Ухвала

від 10.09.2024 по справі 276/1749/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 10.09.2024

Справа № 276/1749/24

Провадження № 2-о/334/323/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

10 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Телегуз С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ служба у справах дітей Новоборівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , про встановлення факту перебування особи на утриманні, -

ВСТАНОВИЛА:

29.07.2024 року до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області звернувся представник: адвокат Касянчук С.В. в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ служба у справах дітей Новоборівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , з заявою про встановлення факту перебування особи на утриманні.

14.08.2024 року ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області цивільну справу за вказаною заявою направлено до Ленінського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю.

09.09.2024 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла вказана справа.

Як слідує з заяви ОСОБА_1 має двох біологічних дітей та є вітчимом ОСОБА_3 , а отже фактично на його утриманні перебуває троє дітей. Метою встановлення факту є підтвердження та реалізація права заявника на відстрочку згідно п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В заяві прохали встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд, дослідивши вказану заяву та додані до неї документи, дійшов висновку про таке.

Відповідно ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно ч.1 ст.315ЦПК України судрозглядає справипро встановленняфакту: 2) перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

З огляду на поняття цивільних відносин, неведене у ч.1 ст.1 ЦК України, а також положення ст.ст. 293, 315 ЦПК України слід зробити висновок, що заінтересованими особами у справах окремого провадження слід вважати таких осіб, які є учасниками правовідносин із заявником та для яких певний факт є безспірним, та не має наслідком виникнення спору про право, а має юридичне (правове) значення та є обов`язковим для врахування при здійсненні заявником охоронюваних законом особистих прав та інтересів особи або створення умов для здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав.

Відповідно ч.4 ст.4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у Постановах Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05.12.2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03.02.2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16.06.2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).

Як встановлено судом із заяви, встановлення факту перебування дитини ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_1 необхідно заявнику для підтвердження та реалізації права на відстрочку згідно п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, з 24.02.2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 року (з наступними змінами).

Відповідно п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягаютьпризову навійськову службупід часмобілізації військовозобов`язані: 3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

На виконання вимог вказаного закону Постановою КМУ від 16.05.2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в якому згідно з Додатком №5 документами, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення судупро встановленняфакту перебуваннядитини наутриманні військовозобов`язаноговідповідно доположень статті315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Таким чином,встановлення фактуперебування дитинина утриманнівійськовозобов`язаного може впливати на отримання відстрочки згідно п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, як встановлено судом для отримання заявником права на відстрочку згідно п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» останній відповідно Порядку проведенняпризову громадянна військовуслужбу підчас мобілізації,на особливийперіод,затвердженого ПостановоюКМУ від16.05.2024року маєподати,зокрема,такі документи: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначеннямбатьківства військовозобов`язаного тарішення судупро встановленняфакту перебуваннядитини наутриманні військовозобов`язаноговідповідно положеньст.315 ЦПК України.

Як встановлено судом із заяви ОСОБА_1 має двох біологічних дітей та є вітчимом ОСОБА_3 , тобто заявник не є батьком останньої, а тому не має свідоцтва пронародження цієїдитини іззазначенням йогобатьківства, у зв`язку з чим між заявником та відповідним ТЦК та СП може виникнути спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.

Подібний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 16.11.2020 року у справі № 140/2178/15-ц (провадження № 61-9869св20), Постанові від 07.04.2022 року у справі № 944/2326/21 (провадження № 61-3761ск22).

На підставі ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Також слід зазначити, що п.1,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, процесуальний закон передбачає умови, за яких у окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов`язано із вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами цих відносин існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких неможливо без судового втручання.

Виходячи з наведеного, заявнику необхідно відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки вбачається спір про право на відстрочку від мобілізації, тому в даному випадку заява не підлягає розгляду в окремому провадженні, а заявник має право звернутися до суду в порядку позовного провадження згідно норм ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 293, 315 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ служба у справах дітей Новоборівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , про встановлення факту перебування особи на утриманні, на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України, так як із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів.

Суддя: С.М.Телегуз