Рішення

від 20.06.2024 по справі 361/7341/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/7341/21

провадження № 2/361/254/24

20.06.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КПП Центр про витребування майна,

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, враховуючи зміну підстав позову (т. 2 а.с. 132-143), просив витребувати від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КПП Центр (далі ТОВКПП Центр) на його користь нерухоме майно Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України (далі Завод), загальною площею 32137,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1767716432106.

В обґрунтування позову зазначав, що 15 серпня 2003 року між ним і Регіональним відділенням Фонду державногомайна Українипо Київськійобласті,правонаступником якогоє Регіональневідділення Фондудержавного майнаУкраїни поКиївській,Черкаській таЧернігівській областях (далі Відділення), було укладено договір купівлі-продажу №30-НБ-ЗД об`єкта незавершеного будівництвом Заводу. Вказаний договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №4531.

Вказував, що станом на момент звернення до суду він є власником цього Заводу, оскільки договір купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року не розривався, ні сторонами, ні за рішенням суду, майно від нього як власника до Відділення не поверталося, грошові кошти за сплачене ним майно йому теж не поверталися, з його володіння майно не витребовувалося та з його володіння це майно не вибувало.

Посилався на те, що відповідачу ТОВКПП Центр був відомий той факт, що він (позивач) є власником Заводу, що підтверджується тим, що відповідно до наказу від 24 квітня 2019 року №245 Про проведення інвентаризації та належної оцінки Відділенням здійснено інвентаризацію об`єкта приватизації, під час якої 03 травня 2019 року комісією з інвентаризації встановлено факт роботи його будівельної техніки, що було наслідком звернення до поліції.

За наслідками звернення до поліції ним надавалися пояснення та він надавав докази на підтвердження права власності на цей об`єкт.

Вважає, що ТОВКПП Центр не є добросовісним набувачем Заводу, оскільки йому було відомо про право власності на Завод, що також підтверджується протоколом допиту свідка від 16 вересня 2019 року у кримінальному провадженні №12019110130002643, зокрема, 13 вересня 2019 року приблизно о 15.00 год. на контактний телефон відділу приватизації та реформування власності 200-25-35, що вказаний в інформаційному повідомленні про інвентаризацію об`єкта малої приватизації, надійшов телефонний дзвінок від потенційного покупця на ім`я ОСОБА_2 , який повідомив, що під час ознайомлення із об`єктом малої приватизації за місцем його розташування ним виявлено присутність у межах будівельного майданчика будівельної техніки, яка здійснювала роботи з риття траншей, а також у приміщеннях інженерно-лабораторної прибудови було чути гуркіт працюючого перфоратора.

Також зазначав, що у листопаді 2019 року він звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділення, у якому просив суд визнати частково протиправним Перелік об`єктів незавершеного будівництва, законсервованих об`єктів, приватизацію яких розпочато в 2018 році, що затверджений наказом Фонду державного майна України Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році від 27 грудня 2018 року №1637; виключити об`єкт незавершеного будівництва Завод, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати наказ Відділення від 23 квітня 2018 року №372 частково протиправним та скасувати цей наказ у частині прийняття Відділенням рішення щодо приватизації об`єкта незавершеного будівництва Заводу (справа №640/23013/19). Також він звертався до Відділення із письмовим проханням від 26 листопада 2019 року не здійснювати продаж спірного майна до вирішення вказаної справи, проте Відділення, знаючи про цей спір, здійснило продаж зазначеного вище спірного майна.

Ці обставини, на думку позивача, підтверджують, що з моменту проведення зазначеної інвентаризації відповідачу ТОВКПП Центр було відомо, що власником Заводу є саме він, ОСОБА_1 , що між ним і Відділенням наявний спір щодо цього нерухомого майна, що існують права третіх осіб (його право) на це майно, але, не зважаючи на це, відповідач придбав Завод.

Враховуючи зазначені обставини, посилаючись на норми ст. 388 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач ТОВКПП Центр є недобросовісним набувачем Заводу та у нього (позивача) наявне законне право витребування спірного Заводу від ТОВКПП Центр.

Позивач ОСОБА_1 у суді позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному вище, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги повністю.

Представники відповідача ТОВКПП Центр адвокати Семенина В.М. та ОСОБА_3 у суді позов не визнали, проти його задоволення заперечували. Адвокат Семенина В.М. подав відзив на позов, у якому вказував на те, що у договорі купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року та акті прийому передачі від 01 жовтня 2003 року до вказаного договору, на підставі якого позивач ОСОБА_1 , як він вважає, набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва Завод, не вказано з чого саме, з яких будівель, споруд, їх площа, готовність, адреса, складався даний об`єкт незавершеного будівництва, не вказані будівлі і споруди, які відносилися та становили об`єкт майно незавершене будівництва. У п. 1.1 зазначеного договору від 15 серпня 2003 року зазначено, що до вартості об`єкта незавершеного будівництва входить вартість матеріалів, виробів, конструкцій, що завезені на майданчик, але не укладені в діло, а також устаткування, що не здане до монтажу, або монтажу не потребує, згідно із актом обстеження будівельного майданчику, що свідчить про те, що у цьому договорі йдеться лише про матеріали, вироби, конструкції, що завезені на майданчик, але не укладені в діло, а також устаткування, яке до монтажу не здано або монтажу не потребує, згідно із актом обстеження будівельного майданчика, тому позивач ОСОБА_1 не може стверджувати, що він придбав та що він є власником будівель і споруд згідно із договором від 15 серпня 2003 року та акта прийому передачі від 01 жовтня 2003 року, а саме Заводу, оскільки про такі будівлі та споруди (їх площу, готовність, позначення, технічні паспорти, адреса та інше), з яких складається цей об`єкт незавершеного будівництва не вказано, ні в самому договорі від 15 серпня 2003 року, ні в акті від 01 жовтня 2003 року. Крім того, у договорі купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року вказана адреса майна: місто Бровари, промвузол, а в договорі купівлі-продажу від 03 січня 2020 року зазначено адресу за якою знаходиться придбане ТОВКПП Центр майно: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 34-А. Також зазначав про відсутність кадастрового номера земельної ділянки у договорі купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року.

Згідно із п. 1.4 договору купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року вартість майна становила 96621,27 грн., що, на думку відповідача, свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 міг придбати на будівельному майданчику будівельні матеріали, вироби, конструкції, що завезені на майданчик, але не укладені в діло, а також устаткування, що не здане до монтажу, або монтажу не потребує, відповідно до акта обстеження будівельного майданчика, всього на загальну суму 96621,27 грн., оскільки на переконання відповідача, сам об`єкт незавершеного будівництва, який складається з ряду будівель і споруд, позивач не міг придбати за суму, що еквівалентна 18127,81 доларів США.

Також відповідач ТОВКПП Центр вказував, що у п. 1.4 договору купівлі-продажу від 03 січня 2020 року зазначено вартість майна, яка становить 9920111 грн., що є еквівалентом 418923,60 доларів США.

Разом з тим, у договорі купівлі-продажу №01/20 об`єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу, укладеного 03 січня 2020 року між Відділенням і ТОВКПП Центр, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрованого в реєстрі за №2, перераховано з чого саме, з яких будівель і споруд, їх площа, готовність, адреса, складається об`єкт незавершеного будівництва Завод, а саме інженерно-лабораторної прибудови (літ. А) площею 9799,0 м2 (рівень будівельної готовності 45%); основний корпус (літ. А) площею 20429,7 м2 (рівень будівельної готовності 25%), складського блоку із центральним тепловим пунктом (літ. Б) площею 1908,4 м2 (рівень будівельної готовності 30%); елементів систем каналізації (споруда №1 та споруда №2); 4 (чотири) каналізаційних колодязя; матеріалів, виробів, конструкцій у кількості 111 одиниць, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що ТОВКПП Центр є єдиним, законним власником об`єкта незавершеного будівництва Заводу, оскільки придбало на аукціоні такий об`єкт, який складається із зазначених вище будівель і споруд, право власності зареєстровано в установленому законом порядку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767716432106 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також сторона відповідача посилалася на той факт, що в судах України неодноразово розглядалися справи, предметом спору в яких був саме об`єкт незавершеного будівництва Завод, у яких встановлені певні обставини, зокрема, позивач ОСОБА_1 уже звертався до суду в порядку господарського судочинства з позовом до Відділення, у якому просив суд визнати незаконним продаж об`єкта незавершеного будівництва Заводу; визнати незаконним та скасувати запис №30338267 про право власності Відділення на об`єкт незавершеного будівництва Заводу; визнати незаконним і скасувати наказ Відділення №321 від 18 грудня 2019 року Про затвердження протоколу №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону; визнати незаконним і скасувати протокол про результати електронного аукціону№UA-PS-2019-11-26-000087-2; визнати незаконним і скасувати договір від 03 січня 2020 року №01/20 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу, укладеного Відділенням і ТОВКПП Центр; визнати незаконним і скасувати акт приймання-передачі державного майна від 03 лютого 2020 року (господарська справа №910/9314/20). 22 квітня 2021 року рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі №910/9314/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. 15 липня 2021 року постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на це рішення Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року залишено без задоволення, дане рішення суду першої інстанції залишено без змін та воно набрало законної сили. Посилався на те, що при розгляді зазначеної справи судом встановлювалися обставини щодо набуття ТОВКПП Центр права власності на об`єкт незавершеного будівництвом Заводу, правомірність такого набуття останнім підтверджується набранням законної сили вказаним рішенням господарського суду, тому ці обставини в силу ст. 82 ЦПК України не потребують доказування у даній цивільній справі.

Крім того,посилався нате,що позивачем ОСОБА_1 у данійсправі пропущенострок позовноїдавності,обґрунтовуючи цеяк пропускомзагального трирічногостроку позовноїдавності,так іпропуском спеціальногостроку позовноїдавності,визначеного ч.2ст.30Закону УкраїниПро приватизаціюдержавного ікомунального майна,згідно ізякою строкпозовної давностідля зверненняз позовомпро відмовув затвердженніпротоколу аукціону,визнання недійснимирезультатів приватизаціїоб`єкта малоїприватизаціїабо договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці. Просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

З`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання та право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, тому саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц та у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17 виклав правовий висновок, що у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі інститут преюдиції. Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у судовому рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що у 2020 році позивач ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділення, третя особа: ТОВКПП Центр, у якому просив суд визнати незаконним продаж об`єкта незавершеного будівництва Заводу; визнати незаконним і скасувати запис №30338267 про право власності Відділення на об`єкт незавершеного будівництва Завод; визнати незаконним і скасувати наказ Відділення №321 від 18 грудня 2019 року Про затвердження протоколу №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону; визнати незаконним і скасувати вказаний протокол про результати електронного аукціону; визнати незаконним і скасувати договір купівлі-продажу від 03 січня 2020 року за №01/20 об`єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу, укладений між Відділенням і ТОВКПП Центр; визнати незаконним і скасувати акт приймання-передачі державного майна від 03 лютого 2020 року (господарська справа №910/9314/20).

22квітня 2021року рішеннямГосподарського судуміста Києва,ухваленим узазначеній справі№910/9314/20,у частині позовних вимог про визнання незаконним продажу об`єкта незавершеного будівництва Заводу, який відбувся 26 листопада 2019 року згідно із протоколом №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону, провадження у справі закрито, у решті позовних вимог позивачу ОСОБА_1 відмовлено.

15 липня 2021 року постановою Північного апеляційного господарського суду у даній господарській справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року залишено без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.

Зазначене рішення господарського суду набрало законної сили 15 липня 2021 року.

Так, у зазначених вище судових рішеннях при розгляді вказаної справи №910/9314/20 господарським судом встановлені наступні обставини.

Наказами Відділення від 27 червня 2003 року: №5-27-1/18 прийнято рішення про початок роботи з приватизації об`єкта незавершеного будівництва Заводу, що розташований за адресою: Київська область, місто Бровари, промвузол, визначено спосіб його приватизації продаж шляхом викупу під добудову, покупець фізична особа ОСОБА_1 ; №5-27-2/14 призначено провести станом на 30 червня 2003 року інвентаризацію, здійснити оцінку вартості державного майна об`єкта незавершеного будівництва Заводу, розташованого за адресою: Київська область, місто Бровари, промвузол, та приватизується шляхом викупу під добудову; №5-27-5/23 прийнято рішення зареєструвати заяву ОСОБА_1 про приватизацію шляхом викупу під добудову державного майна об`єкта незавершеного будівництва Заводу, розташованого за адресою: Київська область, місто Бровари, промвузол, та присвоїти їй реєстраційний номер 3.

Відповідно до акта оцінки вартості об`єкта незавершеного будівництва Заводу від 04 серпня 2003 року, затвердженого наказом Відділення від 14 серпня 2003 року №5-27-3/15, вартість Заводу станом на 30 червня 2003 року встановлена в сумі 96621,27 грн.

15 серпня 2003 року між ОСОБА_1 (Покупець) і Відділенням (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року (далі Договір).

Відповідно до умов цього Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця об`єкт незавершеного будівництва Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук, розташований за адресою: 07400, Київська область, місто Бровари, промвузол, на земельній ділянці площею 10,6 га, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується Покупцем самостійно із місцевими органами влади в порядку, встановленому чинним законодавством, і є об`єктом приватизації, згідно із наказами Фонду державного майна України від 13 січня 1998 року №30 та Відділення від 27 червня 2003 року №5-27-1/18. Покупець зобов`язується прийняти даний об`єкт та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі; до вартості об`єкта незавершеного будівництва входить вартість матеріалів, виробів, конструкцій, що завезені на майданчик, але не вкладені в діло, а також устаткування, що не здане до монтажу або монтажу не потребує, згідно із актом обстеження будівельного майданчика (п. 1.1 Договору договір купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року).

Згідно із п. 1.2 даного Договору право власності на об`єкт незавершеного будівництва переходить до Покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

01 жовтня 2003 року на виконання умов цього Договору між ОСОБА_1 і Відділенням підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв об`єкт незавершеного будівництва дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук, що знаходиться на балансі Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук та розташований за адресою: 07400, Київська область, місто Бровари, Промвузол, згідно із актом обстеження будівельного майданчика та технічного стану об`єкта незавершеного будівництва від 18 травня 2001 року.

Так, листом від 27 травня 2020 року №50-03/01-2232 Відділення повідомило позивача ОСОБА_1 на його запит про продаж об`єкта незавершеного будівництва Заводу та надало наказ Відділення від 23 квітня 2018 року №372 про приватизацією об`єкта незавершеного будівництва, протокол №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону та акт приймання-передачі державного майна від 03 лютого 2020 року, підписаний Відділенням і ТОВКПП Центр.

Проте, за твердженням позивача Відділення не мало законних прав на продаж об`єкта незавершеного будівництва Заводу, оскільки власником спірного об`єкта був ОСОБА_1 , підтвердженням чого є укладений між ним і Відділенням Договір від 15 серпня 2003 року.

Судом також встановлено, що підприємство Надія-2000 Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України звернулося до Броварського міського суду Київської області із позовом до Відділення та ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Агробудпереробка-ЛТД (далі ТОВАгробудпереробка-ЛТД), про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року (цивільна справа №2-5549/2003).

Рішенням Броварського міського суду Київської області від 25 грудня 2003 року, ухваленим у вказаній цивільній справі №2-5549/2003, позов було задоволено.

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2008 року вказане рішення Броварського міського суду Київської області від 25 грудня 2003 року у справі №2-5549/2003 скасовано.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2008 року у цивільній справі №2-5549/2003 зазначений позов залишено без розгляду.

У квітні 2004 року Відділення звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства Надія-2000 і ТОВАгробудпереробка-ЛТД про визнання недійсними Договору №28-НБ-ЗД та пункту 11.1 Договору №2507/1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 липня 2004 року у господарській справі №14/129, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2004 року, позов Відділення задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 грудня 2004 року рішення Господарського суду міста Києва від 20 липня 2004 року у справі №14/129 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2004 року скасовано; у задоволенні позову Відділення про визнання недійсним Договору №28-НП-ЗД відмовлено, провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним пункту 11.1 Договору №2507/1 припинено.

У подальшому, відповідно до витягу з рішення Броварської міської ради Київської області від 25 грудня 2006 року №192-13-05 радою було вирішено: надати дозвіл на складання технічної документації з оформлення права користування земельними ділянками, зокрема, приватному підприємцю ОСОБА_1 орієнтовною площею 10,0 га, для обслуговування об`єкта незавершеного будівництва Дослідного заводу інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук в районі Промвузла (підпункт 5.3 пункту 5); попередити юридичних та фізичних осіб, зазначених у пунктах 5 і 6 рішення, про необхідність виготовлення відповідної документації з оформлення права користування земельними ділянками у строк до 25 березня 2007 року; до освоєння земельних ділянок приступати після отримання правовстановлюючих документів на землю та встановлення меж земельних ділянок у натурі; земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням (пункт 9).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області подало до Господарського суду Харківської області позов до ТОВАгробудпереробка-ЛТД про розірвання Договору №28-НБ-ЗД та повернення об`єкта незавершеного будівництва Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, промвузол, до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (господарська справа №15/318-08-27/218-08).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2009 року у вказаній господарській справі №15/318-08-27/218-08, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2010 року, позов задоволено; розірвано Договір №28-НБ-ЗД; повернуто об`єкт незавершеного будівництва до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Згідно із актом державного виконавця від 10 травня 2012 року вказаний вище об`єкт незавершеного будівництва було вилучено та повернуто Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області.

13 вересня 2012 року рішенням Броварської міської ради Київської області №724-23-06 припинено право користування земельною ділянкою площею 10,6 га, розташованою в районі Промвузла, у зв`язку з тим, що об`єкт незавершеного будівництва Завод приватизовано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, цю земельну ділянку зараховано до земель міської ради.

У офіційному виданні Фонду державного майна України Відомості приватизації від 03 жовтня 2012 року №40(733) опубліковано інформацію про оголошення конкурсу з відбору виконавців робіт із землеустрою для підготовки до продажу земельної ділянки державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації; мета проведення робіт із землеустрою: виготовлення документації із землеустрою з метою продажу об`єкта приватизації разом із земельною (погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами: закріплення меж земельної ділянки межовими знаками; проведення робіт із присвоєння кадастрових номерів земельній ділянці; отримання позитивного висновку державної експертизи, отримання технічного паспорта земельної ділянки; підготовка інших матеріалів та документів, необхідних для продажу земельної ділянки); дані про об`єкт землеустрою: земельна ділянка орієнтовною площею 10,6 га під об`єктом незавершеного будівництва Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України за адресою: Київська область, місто Бровари, Промвузол; підстава для виконання робіт: рішення Броварської міської ради Київської області від 13 вересня 2012 року за №724-23-06 Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі у користування земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації, проектів землеустрою по оформленню права користування земельними ділянками, внесення змін до рішень Броварської міської ради.

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2009 року у справі №15/318-08-27/218-08.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2009 року у справі №15/318-08-27/218-08.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про розірвання договору про інвестування будівництва №б/н та договору купівлі-продажу державного майна від 15 серпня 2003 року (справа №361/6466/17).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року у задоволенні цього позову ОСОБА_4 було відмовлено.

Підставами для відмови ОСОБА_4 у задоволенні позову стало те, що із наявних у матеріалах справи №361/6466/17 письмових доказів судом не встановлено факту передання об`єкта незавершеного будівництва Заводу за договором купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу, укладеного 15 серпня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 , на даний час об`єкт незавершеного будівництва зазначений вище Завод не добудований,

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області із вимогами про визнання Переліку об`єктів незавершеного будівництва, законсервованих об`єктів, приватизацію яких розпочато у 2018 році, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27 грудня 2018 року №1637, частково протиправним та виключення об`єкта незавершеного будівництва Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 34-А; визнання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 23 квітня 2018 року №372 частково протиправним та скасування його в частині прийняття відповідачем рішення щодо приватизації об`єкта незавершеного будівництва Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 34-А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року провадження в адміністративній справі №640/23013/19 закрито; роз`яснено позивачу ОСОБА_1 про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У офіційному виданні Фонду державного майна України Відомості приватизації від 06 листопада 2019 року №45(1273) опубліковано інформаційне повідомлення про приватизацію об`єкта малої приватизації об`єкта незавершеного будівництва Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 34-А; дата та час проведення аукціону: 27 листопада 2019 року.

Крім того, вказане повідомлення опубліковано на офіційному сайті Фонду державного майна України та в електронній торговій системі Prozorro.Продажі; дата проведення продажу: 27 листопада 2019 року; стартова ціна об`єкта: 19122606 грн. без ПДВ.

За інформацією з електронної торгової системи Prozorro.Продажі аукціон не відбувся.

Позивач ОСОБА_1 листом від 26 листопада 2019 року №б/н звернувся до Відділення із проханням не здійснювати продаж Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України, розташованого за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 34-А, до вирішення адміністративним судом справи №640/23013/19 по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

26 листопада 2019 року на офіційному сайті Фонду державного майна України та в електронній торговій системі Prozorro.Продажі було опубліковано інформацію щодо продажу об`єкта незавершеного будівництва Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України, що розташований за адресою: Київська область місто Бровари, бульвар Незалежності, 34-А; дата проведення продажу: 16 грудня 2019 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 лютого 2019 року до реєстру внесено запис щодо набуття Відділенням права власності на Завод.

Згідно із протоколом від 15грудня 2019року про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-11-26-000087-2, затвердженим наказом Відділення від 18 грудня 2019 року №321: організатор аукціону: Відділення; статус електронного аукціону: аукціон не відбувся (викуп); найменування лоту: Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України; учасники електронного аукціону: Товариство; стартова ціна лоту: 9561303 грн.; у разі прийняття рішення про приватизацію об`єкта шляхом викупу на запропоновану учасником ціну лоту (ціну продажу лоту) нараховується ПДВ відповідно до Податкового кодексу України; запропонована учасником ціна лоту (ціна продажу лоту) без урахування ПДВ: 9920111 грн.; сума ПДВ: 1984022,20 грн.; запропонована учасником ціна лоту (ціна продажу лоту) з урахуванням ПДВ: 11904133,20 грн.; ціна продажу лоту із урахуванням ПДВ: 11904133,20 грн.; розмір гарантійного внеску: 956130,30 грн.; розмір реєстраційного внеску: 834,60 грн.

Наказом Відділення від 18 грудня 2019 року №321 вирішено: затвердити протокол від 15 грудня 2019 року про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-11-26-000087-2 із продажу об`єкта малої приватизації об`єкта незавершеного будівництва Заводу, за адресою: АДРЕСА_1 (далі Об`єкт малої приватизації) (пункт 1); аукціон в електронній формі з продажу Об`єкта малої приватизації, який було призначено електронною торговою системою на 16.12.2019, вважати таким, що не відбувся (пункт 2); визначити способом приватизації Об`єкта малої приватизації викуп Товариством, яке за протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-11-26-000087-2, сформованим єдиною торговою системою 15.12.2019 о 20:07:08 год., єдине подало заяву на участь в електронному аукціоні (пункт 3); відділу приватизації Управління з питань приватизації, управління державним майном та корпоративними правами підготувати проект договору купівлі-продажу Об`єкта малої приватизації (пункт 4).

03 січня 2020 року Відділення (Продавець) і ТОВКПП Центр (Покупець) уклали Договір №01/20, за умовами якого: Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю об`єкт державної власності об`єкт незавершеного будівництва Завод, за адресою: АДРЕСА_1 (далі Об`єкт приватизації), а Покупець зобов`язується прийняти Об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені у Договорі №01/20 зобов`язання; Об`єкт приватизації належить Державі, в особі Відділення. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 лютого 2019 року, номер запису про право власності 30338267, реєстраційний номер 1767716432106, державний реєстратор Крупка Олександр Григорович, Виконавчий комітет Броварської міської ради, Київська область; згідно із матеріалами інвентаризації, складеними станом на 30 вересня 2019 року інвентаризаційною комісією, утвореною наказом Відділення від 27 вересня 2019 року №56 Об`єкт приватизації складається з: інженерно-лабораторної прибудови (літ. А) площею 9799,0 м2 (рівень будівельної готовності 45%); основного корпусу (літ. А) площею 20429,7 м2 (рівень будівельної готовності 25%); складського блоку із центральним тепловим пунктом (літ. Б) площею 1908,4 м2 (рівень будівельної готовності 30%); елементів систем каналізації (споруда №1; споруда №2); 4 (чотирьох) каналізаційних колодязі; матеріалів, виробів, конструкцій у кількості 111 одиниць (пункт 1.1 Договору №01/20); Об`єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 8,4349 га; кадастровий номер 3210600000:01:061:0010; цільове призначення: 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; форма власності державна; обмеження у використанні земельної ділянки охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження 1,9448 га; питання відведення та оформлення земельної ділянки під Об`єктом приватизації покупцем вирішується самостійно в порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 1.2 Договору №01/20).

Згідно із Законом України Про приватизацію державного і комунального майна, Порядком проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №432 (із змінами), на виконання наказів Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року №447 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році (зі змінами) та від 27 грудня 2018 року №1637 Про затвердження переліків об`єкті малої, що підлягають приватизації в 2019 році (із змінами) та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 23 квітня 2018 року №372 Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації (зі змінами) продаж Об`єкта приватизації здійснювався на аукціоні в електронній формі. Відповідно до протоколу від 15 грудня 2019 року про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-11-26-000087-2, складеного оператором, через електронний майданчик якого надано найвищу пропозицію Товарною біржею Товарно-сировинна біржа Галконтракт, та затвердженого наказом Відділення від 18 грудня 2019 року №321, пропозиція покупця щодо ціни продажу Об`єкта приватизації становить 9920111 грн. (без урахування ПДВ); наказом Відділення від 18 грудня 2019 року №321 змінено спосіб приватизації об`єкту малої приватизації державної власності з продажу на аукціоні з умовами на викуп єдиним учасником електронного аукціону Товариством за запропонованою ним ціною 9920111 грн. (без урахування ПДВ) (пункт 1.3 Договору №01/20).

03 лютого 2020 року між Відділенням і ТОВКПП Центр був підписаний акт приймання-передачі державного майна, відповідно до якого у зв`язку зі сплатою Покупцем у повному обсязі ціни продажу Об`єкта приватизації Продавець передав, а Покупець прийняв Об`єкт приватизації згідно із розділом 3 Договору №01/20.

05 лютого 2020 року за відповідачем ТОВКПП Центр зареєстровано право власності на Об`єкт приватизації.

Таким чином, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2009 року у справі №15/318-08-27/218-08, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2010 року, повернуто об`єкт незавершеного будівництва до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, за актом державного виконавця від 10 травня 2012 року вказаний об`єкт незавершеного будівництва фактично вилучено і повернуто до державної власності та у подальшому приватизовано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, реєстрація права власності Відділення на Завод у 2019 році була здійснена правомірно.

Господарський суд у вказаній вище справі дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування державної реєстрації Відділенням права власності на об`єкт незавершеного будівництва, оскільки повернення у державну власність Заводу підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. Вимоги щодо визнання незаконним і скасування наказу Відділення від 18 грудня 2019 року №321, протоколу №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону, Договору №01/20, акта приймання-передачі державного майна від 03 лютого 2020 року, підписаного між Відділенням і ТОВКПП Центр, а також скасування запису про реєстрацію права власності Товариства на Завод також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування запису №30338267 про право власності Відділення на Завод.

Отже, зазначені обставини, які були встановлені господарськими судами у вказаних судових рішеннях, не потребують повторного встановлення та дослідження.

Виходячи із встановлених вище у вказаній справі №910/9314/20 судом обставин, які ґрунтуються на обставинах встановлених й у інших справах та мають преюдиційнезначення при розгляді цієї справи, суд вважає, що встановлена судом законність підстав повернення спірного майна у державну власність 10 травня 2012 року, відсутність підстав для скасування державної реєстрації за Відділенням права власності від 13лютого 2019року на об`єкт незавершеного будівництва Завод, і як наслідок відсутність підстав для визнання незаконними та скасування Договору №01/20, акта приймання-передачі державного майна від 03 лютого 2020 року, підписаного Відділенням і ТОВКПП Центр, за якими відповідач набув право власності на майно, яке позивач вважає належить йому, є взаємопов`язаними та безпосередньо впливають на позовні вимоги у цій справі.

При цьому, позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві не обґрунтовано та не повідомлено суду обставин щодо оскарження ним у порядку господарського судочинства Переліку об`єктів незавершеного будівництва, законсервованих об`єктів, приватизацію яких розпочато у 2018 році, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27 грудня 2018 року №1637, визнання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 23 квітня 2018 року №372 частково протиправним та скасування його, у частині прийняття Відділенням рішення щодо приватизації об`єкта незавершеного будівництва Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який позивач ОСОБА_1 вважає належить йому на праві власності.

Із 01 січня 2013 року в Україні запроваджено єдину державну інформаційну систему з відомостями про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти/суб`єкти цих прав Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, яка зокрема, передбачає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав).

Разом з тим, вважаючи себе власником,позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не звертався до відповідних органів для визнання і підтвердження Державою факту набуття ним у 2003 році права власності на об`єкт незавершеного будівництва Завод. Будь-яких відомостей про це суду позивач не надав та у матеріалах справи вони відсутні.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, після зміни його підстав, вказував на те, що він є власником спірного майна, зазначав, що відповідач ТОВКПП Центр є недобросовісним набувачем цього майна, оскільки достовірно знав, що це майно належить саме йому (позивачу), тому посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України вважав, що наявні законні підстави для витребування цього майна від відповідача ТОВКПП Центр.

За змістом положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 виклала правовий висновок та роз`яснила про важливе значення належної перевірки добросовісності/недобросовісності набувача як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Наявність у власника права на витребування майна залежить передусім від того, на якій підставі чи за її відсутності набувач заволодів спірним майном, відповідно, чи є такий набувач добросовісним, а також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник передав це майно у володіння, адже коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише у передбачених законом випадках, а саме відповідно до ст. 388 ЦК України. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/73/17).

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ст. 388 ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Великою ПалатоюВерховного Судуу постановах від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 сформульовано правові висновки та зазначено, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому Реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі позивачем ОСОБА_1 не надано доказів недобросовісності відповідача ТОВКПП Центр. Зазначена позивачем інформація, у тому числі стосовно кримінального провадження за заявою Відділення, не містить доказів того, що саме позивач чи пов`язані з ним особи якимсь чином були причетні до виклику поліції за адресою місцезнаходження спірного нерухомого майна у 2019 році.

Як встановлено матеріалами справи та сторонами не заперечується, інформація про належність на праві власності спірного майна ОСОБА_1 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно ніколи не вносилася та позивач із відповідними заявами не звертався до осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на спірне майно, інформація про будь-які обтяження чи судові справи у вказаному Реєстрі також відсутні.

Судовими рішеннями у справі №910/9314/20 встановлено правомірність набуття права власності Відділення на спірний Завод, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 лютого 2019 року було здійснено реєстрацію прав власності за Відділенням на це майно.

Крім того, якщо позивач ОСОБА_1 вважав себе власником спірного нерухомого майна, то виходячи із встановлених судом обставин у справі №910/9314/20, слід дійти висновку, що об`єкт незавершеного будівництва Завод вибув з його володіння ще 10 травня 2012 року, коли вказаний об`єкт незавершеного будівництва (Завод) фактично було вилучено і повернуто його до державної власності та у подальшому приватизовано Відділенням.

Доводи позивача ОСОБА_1 про можливість відповідача ТОВКПП Центр як покупця бути обізнаним про наявність судових спорів щодо спірного майна шляхом здійснення аналізу Єдиного реєстру судових рішень для встановлення можливих спорів, які стосуються спірного майна, суд до уваги не приймає, оскільки вказаний обов`язок не встановлений законодавством, тим більше стосовно майна, реалізація якого здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про приватизацію державного і комунального майна, як не встановлено обов`язковий порядок чи алгоритм пошукових дій, ключових слів та інше, які, на думку позивача, повинен був вчиняти відповідач, щоб знайти судові рішення, на відміну від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пошук у якому чітко регламентований відповідно до законодавства та здійснюється за кількома чітко визначеними критеріями.

До того ж, судом у справі встановлено та сторонами не заперечується, що рішенням Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2009 року, що набрало законної сили, спірний об`єкт повернуто до державної власності. Тобто спори щодо майна на момент вчинення продажу майна у порядку, передбаченому Законом України Про приватизацію державного і комунального майна були відсутні, тому моніторинг Єдиного реєстру судових рішень міг лише підтвердити той факт, що всі спори стосовно спірного майна були вирішені більш ніж за дев`ять років до моменту продажу об`єкта відповідачу ТОВКПП Центр.

Тобто, відповідачем у справі ТОВКПП Центр, яке є добросовісним набувачем, майно придбано в результаті проведення уповноваженим державою органом публічною процедурою, а публічна процедура реалізації майна, гарантує невідворотність результатів торгів, тому добросовісний набувач не може відповідати за можливі порушення інших осіб, які могли бути допущені в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду беззаперечних, належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження тих обставини, що ТОВКПП Центр набуло право власності на об`єкт незавершеного будівництва Завод у будь-який незаконний спосіб, та відповідач у справі є недобросовісним набувачем цього спірного нерухомого майна, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.

У постанові від 31 жовтня 2018 у справі №367/6105/16-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.

Враховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із недоведеністю заявлених позовних вимог, заява відповідача ТОВКПП Центрпро застосування наслідків спливу строку позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні позову, слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 82, 89, 206, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КПП Центр про витребування майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.