Рішення

від 23.07.2024 по справі 260/2734/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/2734/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Пшевлоцька К.І.,

за участю:

позивача: Громадянин Румунії ОСОБА_1 , представник - не з`явився,

відповідачів:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), представник - ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Громадянина Румунії ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 02 серпня 2024 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024р. було постановлено роз`єднати у самостійні провадження адміністративну справу за позовом Громадян Румунії ОСОБА_1 , Стан Влада-Ніку, ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, виділивши у самостійні провадження:

- адміністративну справу за позовом громадянина Румунії ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України щодо отримання/передачі 17.11.2022 року квадроцику марки Сап Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 відповідно до актів приймання-передачі транспортних засобів і техніки та актів приймання-передачі основних засобів передані НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України повернути гр. Румунії ОСОБА_1 квадроцикл марки Сап Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 , із залишенням номера справи 260/2734/23;

- адміністративну справу за позовом громадянина Румунії Стан Влада-Ніку до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) із присвоєнням їй окремо нового номеру;

- адміністративну справу за позовом громадянина Румунії ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) із присвоєнням їй нового номеру.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024р. було вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №260/2734/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024р. задоволено клопотання позивача та вирішено залучити до участі в адміністративній справі №260/2734/23 в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ).

Судом встановлено, що громадянин Румунії ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ), яким просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо отримання/передачі 17.11.2022 року квадроциклу марки Саn Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 відповідно до актів приймання-передачі транспортних засобів і техніки та актів приймання-передачі основних засобів передані НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України повернути гр. Румунії ОСОБА_1 марки Саn Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ), щодо відомчої реєстрації квадроциклу марки Саn Am Bombardier, 2015 р.в., номер шасі НОМЕР_3 , який належить гр. Румунії ОСОБА_1 та скасувати таку.

Позовна заява мотивована тим, що 24 жовтня 2022 року у справі №309/4684/22 Постановою Хустського районного суду Закарпатської області гр. Румунії ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення за ч.2 ст. 204-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 13600 грн., а квадроцикл марки «Саn Am Bombardier», який був визнаний засобом вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП конфісковано для подальшого передачі до парку Збройних сил України.

Однак не погоджуючись із наведеним по суті та за наявності численних процесуальних порушень 02 листопада 2022 р. позивачем було подано апеляційну скаргу на вказану постанову, що саме по собі не дозволяло виконання такої постанови в частині конфіскації та стягненні штрафу до завершення розгляду.

Додатково зазначає, що фізична передача квадроциклу марки «Саn Am Bombardier» була протиправною, з порушеннями чинного законодавства.

В подальшому позивачем було надано до суду численні звернення до відповідача, інших установ для з`ясування місцезнаходження квадроциклу та Постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року , якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено:

- Постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасовано;

- провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП;

- конфіскований згідно постанови суду квадроцикл марки«CanAmBombardier»,номер шасі НОМЕР_3 - повернути власнику транспортного засобу або уповноваженій ним особі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечують, щодо задоволення позовних вимог.

Додатково зазначають, що постанова Хустського районного суду Закарпатської області від 24.11.2022 набрала законної сили 04.11.2022р.

Дата фактичної реєстрації апеляційної скарги ОСОБА_1 від 02.11.2022р. у канцелярії Хустського районного суду Закарпатської області відбулася 08.11.2022, відтак дії відповідача щодо конфіскації квадроцикла були проведені в законний спосіб.

На підставі наведеного Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником Західного регіонального управління до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, вважає, що Західне регіональне управління не є особою, яка має відповідати за законом у спірних правовідносинах, оскільки Західне регіональне управління не приймало участі в проведенні вказаних заходів щодо конфіскації, а лише розглянуто питання реєстрації транспортних засобів на користь НОМЕР_4 прикордонного загону.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши подані сторонами документи, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено 23 жовтня 2022р. в с. Яблунівка був складений протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №140226 відповідно до якого о 22 год. 45 хв. прикордонний наряд від відділення інспекторів прикордонної служби на напрямку 151 знаку (територія місцевої територіальної громади) на відстані 20 м від лінії державного кордону в межах прикордонної смуги виявив та затримав громадянина Румунії (позивача) спільно з іншими громадянами Румунії за незаконний перетин державного кордону поза пунктами пропуску на власному транспортному засобі квадроциклі марки Саn Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 . Своїми діями вчинив правопорушення ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП. ( а.с.23)

Додатково зазначено при складанні протоколу про адміністративне затримання, що позивач проживає в с. Батарч повіт м. Сату Маре ( Румунія), українською мовою не володіє, потребує перекладача та бажає надавати пояснення румунською мовою ( а.с. 26). Згідно наданих пояснень позивач зазначив, що перебував у горах на квадроциклах разом з друзями неподалік населеного пункту Тарка-Маре, де піднімалися лісом, однак у зв`язку з темною порою доби та випавшим дощем зайшли на територію України не знаючи про це на 20м.

24 жовтня 2022р. матеріали адміністративної справи були направлені до Хустського районного суду. ( а.с. 34) об 11 год 04 хв.

24 жовтня 2022 року постановою Хустського районного суду Закарпатської області у справі №309/4684/22 гр. Румунії позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, застосовано до останнього адміністративне стягнення за ч.2 ст. 204-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 13600 грн., квадроцикл марки «Сап Am Bombardier», який визначено засобом вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП конфісковано для подальшої передачі до парку Збройних сил України.

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, позивач 02.11.2022 року (а.с. 72, дата розбірливо зазначена на конверті) звернувся із відповідною апеляційною скаргою до Закарпатського апеляційного суду, у відповідності до вимог законодавства через Хустський районний суд, таким чином, постанова Хустського районного суду Закарпатської області не могла набути законної сили до завершення розгляду судом поданої апеляції.

Всупереч наведеному керівником апарата районного суду було передано справу про адміністративне правопорушення 10.11.2022р. та отримано Закарпатським апеляційним судом 11.11.2022р. Також суд допускає, що могла відбутися помилкова видача представнику відповідача Постанови Хустського районного суду з відміткою про «набрання законної сили», особою, яка неуповноважена на проставлення такої відмітки та не мала достатніх прав на видачу копії рішення суду. Однак вказана відмітка автоматично «знімається» в системі документооббігу при отриманні апеляційної скарги, про що було відомо і відповідачу і позивачу по справі.

Додатково факт не набрання законної сили Постанови Хустського районного суду від 24.10.2022р. підтверджується відповіддю Керівника апарату Закарпатського Апеляційного суду від 19.05.2022р. ( а.с. 116).

Крім того у відповіді на адвокатський запит 26.05.2026р. Хустський районний суд підтвердив та надав копію Постанови Хустського районного суду від 24.10.2022р. та копію супровідного листа, де чітко зазначив, що відповідачу відділу прикордонної служби направлялася копія постанови «без відмітки про набрання законної сили». (а.с. 121-124).

Також відмітка «про набрання законної сили» постановою була відсутня і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, до якого є вільний доступ користувачів.

В той же час 16.11.2022р., (всі питання, щодо не набрання законної сили постанови Хустського суду від 24.11.2022 завершилися ще 11.11.2022р.) відповідно до Акту приймання-передачі основних засобів ( а.с. 171) військова частина ( в/ч НОМЕР_1 ) передала основні засоби квадроцикл марки Саn Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 з посиланням на висновок комісії, який не існує.

Вже 17.11.2022р. відповідно до «іншого документу» - Акту передачі транспортних засобів та техніки (а.с.173) було вказано, що право власності на ТЗ квадроцикл марки Саn Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 підтверджено Постановою Хустського районного суду від 24.10.2022р. та вказаний квадроцикл ІНФОРМАЦІЯ_7 вже повернуто в/ч НОМЕР_1 НОМЕР_6 прикордонного загону.

На підтвердження наведеного було складено новий Акт приймання- передачі основних засобів від 17.11.2022р. відповідно до якого (а.с. 176) ІНФОРМАЦІЯ_7 було передано (фактично повернуто) в/ч НОМЕР_1 НОМЕР_6 прикордонного загону квадроцикл марки Саn Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3

На підставі вказаного «нового» Акту 19.01.2022р. відповідачем 2 без жодного правовстановлюючого документа була здійснена відомча реєстрація квадроциклу марки Саn Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 , що належить громадянину Румунії.

В матеріалах справи наявна відповідь Закарпатської ОВА ( а.с. 27 т2) від 26.03.2024р., де зазначено, що радою оборони області рішення, щодо безоплатної передачі майна- квадроциклу марки Саn Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 не приймалося.

Аналізуючи наведене слід дійти висновку, що неправомірність наведених дій щодо передачі та отримання ТЗ вт.ч. реєстраційних дій суперечить нормам закону.

26 грудня 2023 року Постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено:

- Постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасовано;

- провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП;

- конфіскований згідно постанови суду квадроцикл марки«CanAmBombardier»,номер шасі НОМЕР_3 вирішено - повернути власнику транспортного засобу або уповноваженій ним особі.

В згаданій постанові Закарпатського апеляційного суду детально досліджено обставини адміністративної справи та визначено, що в діях позивача відсутній саме склад правопорушення, що унеможливлює процедуру конфіскації та подальшої реєстрації квадроцикл марки«CanAmBombardier».

Окремо слід зазначити, що згаданий квадроцикл був вилучений в громадянина Румунії в межах справи по адміністративне правопорушення. Арешт на вказаний ТЗ не накладався. Радою оборони області рішення (розпорядження), щодо безоплатної передачі майна- квадроцикла марки Саn Am Bombardier, номер шасі НОМЕР_3 не приймалося, а в подальшому в діях позивача рішенням суду було встановлено, що відсутній саме склад правопорушення, що унеможливлює процедуру конфіскації та подальшої реєстрації ТЗ в цілому.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено іншими Указами Президента України. Воєнний стан діяв і на момент розгляду справи.

На момент виникнення спірних відносин діяв і Закон України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та інші нормативно-правові акти.

Зокрема на момент фактичного примусового відчуження спірного транспортного засобу чинними були два підзаконні нормативно-правові акти, зокрема Порядок № 988, який регулює питання компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та Положення № 1921, яке регулює питання передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації.

Зазначені нормативні документи регулюють різні механізми отримання майна в умовах воєнного стану. Відповідно до Порядку № 988 право власності на майно втрачається, а відповідно до Положення № 1921 воно зберігається та в подальшому майно повертається після оголошення демобілізації.

Саме примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості. Попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

Однак як вже зазначалося вище відповідачем по суті не було застосовано жодне з наведеного вище та не правомірно здійснено примусове відчуження транспортного засобу.

Жоден з наведених нормативних актів не передбачав примусового відчуження або вилучення майна в іноземних осіб для потреб держави України в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено в Законі України Про правовий режим воєнного стану ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" № 389-VIII військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

У пункті 2 Указу № 64/2022 встановлено військовому командуванню, зокрема Державній прикордонній службі разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а в пункті 6 - обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно з частиною 3 Указу № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 1 Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану примусове відчуження або вилучення майна, необхідного для відвернення або ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, здійснюється за рішенням органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, військового командування, органу місцевого самоврядування, на яких відповідно до указу Президента України про введення правового режиму надзвичайного стану покладено здійснення заходів надзвичайного стану.

Розпорядження ОВА(рішення ради оборони), щодо вилучення та передачі майна від іноземних осіб для потреб держави України в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану відсутнє, відсутнє і рішення суду, а справа про адміністративне правопорушення не пройшла процедуру апеляційного оскарження, а тому будь - які рішення відповідачів за таких обставнин не відповідають нормам чинного законодавства.

Нормативною базою, що регулює примусове відчуження в умовах правового режиму воєнного стану чи надзвичайного стану в Україні є:

1.Конституція України.

2.Цивільний кодекс України.

3.Закон України «Про оборону України».

4.Закон України «Про правовий режим воєнного стану».

5.Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 р. №4765-VI.

6.Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 р. №998.

7.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 р. №181-р «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні».

8.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 р. №186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил».

9.Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та ЇЇ резидентів» від 03.03.2022 р. №2116-ІХ.

10.Постанова КМУ від 10 травня 2022 р. №552 «Деякі питання виконання Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».

- Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

- Відповідно до ч.ч. 2-6 Цивільного кодексу України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду. У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

- У ст. 17 Закону України «Про оборону України» встановлені положення щодо прав та обов`язків громадян України у сфері оборони, зокрема серед яких у ч.б встановлено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України.

- Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану в Україні визначено в Законі України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 p. №4765-VI.

Так, у ст. 2 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

- У пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» дано визначення понять: примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. З Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням Його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

У ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» встановлено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

У разі неможливості залучити до оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання така оцінка проводиться суб`єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно.

Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 р. №181-р «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні» затверджено план запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в України, у п. 5 якого встановлений захід правового режиму воєнного стану - примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка.

- У розпорядженні Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 р. №186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил» встановлено передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами. Зокрема у ст. 354 ЦК України встановлені положення щодо конфіскації. До особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Законодавством України не передбачено примусового відчуження або вилучення майна в іноземних громадян (в т.ч громадян Румунії) для потреб держави України, з огляду на те, що Конституція України як Основний Закон України стосується і поширює свою дію на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України, про те жодним чином не стосується і не поширює свою дію та введені в Україні у зв`язку з воєнним станом обмеження прав і свобод на осіб.

Норми чинного законодавства України визначають примусове вилучення тільки об`єктів права власності російської федерації та її резидентів, юридичних осіб та громадян російської федерації, що врегульовано у вказаних вище Законі України Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів від 03.03.2022 р. №2116-ІХ та постанові КМУ від 10 травня 2022р. №552 Деякі питання виконання Закону України Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів.

Румунія та Україна є учасниками/сторонами Європейської конвенції з прав людини/ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. ( набула чинності з 1953р.)

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція) зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Зазначена стаття Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює межі втручання держави у відносини власності, яке може бути обумовлене інтересами суспільства, але на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При прийнятті рішення про примусове відчуження майна обов`язковим є визначення критерію пропорційності втручання в право власності іноземної юридичної особи у випадку відчуження/реквізиції належного йому майна на користь держави.

У пункті 167 рішення Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України, заява 19336/04, рішення від 23 січня 2014 р. зазначено, що суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції, від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Пунктом 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) визначено, що вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а також передбачено, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом. Вираз на умовах, передбачених законом найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе (пункт 155 рішення Європейського суду з прав людини від 29.04.2003 у справі Полторацький проти України).

На підставі наведеного суд вважає, що всі рішення про відчуження та/або вилучення майна, передача такого і відомча реєстрація транспортного засобу, винесені відповідачами в порушення норм ч.2 ст. 2 КАС України.

Частиною 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

За змістом частини другої статті 353 Цивільного кодексу України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості, однак матеріали даної справи не дають підстав вважати, що вилучення та відомча реєстрація квадроциклу відбувалося саме з врахуванням даної норми.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до ст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжити всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отриманні з незалежних від нього підстав.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Громадянина Румунії ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ), щодо відомчої реєстрації за Військовою частиною НОМЕР_1 Держприкордонслужби квадроциклу марки Саn Am Bombardier, 2015 р.в., номер шасі НОМЕР_3 , який належить гр. Румунії ОСОБА_1 .

Скасувати відомчу реєстрацію за Військовою частиною НОМЕР_1 Держприкордонслужби квадроциклу марки Саn Am Bombardier, 2015 р.в., номер шасі НОМЕР_3 , який належить гр. Румунії ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України щодо:

- передачі квадроциклу марки Саn Am Bombardier, 2015 р.в., номер шасі НОМЕР_3 , відповідно до Акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 17.11.2022 року.

- отримання квадроциклу марки Саn Am Bombardier, 2015 р.в., номер шасі НОМЕР_3 , відповідно до Акту приймання-передачі основних засобів від 17.11.2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути гр. Румунії ОСОБА_1 або його законному представнику, квадроцикл марки Саn Am Bombardier, 2015 р.в., номер шасі НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк