Рішення

від 05.08.2024 по справі 603/241/24

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/241/24

Провадження №2/603/125/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2024 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Монастириської міської ради Тернопільської області, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради Тернопільської області (далі - орган опіки та піклування Монастириської міської ради) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Монастириської міської ради Тернопільської області (далі - Служба у справах дітей Монастириської міської ради), ОСОБА_2 , в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог орган опіки та піклування посилається на те, що на підставі рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року в справі № 603/434/22 в ОСОБА_1 було відібрано його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , без позбавлення відповідача батьківських прав. 08.03.2023 року над дітьми відповідача було встановлено опіку та призначено їхнім опікуном ОСОБА_2 , жителя с. Брусенки Вижницього району Чернівецької області. Однак після вказаного рішення суду відповідач не змінив свого ставлення щодо виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_1 , достовірно знаючи місце проживання синів, жодного разу не звертався ні до Служби у справах дітей, ні до органу опіки та піклування Брусницької сільської ради щодо надання йому дозволу на участь у вихованні дітей. Відповідач не приїжджає до дітей, не цікавиться їхнім життям, здоров`ям, розвитком та забезпеченням їхніх базових потреб, не бере жодної участі у їхньому шкільному житті та не цікавиться їхніми успіхами, не спілкується з дітьми в необхідному обсязі. За весь цей час ОСОБА_1 всього раз надіслав синам пакунок з іграшками і солодощами та лише іноді телефонував до старшого сина ОСОБА_3 . Водночас з опікуном дітей відповідач не спілкувався жодного разу. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про можливі негативні правові наслідки подальшого невиконання батьківських обов`язків, протягом року не усунув причини, які слугували підставою для відібрання в нього дітей. Відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, що свідчить про його винну поведінку та неможливість її зміни у кращу сторону. Вищевикладені обставини вважають достатніми підставами для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Окрім того, орган опіки та піклування просить стягнути з відповідача аліменти на користь опікуна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_2 в розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Орган опіки та піклування Монастириської міської ради не забезпечив явку представника в судове засідання, представник позивача - ОСОБА_6 подала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги органу опіки та піклування підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Монастириської міської ради не забезпечила явку представника в судове засідання, подали суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей, вважають, що позов органу опіки та піклування слід задовольнити.

Залучений до участі у справі ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.06.2024 року як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, з обставинами, викладеними в позові, погоджується, та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд приходить до переконання, що справу слід розглянути за відсутності відповідача.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 10.09.2020 року), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно 10.09.2020 року), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 03.09.2012 року).

Мати дітей - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 11.05.2020 року.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року в справі № 603/434/22, яке набрало законної сили 18.02.2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108511038), в ОСОБА_1 було відібрано його малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення відповідача батьківських прав. Як вбачається зі змісту рішення суду, судом було встановлено, що діти відповідача опинилися у небезпечних для їх життя, здоров`я і морального виховання умовах. Вказані обставини були зумовлені аморальною, антигромадською поведінкою ОСОБА_1 та його ухиленням від виконання батьківських обов`язків по вихованню своїх дітей.

Окрім того, у вказаному рішенні суд попередив відповідача про те, що в разі продовження ухилення від виконання обов`язку щодо виховання дітей останній може бути позбавлений батьківських прав.

Рішенням виконавчого комітету Монастириської міської ради № 39 від 24.02.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а також доручено Службі у справах дітей Монастириської міської ради взяти дітей відповідача на первинний облік та вирішити питання про їх влаштування.

Рішенням виконавчого комітету Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області № 66-03/23 від 08.03.2023 року над дітьми, позбавленими батьківського піклування - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено опіку і призначено опікуна ОСОБА_2 .

Відповідно до акта обстеження умов проживання синів відповідача від 21.02.2024 року вони проживають разом з дядьком - опікуном ОСОБА_2 в с. Брусенки Вижницького району Чернівецької області. Діти мають окреме місце для сну та навчання, забезпечені одягом та взуттям відповідно до сезону, продуктами харчування, шкільним приладдям тощо.

Згідно з довідкою № 12 від 07.02.2024 року, виданою Нижньостанівецьким закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Брусницької сільської ради, старший син відповідача - ОСОБА_3 навчається у вищевказаному навчальному закладі.

Як вбачається зі змісту характеристики № 11 від 05.02.2024 року, виданої за місцем навчання ОСОБА_3 , останній виховується в сім`ї опікуна, який разом з дружиною займається його навчанням та вихованням. Вони також беруть участь у шкільному та особистому житті дитини, підтримують зв`язок з класним керівником. Водночас батько хлопчика не займається вихованням сина та не бере участі в його шкільному житті, з класним керівником про справи ОСОБА_3 в школі відповідач не розмовляв.

Молодші діти відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 16.03.2023 року відвідують Нижньостанівецький ЗДО (ясла-садок), що підтверджується відповідними характеристиками. Діти виховуються в сім`ї опікуна, який разом з дружиною займається їхнім навчанням та вихованням. Опікун з дружиною підтримують зв`язок з вихователем та директором закладу, постійно відвідують батьківські збори і виховні заходи. Батько дітей в Нижньостанівецький ЗДО не навідувався та не спілкувався з дітьми, з вихователем на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являється.

Як вбачається зі змісту відповіді начальника Служби у справах дітей Брусницької сільської ради № 25 від 21.02.2024 року, відповідач ОСОБА_1 не звертався ні до Служби у справах дітей, ні до органу опіки та піклування Брусницької сільської ради щодо надання дозволу на участь у спілкуванні та вихованні дітей або щодо створення йому опікуном перешкод в цьому.

Відповідно до інформаційного листа Центру надання соціальних послуг Монастириської міської ради № 88/01-18 від 26.03.2024 року, відповідач ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років не звертався щодо надання йому соціальних послуг.

Згідно з довідкою № 39 від 08.02.2024 року, виданою виконавчим комітетом Монастириської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 , проте за вказаною адресою не проживає і його місце перебування невідоме.

Згідно з висновком, затвердженим рішенням виконкому Монастириської міської ради № 72 від 05.04.2024 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту вищевказаного висновку вбачається, що протягом року після відібрання у відповідача дітей на підставі рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року (справа № 603/434/22), останній не усунув причини, які перешкоджали належному вихованню дітей. ОСОБА_1 повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Оскільки ОСОБА_1 достовірно відоме місце перебування його синів, після відібрання дітей він був належним чином попереджений про можливі правові наслідки подальшого невиконання ним батьківських обов`язків, таку поведінку відповідача орган опіки та піклування розцінює як винну та таку, що неможливо змінити у кращу сторону.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги органу опіки та піклування підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 12 вказаного Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (ч. 3 ст. 170 СК України).

Як вбачається зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який суд може застосувати у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері (висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року в справі № 211/559/16-ц).

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В постанові від 26.01.2022 року (справа № 203/3505/19) Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що після відібрання у відповідача дітей без позбавлення його батьківських прав та після попередження про можливі негативні правові наслідки, ОСОБА_1 не змінив поведінку та ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання малолітніх синів. Відповідач свідомо нехтує батьківськими обов`язками, не цікавиться життям дітей, не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, матеріально не забезпечує. Малолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають і виховуються в стійкому сімейному середовищі опікуна - ОСОБА_2 та його дружини, які створили належні умови для фізичного й духовного розвитку дітей.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази як того, що з моменту винесення рішення про відібрання у відповідача дітей, так і протягом розгляду цієї справи судом, ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх батьківських обов`язків змінилось в кращу сторону. Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 не цікавиться життям синів, їхнім розвитком та вихованням, тобто свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, що є наслідком його винної поведінки та слугує підставою для позбавлення батьківських прав. Отже, в цій справі наявні виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дітей», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, дослідивши та проаналізувавши наявні в справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів в їх сукупності, суд вважає, що позов органу опіки та піклування в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

У силу ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину (ч. 3 ст. 166 СК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, орган опіки та піклування просить стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь опікуна ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей відповідача в розмірі половини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Поряд з цим, суд звертає увагу на зміст ч. 5 ст. 183 СК України, відповідно до якої той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Аналіз Розділу II Наказне провадження ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Тлумачення ч. 1 ст. 182 та ч. 5 ст. 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене ч. 5 ст. 183 СК України, встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року в справі № 522/8353/21).

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Необхідно зазначити, що відповідно до правил ч. ч. 2, 3 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на вимоги ст. 183 СК України та встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд приходить висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на користь опікуна дітей - ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі половини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення старшою дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує відсутність інформації про незадовільний стан здоров`я відповідача та про наявність на його утриманні інших дітей.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Зважаючи на наведене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 150, 164-166, 170, 180, 182, 183 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 281-284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради Тернопільської області - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_1 на користь опікуна ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі половини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову - 17.04.2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Монастириської міської ради Тернопільської області, , місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 43940645.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повний текст рішення суду складено 13.08.2024 року.

Головуючий суддя І. М. Галіян