Постанова

від 14.08.2024 по справі 160/8881/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/8881/22Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024, (суддя суду першої інстанції Захарчук Борисенко Н.В.), прийняту у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, про заміну сторони у виконавчому листі в адміністративній справі №160/8881/22,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому листі по справі №160/8881/22.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить ухвалу скасувати та прийняти нову постанову про задоволення заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач є донькою померлого ОСОБА_2 , відповідно до відповіді нотаріальної контори вона є його спадкоємцем, відтак суд зобов`язаний був замінити сторону у виконавчого листі з ОСОБА_2 на його доньку ОСОБА_1 . Посилання суду першої інстанції на те, що ухвалою від 12.09.2023 вже замінено сторону у виконавчому листі з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 є протиправними, оскільки ухвала суду від 12.09.2023 є протиправною та передчасною. ОСОБА_3 не надала до суду доказів того, що вона є спадкоємцем померлого позивача, відтак не набула статусу його правонаступника.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2022 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90% суми грошового забезпечення без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням проведених виплат та індексації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 замінено стягувача ОСОБА_2 у виконавчих листах Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № №160/8881/22 на правонаступника ОСОБА_3 .

15.01.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну сторони стягувача у виконавчих листах у справі № 160/8881/22 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що померлий ОСОБА_2 є її рідним батьком, відповідно до відповіді нотаріальної контори заявник є спадкоємцем останнього.

Розглянувши заяву про заміну сторони у виконавчому листі суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на те, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 вже замінено сторону стягувача у виконавчих листах на ОСОБА_3 .

Колегія суддів вирішуючи заяву виходить із наступного.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно із частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1) заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Зміст статті 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується із положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, за змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Таким чином, вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявниці.

Своєю чергою, відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_1 таких сум може бути підставою для звернення останньої до суду із позовом за захистом своїх прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №520/926/21, від 16.05.2023 у справі № 420/288/21, від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 13.02.2024 у справі № 240/17105/21, від 15.02.2024 у справі №420/25417/21, від 11.04.2024 у справі № 280/737/19, від 10.07.2024 в адміністративній справі 420/10899/21 та інших.

З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також приймаючи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання не може бути вирішене за правилами статей 52, 376 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони у виконавчому провадженні.

Посилання заявника на те, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2023, якою замінено стягувача у виконавчому листі ОСОБА_2 на ОСОБА_3 є протиправною та передчасною, суд апеляційної інстанції не приймає, адже предметом апеляційного оскарження в цій справі є ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024, а не ухвала цього суду від 12.09.2023. Таким чином, колегія суддів не оцінює на відповідність вимог норм КАС України ухвали від 12.09.2023.

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому листі. Натомість, мотиви з яких виходив суд першої інстанції при відмові в задоволенні заяви не відповідають вимогам Закону та не ґрунтується на ньому.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали суду в редакції цієї постанови, в іншій частині ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 в адміністративній справі № 160/8881/22 змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 в адміністративній справі № 160/8881/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Веровного Суду.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяО.В. Головко

суддяС.В. Білак