Ухвала

від 14.08.2024 по справі 276/1749/24

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/1749/24

Провадження по справі 2-о/276/47/24

У Х В А Л А

14 серпня 2024 року смт. Хорошів

Суддя Володарсько-Волинськогорайонного судуЖитомирської областіБобер Д.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ-служба у справах дітей Новоборівської селищної ради, Другий відділ Житомирського районного ТЦК та СП про встановлення факту перебування особи на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При вирішені питання про прийняття справи до свого провадження суддею встановлено, що дана цивільна справа не підсудна Володарсько-Волинському районному суду Житомирської області.

Статтею 125 Конституції Українивизначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Положенням частини 1статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Частиною 2статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"визначено, що місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Нормами ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Звертаючись до суду з заявою ОСОБА_1 посилається на ст. 316 ЦПК України, зазначаючи що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 по справі № 554/7669/21 зазначив, що відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Реєстрація місцяпроживання здійснюєтьсятільки заоднією адресою.У разіколи особапроживає удвох ібільше місцях,вона здійснюєреєстрацію місцяпроживання заоднією зцих адресза власнимвибором.За адресоюзареєстрованого місцяпроживання зособою ведетьсяофіційне листуваннята врученняофіційної кореспонденції(пункт7Правил реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207).

Аналогічно в пункті 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно відповіді Єдиного державного демографічного реєстру №713643 від 30.07.2024 місце проживання заявника ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що не відноситься до територіальної юрисдикції Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Разом із цим, згідно з ч. 1ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Зазначені норми права вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно статті 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Разом зтим,матеріали заяви ОСОБА_1 про встановленняюридичного фактуне містятьжодних доказівйого реєстраціїяк внутрішньопереміщеної особина територіїсмт.Нова БороваЖитомирського районуЖитомирської області.

За наведених обставин, підстави для звернення з даною заявою до Володарсько-Волинськогорайонного судуЖитомирської області відсутні.

Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч.3 ст.31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно ч.1 ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

За таких обставин, належним судом, юрисдикція якого поширюється на адміністративно-територіальний район, в межах якого знаходиться зареєстроване місце проживання заявника ОСОБА_1 та який відповідно до законодавства уповноважений здійснювати розгляд даної справи, є Енергодарський міський суд Запорізької області.

Разом з тим, розпорядженням Верховного Суду № 49/0/9-22 від 14.09.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Запорізької області» підсудність справ Енергодарського міського суду Запорізької області визначена за Ленінським районним судом м. Запоріжжя.

Враховуючи наведе,з метою дотримання правил підсудності, суддя вважає за необхідне направити матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Керуючись ст.ст.27, 28, 31, 32, 187, 295, 315, 316 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Матеріали цивільної справи №276/1749/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ-служба у справах дітей Новоборівської селищної ради, Другий відділ Житомирського районного ТЦК та СП про встановлення факту перебування особи на утриманні направити за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Копію ухвали направити заявнику для відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Передачу справи здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Суддя Д.О. Бобер