Постанова

від 12.08.2024 по справі б8/142-12

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа№ Б8/142-12 (911/3450/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Поліщука В.Ю.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича

на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р

у справі №Б8/142-12(911/3450/21) (суддя Лопатін А.В.)

за позовом ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича

до громадянина України ОСОБА_1

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ «Державний експортно-імпортний банк України»

про стягнення збитків у розмірі 1 324 530,00 грн.

в межах провадження в справі про банкрутство ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.»

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.08.2024

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3450/21) відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича до громадянина України ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ Державний експортно-імпортний банк України про стягнення збитків у розмірі 1 324 530,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався нормами чинного законодавства України, які регулюють питання відшкодування збитків, та виходив з того, що матеріали даної справи не містять документів, на підставі яких можна б було встановити дату зруйнування майна (втрати майна), яке господарський суд наведеною ухвалою витребував у відповідача на користь позивача, а саме, чи таке майно було зруйновано (втрачене) до постановлення вказаної ухвали (та набрання нею законної сили), тобто до того, як підстава, на якій було набуто відповідачем спірне майно відпала, чи - після постановлення вказаної ухвали (та набрання нею законної сили), що могло б свідчити про наявність в такому випадку протиправної поведінки відповідача, що призвела до понесення позивачем збитків, наявність саме вини відповідача, оскільки лише в такому разі останній мав би усвідомлювати, що вчиняє незаконні дії щодо майна, які призведуть до невиконання судового рішення про його витребування з чужого незаконного володіння.

Вказане, за висновками судів, свідчить про недоведеність позивачем наявності підстав для застосування такої відповідальності як стягнення з відповідача на користь позивача збитків, а саме, наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що включає: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи), шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вину правопорушника.

При цьому, одночасно суд першої інстанції відмовив у застосуванні до спірних правовідносин положень статей 1212 - 1213 ЦК України зазначивши, що відсутність доказів визначення вартості спірного майна, яке було витребувано ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі №Б8/142-12 у відповідача на користь позивача, саме станом на момент розгляду місцевим судом справи про повернення майна, як того вимагають положення статті 1213 ЦК України, унеможливлювали застосування наведених положень цивільного законодавства.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 11.01.2024р. ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3450/21), в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» завдані збитки у розмірі 1 324 530,00 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння позивача на підставі недійсного правочину.

Також, не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 22.01.2024р. АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3450/21), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» задовольнити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» кошти у розмірі 1 324 530,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 апеляційні скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова О.В. залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №Б8/142-12(911/3450/21) залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова О.В. у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова О.В. та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № Б8/142-12 (911/3450/21) скасовано, справу № Б8/142-12 (911/3450/21) передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 прийнято апеляційні скарги Акціонерного товариства (далі - АТ) «Державний експортно-імпортний банк України» і Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3450/21) до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Копитова О.С., розгляд справи призначено на 15.07.2024.

Розпорядженням керівника апарату від 15.07.2024 у зв`язку з перебуванням перебування судді Копитової О.С., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягів з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № Б8/142-12(911/3450/21) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Поліщук В.Ю. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

В судовому засіданні 15.07.2024 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в розгляді справи до 12.08.2024.

15.07.2024 року через Електронний суд представником відповідача подані до суду апеляційної інстанції письмові пояснення від 14.07.2024 разом з додаванням документів: копії витягу зі звіту про оцінку від 20.07.2022, висновку про вартість майна від 13.02.2017.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

В свою чергу, в силу приписів ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 ст. 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

В силу приписів ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4 ст. 119 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів даної справи, судом апеляційної інстанції було встановлено учасникам справи строк для подання будь-яких заяв, клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 08.07.2024 року.

Проте, в порушення вказаних вимог суду та з недодержанням встановленого судом строку, 14.07.2024 року відповідачем були подані письмові пояснення з додаванням відповідних документів, тобто після закінчення призначеного судом строку.

Статтею 119 ГПК України передбачено можливість поновлення пропущеного процесуального строку.

Між тим, надаючи до апеляційного господарського суду зазначені документи, відповідач не просив суд поновити пропущений процесуальний строк на їх подання, а також не наводив жодних, тим більше поважних, причин пропуску такого строку.

Відтак, відповідач із заявою про поновлення пропущеного строку не звернувся, як і не навів суду жодних підстав і обставин, що унеможливило подати вказані документи у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, в силу приписів чинного законодавства України колегія суддів залишає без розгляду подані відповідачем письмові пояснення від 14.07.2024 з доданими до них документами.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/142-12 за заявою Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." (далі - ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", боржник) про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 25.12.2012.

Постановою Господарського суду Київської області від 01.07.2014 визнано ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Салатюка Д. В.

Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", повноваження ліквідатора боржника виконує арбітражний керуючий Віскунов Олександр Віталійович.

22.11.2021 на адресу суду від ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора - Віскунова О.В. (далі - позивач) надійшла заява про стягнення з громадянина України ОСОБА_1 (далі - відповідач) завданих збитків у розмірі 810 546,73 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказував на те, що відповідачем не виконано ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12 про витребування від ОСОБА_1 у власність ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." нерухомого майна та виданий на її виконання наказ, майно боржнику не передано, чим завдано позивачу збитки на суму вартості зруйнованого, не поверненого майна.

З посиланням на положення статей 22, 623, 1166, ЦК України, 224, 225 ГК України позивач просив стягнути з відповідача на його користь 810 546,73 грн завданих збитків, розмір яких визначено згідно останніх інвентаризаційних актів майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", складених в 2015 році.

Господарський суд ухвалою від 26.01.2022 залучив до участі у справі Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі - АТ «Укрексімбанк», третя особа).

Під час розгляду справи позивач заявою від 12.09.2022 № 12/09-22.1 збільшив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 1 980 182,00 грн збитків, а в подальшому заявою від 13.10.2022 № 13/10-22.1 позивачем було зменшено позовні вимоги до суми 1 324 530,00 грн.

В поданій заяві від 13.10.2022 № 13/13-22.2 ліквідатор також навів додаткові підстави позовних вимог, просив стягнути з відповідача заподіяні збитки у розмірі 1 324 530,00 грн в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння позивача на підставі недійсності правочину, відповідно до положень статті 1213 ЦК України.

Як також вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.05.2016 Товарною Біржею "Укрспецресурс" проведено аукціон (статус другий повторний) з продажу майна банкрута ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", на якому реалізовано майно банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу за ціною 4 546 795,00 грн. За результатами проведеного 27.05.2016 аукціону переможцем торгів визнано ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд".

В подальшому, 27.05.2016 між ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Салатюка Д.В. та переможцем аукціонних торгів ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності (колишня назва вулиці - Леніна), будинок 130, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Малим О.С., за номером 679 (надалі - "договір купівлі-продажу").

До складу цілісного майнового комплексу входять:

а) нежитлові будівлі загальною площею 49 733 кв.м., розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності (колишня назва вулиці - Леніна), будинок № 130 (сто тридцять), на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3222910100:01:311:0023, 3222910100:01:311:0024, 3222986700:03:208:0004, 3222910100:01:324:0001, 3222910100:01:326:0006, 3222910100:01:326:0007, а саме: зазначене під літерою А-2 - нежитлова будівля; Б-2 - ТЕЦ котельна; В-2 - контора; Г - жом осушка; Д - вертикальні відстійники; Е - компресорна; Є - жомова вагова; Ж - цукровий склад; 3 - склад мішкотари; И - будівля електропункту; І - убиральня; ї - убиральня; К - адмінкорпус бурякопункт; Л - лабораторія сировини; М - склад запасного обладнання; Н - насосна станція промводзабезпечення; О - насосна станція техгосводопровода; П - киснева станція; Р - трансформаторна; С - насосні перекачки меляси; Т - будівля промводозабезпечення; У - авто гараж цеха механізованого; Ф - гараж для тракторів; X - шамотодробілка; Ц - будівля насосної подачі; Ч - сховище жому; Ш - пилорама; Щ - гараж для легкових автомобілів; Ю - матеріальні склади; Я - склад електрозапчастин; 1, А - склад (незавершене будівництво); 1, Б - прохідна; 1, В убиральня; 1, Г - ГРП; 1, Д - вагова; 1, Е - прохідна; 1, Є - убиральня; 1, Ж - навіс для дров; 1, З вагова з/д колії; 1, И - вагова; 1,1-убиральня; 1, ї - будівля завсклада; 1, К - склад ПММ; 1, Л - операторська ПММ; 1, М - насосна; 1, Н - градирня; 1,0- слюсарна майстерня; 1, П - теплиці 2шт.; 1, Р - склад цементу; 1, С - пожарне ДЕПО; 1, Т - будівля ДЕПО диспетчера; 1, У - будівля РБВ; 1, Ф - будівля бетонно розчинний вузол; 1, X - склад хімреактивів; 1, Ц - будівля кладова механіка; 1,4- мийка; 1, Ш - сауна; 1, Щ - вагова; 1, Ю - вагова; 1, Я - браковочна; 2, А - склад будматеріалів;

б) споруди (не внесені до витягу), основні засоби (інвентар, прилади та інструменти), техніка, транспортні засоби, запасні частини, машини та обладнання, детальний перелік яких зазначено в договорі купівлі-продажу. Цілісний майновий комплекс згідно цього ж переліку був переданий продавцем та прийнятий покупцем, згідно акту приймання-передачі від 27.05.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2017 визнано недійсними результати проведеного Товарною біржею "Укрспецресурс" аукціону від 27.05.2016 з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", враховуючи те, що продаж майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." було здійснено з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що полягають в неузгоджених з приписами Закону діях, як замовника, так і організатора аукціону в сукупності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 ухвала Господарського суду Київської області від 06.03.2017 у справі №Б8/142-12 залишена без змін.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2017 визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 27.05.2016 між ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." (код ЄДРПОУ 36263844) та ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" (код ЄДРПОУ 40435633), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Малим О.С., за № 679, яким було оформлено результати вищенаведеного аукціону з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." від 27.05.2016.

Під час розгляду справи за первісною заявою ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Віскунова О.В. до ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд", ОСОБА_2 , ТОВ сільськогосподарського підприємства "Агро", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про застосування наслідків недійсного правочину та витребування майна; за зустрічними позовними заявами ОСОБА_4 , ТОВ СП "Агро", ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, встановлено, що ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" здійснило подальший продаж частини об`єктів нерухомості новим покупцям в тому числі ОСОБА_1 (ухвала Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, крім іншого, витребувано від ОСОБА_1 у власність ТОВ "ВІК-Р.С.Ф» 173/1000 часток нерухомого майна - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2180,7 кв.м, а саме: гараж для легкових автомобілів площею 83,6 кв.м. позначений літерою "Щ-1" (зареєстрований в Державному реєстрі під літ. "Щ", реєстраційний номер 1170434632229), будівля електропункту площею 1096,7 кв.м, позначена літерою "И" (зареєстрований в Державному реєстрі під назвою будівлі електропунктур літ. "И", реєстраційний номер 1170434632229), матеріальні склади площею 982,9 кв.м, позначені літерою "Ю-1" (зареєстровані в Державному реєстрі під літ "Ю", реєстраційний номер 1170434632229), слюсарна майстерня площею 17,5 кв.м, позначена літерою "1,О".

(з) на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 26.06.2019 було видано наказ від 21.10.2020 про витребування від ОСОБА_1 у власність ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» вищенаведених нежитлових будівель, який було передано ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» на примусове виконання приватному виконавцю;

(и) 28.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2;

(і) за результатами виконавчого провадження № НОМЕР_2 приватним виконавцем було встановлено, що майно, яке підлягало поверненню за рішенням суду, повністю зруйновано та відсутнє, про що було складено постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 11.11.2021 ВП № НОМЕР_2 про повернення стягувачу виконавчого документу без виконання;

(ї) згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АПРАЙСЕЛ ЮА» про вартість майна, що підлягало витребуванню від відповідача та поверненню у власність позивача згідно ухвали Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12, ринкова вартість майна станом на 20.07.2022 р. складає 1 324 530,00 грн без ПДВ;

Невиконання відповідачем ухвали суду та виданого на її виконання наказу, неповернення відповідачем майна, слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення збитків на суму вартості зруйнованого, не поверненого майна у відповідності до положень статті 1213 ЦК України.

Отже, предметом даного судового розгляду є розгляд позову про стягнення з відповідача заподіяних збитків у розмірі 1 324 530,00 грн. Вказану суму позивач кваліфікував як вартість безпідставно набутого відповідачем майна, яке неможливо повернути через його втрату (знищення), у зв`язку з невиконанням відповідачем ухвали від 26.06.2019 про витребування майна та виданого на її виконання наказу від 21.10.2020.

Як правову підставу для задоволення позовних вимог (з урахуванням заяви про додаткові підстави позовних вимог від 13.10.2022 № 13/13-22.2), позивач зазначав статтю 216 ЦК України (реституцію), статті 1212 - 1213 ЦК України та обов`язок відповідача повернути позивачу безпідставно набуте ним майно на виконання ухвали про його витребування, а у разі неможливості (що підтверджується постановою приватного виконавця від 11.11.2021 ВП № НОМЕР_2) - відшкодувати вартість такого майна.

Також, позивач додатково послався на те, що відповідно до частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення є способами захисту цивільних прав та інтересів.

Як було зазначено вище, Верховний Суд скасовуючи постанову апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд сказав, що апеляційний суд не надав оцінку аргументації скаржників щодо:

- неналежної правової кваліфікації судом першої інстанції спірних правовідносин виключно з точки зору відповідності нормам, які регулюють питання відшкодування збитків, та щодо необхідності кваліфікації спірних відносин виключно за приписами статей 1212 - 1213 ЦК України;

- безпідставності висновку про недоведення позивачем дати втрати спірного майна як таких, що не входять до предмету доказування у даній справі, адже не мають значення для розгляду спору щодо відшкодування відповідачем, який незаконно набув спірне майно за рахунок позивача, вартості такого майна у зв`язку з неможливістю повернути його в натурі;

- суперечність висновок судів першої та апеляційної інстанцій преюдиційним обставинам, встановленим ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12 щодо належності відповідачу спірного майна, яке суд зобов`язав повернути позивачу;

- неврахування судом першої інстанції висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АПРАЙСЕЛ ЮА» про вартість спірного майна станом на 20.07.2022 та твердження господарського суду про необхідність надання доказів вартості такого майна саме станом на дату прийняття судового рішення суперечить прямій та однозначній нормі статті 1213 ЦК України, в частині другій якої закріплено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна;

- неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм статей 1166, 1212 - 1213 ЦК України у справах з тотожними до даної справи обставинами, які були викладені у постановах Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 583/3707/16-ц, від 10.10.2018 у справі № 399/174/17.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, у частині першій статті 216 та в статті 1213 ЦК України закріплено обов`язок кожної зі сторін недійсного договору (набувача) повернути другій стороні (потерпілому) безпідставно набуте майно в натурі. Це означає, що поверненню підлягає саме та індивідуально визначена річ, яку набув або зберіг набувач, або така ж кількість родових речей тієї ж якості. Разом з цим, якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо (внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо), набувач зобов`язаний відшкодувати іншій стороні договору (потерпілому) вартість такого майна. Тобто, відшкодування вартості безпідставно набутого майна відбувається в тих випадках, коли майно зазнало суттєвих змін чи воно є повністю/частково знищеним, що унеможливлює його повернення потерпілому в тому вигляді, в якому воно існувало на момент укладення недійсного договору.

Розглядаючи позовні вимоги у даній справі суди першої та апеляційної інстанцій зазначали, що позивач фактично обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12 про витребування майна та виданий на її виконання наказ, майно на користь позивача не передав, та дійшли висновку про виникнення між сторонами правовідносин з відшкодування шкоди (збитків), що потребує доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення.

При цьому було встановлено, що на підтвердження відсутності витребуваного майна (його зруйнування) позивач надав акт приватного виконавця та постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 11.11.2021 ВП № НОМЕР_2 про повернення стягувачу виконавчого документу без виконання.

Розмір вартості витребуваного майна позивачем визначено згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АПРАЙСЕЛ ЮА» про вартість майна, що підлягало витребуванню від відповідача та поверненню у власність позивача згідно ухвали Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12, ринкова вартість майна станом на 20.07.2022 р. складає 1 324 530,00 грн без ПДВ.

В цих документах приватного виконавця зазначено, що майно, яке підлягало поверненню за рішенням суду, повністю зруйновано та відсутнє.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався нормами чинного законодавства України, які регулюють питання відшкодування збитків, та виходив з того, що матеріали даної справи не містять документів, на підставі яких можна б було встановити дату зруйнування майна (втрати майна), яке господарський суд наведеною ухвалою витребував у відповідача на користь позивача, а саме, чи таке майно було зруйновано (втрачене) до постановлення вказаної ухвали (та набрання нею законної сили), тобто до того, як підстава, на якій було набуто відповідачем спірне майно відпала, чи - після постановлення вказаної ухвали (та набрання нею законної сили), що могло б свідчити про наявність в такому випадку протиправної поведінки відповідача, що призвела до понесення позивачем збитків, наявність саме вини відповідача, оскільки лише в такому разі останній мав би усвідомлювати, що вчиняє незаконні дії щодо майна, які призведуть до невиконання судового рішення про його витребування з чужого незаконного володіння.

Вказане, за висновками судів, свідчить про недоведеність позивачем наявності підстав для застосування такої відповідальності як стягнення з відповідача на користь позивача збитків, а саме, наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що включає: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи), шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вину правопорушника.

При цьому, одночасно суд першої інстанції відмовив у застосуванні до спірних правовідносин положень статей 1212 - 1213 ЦК України зазначивши, що відсутність доказів визначення вартості спірного майна, яке було витребувано ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі №Б8/142-12 у відповідача на користь позивача, саме станом на момент розгляду місцевим судом справи про повернення майна, як того вимагають положення статті 1213 ЦК України, унеможливлювали застосування наведених положень цивільного законодавства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 апеляційні скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова О.В. залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №Б8/142-12(911/3450/21) залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої про відмову ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова О.В. у задоволенні позову.

Щодо наведених позивачем аргументів про застосування у даному випадку положень статті 1213 ЦК України суд зазначив, що відсутність доказів визначення вартості спірного майна, яке було витребувано ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12 у відповідача на користь позивача, саме станом на момент розгляду судом справи, як того вимагають положення статті 1213 ЦК України про повернення майна (26.06.2019), унеможливлюють застосування наведених положень цивільного законодавства.

Тобто, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції здійснив оцінку поданих сторонами доказів з точки зору відповідності нормам, які регулюють питання відшкодування збитків, зосередившись на з`ясуванні обставин наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення щодо стягнення збитків, та одночасно відмовив у застосуванні до спірних правовідносин положень статей 1212 - 1213 ЦК України лише на тій підставі, що відсутні докази визначення вартості спірного майна на момент розгляду судом справи, коли було витребувано відповідне майно у відповідача на користь позивача.

Колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.05.2024 у справі №Б8/142-12 (911/3450/21), у вказаній постанові судом касаційної інстанції зазначено, що: «….Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, водночас право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України"; "Суомінен проти Фінляндії").

У зв`язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки при розгляді позовний вимог про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна, яке неможливо повернути через його втрату (знищення), у зв`язку з невиконанням відповідачем ухвали від 26.06.2019 про витребування майна та виданого на її виконання наказу від 21.10.2020, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про не здійснення належного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 27.09.2023, а відтак, про передчасність висновків про законність та обґрунтованість відмови у задоволенні позову судом першої інстанції.

Принагідно у контексті процесуальних порушень колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції покликаний не лише перевіряти та оцінювати правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, а може й усунути недоліки ухваленого судового рішення, самостійно встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при вирішенні спору, застосувавши відповідні норми матеріального та процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржників, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначено, що у процесуальному законодавстві діє принцип "суд знає закони", який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору. Активна роль суду в цивільному (господарському) процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки інше) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема, у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "суд знає закони".

Колегія суддів погоджується з доводами скаржників, що у даній справі мають місце кондикційні зобов`язання, щодо необхідності кваліфікації спірних відносин виключно за приписами статей 1212-1213 ЦК України та про не поширення на спірні відносини положень чинного законодавства України, які регулюють питання відшкодування збитків.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2017 визнано недійсними результати проведеного Товарною біржею "Укрспецресурс" аукціону від 27.05.2016 з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", враховуючи те, що продаж майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." було здійснено з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що полягають в неузгоджених з приписами Закону діях, як замовника, так і організатора аукціону в сукупності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 ухвала Господарського суду Київської області від 06.03.2017 у справі №Б8/142-12 залишена без змін.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2017 визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 27.05.2016 між ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." (код ЄДРПОУ 36263844) та ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" (код ЄДРПОУ 40435633), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Малим О.С., за № 679, яким було оформлено результати вищенаведеного аукціону з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." від 27.05.2016.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У вказаній ухвалі встановлено преюдиційний факт, який згідно зі статтею 75 ГПК України не потребує доказуванню, а саме, якщо ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" (первісний покупець) не набуло права власності на нерухоме майно, то воно і не мало прав на його відчуження, отже, право власності не переходило від ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." до ТОВ "Фортуна- Інвест-Буд" та в подальшому до наступних покупців.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, крім іншого, витребувано від ОСОБА_1 у власність ТОВ "ВІК-Р.С.Ф» 173/1000 часток нерухомого майна - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2180,7 кв.м, а саме: гараж для легкових автомобілів площею 83,6 кв.м. позначений літерою "Щ-1" (зареєстрований в Державному реєстрі під літ. "Щ", реєстраційний номер 1170434632229), будівля електропункту площею 1096,7 кв.м, позначена літерою "И" (зареєстрований в Державному реєстрі під назвою будівлі електропунктур літ. "И", реєстраційний номер 1170434632229), матеріальні склади площею 982,9 кв.м, позначені літерою "Ю-1" (зареєстровані в Державному реєстрі під літ "Ю", реєстраційний номер 1170434632229), слюсарна майстерня площею 17,5 кв.м, позначена літерою "1,О".

Постанова приватного виконавця від 11.11.2021 (ВП № НОМЕР_2) свідчить про неможливість повернути в натурі відповідне майно, тобто відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Колегія суддів дійшла висновку, що обов`язком відповідача - ОСОБА_1 , як фактичного володільця спірного майна, є повернення власнику даного майна - Товариству з обмеженою відповідальністю "Вік-Р.С.Ф." його вартості на підставі частини другої статті 1213 ЦК України.

Розмір вартості витребуваного майна позивачем визначено згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "АПРАЙСЕЛ ЮА", відповідно до якого ринкова вартість майна станом на 20.07.2022 складає 1 324 530,00 грн без ПДВ.

За вимогами статті 1213 Цивільного кодексу України пріоритетним є повернення потерпілому безпідставно набутого майна в натурі, відшкодування його вартості допускається лише в разі неможливості повернення в натурі. При цьому така вартість визначається на момент розгляду судом відповідної справи (кореспондує постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 915/940/18).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи скаржників відносно того, що припис про визначення вартості безпідставно набутого майна станом на дату розгляду судом справи про повернення майна застосовується тоді, коли під час розгляду такої справи буде встановлено неможливість повернення цього майна в натурі. Разом з тим, у даних правовідносинах на момент розгляду справи про повернення спірного майна від ОСОБА_1 це майно існувало в натурі. Лише постанова приватного виконавця від 11.11.2021 (ВП № НОМЕР_2) свідчить про знищення спірної нерухомості. Відтак, вартість безпідставно набутого майна має визначатись на момент розгляду судом даної справи, а тому висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АПРАЙСЕЛ ЮА» про вартість спірного майна станом на 20.07.2022 є належним та допустимим доказом у цій справі.

Судом апеляційної інстанції враховано висновки щодо застосування норм статей 1166, 1212 - 1213 ЦК України у справах з тотожними до даної справи обставинами, які були викладені у постановах Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 583/3707/16-ц, від 10.10.2018 у справі № 399/174/17.

Враховуючи, що повернути відповідне майно в натурі є неможливим, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 1213 ЦК України, для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Р.С.Ф." вартості безпідставно набутого майна у розмірі 1 324 530,00 грн.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича та Акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" слід задовольнити. Рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р у справі №Б8/142-12(911/3450/21) -скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , Індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Р.С.Ф.» (08800, Київська обл., Миронівський р-н, місто Миронівка, Вул. Соборності, 130, ЄДРПОУ 36263844) вартість безпідставно набутого майна у розмірі 1 324 530,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р у справі №Б8/142-12(911/3450/21) задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р у справі №Б8/142-12(911/3450/21) скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , Індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Р.С.Ф.» (08800, Київська обл., Миронівський р-н, місто Миронівка, Вул. Соборності, 130, ЄДРПОУ 36263844) завдані збитки у розмірі 1 324 530,00 грн.

4. Справу № Б8/142-12(911/3450/21) повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст складено 14.08.2024.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді В.Ю. Поліщук

Б.В. Отрюх