Рішення

від 14.08.2024 по справі 460/26251/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2024 року м. Рівне№460/26251/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України Рівненській області (далі відповідач-2) про визнання протиправною відмови відповідача-1 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов`язання відповідача-2 призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що орган Пенсійного фонду протиправно відмовив в призначенні їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Ухвалою суду від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.12.2023 від відповідача-1 та 03.01.2024 від відповідача-2 надійшли відзиви на позовну заяву, за змістом яких останні просили у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень вказали, що позивачка станом на 01.01.1993 проживала та працювала у зоні гарантованого добровільного відселення 02 роки 11 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бутейки Сарненського району Рівненської області. Зареєстроване місце проживання з 29.03.1991 село Велике Вербче, що підтверджується паспортом громадянина України, виданим Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області 08.02.1997.

Позивачка є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 09.10.1995.

27.10.2023 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивачки про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Так, 02.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №172650007642 про відмову у призначенні пенсії.

В зазначеному рішенні вказано, що вік заявниці становить 55 років 07 місяців, страховий стаж 33 роки 04 місяці 06 днів. Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала та працювала у зоні гарантованого добровільного відселення 02 роки 11 місяців 04 дні.

Листом від 03.11.2023 за №1700-0214-8/95184 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивачку про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Вважаючи вказане рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним та таким, що порушує її право на призначення пенсії на пільгових умовах, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») (абз.9 пп.5 п.2.1 розділу ІІ)

Суд зазначає, що ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).

Відповідно до ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17.

Таким чином, факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивачки станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Відповідачем не надано суду доказів того, що видане позивачці посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» визнане недійсним, а раніше присвоєний їй статус скасований (припинений).

Отже, наявність посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» дає позивачці право на зменшення пенсійного віку з урахуванням норм Закону №796-XII.

Довідкою від 26.10.2023 №13/01-908 підтверджено, що позивачка була постійно зареєстрована та проживала в с.Бутейки з 13.03.1968 по 02.10.1985, з 07.07.1990 по 18.03.1991 та в селі Велике Вербче Сарненського району Рівненської області з 29.03.1991 по даний час 2023 року.

Відповідно до довідки від 24.10.2023 №2825, виданої Сновидовицьким старостинським округом Рокитнівської селищної ради позивачка дійсно проживала без реєстрації в с.Сновидовичі з 15.11.1988 по 03.05.1989.

Згідно з архівною довідкою від 24.10.2023 №01-12/87 позивачка працювала на посаді вчителя іноземної мови Сновидовицької СШ з 15.11.1988 по 03.05.1989.

За даними трудової книжки НОМЕР_2 позивачка працювала на посаді вчителя англійської мови у Маловербченській середній школі з 15.08.1990 по 31.08.1994, з 01.09.1994 на посаді вчителя англійської мови у загальноосвітній школі села Велике Вербче.

Вищевказані населені пункти в силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, належать до зони гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, період проживання (роботи) позивачки станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення становить не менше 3 років, а станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком загальний період проживання (роботи) позивачки становить понад 30 років, що свідчить про те, що остання має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.06.2022 у справі № 380/7535/21.

Суд зауважує, що другою обов`язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років позивачка набуває при досягненні 54 років та за умови наявності страхового стажу у розмірі не менше 23 років.

У рішенні про відмову в призначенні пенсії зазначено, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії (27.10.2023) позивачка досягнула повних 55 років та мала страховий стаж 33 роки 04 місяці 06 днів.

Оскільки на момент прийняття спірного рішення про відмову у призначенні пенсії позивачка відповідала критеріям, визначеним статтею 55 Закону №796-ХІІ та статтею 26 Закону №1058-ІV, суд дійшов висновку про протиправність оспорюваного рішення.

За правилами ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Беручи до уваги встановлене судом право позивачки на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII та вимоги ст.45 Закону №1058-IV, така пенсія повинна бути призначена останній на підставі поданої заяви, а саме: з 27.10.2023.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком, то суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якої дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. А відтак, у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позивачці слід відмовити, оскільки останній не здійснював опрацювання пенсійної справи ОСОБА_1 та не приймав жодних рішень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати понесені позивачкою у даній справі в сумі 1073,60 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, яким прийнято спірне рішення.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.11.2023 №172650007642 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27 жовтня 2023 року.

В задоволенні решти повних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 серпня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеська обл.,65012, ЄДРПОУ/РНОКПП 20987385) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.С. Гудима