" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 1922160,89 грн інфляційних втрат та 272447,79 грн 3 % річних. В іншій частині позоу відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Заступник керівника Донецької обласної прокуратури посилається на те, що припинення зобов`язання з поставки товару у відповідача за укладеним договором відбулось лише 16.07.2022 р. у зв`язку з достроковим розірванням Донецькою обласною державною адміністрацією цього договору. При цьому зобов`язання повернути кошти попередньої оплати не виключає обов`язку відповідача здійснити поставку товару.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/11243/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11243/23 та призначено її до розгляду на 16.07.2024 р. о 12:20 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 р. виправлено допущену у тексті ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 р. у справі № 910/11243/23 описку та замінено у пункті 3 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 р. у справі № 910/11243/23 дату та час судового засідання з " 16.07.2024 р. о 12:20 год." на " 23.07.2024 р. о 14:20 год.".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 06.08.2024 р. після надання представниками учасників справи усних пояснень по суті апеляційної скарги.

У судовому засіданні 06.08.2024 р. представники учасників справи надали додаткові усні пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

На сайті Акціонерного товариства "Укрзалізниця" оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів, затверджений рішенням правління від 12.03.2022 р., витяг з протоколу № Ц-54/29, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) (далі - договір).

За умовами вказаного договору військові адміністрації або центральні органи виконавчої влади (далі - замовник), Акціонерне товариство "Укрзалізниця" (далі - платник) та юридична особа або фізична особа-підприємець, яка здійснила акцепт (прийняття) умов цього договору шляхом приєднання до його умов (далі - постачальник), укладають договір на постачання продовольчих товарів для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та доставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, цін та умови поставки згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

За змістом п. 2.2 договору попередня оплата у розмірі 30 % вартості товару проводиться протягом 3 банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку.

Як передбачено п. 5.4 договору, товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

У відповідності до п. 6.1 договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Згідно з п. 6.8 договору постачальник зобов`язаний у разі нездійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому (п. 11.2).

29.03.2022 р. Донецькою обласною державною адміністрацією (Донецькою обласною військовою адміністрацією) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайс Хаус" було направлено заявку на постачання товарів № 33, а саме: консерви, м`ясопродукти у кількості 170000,0 банок за адресою доставки: станція Дніпро - Лиски 459900, Код одержувача 8556 філія ЦТЛ для Дніпровської ОДА, ЄДРПОУ 00022467/772 на умовах договору.

У відповідь на зазначену заявку від 29.03.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спайс Хаус" виставило рахунок на оплату № 06/03 на постачання продовольчих товарів: кубики консервованої яловичини (Код ДК 021:2015 15131000-5) у кількості 34000 штук за ціною - 177,13 грн, на загальну суму - 6022420,00 грн, консервований яловичий фарш (Код ДК 021:2015 15131000-5) у кількості 136000 штук за ціною - 177,13 грн, на загальну суму - 24089680,00 грн, усього на загальну суму 30112100,00 грн.

Отже, 29.03.2022 р. між Донецькою обласною державною адміністрацією (Донецькою обласною військовою адміністрацією) (далі - замовник), Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (далі - платник) з однієі? сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спаи?с Хаус" (далі - постачальник) з іншоі? сторони укладено договір (далі - договір).

Відтак, постачальник зобов`язувався поставити замовнику консерви, м`ясопродукти у кількості 170000 банок на загальну суму 30112100,00 грн, замовник - прийняти вказаний товар, платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

На виконання умов укладеного договору 31.03.2022 р. Акціонерним товариством "Укрзалізниця" здійснено попередню оплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаи?с Хаус" в розмірі 30% вартості товару на суму 9033630,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 455 від 31.03.2022 р.

З урахуванням здійсненої платником 31.03.2022 р. попередньої? оплати поставка товару відповідачем повинна відбутись у строк до 02.04.2022 р. включно, однак відповідачем зобов?язання з поставки товару не виконано.

Листами за № 309/0/151-22/05 від 11.04.2022 р. та № 319/0/151-22/05 від 15.06.2022 р. Донецька обласна державна адміністрація (Донецька обласна військова адміністрація) направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаи?с Хаус" претензії із вимогою поставки товару протягом 2 календарних днів з моменту отримання відповідної? претензії. У разі неможливості здійснення поставки товару, відповідачу запропоновано повернути на зазначений в договорі рахунок платника суму попередньої оплати в розмірі 30% вартості товару, що складає 9033630,00 грн.

У відповідь, відповідач направив на адресу Донецької обласної державної адміністрації (Донецької обласної військової адміністрації) лист № 22/06 від 22.03.2022 р., в якому вказав, що товар згідно із заявкою замовника закуплено та поставлено на територію України, однак при виконанні митних формальностей з оформлення товару у вільний обіг на території України виникли проблеми, пов`язані з неузгодженістю форм певних супровідних документів ЗЕД, отриманих від відправника вантажу.

11.07.2022 р. замовник направив на адресу постачальника лист № 361/0/150-22/05 від 11.07.2022 р. з повідомленням про розірвання договору з 16.07.2022 р.

31.03.2023 р. відповідачем частково повернуто Акціонерному товариству "Українська залізниця" суму попередньої оплати в розмірі 3544232,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2 від 31.03.2023 р. Стягнення решти суми попередньої оплати у розмірі 5489397,65 грн було предметом розгляду в межах справи № 910/2120/23.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку прокуратури, в порушення умов укладеного договору, свої зобов`язання щодо вчасної поставки не виконав, у зв`язку з чим йому нараховано пеню. Крім цього, прокурор вказує, що фактично відповідач з 09.04.2022 р. протиправно користується попередньою оплатою у розмірі 9033630,00 грн, у зв`язку з чим йому нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

Стосовно правових підстав для звернення прокуратури із даним позовом колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У відповідності до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999 р. під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 р. у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 р. у справі № 911/1497/18.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів Донецької обласної військової адміністрації (Донецької обласної державної адміністрації) та Акціонерного товариства "Укрзалізниця", прокурор зазначає, що позивач-1 є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, а позивачу-2 в свою чергу було делеговано державою владні повноваження щодо перерахування бюджетних коштів.

Так, зокрема, пунктом 3 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 528 від 03.05.2022 р. (далі - Порядок), передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок Акціонерного товариства "Українська залізниця", відкритий в державному банку, з подальшим спрямуванням останнім на оплату грошових зобов`язань замовників перед постачальниками товарів (виконавцями робіт або надавачами послуг) відповідно до укладених договорів та рахунків постачальників товарів (виконавців робіт або надавачів послуг) за договорами (п. 4 Порядку).

Кошти, використані Акціонерним товариством "Українська залізниця" для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу (п. 5 Порядку).

Підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави внаслідок невиконання зобов?язання щодо погашення заборгованості за договором на постачання продовольчих товарів та повернення суми авансу Товариством з обмеженою відповідальністю "Спаи?с Хаус".

Отже, у зазначеному випадку існують підстави для захисту порушених інтересів держави органами прокуратури.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Листом № 0.1/24-1301/4-23 від 18.04.2023 р. Донецька обласна державна адміністрація (Донецька обласна військова адміністрація) повідомила Краматорську окружну прокуратуру про відсутність коштів для сплати судового збору та у зв`язку з цим про неможливість самостійного звернення до суду з відповідним позовом до відповідача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Листом № Ц-7-88/3071-22 від 29.12.2022 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило про відсутність у нього правових підстав для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки останній є лише платником бюджетних коштів за субвенціями з державного бюджету, а не безпосередньо самим замовником товару.

При цьому, прокурор звертався до позивачів з повідомленнями про представництво інтересів держави з листами № 53-1734вих-23 та № 53-1733вих-23 від 25.05.2023 р., відтак позивачі обізнані про порушення інтересів держави, однак самостійно до суду з метою вирішення даного спору не зверталися.

Таким чином прокурором доведено бездіяльність позивачів, як підставу для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За порушення строків поставки товару прокуратурою було нараховано 2780213,07 грн пені за період з 03.04.2022 р. по 15.07.2022 р.

Відповідно до п. 6.1 договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як передбачено ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 р. у справі № 910/2120/23, що набрало законної сили 15.08.2023 р., було задоволено позов керівника Краматорської окружної прокуратури в повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайс Хаус" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 5489397,65 грн попередньої оплати сплаченої за договором на постачання продовольчих товарів, що укладений між сторонами від 29.03.2022 р.

У межах розгляду справи № 910/2120/23 господарським судом було встановлено преюдиційний факт того, що у відповідача виникло зобов`язання повернути суму попередньої оплати з наступного дня після строку поставки товару, тобто з 03.04.2022 р.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином вказаною нормою передбачено один з двох варіантів для покупця у випадку не виконання продавцем свого зобов`язання - або передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 692 Цивільного кодексу України унормовано положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов`язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст. 693 - 695 цього Кодексу спеціальні норми, якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.

Визначаючи в таких положеннях наслідки порушення своїх обов`язків учасниками правовідносин купівлі-продажу законодавцем, зокрема, було встановлено, що:

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України);

- якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 ЦК України);

- якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 ЦК України).

Отже, законодавцем, зокрема, було визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов`язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із закінченням строку виконання зобов`язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов`язання припиняється і відповідно трансформується в зобов`язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов`язання припиняється і трансформується в зобов`язання з повернення продавцю відповідного товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 р. у справі № 910/2120/23 було встановлено, що враховуючи дату здійснення позивачем-2 попередньої оплати (9033630,00 грн) 31.03.2022 р. +2 дні, товар мав бути поставлений до 02.04.2022 р. включно. Проте відповідачем поставку товару позивачу-1 здійснено взагалі не було. Відтак, враховуючи, що в положеннях ч. 2 ст. 693 ЦК України та ч. 4 ст. 694 ЦК України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, притримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 22.09.2020 р. у справі № 918/631/19, суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов`язання повернути суму попередньої оплати з наступного дня після строку поставки товару, тобто з 03.04.2022 р.

Вбачається, що прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача-2 пеню на підставі п. 6.1 договору з 03.04.2022 р. (день, що є наступним за останнім днем, в який зобов`язання з поставки товару мало бути виконане) по 15.07.2022 р. (день, що передує дню, в який, на думку прокурора, припинено зобов`язання щодо поставки товару).

Як було встановлено вище, листом позивача-1 № 261/0/150-22/05 від 11.07.2022 р. договір поставки було достроково розірвано з 16.07.2023 р.

Однак, поняття "строк дії договору" не є тотожним визначенню "строк виконання зобов`язань", а отже припинення строку дії договору не означає припинення зобов`язання за договором, що до прикладу може настати раніше.

Так, у межах розгляду справи № 910/2120/23, господарським судом було встановлено преюдиційний факт того, що у відповідача виникло зобов`язання повернути суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після строку поставки товару, тобто з 03.04.2022 р. Відповідно з 03.04.2022 р. зобов`язання відповідача з поставки товару є припиненими та виникає обов`язок з повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, стягнення з відповідача нарахованої пені за затримку поставки товару за період з 03.04.2022 р. по 15.07.2022 р. є безпідставними, оскільки зобов`язання відповідача щодо поставки товару у вказаний період вже було припиненим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога прокуратури про стягнення з відповідача пені у розмірі 2780213,07 грн з 03.04.2022 р. по 15.07.2022 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати прокуратурою було нараховано 1922160,89 грн інфляційних втрат та 272447,79 грн 3% річних за період з 09.04.2022 р. по 17.04.2023 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Як було встановлено вище, з 03.04.2022 р. у відповідача виникло нове грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати у розмірі 9033630,00 грн впродовж 5 (п`яти) банківських днів, тобто до 07.04.2022 р. включно.

Отже, з 08.04.2022 р. відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення авансового платежу.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що їх розмір становить більшу суму ніж нараховано прокуратурою, однак з огляду на те, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст. 237 ГПК України, тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі, нарахованому позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога прокуратури про стягнення з відповідача 1922160,89 грн інфляційних втрат та 272447,79 грн 3% річних за період з 09.04.2022 р. по 17.04.2023 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2024 р. у справі № 910/11243/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника керівника Донецької обласної прокуратури не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2024 р. у справі № 910/11243/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Донецьку обласну прокуратуру.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 13.08.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко