Постанова

від 06.08.2024 по справі 537/428/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/428/22 Номер провадження 22-ц/814/1555/24Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С.О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Потреби Сергія Миколайовича

рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 листопада 2023 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 січня 2024 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майнову шкоду у сумі 42901 грн., моральну шкоду у розмірі 100000 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, 20.05.2021 близько 20:15 год. у тенісному клубі «Прем`єр» за адресою: АДРЕСА_1 неповнолітній ОСОБА_4 в ході конфлікту застосував фізичну силу до її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.07.2021 ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення.

Постановою СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 06.10.2021 року закрито кримінальне провадження за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 з підстав не досягнення особою, що скоїла кримінальне правопорушення, віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Вважає, що вина ОСОБА_4 у скоєному підтверджується висновком СМЕ, матеріалами кримінального провадження. Діями неповнолітнього сина відповідачів їй спричинені матеріальні збитки у вигляді витрат на діагностичне обстеження і лікування її сина, ОСОБА_5 , у сумі 2077 грн., також ним було пройдено реабілітаційний курс лікування в СП «Райдуга» терміном 21 добу вартістю 40 824 грн., крім того кримінальним правопорушенням її сину також спричинено і моральну шкоду розмірі 100 000 гривень.

Моральну шкоду обґрунтувала тим, що ОСОБА_5 зазнав фізичного болю та страждань у зв`язку з ушкодженням його здоров`я, душевного болю, не міг багато ночей нормально спати, задовольняти свої фізичні потреби у зв`язку з ушкодженням, не міг вести звичайний спосіб життя, його фізичний стан на деякий час погіршився, він не зміг провести запланований відпочинок у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку «Ерудит». Крім того, довелося обмежити відвідування тенісного корту, перевестись у іншу школу.

Добровільно відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі відповідачі відмовляються, при цьому вона вважає, що, як потерпіла сторона і цивільний позивач, має право на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Оскільки дії ОСОБА_4 мають ознаки кримінального правопорушення, але він не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, відповідальність за спричинену ним шкоду повинні нести батьки.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 591 грн. 16 коп. матеріальної шкоди та 4000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду грунтується на тому, що 60 % відповідальності має нести заклад чи особа, які не забезпечили необхідного та належного догляду за мололітніми дітьми, тому, з огляду на не залучення ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр» у якості відповідача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів 40 % від визначеної судом матеріальної та моральної шкоди.

Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 січня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу з кожного в розмірі 80 грн. 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 160 грн. 64 коп. кожному.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 34 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 34 грн. 49 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2078 грн. 21 коп.

Не погодившись з даними рішеннями місцевого суду їх в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.11.2023 в частині визначення розміру матеріальної та моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі та скасувати додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.01.2024, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність вини ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр» та визначення їх відповідальності в розмірі 60 %, оскільки повну відповідальність за завдання матеріальної та моральної шкоди мають нести ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є батьками ОСОБА_4 .

Окрім того, вказує на незаконність та необґрунтованість додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат.

Від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Потреби С.М. до суду надійшли відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 , в яких просили відмовити в задоволенні її апеляційних скарг.

З даними рішеннями місцевого суду також не погодилися ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , їх представник адвокат Потреба С.М. подав апеляційні скарги, в яких просив рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.11.2023 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, а додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.01.2024 змінити в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом не встановлено фактів несумлінного здійснення чи ухилення відповідачів від здійснення виховання та нагляду за їхнім сином. Вказано, що в даному випадку відповідальність за завдану шкоду повинен нести заклад, а саме ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр», під наглядом якого перебували діти.

Також, зазначив на безпідставність зменшення судом витрат на правничу допомогу, які понесли відповідачі.

Від ОСОБА_1 до суду надійшли відзиви на апеляційні скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Потреби С.М.

Також, від ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр» до суду надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких просили в задоволенні апеляційних скарг представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Потреби С.М. відмовити, а апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішеннь суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а апеляційні скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Потреби С.М. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідають вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1, а.с. 4).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 5).

20 травня 2021 року близько 20:15 год. на території ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр» в ході конфлікту неповнолітній ОСОБА_4 , застосував фізичну силу до неповнолітнього ОСОБА_5 , внаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження, а саме закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, що потягло короткочасний розлад здоров`я.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (т. 1, а.с. 52-54).

Постановою дізнавача сектору дізнання відділення відділення поліції № 1 КРУП ГУНП в Полтавській області від 06.10.2021 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12021175530000690 від 17.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яка набрала законної сили, кримінальне провадження закрито у зв`язку з недосягненням особою, що спричинила тілесні ушкодження потерпілому, віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (т. 1, а.с. 19).

Згідно висновку експерта № 970 від 06.11.2021 у ОСОБА_5 при проведенні судово-медичної експертизи та з урахуванням даних медичної документації на його ім`я виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м`яких тканин потиличної ділянки, підшкірної гематоми лівого ліктьового суглобу, які утворилися від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів, можливо в указаний термін і при вказаних обставинах у постанові про призначення експертизи та підекспертним, і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесне ушкодження у вигляді підшкірної гематоми лівого ліктьового суглобу могло утворитися при падінні з висоти власного зросту чи при наданні тілу прискорення, про що свідчить локалізація. Експертом зроблено висновок з врахуванням у тому числі медичних висновків спеціалістів від 21.05.2021, тобто зроблених у день події (т. 1, а.с. 17-18).

З консультаційного висновку спеціаліста від 21.05.2021 вбачається, що ОСОБА_5 визначено план обстеження. В тому числі призначено проведення КТ головного мозку, прийом магнезії 1 р. в день, нейроксону 2 р. в день протягом 2 тижнів, кардонату 2 р. в день протягом 10 днів та інш.

З довідки травматолога від 20.05.2021 вбачається, що проведено рентгенографію, згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 25.05.2021 проведено огляд неврологом ОСОБА_5 та визначено подальше лікування.

Позивачем надано до суду копії квитанцій, що підтверджують оплату призначеного спеціалістами лікування ОСОБА_5 , а саме: на оплату кардонату від 31.05.2021 на суму 226,90 грн., МЗКТ головного мозку від 21.05.2021 на суму 640 грн., нейроксону від 21.05.2021 на суму 341 грн., консультацію дитячого невролога від 21.05.2021 на суму 270 грн., а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність суми витрат на лікування у розмірі 1477 грн. 90 коп.

Інші витрати на лікування суд визнав недоведеними, оскільки з наданої суду квитанції на оплату консультації психолога, датованої 27.06.2021, не вбачається у зв`язку з чим та кому надавалася консультація. Заява ФОП ОСОБА_1 без дати про виділення путівки в санаторій-профілакторій "Портовик" для ОСОБА_5 в супроводі матері ОСОБА_1 з 01.09.2021 із зобов`язанням оплати та рахунок № НОМЕР_1 від 02/07/2021 на суму 40824 грн. не підтверджують здійснення витрат та отримання послуги. Розрахункова квитанція на ім`я ОСОБА_1 за сплату послуги з копіювання документів на суму 170 грн. від 03.02.2022 (дата подачі позову) не є підтвердженням витрат цієї суми на лікування малолітнього сина позивача і не є шкодою.

Окрім того, зважаючи на те, що малолітній ОСОБА_5 зазнав фізичного болю внаслідок ушкодження здоров`я через протиправну поведінку малолітнього ОСОБА_4 , душевних страждань, через вчинення щодо нього протиправного діяння, змушений був міняти звичайний спосіб життя, враховуючи ступінь тяжкості тілесного ушкодження та тривалість лікування (згідно консультаційного висновку спеціаліста № 5389 від 25.05.2021 лікування призначалося на 10 денний строк та не може становити більше 21 дня), вік постраждалого, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції визнав достатнім розміром моральної шкоди суму у розмірі 10000 грн.

Проте, визначивши відповідальність батьків у розмірі 40 % від вказаної суми стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 4000 грн.

Колегія суддів погоджується з визначеним розміром матеріальної та моральної шкоди, проте не згодна з висновком місцевого суду щодо солідарного обов`язку відповідачів та ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр» на її відшкодування з огляду на наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів такого захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, є відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 1 статті 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Згідно ч. 1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Відповідачі, заперечуючи факт несумлінного здійснення або ухилення від здійснення ними виховання та нагляду за їхнім сином, посилались на те, що постановою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Проте, зі змісту даної постанови вбачається, що підставою для закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП є відсутність складу адміністративного правопорушення, що виникло внаслідок невірної кваліфікації, оскільки з фабули правопорушення, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_2 підлягали кваліфікації за частинами 3 або 4 ст. 184 КУпАП.

Слід зауважити, що навіть відсутність ознак адміністративного чи кримінального правопорушення не виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності особи.

При цьому слід мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю або неналежного виховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 150 СК України на батьків покладається обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дію і негативними наслідками.

Факт заподіяння малолітньому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та, відповідно, завданої шкоди, внаслідок протиправних дій малолітнього ОСОБА_4 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовується учасниками справи.

Відповідачі вважають, що оскільки діти під час виникнення конфлікту перебували під наглядом ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр», тому в силу положень ч. 2 ст. 1178 ЦК України відповідальність за шкоду має нести даний заклад.

Проте, дане твердження є помилковим з наступних підстав.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п`ятнадцяти років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки (усиновителі), опікуни, а у

відповідних випадках - учбові, виховні або лікувальні заклади.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 1178 ЦК України якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров`я чи іншого закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Отже, для покладення на навчальний заклад обов`язку відшкодувати завдану шкоду, необхідно встановити факт його зобов`язання здійснювати догляд за малолітньою дитиною.

Згідно п. 4.3 Положення філії (заклад) позашкільної освіти ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр» філія не здійснює нагляд за неповнолітніми, малолітніми особами, які перебувають на території спортивно-оздоровчого комплексу, майданчиках, які є у власності чи користуванні філії. Нагляд за неповнолітніми, малолітніми особами, які перебувають на території спортивно-оздоровчого комплексу, майданчиках здійснюють їх батьки чи законні представники.

Правочинів, якими було покладено обов`язок на ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр» здійснювати нагляд за малолітніми особами, зокрема, за ОСОБА_4 , матеріали справи не містять.

Таким чином, висновок місцевого суду щодо зобов`язання ТОВ «Тенісний клуб «Прем`єр» відшкодувати завдану малолітнім ОСОБА_4 шкоду, не відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Тому, саме батьки малолітнього ОСОБА_4 мають відшкодувати завдану їх сином шкоду.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Наявність травми, як фізичної так і психологічної, свідчить про наявність як фізичних, так і душевних страждань. Останні, зокрема, полягають у порушенні звичайного ритму життя потерпілого.

Суд встановив, що обставини заподіяння моральної шкоди, викладені в позовній заяві повністю підтверджуються наданими письмовими доказами.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок спричинення тілесних ушкоджень, є абсолютним.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Разом з цим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Як роз`яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує глибину та ступінь моральних і фізичних страждань дитини ОСОБА_5 , яких він зазнав внаслідок отриманої травми, душевних страждань, пов`язаних з протиправними діями малолітнього ОСОБА_4 , істотністю вимушених змін у його житті, який в малолітньому віці отримав тілесні ушкодження, зазнав вимушеного порушення життєвого ритму, необхідність лікування, що із врахуванням принципу розумності та справедливості, є підставою для визначення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, яка підлягає стягненню із відповідачів.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності та взаємозв`язку та вимоги чинного законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 листопада 2023 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В апеляційному порядку учасники справи також оскаржили додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 січня 2024 року, яким здійснено розподіл судових витрат.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення, суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (судовий збір та витрати пов`язані з розглядом справи).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

На підтвердження розміру витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу надано договір за № 81 про надання правової допомоги та представництво від 07.10.2021, укладений між нею та адвокатом Миловановим Р.В., де вказаний розмір оплати правничої допомоги у сумі 5000 грн. Вказана сума була сплачена згідно квитанції № 17 від 31.01.2022, яка долучена до матеріалів справи. Стороною відповідачів клопотань про зменшення суми витрат на правничу допомогу не заявлялося.

Визначений розмір витрат на правову допомогу є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 8,03 %.

Таким чином з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 401,50 грн. (5000 грн. ? 8,03 %).

Щодо розподілу судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 заявлено дві позовні вимоги майнового характеру, за які, відповідно до ставок судового збору станом на 2022 рік, підлягав сплаті судовий збір у сумі 1984,80 грн. (992,40 грн. + 992,40 грн.)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору в усіх інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Таким чином, враховуючи предмет позову ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, а відтак додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору не відповідає вимогам закону.

Отже, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 159,38 грн. (1984,80 грн. ? 8,03 %), по 79,69 грн. з кожного.

В іншій частині судові витрати віднести на рахунок держави.

У відзиві на позов від 22.04.2022 представником відповідача зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., що включає в себе: опрацювання адвокатом змісту позовної заяви та доданих до неї документів, вивчення адвокатом судової практики з питань відшкодування шкоди, заподіяної малолітньою особою, узгодження між адвокатом та відповідачами заперечень проти позову 1000 грн.; складання адвокатом відзиву на позов 3000 грн.; складання заперечень на відповідь на відзив 1500 грн.; представництво адвокатом інтересів відповідачів в суді першої інстанції 4500 грн. з розрахунку 1500 грн. за одне судове засідання при орієнтовній кількості судових засідань 3 ( т. 1, а.с. 50 зворотня сторона).

Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, представник відповідачів адвокат Потреба С.М. просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 23000 грн. До даної заяви адвокатом Потребою С.М. додано договір про надання правничої допомоги від 11.04.2022, який вже був укладений на час подачі відзиву, проте містить інші умови оплати праці адвоката (так, договором передбачена сплата 4500 грн. за опрацювання законодавчої бази та 4500 грн. за дослідження судової практики, тоді як у орієнтовному розрахунку 3000 грн. та 1000 грн. відповідно). Також представником відповідачів надано суду детальний опис наданих послуг, додаткові угоди до договору від 28.02.2023 та 08.12.2023, акти надання правничої допомоги та квитанції про сплату гонорару.

Від представника позивача до суду першої інстанції надійшли заперечення на визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх завищений розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

З огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, справедливості та враховуючи обставини справи приходить до висновку, що надані розрахунки на підтвердження правничої допомоги є завищеними, тому вказаний розмір витрат на правову допомогу надану адвокатом Потребою С.М. підлягає зменшенню до 10000 грн.

У задоволенні позовних вимог відмовлено на 91,97 %

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь відповідачів підлягають стягненню витрати на правову допомогу надану в суді першої інстанції у розмірі 9197 грн. (10000 грн. ? 91,97 %).

Враховуючи взаємозалік понесених витрат на правову допомогу сторін з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 8795,50 грн. (9197 грн. - 401,50 грн.).

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Потреби Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 листопада 2023 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду у сумі 11477,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 159,38 грн., по 79,69 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у сумі 8795,50 грн.

Інші судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: А. І. Дорош

О. А. Лобов