Ухвала

від 12.08.2024 по справі 904/514/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

12.08.2024м. ДніпроСправа № 904/514/24

за заявою Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (51900, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, пр.Гімназичний, 47, ідентифікаційний номер юридичної особи 34974176)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Портова, 2, вбудоване приміщення 01, ідентифікаційний номер юридичної особи 38422473)

про визнання грошових вимог

Суддя Суховаров А.В.

при секретарі судового засідання Рудь В.Г.

Представники сторін:

від кредитора: Сербулов О.В., ордер серія АІ №1344089, ДП "Адміністрація річкових портів"

Савіна А.С., свідоцтво серія ХС №000309 від 05.07.21, ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

від боржника: Моршинін Є.В., посв. адв. №0301 від 10.08.2015, ТОВ "Кам`янський термінал"

в засіданні приймали участь: Желєзняк Є.В., посв. №102 від 01.02.2013, розпорядник майна

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Дніпрооптбакалія" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Портова, 2, вбудоване приміщення 01, ідентифікаційний номер юридичної особи 38422473).

Ухвалою суду від 22.02.2024 відкрито провадження у справі №904/514/24 за заявою Дочірнього підприємства "Дніпрооптбакалія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Портова, 2, вбудоване приміщення 01, ідентифікаційний номер юридичної особи 38422473) про визнання банкрутом; визнано грошові вимоги Дочірнього підприємства "Дніпрооптбакалія" на суму 212 300,00грн. (4 черга задоволення) та на суму 94 180,00грн. (1 черга задоволення); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 10.08.2024; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Портова, 2, вбудоване приміщення 01, ідентифікаційний номер юридичної особи 38422473) арбітражного керуючого Желєзняка Євгенія Володимировича, свідоцтво №102 від 01.02.2013; зобов`язано розпорядника майна Желєзняка Є.В. надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог в порядку ч.3 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства направити до господарському суду в строк до 08.04.2024.

Зазначеною вище ухвалою суд призначив попереднє засідання суду на 16.04.2024.

На виконання ухвали суду від 22.02.2024, господарський суд опублікував повідомлення на веб-сайті Верховного Суду України в мережі Інтернет за №72595 від 22.02.2024 про відкриття провадження по справі №904/514/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Портова, 2, вбудоване приміщення 01, ідентифікаційний номер юридичної особи 38422473).

23.05.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" про визнання грошових вимог у розмірі 129 831,36грн. та судового збору у розмірі 6 056,00грн.

Ухвалою суду від 27.05.2024 заяву Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про грошові вимоги на суму 129 831,36грн. та судового збору у розмірі 6 056,00грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Портова, 2, вбудоване приміщення 01, ідентифікаційний номер юридичної особи 38422473) по справі №904/514/24 прийнято до розгляду.

Зазначеною вище ухвалою, судом роз`яснено, що про дату та час судового засідання учасників справи буде додатково повідомлено.

У зв`язку із тим, що ухвалою суду від 13.06.2024 завершено попереднє судове засідання по справі №904/514/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" 13.06.2024 судом постановлено ухвалу, якою призначено розгляд заяви Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" на 18.07.2024; зобов`язано розпорядника майна Желєзняку Є.В. та боржника надати господарському суду відомості про результати розгляду грошових вимог Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

17.07.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло повідомлення розпорядника майна Желєзняка Є.В. про розгляд кредиторських вимог Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за змістом якого вимоги відхилено у повному обсязі.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в місті Дніпро, судове засідання призначене на 18.07.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 18.07.2024 судове засідання для розгляду заяви Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з грошовими вимогами призначене на 01.08.2024 в режимі відеоконференції.

01.08.2024 судом постановлено ухвалу, якою відкладено розгляд заяви Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" на 12.08.2024.

В судовому засіданні 12.08.2024 присутні розпорядник майна Желєзняк Є.В., представник боржника та кредитори - ДП "Адміністрація річкових портів" та ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши присутніх в судовому засіданні учасників справи, господарський суд встановив.

У Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на виконанні перебуває зведене виконавчого провадження про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Портова, 2, вбудоване приміщення 01, ідентифікаційний номер юридичної особи 38422473) на користь фізичних та юридичних осіб та держави.

У складі зведеного виконавчого провадження перебувають наступні виконавчі провадження:

- АСВП №72943060 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заборгованості в розмірі 863 663,31грн. (виконавчий збір - 86 366,33грн., витрати виконавчого провадження - 369,00грн);

- АСВП №74790161 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заборгованості в розмірі 44 503,05грн. (виконавчий збір - 4 450,30грн., витрати виконавчого провадження - 369,00грн.);

- АСВП №74798191 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 164 498,69грн. (виконавчий збір - 16 449,86грн., витрати виконавчого провадження - 369,00грн.);

- АСВП №74967903 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" на користь ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" 106 500,00грн. основного боргу, 11 399,17грн. пені, 29 500,00грн. штрафу, 2 304,12грн. 3% річних, 13 969,49грн. інфляційних втрат та 2 684,00грн. судового збору (виконавчий збір 16 635,67грн., витрати виконавчого провадження - 369,00грн.);

- АСВП №74906985 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заборгованості в розмірі 40 842,01грн. (виконавчий збір 4 084,20грн., витрати виконавчого провадження - 369,00грн.).

Станом на 16.05.2024 за виконавчими провадженнями обліковується не сплачений боржником (не стягнутий) виконавчий збір в розмірі 127 986,36грн. та витрати виконавчих проваджень на загальну суму 1 845,00грн., а всього 129 831,36грн.

З повідомлення розпорядника майна Желєзняка Є.В. за №02-05/44 від 12.07.2024 вбачається, що останнім розглянуто вимоги кредитора.

В повідомленні розпорядник майна зазначає, що органом ДВС у своїх вимогах до боржника закладено виключно суми фінансування виконавчого провадження, а саме виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Виконавчий збір - це грошова сума, що стягується з боржника за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №554 кошти використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Таким чином, як зазначає розпорядник майна, виконавчий збір, так само як і витрати виконавчого провадження, не випливають з цивільно-правових відносин боржника та не відносяться ані до загальнодержавних, ані до місцевих податків, зборів (обов`язкових платежів) виконавчий збір не віднесено ст.ст. 9, 10 Податкового кодексу України, а отже є заходом, встановленим адміністративним, а не цивільним, законодавством, отже не включається до грошових зобов`язань банкрута в процесі банкрутства.

У зв`язку із викладеним, за результатом розгляду заявлених вимог кредитора, а також документів, що їх підтверджують, розпорядником майна відхилено їх у повному обсязі.

Розглянувши заяву кредитора, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Питання стягнення виконавчого збору з боржника за постановою державного виконавця врегульовано ст.3, 26, 27, 42, 45 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом ст.26, ч. 4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника такого збору та одночасно виносить відповідну постанову (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, встановлений законом обов`язок боржника сплатити виконавчий збір є елементом змісту процесуальних правовідносин примусового виконання виконавчого документа. За загальним правилом розмір виконавчого збору визначається при відкритті виконавчого провадження у постанові державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 2, 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, сплата виконавчого збору є обов`язком (зобов`язанням) боржника та в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці 5 ч. 1 ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, отже за певних умов може бути вимогою органу державної виконавчої служби (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).

Частиною 1 ст.45 Закону України "Про виконавче провадження", що регламентує розподіл стягнутих з боржника грошових сум, передбачено, зокрема, що у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми, а виконавчий збір за виконавчими документами про стягнення аліментів - у четверту чергу.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (ч. 2 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, під час здійснення державним виконавцем розподілу стягнутих з боржника у виконавчому провадженні грошових сум виконавчий збір стягується у розмірі 10% від фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, сума коштів, що може бути фактично відрахована на сплату виконавчого збору, є прямо пропорційною сумі стягнутих з боржника коштів. Якщо за результатами виконавчого провадження стягнута сума є меншою ніж та, що підлягає стягненню за виконавчим документом, розмір фактично стягнутого виконавчого збору відповідно зменшується.

Стягнення виконавчого збору, який встановлюється у вигляді відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, законодавство обумовлює сукупністю таких юридичних фактів:

- державний виконавець стягує її у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої з боржника суми на підставі постанови про стягнення виконавчого збору;

- виконавчий збір стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів);

- якщо суму боргу за виконавчим документом стягнуто частково, виконавчий збір стягується пропорційно до фактично стягнутої суми (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів).

Верховний Суд наголосив на тому, що сума виконавчого збору, визначена державним виконавцем у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої санкції на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано може бути стягнена за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, а отже, підлягають примусовому виконанню у встановленому законом порядку.

Таким чином набуття права на стягнення суми виконавчого збору закон пов`язує з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору за умови, що така постанова не була скасована, а розмір суми що має бути відрахована під час розподілу стягнутих коштів на виконавчий збір обмежує 10 %, прямо пропорційно до суми, фактично стягнутої з боржника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.01.2023 у справі № 918/56/20, саме лише існування постанови про стягнення виконавчого збору не означає безумовного та гарантованого його стягнення з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже закон зумовлює право органу державної виконавчої служби стягувати розраховану на час відкриття виконавчого провадження суму виконавчого збору пропорційно до стягнутої з боржника суми у виконавчому провадженні, отже за умови повного чи часткового фактичного виконання рішення у зв`язку з примусовим виконанням якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Тобто умовами фактичного стягнення виконавчого збору є: 1) здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення у виконавчому провадженні; 2) фактичне повне чи часткове виконання виконавчого документа.

Грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання (ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства) зі сплати виконавчого збору, обумовлене фактичним стягненням з боржника суми боргу за відповідним виконавчим документом або виконанням (повним/частковим рішення немайнового характеру), в цьому контексті право вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму виконавчого збору виникає у розмірі 10 % фактично стягнутої суми за відповідним виконавчим документом або у визначеному постановою державного виконавця розмірі за умови виконання (повного/часткового) рішення немайнового характеру.

За приписами ч.1 ст.45 Закону України "Про виконавче провадження" відрахування виконавчого збору здійснюється за умови фактичного стягнення боргів у виконавчому провадженні та у розмірі 10 % від фактично стягнутої суми, відтак сама по собі постанова про стягнення виконавчого збору не є достатнім підтвердженням грошового зобов`язання боржника в розумінні статей 1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Звертаючись із заявою з кредиторськими вимогами до боржника Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зазначив, що в провадженні цього відділу перебуває зведене виконавчого провадження про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" на користь фізичних та юридичних осіб та держави, у межах якого наявні постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" виконавчого збору на суму 127 986,36грн. та витрат виконавчих проваджень в розмірі 1 845,00грн.

Належних і допустимих доказів фактичного стягнення боргів за виконавчими документами, у розмірі 10 відсотків від яких було розраховано виконавчий збір, заявлений як кредиторські вимоги до боржника, заявником не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, суд доходить висновку про недоведеність виникнення у боржника грошових зобов`язань перед органом державної виконавчої служби у заявленій сумі виконавчого збору в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, адже заявник не підтвердив стягнення суми боргу за виконавчими документами у виконавчому провадженні, у 10 відсотках від якої було нараховано виконавчий збір у розмірі заявлених кредиторських вимог до боржника.

Отже, у розумінні ст.27, 45 Закону України "Про виконавче провадження" заявник не набув права на стягнення заявленої суми з боржника, з огляду на що суд доходить висновку про відхилення грошових вимог на суму 127 986,36грн.

Що стосується віднесення витрат виконавчого провадження до грошового зобов`язання, визначення підстав їх виникнення і розміру, як грошової вимоги кредитора у справі про банкрутство господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження, яке здійснюється органом державної виконавчої служби, складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у п. 2 і 3 ч. 1 цієї статті. (ч. 2, 3 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні (пункт 2 розділу VI Інструкції № 512/5).

Види та розміри витрат виконавчого провадження, алгоритм їх визначення встановлюються Міністерством юстиції України, зокрема затверджені наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 (зі змінами), відповідно до якого до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Таким чином, сплата витрат виконавчого провадження є обов`язком (зобов`язанням) боржника перед органом державної виконавчої служби та в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, і за певних умов може бути вимогою органу державної виконавчої служби (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача. До третьої і четвертої черги розподілу віднесені інші грошові суми, що підлягають стягненню з боржника, у тому числі на користь стягувачів у виконавчих провадженнях.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (ч. 2 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження").

У пункті 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) визначено, що у разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених ст. 46 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.

Отже, у цих приписах Інструкції № 512/5, що кореспондують відповідним положенням Закону №1404-VIII, регулятор акцентував, що відрахування коштів на погашення витрат виконавчого провадження здійснюється до розподілу коштів між стягувачами в порядку черговості, передбаченої статтею 46 вказаного Закону.

Системне тлумачення наведених вище норм, дає підстави для висновку, що при розподілі стягнутих з боржника грошових сум компенсація витрат виконавчого провадження (не покритих авансовим внеском стягувача) здійснюється у другу чергу, після повернення авансового внеску стягувача на організацію і проведення виконавчих дій, та не ставиться в залежність від самого факту задоволення чи розміру фактично задоволеної вимоги стягувача або суми стягнутої у виконавчому провадженні у зв`язку з виконанням якого понесені такі витрати.

В силу особливостей розрахунку витрат виконавчого провадження, визначених Законом №1404-VIII, Інструкцією №512/5 та наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2830/5, мінімальні витрати виконавчого провадження слід вважати понесеними органом виконавчої служби на підставі винесеної державним виконавцем постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, адже ці витрати є обов`язковими в силу спеціальних законодавчих приписів щодо відкриття виконавчого провадження, порядку вчинення і оформлення виконавчих дій, вимог до користування автоматизованою системою виконавчого провадження тощо.

Водночас, оскільки законодавство не містить вичерпного переліку додаткових витрат виконавчого провадження, а їх розмір залежить від особливостей примусового виконання конкретного виконавчого провадження, заявлення таких витрат органом державної виконавчої служби на підставі відповідної постанови державного виконавця, як грошової вимоги до боржника у справі про банкрутство, потребує додаткового обґрунтування з наданням заявником відповідних документів на їх підтвердження, як кредиторських вимог у розумінні ст.1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Верховний Суд наголосив на тому, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. Виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу.

Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №750/4352/17, від 19.06.2019 у справі №750/7053/17, від 08.08.2019 у справі №751/4365/17, від 01.10.2020 у справі №703/1111/17, від 19.01.2023 у справі №918/56/20.

Крім того, у постанові від 19.01.2023 у справі №918/56/20 Верховний Суд дійшов узагальнюючого висновку про те, що грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства) зі сплати витрат виконавчого провадження виникає на підставі постанови державного виконавця про визначення/стягнення таких витрат та не залежить від фактичного (повного/часткового) задоволення вимог стягувача за виконавчим документом у зв`язку з виконанням якого такі витрати понесено, отже в цьому контексті грошові вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму витрат виконавчого провадження виникають у розмірі визначеному у відповідній постанові державного виконавця за умови їх належного документального підтвердження кредитором.

Як зазначено вище, Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заявляє втрати виконавчого провадження на суму 1 845,00грн.

Судом встановлено, що грошові вимоги у вигляді витрат виконавчого провадження у розмірі 1 845,00грн. не підтверджені належними доказами, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких бухгалтерських та інших документів, що документально доводять заявлені вимоги.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати виконавчого провадження на суму 1 476,00грн. (4 постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП №74790161, 74798191, 74967903, 74906985 по 369,00грн. кожна) не є конкурсними, оскільки заявлені органом державної виконавчої служби за період з 19.04.2024 по 08.05.2024 включно, що підтверджується датами винесення відповідних постанов.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні грошових вимог Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (51900, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, пр.Гімназичний, 47, ідентифікаційний номер юридичної особи 34974176) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янський термінал" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Портова, 2, вбудоване приміщення 01, ідентифікаційний номер юридичної особи 38422473) на суму 129 831,36грн. та судового збору у розмірі 6 056,00грн.

Ухвала набирає законної сили 12.08.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14.08.2024.

Суддя А.В. Суховаров