Рішення

від 13.08.2024 по справі 903/1049/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2024 року Справа № 903/1049/23 (161/7779/24)

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/1049/23 (161/7779/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення 34637,50 грн в межах справи №903/1049/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ "Фінансова компанія "Ейс" звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 34637,50 грн, в т.ч.: 8925,00 грн заборгованість за тілом та 25712,70 грн заборгованість за відсотками.

Ухвалою судді від 24 квітня 2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 25.05.2024 цивільну справу №161/7779/24 (провадження № 2/161/2697/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - передано до Господарського суду Волинської області, на розгляді якого перебуває справа № 903/1049/23 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .

20.06.2024 справа №161/7779/24 (провадження №2/161/2697/24) надійшла до Господарського суду Волинської області.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", суддя Гарбар І.О. 20.06.2024 по 30.06.2024 перебував у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 матеріали справи передано для розгляду судді Гарбару І.О. на підставі п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, ст.7 КУзПБ.

Ухвалою суду від 04.07.2024 справу прийнято до провадження Господарським судом Волинської області у складі головуючого судді Гарбара І.О. для розгляду спору в межах справи №903/1049/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 04.07.2024, яка була направлена рекомендованим листом на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , отже суд направив ухвалу від 04.07.2024 за місцем державної реєстрації останнього.

Судом враховано, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.04.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Строк для подання відзиву - до 07.08.2024 включно.

Разом з цим, 22.07.2024 ухвалу суду від 04.07.2024 надіслано одержувачу ОСОБА_1 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долвідкою про доставку електронного листа.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2023 між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" (надалі - Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-7834884 (надалі - Договір, Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.13-16).

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон України «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/ або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Пунктом 4.3.4 Договору передбачено, що Позичальник при реєстрації на сайті Кредитодавця зобов`язується вказувати повні, точні та достовірні відомості, включаючи свої персональні дані.

Відмова Клієнта від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для проведення верифікації має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з Клієнтом та відмову від надання йому Кредиту.

Первісним Кредитором здійснено ідентифікація/верифікація у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020 «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується, один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта:

- отримання через Систему ВаnkID НБУ ідентифікаційних даних;

- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;

- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразовим ідентифікатором (оtр-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власними ідентифікаційними документами, а саме сторінки/сторони, що містить фото (п. 2.1. Договору).

Таким чином, ТОВ «Качай гроші», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило не лише особисті дані Відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки Позичальнику.

Згідно з Правилами, до укладення договору про споживчий кредит, Позичальник для ознайомлення в Особистий кабінет надається Паспорт споживчого кредиту (а.с.54-55).

Позичальник ознайомлюється із запропонованими в паспорті споживчого кредиту умовами кредитування та у разі згоди із ними, підписує його шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір підписано шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті Кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС-повідомленні (додатково у разі необхідності за зверненням Позичальника надісланий одноразовий ідентифікатор може повторно надаватися шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який наданий Позичальником), про що свідчить п.п.7.10 та розділ 8 Договору.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 9350F відправлено 04.05.2023 о 07:56:58 на номер телефону 0668731049 Відповідача та введено ним 04.05.2023 07:57:26. (а.с.54-55).

Введення Позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 7.11 Кредитного договору, Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису Сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку Позичальника та аналог власноручного підпису Кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно Закону України "Про електронний цифровий підпис".

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, введенням ідентифікатору Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховним судом у постанові від 02.11.2021 під час розгляду справи № 243/6552/20 було зазначено, «що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Зокрема, звертаємо увагу Суду, без верифікації, без здійснення входу на сайт товариства, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем не був би укладений.

Таким чином, у вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру, типу процентної ставки. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

При цьому, приймаючи умови договору, Відповідач підтвердив, що йому в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001(що був чинним на момент укладання Договору), ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» ознайомлений зі змістом ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування »та з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Качай гроші», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті (Розділ 7 кредитного договору).

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 8925,00 грн. на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Згідно п.п. 2.2. п.2 Кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту Позичальника, емітовану банком України. Номер картки Відповідач особисто зазначає Кредитному договорі та міститься в п.п. 2 п. 2 Кредитного договору.

04.05.2023 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-7834884 від 04.05.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на платіжну картку № НОМЕР_4, що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ".

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від 10.11.2023 з відміткою ТОВ "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" та додатком до нього (а.с.52-53).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 8 925,00 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договорам.

Пунктом 2.2.1.договору, сторони узгодили, що за надання Кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 425,00 грн. Позичальник доручає Кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії з суми кредиту, що підлягає перерахуванню Позичальнику на банківську платіжну картку при зарахуванні коштів.

Відповідно до п. 1.3. Договору строк дії кредитної лінії 120 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 01.09.2023 або достроково.

Відповідно до п.1.4 тип процентної ставки фіксована.

У відповідності до п. 1.4.1 Договору, знижена процентна ставка становить 2,50 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п. 1.3.1 даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання Кредиту, зазначеного в п. 1-20 день Договору, але не більше перших 20 днів користування Кредитом, тобто з 1 по 2 0 день включно.

Згідно п.1.4.2 Договору, стандартна процентна ставка складає 2,50 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, застосовується в межах строку надання Кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, після 20 дня користування Кредитом, починаючи з 21 дня користування Кредитом, по день повернення кредиту.

У відповідності до п.1.4.4 Договору Позичальник проінформований, розуміє та погоджується що застосування стандартної ставки не є зміною процентної ставки у бік погіршення для Споживача, оскільки надання Кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а застосування зниженої процентної ставки є проявом лояльності Кредитодавця до Споживача та правом Кредитодавця, передбаченим умовами відповідної акції (програми лояльності), затвердженої та оприлюдненої Кредитодавцем на Сайті кредитодавця.

Невід`ємною частиною даного договору є графік платежів, який є невід`ємною частиною Договору, відповідно до якого встановлюється кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, визначається загальна вартість кредиту та реальна річна процентна ставка.

01.03.2024 Позивач надіслав Боржнику лист-повідомлення про заборгованість за Договором № 00-7834884 від 04.05 2023.

Всупереч умов Договору №00-7834884 від 04.05.2023 Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі -34 637,50 грн., яка складається з наступного:

-8 925,00 грн. - заборгованість по кредиту;

-25712,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 30.10.2023 - 15.04.2024.

30.10.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та Позивач уклали Договір факторингу №30102023 відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023 датою відступлення права вимоги є день, в який сторони склали і підписали Акт приймання-передачі згідно з Додатком №3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 від ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" до Позивача перейшло право вимоги до Відповідач а на загальну суму 34637,50 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимо ' і), а також право вимоги,, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведене, Позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів Відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за Договором №00-7834884 від 04.05.2023 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 34637,50 грн.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами статті 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 статті 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено з умов Договору та підтверджено позивачем у позовній заяві - термін дії Кредитного договору закінчився.

Позивачем зроблено розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії №00-7834884 з 04.05.2023 по 01.09.2023, з якого вбачається, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 34637,50 грн (з яких 8925,00 грн. - заборгованість по кредиту; 25712,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом).

Судом перевірено розрахунки долучені позивачем, встановлено їх арифметичну правильність, а тому вимога про стягнення з відповідача 34637,50 грн є законною та обґрунтованими.

Разом з цим, судом враховано, що при подачі ОСОБА_1 заяви про його неплатоспроможність в конкретизованому списку кредиторів зазначено ТОВ «Качай гроші» з поточною заборгованістю станом на 25.09.2023 в розмірі 34637,50 грн.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 34637,50 грн, з яких 8925,00 грн. - заборгованість по кредиту; 25712,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, 24.05.2004, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, місто Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956) 34637,50 грн (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять сім гривень 50 коп) заборгованості, з яких 8925,00 грн. - заборгованість по кредиту; 25712,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар