Вирок

від 14.08.2024 по справі 348/1444/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1444/24

Провадження № 1-кп/348/302/24

14 серпня 2024 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд І вано-Франківської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091200000145 від 22.04.2024року щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Легниця Республіка Польща, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді номера обслуги військової частини НОМЕР_1 (ВОС НОМЕР_3), у військовому званні солдат, раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.263, ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участі сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», №69/2022 «Про загальну мобілізацію» 26.10.2022 ОСОБА_3 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2023 №268 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду номера обслуги військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 126, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагатиіншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил поведінки військовослужбовців; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.

Проте, ОСОБА_3 , у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, став на шлях злочинної діяльності та вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, 20.05.2023 року солдат ОСОБА_3 , проходячи військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у Донецькій області, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, виконуючи бойові завдання щодо захисту територіальної цілісності і безпеки України, отримав поранення та був направлений для проходження лікування за місцем проживання. В подальшому, наприкінці травня 2023 року, перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 , при огляді особистого рюкзака виявив в ньому корпус гранати Ф-1 із запалом УЗРГМ до неї, які належить до категорії бойових припасів.

При цьому, ОСОБА_3 будучи обізнаним щодо їх зовнішнього вигляду, характеристик та призначення, усвідомлюючи, що вказані предмети є бойовими припасами, без передбаченого «Положенням про дозвільну систему», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, дозволу, незаконно, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом привласнення знайдених бойових припасів, придбав корпус гранати Ф-1 із запалом УЗРГМ до неї, які надалі зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, 22.04.2024 року близько 20 год. 00 хв., солдат ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні приватного будинку, який належить ОСОБА_6 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих неприязних відносин, розпочав словесний конфлікт із своєю дружиною ОСОБА_6 .

В цей час у ОСОБА_3 , з метою залякування ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на висловлення погрози вбивством останньої.

Надалі, 22.04.2024, близько 20 год. 20 хв., ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний намір, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел викликати у потерпілої побоювання за своє життя, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, висловив погрозу вбивством ОСОБА_6 та з метою демонстрації реальності своєї погрози, вийняв із кишені куртки предмет зовні схожий на гранату та демонструючи її останній пригрозив позбавити життя шляхом від`єднання чеки (запобіжника) від гранати, чим викликав у ОСОБА_6 реальні підстави побоюватися здійснення висловленої ОСОБА_3 погрози вбивством.

22.04.2024 о 21 год. 20 хв. працівниками поліції Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, в ході проведення огляду місця події на території господарства за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено корпус гранати Ф-1 із запалом УЗРГМ до неї, що належить до категорії бойових припасів які ОСОБА_3 зберігав та носив без передбаченого законом дозволу.

2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, а саме: придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а також кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 129 КК України - погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

3. Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю.

Суду пояснив, що в 2022 року після введення на території України воєнного стану мобілізований до ЗСУ і проходив військову службу. Під час проходження військової служби у Донецькій області отримав поранення та був направлений для проходження лікування за місцем проживання в м.Надвірна. Наприкінці травня 2023 року, за місцем проживання в АДРЕСА_1 , йому передали його особисті речі в рюкзаку, серед яких він знайшов корпус гранати Ф-1 із запалом УЗРГМ, які залишив собі і надалі зберігав за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .

22.04.2024 року приїхав в АДРЕСА_1 , до дружини ОСОБА_6 із якою були тривалі конфлікти, для того, щоб примиритися із нею. Між ними відбувся конфлікт, в ході якого для залякування потерпілої він достав гранату, яку приніс із собою, і висловив ОСОБА_6 погрозу вбивством, на що вона мала реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Обвинувачений ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень покаявся, шкодує за свій вчинок, запевнив суд, що подібного більше не повторить, просить суворо його не карати.

Свої дії обвинувачений мотивував тим, що погрозу вбивством він вчинив в пориві злості, оскільки дружина не проявляла повагу до нього і не хотіла з ним примиритись.

Також обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що на даний час він офіційно не працевлаштований, рахується на військовій службі, постановою ВЛК визнаний не придатним до військової служби, внаслідок захворювання і травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, має статус учасника бойових дій.

Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні, враховуючи повне визнання винуватості обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України, просив розглянути справу у спрощеному порядку відповідно до вимог ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), та клопотав перед судом щодо недоцільності дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні, обмежитися лише допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують його особу.

Після роз`яснення стороні захисту положень ч.3 ст.349 КПК України, в тому числі, що вони будуть позбавлені права оскаржити обставини в апеляційному порядку, які ніким не оспорюються у даному кримінальному провадженні, захисник у судовому засіданні зазначив, що вважає за необхідне розгляд проводити у спрощеному порядку згідно вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вважав можливим проводити розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку, положення ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, від неї поступила заява, в якій вона просить справу слухати в її відсутності. Просить суд суворо не карати обвинуваченого.

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор і потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК і обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів (висновку вибухотехнічної експертизи), дослідження матеріалів про речові докази і процесуальні витрати, вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого,.

Крім показань обвинуваченого, судом досліджені наступні докази:

Згідно із Висновком експерта №2701 від 24.04.2024 року, складеного за наслідками вибухотехнічної експертизи, корпус ручної гранати Ф-1, який виготовлений промисловим способом та споряджений вибуховою речовиною, яка придатна до вибуху від засобу підриву. Запал дистанційної дії УЗРГМ-2 для ручних гранат Ф-1, РГД-5 та РГ-42, виготовлений промисловим способом та містить заряд вибухованої речовини, перебуває у справному стані та придатний для вибуху. У конструктивному поєднанні будуть являтися бойовим припасом - ручної осколковою гранатою Ф-1 яка придатна до вибуху.

Аналізуючи кожний з наведених доказів обвинувачення окремо, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає зазначені докази належними і допустимими.

У судовому засіданні також оголошені документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 ..

У суду немає сумнівів у психічному стані обвинуваченого ОСОБА_3 і суд вважає його осудним.

У ході судового розгляду суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що саме він незаконно придбав, носив при собі і зберігав бойовий припас (гаранту), яку в подальшому використав для залякування потерпілої ОСОБА_6 і погрози їй вбивством, що викликало у потерпілої реальні підстави побоюватися за своє життя, за вказаних в обвинувальному акті обставинах, і беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, а також дослідженим матеріалам кримінального провадження, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ його вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового розгляду доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Відповідно до ст. 129 КК України безпосереднім об`єктом злочину є особиста безпека людини.

З об`єктивної сторони злочин виражається у погрозі вчинити вбивство доведенні до відома потерпілого наміру винної особи позбавити потерпілого життя. При цьому склад злочину в діях винного, який погрожує вбивство, буде лише у разі, якщо у особи, щодо якої була висловлена погроза позбавити її життя були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Погроза може бути висловлена усно, письмово, конкретними діями, по телефону, через телекомунікаційну мережу тощо, як безпосередньо потерпілому, так і шляхом доведення до потерпілого через інших осіб чи з використанням технічних засобів передавання інформації.

Погрозою застосування фізичного насильства, в тому числі і погрозою вбивством, слід вважати залякування особи застосування до неї такого насильства, в тому числі і залякування її вчинити вбивство. Погроза може полягати у висловлюваннях, жестах, демонстрації зброї або предметів, що можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень, предметів, що імітують зброю, які потерпіла особа приймає за справжню зброю, чи в інших діях. Погроза застосування фізичного насильства, в тому числі погроза вбивством, повинна сприйматися потерпілою особою як реальна, тобто у неї має скластися враження, що погроза буде реалізована. Така погроза може сприйматися потерпілою особою як реальна, виходячи з часу, місця та обстановки, що склалася (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи»).

Погроза вбивством може застосовуватись безпосередньо після її вираження. Або бути зверненою у майбутнє.

Злочин є закінченим в момент сприйняття потерпілим висловленої погрози позбавити його життя як реально, тобто як такої, що може бути виконана (здійснена).

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_3 вчинив придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а також погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, тому суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.263, ч.1 ст.129КК України.

6. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України суд вважає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, суд вважає вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

7. Мотиви призначення судом покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, те що ним відповідно до кваліфікації кримінальних правопорушень (ст.12 КК) вчинені тяжкий злочин і кримінальний проступок.

Судом також враховуються обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Так, визначаючи міру покарання суд враховує, що обвинуваченим вчинені два закінчених умисних кримінальних правопорушення, суспільна небезпечність яких полягає в посяганні на громадську безпеку і в позбавленні особи здатності нормально працювати і відпочивати, непрямо впливаючи і на громадський порядок.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 випливає, що він має визначене і постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку лікаря нарколога і психіатра не перебуває, військовослужбовець, проходив військову службу в Збройних Силах України за призивом під час загальної мобілізації на посаді на посаді номера обслуги військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, учасник бойових дій, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області. Під час військової служби отримав бойове травмування, визнаний непридатний до військової служби за станом здоров`я, на обліку у психіатричному і наркологічному кабінетах не перебуває, за соціальними зв`язками: розлучений, не працює, раніше не судимий.

Згідно висновків досудової доповіді у обвинуваченого середній ризик вчинення повторного правопорушення та середній ризик небезпеки, який він становить для суспільства, а тому орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Зазначений висновок органу пробації є обґрунтованим з підстав наведених у ньому, орган пробації в повному обсязі дослідив особу обвинуваченого ОСОБА_3 та дав мотивований висновок оцінки особи та ризиків, підстав для відхилення такого висновку не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням наявності обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, враховуючи особу обвинуваченого, що він в цілому по матеріалах справи характеризуються позитивно, враховуючи його ставлення до вчиненого злочину, розкаяння, суд, керуючись ст.ст.65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_3 основне покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах, передбаченої санкцією ч.1 ст.263 і обмеження волі на певний строк в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.129 КК України.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, визнання ним своєї вини, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також його внесок у здійсненні захисту Батьківщини: добровільно мобілізувався, учасник бойових дій, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, отримав поранення, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому основне покарання у вигляді позбавлення волі і обмеження волі в мінімальних межах санкцій статей і обраних видів покарання по кожному із вчинених кримінальних правопорушень.

Покарання за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_3 на підставі ст.70 КК України слід визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєних ОСОБА_3 , дані про його особу, а також враховуючи думку учасників кримінального провадження, суд, керуючись ст.ст.75,76 КК України, дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, і вважає за необхідне звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на строк 2 роки із покладанням на засудженого обов`язків.

На підставі ст..91-1 КК України суд вважає необхідним в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, обмежувальний захід, відповідно до якого на ОСОБА_3 , покласти обов`язки з направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у даній справі потерпілою не заявлений.

Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертиз складають6058,24 грн, а саме: 6058,24 грн за проведення вибухотехнічної експертизи № 270 від 24.04.2024.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому процесуальні витрати за проведення експертизи слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки проведення експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального правопорушення.

Речові докази відсутні. Предмет вказаного злочину знищений, відповідно до акта знищення.

У ході досудового розслідування 25.04.2024 обвинуваченому обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту, який закінчився 23.06.2024 року. Обвинувачений затримувався 23.04.2024 в порядку ст..208 КПК.

Враховуючи наведене, період з 23.04.2024 до 25.04.2024 слід зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання у виді позбавлення волі за даним вироком строк затримання обвинуваченого лише у разі направлення ОСОБА_3 , звільненого від покарання з випробуванням, для відбування покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений не порушував умови обраного щодо нього запобіжного заходу і сторони у ході судового розгляду не подавали клопотання про повторне обрання запобіжного заходу, підстави для застосування запобіжного заходу відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України та призначити покарання:

-за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-за ч.1 ст.129 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК Україниза сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням строком на 2 (два) роки, зобов`язавши його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальні заходи:

- заборонити наближатися на відстань 100 метрів і ближче до місця, де ОСОБА_6 постійно чи тимчасово проживає, тимчасово чи систематично перебуває у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин строком на три місяці;

- направлення для проходження програми для кривдників строком на три місяці.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_3 в частині застосування обмежувальних заходів покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувати.

У разі направлення ОСОБА_3 , звільненого від покарання з випробуванням, для відбування покарання, призначеного зазначеного вироком, зарахувати йому в строк відбування покарання строк його затримання з 23.04.2024 до 25.04.2024.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суду Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому роз`яснити право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1