Рішення

від 31.07.2024 по справі 910/139/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024Справа № 910/139/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 582 285,72 грн,

Представники учасників справи:

від прокуратури: Кузьміна К.Г.,

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Брящей Р.І.,

від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ» про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 06.09.2021, № 4 від 27.09.2021, № 5 від 15.10.2021, № 6 від 26.10.2021, № 7 від 12.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 11 від 14.12.2021 до договору № 420 від 27.05.2021 про закупівлю електричної енергії та стягнення 582 285,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок укладення вказаних вище додаткових угод ціна за одиницю електроенергії була необґрунтовано збільшена, водночас, обсяг електроенергії, який мав бути переданий відповідачем споживачу (Комунальному некомерційному підприємству «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради») був зменшений. Посилаючись на порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні спірних додаткових угод, прокурор вказує на наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, в той час як сплачені Комунальним некомерційним підприємством «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», як замовником закупівлі, на користь позивача за вказаними додатковими угодами кошти мають бути повернуті на користь Івано-Франківської обласної ради, як розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Івченку А.М.

Однак, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Івченка А.М. на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/139/24, за результатами якого для розгляду позовної заяви визначено суддю Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.01.2024 та 23.01.2024 до суду від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/139/24, підготовче засідання призначено на 26.02.2024. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

07.02.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов до 13.02.2024 включно, яке мотивовано складністю спірних правовідносин, необхідністю опрацювання значного обсягу документів та отримання відповідних відповідей на запити відповідача для надання ним мотивованих заперечень проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву до 13.02.2024 включно.

13.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який містив також вимогу про надання додаткового строку для подання доказів, а саме до 07.03.2024.

23.02.2024 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 26.02.2024 з`явилися представники прокуратури та відповідача. Позивач (Івано-Франківська обласна рада) в підготовче засідання своїх представників не направив, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, заяв/клопотань, пояснень по суті спору не подавав.

В підготовчому засіданні 26.02.2024 прокурор підтримав викладене у позові клопотання про залучення третьої особи, представник відповідача щодо вказаного клопотання поклався на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», встановлено третій особі строк для подання пояснень до суду; встановлено відповідачу додатковий строк для подання доказів - до 07.03.2024 включно та строк для подання заперечень на відповідь на відзив прокуратури - до 04.03.2024 включно; підготовче засідання відкладено на 25.03.2024.

26.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказу до матеріалів справи (експертного висновку Київської Торгово-промислової палати № Ц-161 від 22.02.2024) та клопотання про залишення позову без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв`язку з неправильним визначенням прокурором складу позивачів, в інтересах яких подано позов.

04.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 заперечення відповідача на відповідь на відзив повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ» без розгляду.

12.03.2024 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли заперечення щодо заявлених відповідачем клопотань про залишення позову без розгляду та про долучення доказу.

18.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання заперечення на відповідь на відзив до 20.03.2024 включно та заперечення на відповідь на відзив прокуратури.

В підготовче засідання 25.03.2024 з`явилися представники прокуратури та відповідача, позивач та третя особа не з`явились, однак про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 25.03.2024 підтримав подане клопотання про залишення позову прокуратури без розгляду. Прокурор проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні вказаного клопотання відмовити через необґрунтованість.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.03.2024 також підтримав подане клопотання про долучення доказів (висновку Київської Торгово-промислової палати № Ц-161 від 22.02.2024). Прокурор щодо вказаного клопотання не заперечував.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання відповідача про долучення доказів задовольнити, долучити докази до матеріалів справи.

Крім того, суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання заперечень на відповідь на відзив, заслухавши заперечення прокурора щодо вказаного клопотання, ухвалив задовольнити клопотання відповідача та долучити до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 15.04.2024.

15.04.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення.

В судове засідання 15.04.2024 з`явився прокурор, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Суд, заслухавши думку прокурора щодо поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив вказане клопотання задовольнити та відкласти розгляд справи на 08.05.2024.

02.05.2024 до суду через систему Електронний Суд від прокуратури надійшли пояснення.

08.05.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та про долучення доказів до матеріалів справи (листи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ» від 03.05.2024 вих.№ 477-05-2024/Д/В, ТОВ «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ» від 07.05.2024 № 541, Міністерства економіки України від 29.04.2024 вих.№ 59-06/31039-07, Державної аудиторської служби України від 18.04.2024 вих.№ 138, Офісу Генерального прокурора України від 15.04.2024 вих№ 27/3-847вих24 та Верховного Суду від 04.04.2024 № 127/0/18-24).

В судове засідання 08.05.2024 з`явився прокурор, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, розглянувши подане відповідачем та усно заявлене прокурором клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалив відкласти судове засідання на 03.06.2024.

В судове засідання 03.06.2024 з`явився прокурор та представники відповідача. Представники позивача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 03.06.2024 прокурор надав суду пояснення по суті позовних вимог. Представник відповідача надав суду заперечення проти заявлених прокурором позовних вимог.

Заслухавши пояснення/заперечення прокурора та представника відповідача, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 24.06.2024.

03.06.2024 до суду через систему Електронний Суд та 04.06.2024 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи (поданих до суду 08.05.2024).

В судове засідання 24.06.2024 з`явились прокурор та представники відповідача. Представники позивача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши доповнення представника відповідача до наданих у попередньому судовому засіданні заперечень та відповіді прокурора на поставлені запитання, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити у судовому засіданні перерву до 31.07.2024.

В судове засідання 31.07.2024 з`явились прокурор та представник відповідача. Представники позивача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв/клопотань до суду не подавали, а також не скористались своїм правом на подання пояснень по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаних учасників справи.

Прокурор у судовому засіданні 31.07.2024 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 31.07.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.03.2021 Комунальним некомерційним підприємством «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (надалі - КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», третя особа) на інформаційній системі «ПРОЗЗОРО» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-03-04-002170-a було оприлюднено повідомлення про проведення відкритих торгів (номер оголошення UA-2021-03-04-002170-a) за предметом закупівлі: «Електрична енергія за ДК 021:2015», 1 173 960 кіловат, з очікуваною вартістю 2 958 379,20 грн з ПДВ.

За результатами проведення відкритих торгів переможцем останніх визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (надалі - ТОВ «Євро Трейд Енерджі», відповідач).

27.05.2021 між КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», як споживачем, та ТОВ «Євро Трейд Енерджі», як постачальником, укладено договір № 420 про закупівлю електричної енергії (надалі - Договір), за умовами якого відповідач продає електричну енергію третій особі для забезпечення її потреб, а остання оплачує відповідачу вартість використаної (купованої) електричної енергії (надалі - товар/електрична енергія) (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.5. Договору визначено період постачання електричної енергії: з 30.05.2021 до 31.12.2021.

Як визначено в п. 5.1. Договору, ціна цього договору без ПДВ становить 2 455 533,00 грн, крім того ПДВ - 491 106,60 грн, всього з ПДВ - 2 946 639,60 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору кількість товару та ціна за одиницю товару визначається у Додатку 3 до Договору, згідно з яким встановлено кількість товару - 1 173 960 кВт*год, а ціну за одиницю без ПДВ визначено у розмірі 2,09166667 грн; ціна за одиницю товару з ПДВ - 2,51 грн.

Договір набуває чинності з дня його підписання, а в частині постачання електричної енергії - з 30.05.2021 і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до його повного виконання (п. 13.1. Договору).

Відповідно до п. 13.6. Договору істотні умови цього Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше, ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом із письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору подає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики.

27.05.2021 між третьою особою та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою на підставі п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони домовились зменшити обсяг споживання електричної енергії на 150 000 кВт/год та п. 2.1. Договору виклали у новій редакції, за якою кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 1 023 960 кВт/год відповідно до Додатку 3 до Договору. Також в новій редакції викладено п. 5.1. Договору та визначено ціну Договору у розмірі 2 570 139,60 грн з ПДВ.

Надалі КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та ТОВ «Євро Трейд Енерджі» укладено ряд додаткових угод про збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год та зміну обсягу закупівлі електроенергії, а саме:

- додаткову угоду № 3 від 06.09.2021, якою ціну збільшено до 2,76 грн за 1 кВт/год з ПДВ з 01.08.2021 з обсягом закупівлі - 716 240,3225 кВт/год (ціна 2,51 грн за обсяг 236 381 кВт/год);

- додаткову угоду № 4 від 27.09.2021, якою ціну збільшено до 3,0 грн за 1 кВт/год з ПДВ з 15.08.2021 з обсягом закупівлі 658 941,0967 кВт/год (ціна 2,51 грн за обсяг 236 381 кВт/год);

- додаткову угоду № 5 від 15.10.2021, якою ціну збільшено до 3,288 грн за 1 кВт/год з ПДВ з 14.09.2021 з обсягом закупівлі 858 179,82 кВт/год;

- додаткову угоду № 6 від 26.10.2021 та № 7 від 12.11.2021, якими ціну збільшено до 3,55 грн за 1 кВт/год з ПДВ з 01.10.2021 з обсягом 830 300,96 кВт/год;

- додаткову угоду № 9 від 10.12.2021, якою ціну збільшено до 3,876 грн за 1 кВт/год з ПДВ з 01.11.2021 з обсягом закупівлі 699 772,0144 кВт/год;

- додаткову угоду № 11 від 14.12.2021, якою ціну збільшено до 4,26 грн за 1 кВт/год з ПДВ з 05.11.2021 з обсягом 690 412,385 кВт/год.

Підставою для укладення вказаних додаткових угод стали листи ДП «Держзовнішінформ» щодо коливання цін на ринку електричної енергії.

Як встановлено судом відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі електричної енергії, відповідачем у період з травня по грудень 2021 року поставлено, а третьою особою прийнято електричну енергію на загальну суму 2 570 139,60 грн, яку фактично сплачено останньою в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.06.2021 № 1629, від 20.07.2021 № 16290, від 11.08.2021 № 1799, від 27.08.2021 № 2093, від 16.09.2021 № 20930, від 23.09.2021 № 2339, від 22.10.2021 № 2547, від 26.11.2021 № 2889, від 10.12.2021 № 2889, від 29.12.2021 № 3301, від 29.12.2021 № 3286, від 30.12.2021 № 3417.

Крім того, сторонами Договору складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 13.07.2022, у якому зафіксовано відсутність заборгованості КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» перед ТОВ «Євро Трейд Енерджі» за Договором.

Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2021-03-04-002170-a від 24.01.2022 підтверджується виконання сторонами Договору із сумою оплати у розмірі 2 570 139,60 грн (у тому числі ПДВ - 428 356,60 грн).

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор вказує, що внаслідок укладення між відповідачем та третьою особою додаткових угод №№ 3-7, 9, 11, вартість 1 кВт/год електричної енергії за Договором зросла з 2,51 грн до 4,26 грн, тобто на 69,7%, при цьому обсяг такої електроенергії зменшився на 22,65%, у зв`язку з чим КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» було змушене проводити процедуру закупівлі додаткових 150 000 кВт/год електричної енергії, переможцем якої також визначено відповідача. Прокурор зазначив, що при укладенні спірних додаткових угод відповідачем не було надано належного обґрунтування для зміни істотних умов договору, при цьому, такими додатковими угодами порушено встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» імперативний 10% максимальний ліміт щодо збільшення ціни, визначеної у договорі, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсними додаткових угод №№ 3-7, 9, 11 до Договору. Водночас, у зв`язку з недійсністю додаткових угод, розрахунок за поставлену електроенергію за Договором повинен здійснюватися за ціною 2,51 грн за 1 кВт/год з ПДВ, а сплачені третьою особою за товар кошти, який так і не був поставлений, у розмірі 582 285,72 грн підлягають стягненню з відповідача на користь Івано-Франківської обласної ради, як розпорядника коштів відповідного обласного бюджету.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на безпідставність доводів прокурора щодо не підтвердження коливання цін на товар наданими довідками ДП «Держзовнішінформ», оскільки внесення відповідних змін до Договору на підставі таких довідок не суперечить законодавству, при цьому, такі довідки видані на підставі відомостей, які розміщені на сайті ДП «Оператор ринку» та на які посилається прокурор у своєму позові. Так, відповідачем наведено відповідні дані ДП «Оператор ринку», згідно з якими за період травень - грудень 2021 року середньозважена ціна на РДН фактично збільшилась на 210%, а також надано консультаційно-аналітичну довідку Торгово-промислової палати України від 07.02.2024 № 304/08.0-7.3. на підтвердження доводів щодо обґрунтованого збільшення ціни товару за Договором. Відтак, відповідач зазначає, що при укладенні спірних додаткових угоди було дотримано вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки ціну товару збільшено в межах коливань ціни відповідного товару на ринку. Водночас, жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку. Водночас, відповідач звернув увагу на положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» про відсутність обмежень щодо строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії.

Водночас, відповідач із посиланням на судову практику вказував на те, що оскільки КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», як сторона Договору, не визначено відповідачем за позовом про визнання додаткових угод до Договору недійсними, а відтак у позові прокурора належить відмовити через неналежний суб`єктний склад учасників справи.

В свою чергу, прокурор заперечив проти вказаних доводів відповідача щодо неналежного суб`єктного складу сторін у даній справі, вказуючи, що товар за Договором було закуплено за бюджетні кошти, а не власні кошти КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради, в той час як до КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» не пред`явлено жодної позовної вимоги.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

За положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор визначив позивачем Івано-Франківську обласну раду, зазначаючи, що засновником замовника за Договором (третьої особи у справі) та власником його майна є територіальна громада Івано-Франківської області в особі Івано-Франківської обласної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу та зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання третьою особою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, у зв`язку з чим вказаний орган є уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а відтак, є належним позивачем у справі.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до пунктів 4, 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 п. 7 Порядку).

За змістом абзацу 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За приписами ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частин 1-2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4, 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами 2, 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Івано-Франківської області таким органом місцевого самоврядування є Івано-Франківська обласна рада.

Судом встановлено, що відповідно до даних закупівлі, замовником якої виступало КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», джерелом фінансування укладеного з відповідачем Договору є кошти місцевого бюджету.

Відповідно до статей 1.3., 1.4., 1.5. Статуту КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», затвердженого рішенням обласної ради від 20.09.2019 № 1227-30/2019, КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» створено за рішенням Івано-Франківської обласної ради (власник) від 20.09.2019 № 1227-30/2019 відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення обласної клінічної лікарня у комунальне некомерційне підприємство. Підприємство створене на базі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області. Власником підприємства є територіальні громади сіл, селищ, міст Івано-Франківської області в особі Івано-Франківської обласної ради (власник).

Як зазначає прокурор, у даному випадку порушенням інтересів держави є обставини виконання зобов`язань за додатковими угодами до Договору, укладених із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «По публічні закупівлі».

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.

Суд погоджується з тим, що використання бюджетних коштів становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Івано-Франківської області. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Івано-Франківської області.

Отже, оскільки засновником КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та власником його майна є територіальна громада Івано-Франківської області в особі Івано-Франківської обласної ради, яка зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання третьою особою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, відтак, Івано-Франківська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Вказана висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Разом із цим відповідно до абзаців 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Суд зазначає, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, Івано-Франківською обласною прокуратурою скеровано до Івано-Франківської обласної ради лист від 26.10.2023 № 15-902ВИХ-23, в якому повідомлено про порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» внаслідок укладення додаткових угод до Договору.

У відповідь на вказаний лист прокуратури Івано-Франківська обласна рада листом від 01.12.2023 № 12-120/1076/174 надала відповідь про відсутність будь-яких повідомлень про порушення виконання фінансового плану КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», в тому числі і щодо порушень при закупівлі електричної енергії.

Надалі Івано-Франківською обласною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано Івано-Франківській обласній раді лист від 19.12.2023 № 15-1118ВИХ-23, у якому повідомлено про подання прокуратурою позову до ТОВ «Євро Трейд Енерджі» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 582 285,72 грн.

Оскільки рада самостійно не звернулася до суду за захистом порушених прав, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва.

Щодо встановлених судом фактичних обставин справи та законодавства, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами спірних угод є КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та ТОВ «Євро Трейд Енерджі».

Суд враховує, що приписами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

При цьому, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

У пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 викладені правові висновки про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Схожі за змістом висновки (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину) викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17, від 14.04.2021 у справі №552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» за відповідним клопотанням прокурора, викладеним у позовній заяві, ухвалою суду від 26.02.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Жодних клопотань про залучення вказаного підприємства в якості співвідповідача за даним позовом прокуратурою не заявлялось.

Водночас, враховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину), господарський суд зазначає, що у цій справі за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною оспорюваних додаткових угод, про визнання останніх недійсними, як відповідачі мають залучатись всі сторони цих правочинів, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваних додаткових угод, а не одна із них.

Суд вважає, що визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Отже, у цій справі позовні вимоги пред`явлені за неналежного суб`єктного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову про визнання оспорюваних угод недійсними.

Зазначені вище мотиви відмови в задоволенні позову про визнання недійсними додаткових угод (з підстав неналежного складу відповідачів у справі) виключають необхідність надавати господарським судом оцінку іншим аргументам учасників справи, які стосуються передусім з`ясування обставин порушення вимог законодавства про закупівлі при укладенні спірних правочинів, адже дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин.

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ «Євро Трейд Енерджі» коштів у розмірі 582 285,72 грн, то суд зазначає, що вона є похідною вимогою від вимоги прокурора про визнання додаткових угод недійсними, а тому також задоволенню не підлягає.

Усі інші доводи та заперечення учасників справи судом не розглядались, оскільки вони не впливають на зроблені судом висновки та законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.08.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко