Ухвала

від 24.07.2024 по справі 757/11893/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11893/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №42018100000001079, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2018, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №42018100000001079 від 12.11.2018 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за таких обставин.

На підставі наказу КО «Київміськгідрошляхміст» № 71-К від 06.07.1999 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника по експлуатації комунального підприємства « Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району » (далі - КП ШЕУ Печерського району).

Відповідно до п. 7.1 Статуту КП «ШЕУ Печерського району», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2788 від 19.12.2001, управління підприємством здійснюється начальником.

Відповідно до п. 7.3.1 Статуту начальник самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших органів управління підприємством.

Відповідно до п. 7.3.2 Статуту начальник несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань, визначених статутом, виконання фінансових планів, дотримання державної фінансової дисципліни та норм охорони праці, ефективне використання та охорону майна, закріпленого за підприємством, дотримання чинного законодавства України, виконання наказів генерального директора КО «Київміськгідрошляхміст».

Відповідно до п. 7.3.4 Статуту начальник оперативно керує роботою на основі єдиноначальності відповідно до статуту.

Відповідно до п. 7.3.5 Статуту начальник діє без доручення від імені підприємства, представляє підприємство в усіх установах та організаціях.

Відповідно до п. 7.3.6 Статуту начальник розпоряджається майном та коштами підприємства відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Відповідно до п. 7.3.7 Статуту начальник видає у межах своєї компетенції накази, організовує та перевіряє їхнє виконання.

Таким чином, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді начальника по експлуатації КП «ШЕУ Печерського району» постійно обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків (функцій), та відповідно до п. 1 примітки до ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК України, являвся службовою особою.

Так, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, обіймаючи посаду начальником по експлуатації КП «ШЕУ Печерського району» в період часу з 01.06.2002 по 01.11.2018 неналежно виконав свої службові обов`язки щодо збереження й ефективного використання комунального майна, чим спричинив тяжкі наслідки, за наступних обставин.

ОСОБА_5 , будучи начальником по експлуатації КП «ШЕУ Печерського району», неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення вимог п.п. 7.1, 7.3.1, 7.3.2, 7.3.4, 7.3.5, 7.3.6, 7.3.7 та п. 5 рішення КМДА № 349-2/1783 від 14.03.2002, уклав договір оренди від 11.06.2001 між КП «ШЕУ Печерського району» в особі начальника КП «ШЕУ Печерського району» ОСОБА_5 (ОРЕНДОДАВЕЦЬ) та ТОВ «Квадрат - площа Слави» в особі директора ОСОБА_7 (ОРЕНДАР), в подальшому проігнорував вимоги рішення КМДА № 349-2/1783 від 14.03.2002 щодо приведення до справедливої вартості вартість підземного пішохідного переходу на площі Слави та відобразити її в балансі підприємства станом на 01.06.2002, а саме вимогу встановити річну орендну плату за користування переходом у розмірі 1% від його експертної вартості, внаслідок чого річна орендна плата за використання нежитлових приміщень підземного переходу під шляховим покриттям площі Слави загальною площею 1700 кв.м. продовжувала нараховуватись до 01.11.2018 року по значно нижчій ціні, у розмірі 1% від балансової вартості, у зв`язку із чим до бюджету міста Києва недоотримано доходу від орендної плати на суму 611 350,94 грн.

Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.03.2000 № 434 та від 05.06.2001 № 1005 залучено інвестора ТОВ «Квадрат - площа Слави» (код ЄДРПОУ 30781500) для будівництва нежитлових приміщень торговельно-виставочного комплексу у підземному пішохідному переході під шляховим покриттям площі Слави з передачею у власність інвестору нежитлових приміщень торговельно-виставочного комплексу площею 2 735,3 кв. м. та в оренду приміщень пішохідного переходу і громадської вбиральні терміном на 49 років з річною орендною платою у розмірі 1% від їх балансової вартості.

11.06.2001 між КП «ШЕУ Печерського району» в особі начальника КП «ШЕУ Печерського району» ОСОБА_5 (ОРЕНДОДАВЕЦЬ) та ТОВ «Квадрат - площа Слави» в особі директора ОСОБА_7 (ОРЕНДАР) підписано договір оренди вказаного комунального майна загальною площею 1700 кв. м. строком на 49 років за вартістю оренди за календарний рік 1% від вартості об`єкту оренди.

Згідно умов договору орендна плата, яка підлягає сплаті за 12 місяців, складає 6 505 грн.

Рішенням ІХ сесії ХХІІІ скликання Київської міської ради від 14.03.2002 № 349/1783 зараховано до комунальної власності територіальної громади м. Києва об`єкти комунального призначення на площі Слави та закріплено за КП «ШЕУ Печерського району» на праві повного господарського відання об`єкт оренди загальною площею 1 700 кв. м. та балансовою вартістю 650 500 грн.

Також вказаним рішенням дозволено КП «ШЕУ Печерського району» передати в оренду ТОВ «Квадрат - площа Слави» об`єкти оренди терміном на 49 років з річною орендною платою у розмірі 1% від його експертної вартості та доручено зазначеному комунальному підприємству привести до справедливої вартості вартість об`єкта оренди та відобразити її в балансі підприємства станом на 01.06.2002.

Відповідно до висновку про вартість майна ринкова вартість нежитлових приміщень підземного пішохідного переходу, загальною площею 1700,00 кв. м., в т.ч. нежитлове приміщення площею 334,7 кв.м. (громадська вбиральня) та нежитлове приміщення площею 1365,3 кв.м. (тіла переходу та виходів), що розташовані за адресою: м. Київ, площа Слави, станом на 01 серпня 2017 року становить: 44 345 400, 00 грн. або з урахуванням ПДВ - 53 214 480, 00 грн. (п`ятдесят три мільйони двісті чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.

В той же час, начальник КП «ШЕУ Печерського району» ОСОБА_5 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, проігнорував вимоги рішення № 349/1783 від 14.03.2002 та не вніс зміни до укладеного з ТОВ «Квадрат - площа Слави» м. Києва договору оренди щодо ставки орендної плати замість 1% від балансової вартості об`єкту оренди на 1 % від його експертної вартості, що зумовило недоотримання орендних платежів протягом терміну з 01.06.2002 по 01.11.2018 у сумі 611 350, 94 грн., що відповідно примітки 4 до ст. 364 КК України у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 своїх службових обов`язків через несумлінне становлення до них бюджету м. Києва спричинено збитки на загальну суму 611 350 грн. 94 коп. без урахування ПДВ., що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності. Зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, з дня вчинення якого минуло понад 5 років, у зв`язку з чим строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності сплинули. При цьому ОСОБА_5 своєї вини не визнає, натомість відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у справі №552/5595/18 від 29.07.2021, передбачений законом інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ним своєї вини у вчиненні злочину.

Обвинувачений ОСОБА_5 повністю підтримав вказане клопотання.

Судом роз`яснені обвинуваченому правові наслідки закриття кримінального провадження із заявленої підстави, наголошено, що він має право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому ОСОБА_5 вказав, що йому зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності, здійснення судового розгляду в загальному порядку він не бажає, така позиція є добровільною.

Прокурор вважав наявними підстави для задоволення клопотання захисника, оскільки строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності сплинули, обвинувачений протягом вказаного строку до кримінальної відповідальності не притягувався.

Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора.

Вислухавши позиції сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, суд надходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні протягом 01.06.2002-01.11.2018 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 367 КК України (у редакції до внесення змін Законом України №1508-VI від 11.06.2009) станом на час інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Санкція ч. 2 ст. 367 КК України станом на час постановлення ухвали передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції, що діяла на час діяння) злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України (в редакції Закону України від 22.11.2018) нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Таким чином, діяння, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, на час події було злочином середньої тяжкості, на день проведення судового засідання відноситься до нетяжких злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час події), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Отже, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час події), становить п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Отже, як і в разі застосування норм Кримінального кодексу України в редакції, що діяла на час вчинення діяння, так і в разі застосування Кримінального кодексу України в редакції станом на день постановлення ухвали, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - п`ять років.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 14 вересня 2020 року в справі № 493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.

ОСОБА_5 в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності нового злочину не вчинив, що вбачається з довідки №96-04042024/80210 від 06.04.2024.

Судом в даному випадку не встановлено обставин, з якими закон пов`язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в обвинувальному акті, подія кримінального правопорушення, з приводу якої ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України, мала місце протягом 01.06.2002-01.11.2018, відтак на даний час сплинув передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України п`ятирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим, суд, за наявності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Питання про порядок розподілу судових витрат, в тому числі на залучення експертів на стадії досудового розслідування, у разі закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, вирішено Верховним Судом.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення експерта саме стороною захисту.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, т. 17 КПК України).

В такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, таких витрат.

Що ж стосується стягнення судом саме процесуальних витрат за проведення експертиз, то важливе значення у механізмі їх розподілу в кримінальному провадженні набуває питання про те, хто призначав експертизу та за чиєю ініціативою вона проводилась, а також чи входить проведення експертизи до сфери службових обов`язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.

Отже, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

З урахуванням вищенаведеного, положень ч. 1 ст. 126 КПК України, суд надходить до висновку про необхідність віднесення процесуальних витрат за залучення експерта на стадії досудового розслідування в сумі 26150 грн. 40 коп. на рахунок держави.

Речові докази у провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 44, 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №42018100000001079, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2018, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.

Процесуальні витрати за залучення експерта на стадії досудового розслідування в сумі 26150 грн. 40 коп. - віднести на рахунок держави.

Речові докази у провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1