Постанова

від 05.08.2024 по справі 902/1084/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/1084/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком"

на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 (суддя Нешик О. С.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (судді: Бучинська Г. Б. - головуючий, Олексюк Г. Є., Гудак А. В.)

та касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024

у справі за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави

до: 1) Вінницької міської ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Агроінвест"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі, витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову

1.1. У жовтні 2022 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до Вінницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком" (далі - ТОВ "Вітеком") та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Агроінвест" (далі - ТОВ "АВМ Агроінвест") про визнання незаконним та скасування рішення Вінницької міської ради від 27.12.2013 № 1558, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі від 19.03.2014 № 604 та від 19.03.2014 № 605, а також витребування земельних ділянок площею 0,2307 га кадастровий номер 0510100000:03:002:0155 та площею 0,2175 га кадастровий номер 0510100000:03:002:0156 (далі - спірні земельні ділянки), обґрунтовуючи позовні вимоги неправомірним відчуженням земельних ділянок поза конкурентних засад.

1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.04.2023, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2023, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 10.04.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

1.3. Під час нового розгляду справи заступник керівника Вінницької окружної прокуратури подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі, в якій просив:

- накласти арешт на спірні земельні ділянки на просп. Коцюбинського, 13-Б в м. Вінниці;

- заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним із ТОВ "АВМ Агроінвест", у тому числі: заборонити звертати стягнення шляхом набуття права власності на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", відчужувати предмет іпотеки третім особам на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку", відступати на користь третіх осіб права іпотекодержателя за договором іпотеки від 20.12.2023;

- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, зокрема реєстраційні, щодо спірних земельних ділянок, у тому числі спрямовані на зміну власника майна;

- заборонити ТОВ "АВМ Агроінвест" здійснювати будь-які дії із земельними ділянками, спрямовані на їх поділ, об`єднання чи відчуження.

Прокурор вказував на те, що після ухвалення Верховним Судом 07.11.2023 постанови про передачу справи № 902/1084/22 на новий розгляд, 20.12.2023 між ТОВ "АВМ Агроінвест" та громадянином ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим прокурор вважав, що є реальна загроза передачі предмету іпотеки третім особам. У фактичного власника існує можливість поділити чи об`єднати спірні ділянки, а також в подальшому вчинити дії, спрямовані на їх відчуження, що може утруднити повернення спірних земельних ділянок і призведе до неможливості ефективного захисту інтересів держави.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 заяву прокурора про забезпечення позову задоволено частково, а саме вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на спірні земельні ділянки, що знаходяться на АДРЕСА_1 ;

- заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним з ТОВ "АВМ Агроінвест", у тому числі: заборонено звертати стягнення шляхом набуття права власності на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", відчуження предмет іпотеки третім особам на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку", відступлення на користь третіх осіб права іпотекодержателя за договором іпотеки від 20.12.2023;

- заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, зокрема реєстраційні, щодо майна - спірних земельних ділянок, у тому числі спрямовані на зміну власника майна.

В решті вимог заяви щодо заборони ТОВ "АВМ Агроінвест" здійснювати будь-які дії зі спірними земельними ділянками, які спрямовані на їх поділ, об`єднання чи відчуження, відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції встановив, що з наданих до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що відповідач - ТОВ "АВМ Агроінвест" до вирішення справи по суті вживає заходи з розпорядження спірними ділянками, які є предметом спору у справі, а укладення іпотечного договору робить спірні земельні ділянки засобом забезпечення виконання основного зобов`язання боржника - ТОВ "АВМ Агроінвест" перед кредитором за договором позики.

Також, суд установив, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ "АВМ Агроінвест" зареєстровано право приватної власності на спірні земельні ділянки.

Отже, суд вказав на те, що враховуючи укладення іпотечного договору, предметом якого є спірні земельні ділянки, існує реальна загроза передачі предмету іпотеки третім особам, можливість фактичного власника спірних ділянок поділити чи об`єднати їх, а також в подальшому вчинити дії, спрямовані на відчуження земельних ділянок, що може утруднити повернення землі, і призведе до неможливості ефективного захисту інтересів держави, а тому застосування заходів забезпечення позову є необхідним для можливості подальшого виконання рішення суду.

Разом з цим, суд дійшов висновку, що прокурор не підтвердив наявність підстав для вжиття таких заходів забезпечення позову як заборона ТОВ "АВМ Агроінвест" здійснювати будь-які дії зі спірними земельними ділянками, що спрямовані на їх поділ, об`єднання чи відчуження.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 скасовано в частині вжиття заходів забезпечення позову про заборону ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним із ТОВ "АВМ Агроінвест". В цій частині відмовлено у задоволенні заяви прокурора.

У решті ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що накладення арешту на нерухоме майно має прямий зв`язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути в комунальну власність спірні земельні ділянки, оскільки накладення арешту має стосуватися лише майна, що є предметом спору, а тому запропонований прокурором захід забезпечення позову не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, у тому числі відповідачів, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

Водночас суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого суду щодо вжиття заходу забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 як іпотекодержателю, вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним з ТОВ "АВМ Агроінвест", вказавши на те, що суд не врахував, що забороняючи фізичній особі, яка не є стороною у справі виконувати договір іпотеки від 20.12.2023 фактично поставив під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та спонукав сторін до невиконання умов договору.

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень

3.1. Не погоджуючись із висновком судів попередніх інстанцій, ТОВ "Вітеком" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, зокрема, реєстраційні, щодо земельних ділянок та скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 в частині залишення ухвали суду першої інстанції без змін та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.

Скаржник вказує на те, що судові рішення в частині задоволення заяви прокурора про забезпечення позову є необґрунтованими, вважаючи, що прокурор не навів достатніх переконливих та мотивованих підстав, які свідчать про реальну імовірність ускладення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав за захистом порушених прав за захистом яких прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. Накладення арешт на майно завдає шкоди та збитків відповідачу, оскільки останній з підстав накладення арешту на нерухоме майно не може отримати в Державній інспекції архітектури та містобудування дозволу на початок будівництва, що, в свою чергу, є перешкодою господарській діяльності підприємства.

Крім того, посилаючись на правові висновки, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 373/326/17, скаржник вказує на те, що будь-яке розпорядження майном не має сенсу, оскільки воно буде витребувано зацікавленою особою навіть у добросовісного набувача.

3.2. Прокурор також подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника предмету іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2023, укладеним із ТОВ "АВМ Агроінвест", а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.02.2024 залишити в силі.

Так, прокурор вказує на те, що статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачений такий захід забезпечення як заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Тобто процесуальне законодавство дозволяє суду застосувати такий захід забезпечення позову не тільки для сторін у справі.

Прокурор вважає, що укладення 20.12.2023 після ухвалення Верховним Судом постанови від 07.11.2023 у цій справі, іпотечного договору між ТОВ "АВМ Агроінвест" та громадянином ОСОБА_1 , свідчить про те, що відповідач до вирішення справи по суті вжив активних дій щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які є предметом спору.

Прокурор вказує на те, що на час укладення договору іпотеки 20.12.2023 набрали законної сили рішення у справах № 902/407/23 та № 902/408/23 за позовами ТОВ "Вітеком" до ТОВ "АВМ Агроінвест" про розірвання договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок у зв`язку із порушенням істотних умов договорів щодо сплати коштів.

Відповідно до умов договору іпотеки від 20.12.2023 іпотекодержатель може в позасудовому порядку незалежно від термінів виконання зобов`язань звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов`язань зі іпотечним договором, а також неповідомлення про вимоги інших осіб щодо предмету іпотеки.

Отже, прокурор вважає, що ТОВ "АВМ Агроінвест" не повідомивши ОСОБА_1 про вимоги інших осіб щодо предмету іпотеки, не виконало свої обов`язки за іпотечним договором, що надає право іпотекодержателю в позасудовому порядку звернути стягнення на земельні ділянки, що є предметом спору у справі та ускладнить їх повернення у разі задоволення позову прокурора.

3.3. Вінницька міська рада подала до суду заяву про визнання касаційної скарги ТОВ "Вітеком", яку просить задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу прокурора Вінницька міська рада просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, вказуючи на необґрунтованість та недоведеність доводів скаржника та ненадання доказів наявності ризиків невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за договором іпотеки від 20.12.2023.

3.4. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її задоволення вказуючи на безпідставність доводів скаржника.

4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.0.2024 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами прокурора та ТОВ "Вітеком" в порядку письмового провадження; витребувано з Господарського суду Вінницької області/Північно-західного апеляційного господарського суду справу № 902/1084/22.

Згідно з інформацією автоматизованої бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" справа № 902/1084/22 надійшла до Верховного Суду 09.07.2024, у зв`язку з чим справу розглянуто у розумні строки після надходження матеріалів справи на запит до суду касаційної інстанції.

4.2. Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційних скарг немає з огляду на таке.

4.3. Предметом касаційного оскарження є судові рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які є предметом спору у цій справі, та заборони вчиняти дії щодо майна.

4.4. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22)

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

4.5. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора до Вінницької міської ради, ТОВ "Вітеком" та ТОВ "АВМ Агроінвест" про визнання незаконним та скасування рішення Вінницької міської ради від 27.12.2013 № 1558, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 19.03.2014 № 604 та від 19.03.2014 № 605, а також витребування земельних ділянок на користь територіальної громади міста Вінниці в особі Вінницької міської ради, у зв`язку із неправомірним відчуженням земельних ділянок поза конкурентних засад.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Вінницької міської ради від 02.12.2005 № 1597 надано ТОВ "Вітеком" для комерційного використання в оренду земельну ділянку площею 0,3604 га на просп. Коцюбинського (біля м`ясо-молочного павільйону Центрального ринку) терміном на 25 років за умови здійснення благоустрою прилеглої території площею 0,1105 га.

16.12.2005 між Вінницькою міською радою та ТОВ "Вітеком" укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3604 га.

На підставі рішення Вінницької міської ради 23.05.2008 № 1931, між органом місцевого самоврядування та ТОВ "Вітеком" 28.01.2009 укладений новий договір оренди, за яким передано товариству земельну ділянку площею 0,3604 га на просп. Коцюбинського, 13 у м. Вінниці терміном до 02.12.2030.

У 2013 році на вказаній земельній ділянці ТОВ "Вітеком" було зведено та оформлено право власності на два об`єкта нерухомості - касові павільйони для утримання плати за стоянку автомобілів площею 5,2 м2 та 2,5 м2.

27.12.2013 рішенням Вінницької міської ради № 1558 (додатки 1 та 2 до рішення) було погоджено експертну оцінку земельних ділянок кадастрові номери 0510100000:03:002:0156 та 0510100000:03:002:0155, затверджено вартість земельних ділянок та вирішено передати їх у власність ТОВ "Вітеком" шляхом продажу на неконкурентних засадах для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

19.03.2014 Вінницькою міською радою розірвано із ТОВ "Вітеком" договір оренди земельної ділянки від 28.01.2009 та укладено договори купівлі-продажу ділянок кадастрові номери 0510100000:03:002:0156 та 0510100000:03:002:0155.

05.07.2021 ТОВ "Вітеком" на підставі договорів купівлі-продажу відчужило ТОВ "АВМ Агроінвест" спірні земельні ділянки з розташованими на них об`єктами.

Судами також установлено, що після прийняття Верховним Судом 07.11.2023 постанови, якою скасовано судові рішення та передано справу № 902/1084/22 на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області, ТОВ "АВМ Агроінвест" (іпотекодавець/боржник) 20.12.2023 уклало іпотечний договір з громадянином ОСОБА_1 (іпотекодержатель), предметом іпотеки за яким є спірні земельні ділянки, що підтверджується також витягом з Реєстру щодо спірних земельних ділянок.

За змістом пункту 1.1 іпотечного договору іпотекою за ним забезпечуються кожна та всі з вимог іпотекодержателя, що випливають з договору позики із всіма змінами та доповненнями до нього, що наберуть чинності між іпотекодержателем та боржником, за умовами якого боржник зобов`язується перед іпотекодержателем повернути надану йому позику строком до 20.06.2024 відповідно до договору позики, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені договором позики та цим договором ("основне зобов`язання").

Предметом договору іпотеки є нежитлові будівлі та споруди під номерами 13-А та АДРЕСА_1 .

Зі місту договору іпотеки від 20.12.2023 вбачається, що документами підтверджено право власності: на земельну ділянку, кадастровий номер якої 0510100000:03:002:0156 та нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 5,2 м2; на земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:03:002:0155 та нежитлову будівлю літ, "Б", загальною площею 2,5 м2.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ "АВМ Агроінвест" зареєстровано право приватної власності на спірні земельні ділянки.

4.7. Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову цій справі, апеляційний господарський суд урахував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, надав оцінку наведеному у заяві прокурора обґрунтуванню та установив, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежитиме від тієї обставини, чи не відчужить відповідач спірні земельні ділянки, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборону вчиняти реєстраційні дії щодо них, безпосередньо пов`язане із предметом позову, не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, у тому числі відповідачів, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду і такі заходи забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

ТОВ "Вітеком" у касаційній скарзі таких висновків судів не спростував, а зміст касаційної скарги свідчить про незгоду скаржника із судовими рішеннями в частині задоволення заяви про забезпечення позову.

4.8. Також, виходячи з положень статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правочину, суд апеляційної інстанції вказав на те, що суд першої інстанції, забороняючи фізичній особі - ОСОБА_1 , який не є стороною у справі виконувати договір іпотеки від 20.12.2023, укладений із ТОВ "АВМ Агроінвест", фактично поставив під сумнів правомірність укладення такого правочину та спонукав сторін до невиконання умов договору.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що при оцінці необхідності забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співрозмірності наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення суд першої інстанції не врахував ступінь доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову, адже, ймовірне задоволення позовних вимог не призведе до автоматичного та безумовного впливу на договір іпотеки укладений між ТОВ "АВМ Агроінвест" та ОСОБА_1 .

Крім того, прокурор у заяві про забезпечення позову не навів належних доводів, які б свідчили про наявність зв`язку між запропонованим ним заходом забезпечення позову щодо заборони вчинення дій ОСОБА_1 та предметом позовних вимог та не обґрунтував доцільність вжиття таких заходів і адекватність обраного виду забезпечення позову вимогам його позовної заяви, оскільки предметом позову у цій справі є вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів, укладених між ТОВ "Вітеком" та ТОВ "АВМ Агроінвест" та витребування земельних ділянок, у той час як заходи забезпечення позову стосуються виконання договору іпотеки, укладеного між ТОВ "АВМ Агроінвест" та ОСОБА_1 .

Тобто, як установив суд апеляційної інстанції, відсутній правовий зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений прокурором спосіб та не обґрунтував, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах даного судового провадження.

У касаційній скарзі прокурор таких висновків суду апеляційної інстанції не спростував, а зміст касаційної скарги свідчить про незгоду скаржника із судовим рішення в частині відмови йому у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.9. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційних скарг не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для забезпечення позову в частині накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборону державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, зокрема реєстраційні, щодо майна - спірних земельних ділянок, у тому числі спрямовані на зміну власника майна та про відмову у частині вимог прокурора щодо громадянина ОСОБА_1 .

За результатами перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення ним норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,

які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної у справі постанові не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком" та першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 902/1084/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак