Рішення

від 12.08.2024 по справі 910/5756/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2024Справа № 910/5756/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (бул. Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (пр.-т. Берестейський, 10, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 38621185)

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (бул. Тараса Шевченка, 50-Г, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 19030825)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад 8» (вул. Гната Хоткевича, 13Б, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 43869053)

3) Київський фаховий коледж електронних приладів (вул. Іоанна Павла ІІ, 17, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 21534941)

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

прокурор: Синюк Інна

від позивача: не з`явився

від відповідача: Масловська Ольга

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: Короєд Сергій

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Прокурора

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі за текстом - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі за текстом - Позивач) з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі за текстом - Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад 8» (далі за текстом - ТОВ «Каскад 8», Відповідач-2) та Київського фахового коледжу електронних приладів (далі за текстом - КФКЕП, Відповідач-3), в якому Прокурор просить суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 8892 від 27.08.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Київським фаховим коледжем електронних приладів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад 8», предметом якого є державне нерухоме майно площею 61,1 кв.м. розташоване у господарській споруді за адресою: м. Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, 17;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад 8» повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: нежитлові приміщення площею 61,1 кв.м., розташоване y господарській споруді за адресою: м. Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, 17 Київському фаховому коледжу електронних приладів.

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначає, що передане в оренду майно за договором оренди нерухомого майна № 8892 від 27.08.2021 (далі за текстом - Договір) використовується ТОВ «Каскад 8»для здійснення підприємницької діяльності, яка жодним чином не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу, що відповідно суперечить вимогам чинного законодавства, а саме частині 4 статті 80 Закону України «Про освіту», яким передбачена імперативна заборона використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням.

В даному випадку також не підлягають застосуванню норми підпункту 2 пункту 8 постанови КМУ від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установам та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» та пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483, оскільки застосуванню підлягають норми Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу ніж положення підзаконних нормативних актів.

Так, Прокурор зазначає, що договір оренди нерухомого майна № 8892 від 27.08.2021 є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак в силу положень частини 1 статті 215 та частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України підлягає визнанню судом недійсним, а орендоване майно підлягає поверненню балансоутримувачу.

У наданих Прокурором відповідях на відзив вбачається, що наявність дозволу Міносвіти на укладання Договору не свідчить про його законність, а невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу при тому, що недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей не пов`язаних з освітньою діяльністю.

При цьому Прокурор зазначає, що ним дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а враховуючи те, що компетентний орган самостійно після повідомлення про порушення інтересів держави не звернуся до суду з позовом, то це є достатньою підставою представництва інтересів держави прокурором.

2. Стислий виклад позиції Позивача

Позивач підтримує заявлені вимог та зазначає, що укладений між сторонами Договір суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак має бути визнаний судом недійсним оскільки, а в силу припинення договірних зобов`язань приміщення підлягає поверненню Відповідачу-3.

3. Стислий виклад позиції Відповідача-1

Заперечуючи щодо задоволення позову Відповідач-1 зазначає, що такий Договір укладено згідно дозволу комісії Позивача, якою було опрацьовано звернення балансоутримувача та належним чином досліджено мету використання приміщення (розміщення складу), яке не використовувалося у діяльності Відповідача-3 протягом 3-х років.

Також, Відповідач-1 звертає увагу суду на відсутність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом оскільки єдиним належним та уповноваженим органом, який представляє інтереси держави в освітній та науковій діяльності та має право самостійно звернутися до суду з даним позовом є - Міністерство освіти і науки України.

4. Стислий виклад позиції Відповідача-3

Заперечуючи щодо задоволенні позову Відповідач-3 зазначає, що такий Договір укладено правомірно, відповідно до повноважень Міносвіти, як органу управління майном з дотриманням процедури укладання зазначеного договору, умови якого не порушують та не погіршують освітню діяльність.

При цьому, Відповідач-3 звертає увагу суду на те, що Прокурором не доведено бездіяльність Позивача, яким в свою чергу надано дозвіл на укладення Договору, а відтак і наявності підстав для звернення до суду з позовом.

Також Відповідач - 3 звертає увагу суду на суперечливу поведінку Позивача, оскільки останній з 2021 року достеменно був обізнаний з фактом, що спірне державне майно незаконно передано в оренду та використовується всупереч вимогам чинного законодавства, проте жодних заходів впливу Позивачем не вжито.

Зворотне вбачається із пояснень Позивача проте вже після звернення Прокурора до суду з даним позовом, що на думку Відповідача-3 є недобросовісним та суперечить попередній поведінці сторони міністерства, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на відповідь на відзив аргументи Відповідача - 3 є аналогічними, що і у відзиві на позовну заяву та стороною звертається увага суду на те, що задоволення зазначеного позову порушить справедливий баланс інтересів Позивача та Відповідача-2, як сторін Договору.

5. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.06.2024.

03.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.

10.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив Відповідача-1 на позовну заяву.

20.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив Відповідача-3 на позовну заяву та відповідь на відзив Прокурора.

Підготовче засідання 24.06.2024 відкладено на 15.07.2024.

28.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив Прокурора.

08.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив від Відповідача-3.

12.07.20 24 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача - 3 про проведення засідання за відсутності представника.

15.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Прокурора на заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 15.07.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 29.07.2024.

22.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача-3 на надану Прокурором відповідь на заперечення на відповідь на відзив, а також клопотання Відповідача - 3 про залишення позову без розгляду.

Судове засідання 29.07.2024 відкладено на 12.08.2024.

У судовому засіданні 12.08.2024 судом залишено без розгляду клопотання Відповідача - 3 про залишення позову без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) з огляду на пропуск процесуального строку на звернення з таким клопотанням до суду. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 12.08.2024.

У судовому засіданні Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники Відповідачів -1, 3 просили суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Відповідача-2 у дане засідання не заявився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи.

Таким чином, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 13.08.2024 відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що власником нерухомого майна у вигляді господарської споруди літ. «Б» площею 320,9 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 17 визначено державу в особі Міністерства освіти і науки України, а право оперативного управління зареєстровано за Київським фаховим коледжем електронних приладів.

Згідно листа Міністерства освіти і науки України від 21.04.2021 №1/11-2728, Міністерство опрацювало звернення Київського фахового коледжу електронних приладів № 58 від 09.03.2021 щодо надання дозволу на передачу оренду державного майна, яке перебуває на балансі закладу освіти.

Ураховуючи пропозиції Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України (протокол № 5 від 06.04.2021), Міністерство надало дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна: за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла II, 17 (1-й поверх господарської будівлі) площею 61,1 кв. м. для розміщення складу, відповідно до законодавства терміном до 5 років за забезпечення умови дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

При цьому Міністерство зазначило, що згідно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об`єкти освіти підпадають під критерії заборони до приватизації.

Під час передачі приміщень в оренду Міністерство зобов`язало керівника навчального закладу ураховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу.

Суд зазначає, що згідно пояснень Позивача 24.03.2021 Міносвіти отримало звернення КФКЕП про погодження укладення договору оренди державного нерухомого майна: за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла II, 17 (1-й поверх господарської будівлі) площею 61,1 кв. м. з ТОВ «Телегруп - Київ».

В подальшому, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву оголошено про передачу в оренду через аукціон нерухомого майна відповідно до Переліку нерухомого державного майна, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні. Назва аукціону: оренда державного нерухомого майна нежитлового приміщення, площею 61.1 кв.м., за адресою місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ 17, що обліковується на балансі Київського фахового коледжу електронних приладів. Дата аукціону 29.07.2021.

Згідно протоколу проведення електронного аукціону LLE001-UA-20210709-54177 від 05.08.2021, проведеного 29.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД 8» визначено його переможцем.

В подальшому 27.08.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі за текстом - Орендодавець), Київським фаховим коледжем електронних приладів (далі за текстом - Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД 8» (далі за текстом - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 8892 від 27.08.2021, за умовами якого об`єкт оренди: державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 61,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 17, що перебуває на балансі Київського фахового коледжу електронних приладів.

Положеннями пунктів 1.1 та 1.2 основних умов Договору передбачено, що Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно державне нерухоме майно нежитлове приміщення, площею 61,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 17.

Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов - тобто може бути використано Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря.

Пунктом 12 Умов Договору визначено, що цей договір укладено на п`ять років з дати набрання чинності цим договором. Орендар не має права передавати Майно в суборенду (пункт 8.1 основних умов Договору).

Вимогами пункту 2 основних умов Договору встановлено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акту приймання-передачі Майна.

Між КФКЕП (Балансоутримувач) та ТОВ «КАСКАД 8» (Орендар) 27.08.2021 підписано акт прийому-передавання вказаного нерухомого майна - нежитлове приміщення, площею 61,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 17.

Судом встановлено, що ТОВ « КАСКАД 8» є суб`єктом господарювання, що діє на основі приватної власності та провадить господарську діяльність, яка відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань полягає у лісництві та іншій діяльності у лісовому господарстві (основний вид діяльності), надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльністю посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими товарами, текстильною сировиною та напівфабрикатами іншій діяльності посередників, оптовій торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин іншою оптовою торгівлею, що жодним чином не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Так, Прокурор зазначає, що майно державного КФКЕП передано в оренду для здійснення підприємницької діяльності ТОВ «КАСКАД 8», яка жодним чином не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Відповідно до листа від 27.03.2024 КФКЕП, отриманого Печерською окружною прокуратурою міста Києва під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023102060000059 від 14.03.2023 за ст. 356 КК України, ТОВ «КАСКАД 8» використовує орендоване приміщення, як складське.

Прокурор зазначає, що оскільки освітня діяльність в приміщенні не здійснюється, як наслідок, надання в оренду вищевказаного державного майна закладу освіти, суперечить вимогам чинного законодавства і є незаконним, а Договір оренди нерухомого майна № 8892 від 27.08.2021 підлягає визнанню недійсним оскільки суперечить вимогам частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», що в силу положень частини 1 статті 215 та частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Заперечуючи щодо задоволення позову, доводи та аргументи Відповідачів зводяться до наступного:

- Позивачем перед укладенням Договору надано відповідний дозвіл на оренду спірного приміщення для розміщення складу;

- передача в оренду об`єкта нерухомого майна не суперечить нормам Закону України «Про освіту»;

- об`єкт нерухомого майна не був у користуванні освітнього закладу протягом трьох останніх років;

- зміст Договору не суперечить нормам Закону України «Про освіту»;

- відсутнє порушення інтересів держави, а саме позбавлення держави можливості забезпечити гарантоване право учасників освітнього процесу на одержання якісної освіти;

- відсутні підстави для звернення Прокурора до суду з даним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Стаття 53 Конституції України передбачає, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до частини 1, 2 статті 5 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави. Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з частини 1 статті 52 Закону України «Про вищу освіту» учасниками освітні процесу у закладах вищої освіти є: наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники; здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти; фахівці практики, які залучаються до освітнього процесу на освітніх професійних програмах; інші працівники закладів вищої освіти.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України «Про вищу освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Як встановлено судом вище, власником нерухомого майна у вигляді господарської споруди літ. «Б» площею 320,9 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 17 визначено державу в особі Міністерства освіти і науки України, а право оперативного управління зареєстровано за Київським фаховим коледжем електронних приладів.

Відповідно до частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Зазначена норма Закону прямо встановлює заборону використання об`єктів освіти не за освітнім призначенням.

Разом з тим Закон допускає можливість передачі приміщень закладів освіти в оренду, як виняток, лише з метою надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням його учасників, і які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти.

Відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунальне майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди як, зокрема майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Разом з тим, Постанова КМУ від 03.06.2020 № 483 має підзаконний характер і повинна застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних норм частини 4 статті 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативи правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, який відповідно до пункту 3 частини 1 статті 85 Конституції України уповноважений приймати закони.

Також однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин, коло яких визначено статтею 92 Конституції України. Вища юридична сила закону полягає в тому, що всі підзаконні нормативи правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

При цьому частина 2 статті 2 Закону України «Про освіту» визначає, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб`єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу.

Таким чином, положення частини 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 від «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» та норми Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, якими передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі та можливість передачі в оренду майна закладу освіти, що перебуває в аварійному стані, не використовується у діяльності таких закладів відповідно, мають застосовуватись лише в контексті норм частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання вимог цієї статті щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за призначенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 зазначила про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Зі змісту договору не вбачається, що діяльність орендаря спрямована виключно на обслуговування учасників освітнього процесу, а не для здійснення господарської діяльності - розміщення складу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір укладено всупереч вимогам частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», оскільки згідно з умовами Договору оренди (предмет договору) майно передано в оренду не для використання за цільовим призначенням, передбаченим спеціальними законами, та не з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.

При цьому, суд погоджується із посиланнями Прокурора на те, що надання Міністерством освіти і науки України дозволу на укладення договору оренди спірного державного нерухомого майна не спростовує невідповідність оспорюваного Договору вимогам частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» оскільки само по собі дотримання Позивачем процедури погодження договору оренди нерухомого державного майна, передбаченої статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не робить такий договір дійсним.

Дана правова позиція викладена в пункті 27 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18.

Те саме стосується і доводів Відповідачів, що діяльність Відповідача-2 щодо користування орендованим приміщенням не перешкоджає освітній діяльності Відповідача - 3 при тому, що останнє не використовується його балансоутримувачем більше ніж три роки, які не спростовують факт незаконності укладеного Договору.

З огляду на надані сторонами докази, судом також встановлено, що дозвіл на укладання договору оренди з ТОВ «КАСКАД 8» від Позивача в матеріалах справи відсутній, оскільки згідно пояснень останнього ним розглядалося саме питання надання приміщення для господарської діяльності ТОВ «Телегруп-Київ», тобто зовсім іншої юридичної особи ніж та з якою фактично укладено оспорюваний Договір.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі, якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень: рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління; рішення про відмову у включенні об`єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

Крім того, згідно з пункту 30 статті 60 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З огляду на зазначене судом вище, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених Прокурором вимог.

Що стосується заперечень Відповідачів в частині відсутності у Прокурора повноважень на звернення до суду з даним позову суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор звертався з листом № 57-1890вих-23 від 07.03.2024 на адресу Позивача з метою встановлення наявності підстав для захисту інтересів держави в суді в силу виявлених порушень законодавства.

У відповідь на зазначене, Позивачем надано лист від 22.03.2024 № 1/4993 - 24, з якого вбачається про обізнаність останнього про укладання Договору в силу надання дозволу, а відтак існування триваючого порушення інтересів держави. Про наміри звернення до суду не зазначено.

Так, Прокурор повідомив Позивача листом від 29.04.2024 № 57-3468вих-24 про вжиття заходів представницького порядку та звернення до суду з позовом.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним цим Законом.

Відповідно до частина 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Абзацом 4 частини 1 статті 4 вказаного закону закріплено, що зокрема міністерства є суб`єктами управління об`єктами державної власності.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 69 Закону України «Про освіту» державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності.

Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України (МОН), останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління згідно підпункту 89 пункту 4 вказаного Положення.

Відтак суд зазначає, що саме Позивач є центральним органом виконавчої влади , наділений правомочностями на управління об`єктами державної власності, які належать до сфери його управління та відповідно стосовно користування яких і виник даний спір.

Зазначене свідчить про наділення Позивача компетенцією захисту прав на державне майно у сфері освіти та науки в частині раціонального, ефективного та правомірного його використання.

Як зазначено судом вище Міністерством освіти та науки України станом на дату звернення до суду з даним позовом Прокурора як компетентним органом не вжито заходів в частині усунення порушень використання державного майна суб`єктом господарської діяльності, які описані судом вище, свідчить про бездіяльність такого органу.

Так, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що в даному випадку Прокурором належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором в суді, а відтак Прокурором дотримано положення частин 3, 4 статті 53 ГПК, частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та враховано правові позиції Верховного Суду, викладених у постанові від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, пунктах 37, 54 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Зазначеним вище спростовуються доводи Відповідачів.

Частинами 1-2 сттатті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на досліджені судом докази та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що Прокурором доведено наявність підстав недійсності укладеного між сторонами Договору та його повернення балансоутримувачу у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідачів.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України - задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 8892 від 27.08.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Київським фаховим коледжем електронних приладів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад 8», предметом якого є державне нерухоме майно площею 61,1 кв.м. розташоване у господарській споруді за адресою: м. Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, 17.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад 8» (вул. Гната Хоткевича, 13Б, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 43869053) повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: нежитлові приміщення площею 61,1 кв.м., розташоване y господарській споруді за адресою: м. Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, 17 Київському фаховому коледжу електронних приладів.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (бул. Тараса Шевченка, 50-Г, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 19030825) на користь Київської міської прокуратури (код: 102910019, банк: ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172; р/р UA168201720343100001000011062; вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) судовий збір 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 66 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад 8» (вул. Гната Хоткевича, 13Б, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 43869053) на користь Київської міської прокуратури (код: 102910019, банк: ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172; р/р UA168201720343100001000011062; вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) судовий збір 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 66 коп.

6. Стягнути з Київського фахового коледжу електронних приладів (вул. Іоанна Павла ІІ, 17, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 21534941) на користь Київської міської прокуратури (код: 102910019, банк: ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172; р/р UA168201720343100001000011062; вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) судовий збір 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 66 коп.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 14.08.2024

Суддя Антон ПУКАС