Постанова

від 14.08.2024 по справі 705/2466/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1360/24 Справа № 705/2466/24 Категорія: на ухвалу Головуючий по 1 інстанції Піньковський Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В.,Фетісової Т.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»;

особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про встановлення орендної плати на нерухоме майно і земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

22 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ПАТ «Черкасиобленерго» про встановлення орендної плати на нерухоме майно і земельну ділянку.

УхвалоюУманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про встановлення орендної плати на нерухоме майно і земельну ділянку (№ 705/2466/24, провадження № 2/705/1621/24) направлено за підсудністю на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси (вул. Гоголя,316, м. Черкаси, 18015).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з матеріалів позовної заяви не вбачається підстав для застосування альтернативної чи виключної підсудності, тому за правилами територіальної підсудності, дана справа віднесена до юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи). При цьому, судом враховано, що згідно інформації з ЄДР місцезнаходження (юридична адреса) відповідача ПАТ «Черкасиобленерго» зареєстровано за адресою: вул. Гоголя, 285 м. Черкаси, 18002.

В зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про передачу справи за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена із порушенням норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасуватиухвалу Уманськогоміськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. ухвалити нове рішення про продовження розгляду справи за його позовом в іншому складі суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позов виник із діями енергопостачальника Відокремленого підрозділу ПАТ Черкасиобленерго» (вул. Енергетична, 14 м. Умань) і направлений на захист його прав споживача з відшкодування заподіяної шкоди, тому і пред`явлений за зареєстрованим місцем проживання позивача, що відповідає вимогам ст. 30 та ч. 5, 6, 7, 8, 16 ст. 28 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК Україниапеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судупершої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом доПАТ «Черкасиобленерго» про встановлення орендної плати на нерухоме майно і земельну ділянку.

УхвалоюУманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року матеріали цивільної справи № 705/2466/24 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання права власності передано за підсудністю на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Постановляючи ухвалу про передачу позовної заяви на розгляд Придніпровського районного суду м. Черкаси, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що цивільна справа не підсудна Уманському міськрайонному суду Черкаської області, належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а саме Придніпровського районного суду м. Черкаси за місцезнаходженням відповідача.

Такі висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Підсудність це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Згідно зі статтею 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За загальним правилом територіальної підсудності, встановленим статтею 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, для яких передбачена підсудність за вибором позивача.

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це така підсудність, коли позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів лише у деяких категоріях справ, коли доцільно або необхідно зробити судовий захист суб`єктивних прав більш зручним для позивача.

Відповідно до ч 5. ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно ч. 6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Ч.7 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Статтею 30 ЦПК України передбачено виключну підсудність.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування процесуальних норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27, 28 ЦПК України.

Ч.1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Згідно ч 3 ст. 30 ЦПК України позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред`являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.

Ч. 4 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред`являються за місцезнаходженням перевізника.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 ЦПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно або до якого прямує, або порту реєстрації судна.

Згідно ч. 6 ст. 30 ЦПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в суді за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших визначених у цій статті правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.

Ч. 7 ст. 30 ЦПК України визначено, що у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 8 ст. 30 ЦПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Враховуючи, зміст та предмет позовних вимог, ту обставину, що в позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Черкасиобленерго» орендну плату за користування відповідачем його нерухомим майном та земельною ділянкою на яких встановлено вузол обліку електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що в даному випадку необхідно застосувати положення загальної підсудності, а саме ч. 2 ст. 27 ЦПК України, яка визначає, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцем знаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки до такий позов не підпадає під застосування вимог ні альтернативної підсудності (ст. 28 ЦПК України), ні виключної підсудності (ст. 30 ЦПК України).

Оскільки, згідно інформації з ЄДР місцезнаходження (юридична адреса) відповідача ПАТ «Черкасиобленерго» зареєстровано за адресою: вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, 18002, що, за правилами територіальної підсудності відноситься до юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси, тому Уманським міськрайонним судом Черкаської області правильно її передано на розгляд до вказаного суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, тому апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 14 серпня 2024 року.

Судді