Ухвала

від 14.08.2024 по справі 927/701/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

14 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/701/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» від 09.08.2024 про відвід судді у справі

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ»,

код ЄДРПОУ 39482580, вул. Борщагівська, буд. 30А, корп. 15, кв. 157, село Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»,

код ЄДРПОУ 30875436, вул. Незалежності, буд. 51, с. Калюжинці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17311

Предмет спору: про стягнення 949 730,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ» звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», у якому просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 480 865,21 грн, 24% річних у розмірі 339 832,98 грн та інфляційні втрати у розмірі 129 032,32 грн.

25.07.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду.

05.08.2024 відповідачем подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.08.2024 заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

09.08.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про відвід судді Шморгуна В. В. від розгляду справи.

Подана заява обґрунтована тим, що одним з представників СТОВ «Батьківщина», якому керівником підприємства доручено представляти інтереси відповідача під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, є юрист ОСОБА_1 . Проте, як стало відомо позивачу, 21.12.2022 суддя Шморгун В. В. у справі № 927/910/22 ухвалив постанову, якою визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2550,00 грн. Свою постанову суддя Шморгун В.В. мотивував тим, що своїми діями ОСОБА_1 проявив явну неповагу до суду, що виразилась у непідкоренні цієї особи розпорядженням головуючого, в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду та встановлених у суді правил, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-3 КУпАП. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 зазначена постанова суду від 21.12.2022 була скасована та закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_1 є представником СТОВ «Батьківщина», а зі змісту обох наведених вище постанов судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що суддя Шморгун В.В. відноситься до юриста ОСОБА_1 необ`єктивно та упереджено, і що між ними вже неодноразово виникали конфліктні ситуації, зазначене викликає сумнів у тому, що суддя Шморгун В.В. буде об`єктивним й неупередженим по відношенню до відповідача під час розгляду даної справи.

Суд, розглянувши заяву СТОВ «Батьківщина» про відвід судді Шморгуна В. В, вважає її необґрунтованою з врахуванням такого.

Відповідно до частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями частин першої та другої статті 39 ГПК України, передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

У силу положень частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи чи є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії»).

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії»).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).

Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» від 22.02.1996, у справі «Томан проти Швейцарії» від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Отже, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У контексті поданої заяви, суд вважає, що сама по собі незгода позивача із рішенням судді в іншій справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також його необґрунтоване твердження щодо неодноразового виникнення конфліктних ситуацій, не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість судді Шморгуна В. В. під час розгляду цієї справи та не є підставою для відводу його відповідно до наведених норм ГПК України.

За наведених обставин, суд вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав вважати упередженим чи необ`єктивним суддю Шморгуна В. В. під час розгляду цієї справи, оскільки всі доводи, що викладені у заяві позивача, є лише його припущеннями.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнівів у неупередженості судді або його необ`єктивності та могли б бути підставою для відводу у розумінні статті 35 ГПК України.

Встановивши необґрунтованість заявленого позивачем відводу судді Шморгуна В. В., суд дійшов висновку про передачу заяви про відвід судді Шморгуна В. В. відповідно до частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України на автоматизований розподіл справ для визначення судді для вирішення питання щодо зазначеного відводу.

Відповідно до п. 4, 6 ст. 233 ГПК України вступна та резолютивна частини ухвали була підписана судом 09.08.2024 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Керуючись ст. 35, 36, 38, 39, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованою заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про відвід судді Шморгуна В. В. від розгляду справи №927/701/24.

2. Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про відвід судді Шморгуна В. В. від розгляду справи №927/701/24 передати для вирішення іншому судді в порядку ч. 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 14.08.2024.

Суддя В. В. Шморгун