Ухвала

від 14.08.2024 по справі 360/845/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 серпня 2024 року м. ДніпроСправа № 360/845/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період часу з 01.12.2015 по 01.11.2017;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період часу з 01.12.2015 по 01.11.2017.

Ухвалою суду від 30 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява щодо залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що позов подано до суду з порушенням процесуальних строків звернення до суду.

Так, на думку відповідача, позивачу ще у період з 2015-2017 роки було відомо про те, що йому не проводиться індексація грошового забезпечення.

В свою чергу отримання позивачем на його запит від 01.05.2024 довідки від 17.05.2024 № 254/111/22/2024 щодо нарахованої та сплаченої індексації не змінює період, з якого позивач повинен був дізнатися про начебто порушене право.

Крім того, відповідач зазначив, що позивача звільнено зі служби в поліції з 15.07.2022 наказом відповідача від 08.07.2022 №270 о/с у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

З позивачем остаточний розрахунок було проведено 30.07.2022, що підтверджується платіжним дорученням №1816 від 28.07.2022, та встановлено в ухвалі суду від 23.10.2023 під час розгляду справи № 360/1107/23.

Також відповідач зазначив, що позивач на протязі 2022-2023 років звертався до суду з різними позовами, а отже, починаючи з 30.07.2022, йому нічого не перешкоджало з`ясувати для себе питання щодо остаточного розрахунку при звільненні, у тому числі нарахування та виплати спірної індексації.

Натомість позивач до суду за захистом своїх прав звернувся через два роки після звільнення та проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні.

На підставі викладеного, відповідач просив залишити адміністративний позов без розгляду.

Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд виходить з такого.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що:

- позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша);

- для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга);

- для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята).

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях частини п`ятої статті 122 КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин до внесення змін Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України Про оплату праці в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 94 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII Про Національну поліцію поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Конституційний Суд України в Рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Конституційний Суд України зазначив, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

На підставі системного аналізу наведених положень чинного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, у зв`язку з чим у задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Луганській області слід відмовити.

Керуючись статтями 121, 122, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.М. Басова