Постанова

від 15.08.2024 по справі 145/2088/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/2088/23

Провадження № 22-ц/801/1471/2024

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 рокуСправа № 145/2088/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 01 травня 2024 року у смт. Тиврові суддею цього суду Копиловою Л.В , дата складання його повного тексту 07 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 29 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест фінанс» (далі - ТОВ «Інвест фінанс») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10001683406. Цей кредитний договір згідно п. 9.10 договору підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до п. п. 2.1 договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти, реквізити якої надані позичальником ТОВ «Інвест Фінанс» з метою отримання кредиту.

11 травня 2021 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11052021, у відповідності до умов якого ТОВ «Інвест фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на суму на суму 13 039 грн., з яких: 5 900 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7 139 грн. - заборгованість за відсотками.

Однак всупереч умовам цього кредитного договору відповідач не виконувала своїх зобов`язань, не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок ТОВ «Інвест фінанс», у зв`язку із чим має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №10001683406 від 29 лютого 2020 року у розмірі 13 039 грн.

Крім того, позивач зазначав, що 21 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» (далі - ТОВ «Качай гроші») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-943517. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. п. 7.10 та п. 8 кредитного договору, реквізити та підписи сторін.

Згідно цього кредитного договору позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними, виконати інші обов`язки, передбачені договором.

22 грудня 2022 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №22122022/2, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай гроші» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на суму 21 360,20 грн, з яких: 8 690 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, а 12 670,20 грн. - заборгованість за звичайними відсотками.

Однак всупереч умовам вказаного вище кредитного договору відповідач не виконувала своїх зобов`язань, не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок ТОВ «Качай гроші», у зв`язку із чим має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №00-943517 від 21 березня 2020 року у розмірі 21 360,20 грн.

Пославшись на викладені обставини, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за вказаними кредитними договорами у загальному розмірі 34 399, 20 грн.

01 травня 2024 року рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов`язання перед позивачем, внаслідок чого у неї існує заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 34 399, 20 грн., розмір якої є доведеним. Водночас у даній справі спливла позовна даність до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10001683406 від 29 лютого 2020 року та за кредитним договором №00-943517 від 21 березня 2020 року у розмірі 21 360,20 грн., а відповідачем було зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що при пред`явленні позову позивач строк позовної давності не пропустив, та помилково застосовано наслідки спливу позовної давності за заявою відповідача, просить зазначене рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовільнити.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 29 лютого 2020 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10001683406. Цей кредитний договір згідно п. 9.10 договору підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до п. п. 2.1 договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти, реквізити якої надані позичальником ТОВ «Інвест Фінанс» з метою отримання кредиту. Розмір кредиту становив 5 900 грн. (п. 1.2.), строк надання кредиту - 30 календарних днів, дата повернення кредиту вказується в графіку платежів/розрахунків, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.3). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за процентною ставкою (п.1.4). Мета отримання кредиту - споживчі цілі (п. 1.5). Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладання цього договору складає за ставкою 365% річних (п.1.6). Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладання цього договору складає за ставкою 7 670 грн. (п.1.7) (а. с. 22-27).

06 травня 2021 року у додатковій угоді про зміну умов договору №10001683406 від 29 лютого 2020 року ТОВ «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 дійшли згоди змінити п.1.3 договору, виклавши його у такій редакції «Кредит надається строком до 05 червня 2021 року, але в будь-якому разі цей договір діє повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором» (а.с.30).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №10001683406 від 29 лютого 2020 року за період з 11 травня 2021 року по 30 вересня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становила 13 039 грн, з яких: 5 900 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7 139 грн. - заборгованість за відсотками (а. с.36).

11 травня 2021 року між ТОВ «Інвест фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11052021, у відповідності до умов якого ТОВ «Інвест фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на суму на суму 13 039 грн., з яких: 5 900 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7 139 грн. - заборгованість за відсотками (а. с. 31). Вказане також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників, а також витягом із реєстру боржників (а. с. 34-35).

Інший кредитний договір від 21 березня 2020 року №00-943517 було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Качай гроші». Цей кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. п. 7.10 та п. 8 кредитного договору, реквізити та підписи сторін. Відповідно до умов вказаного договору розмір кредиту становив 8 690 грн. (п.1.2), строк дії кредиту - 30 днів, тобто до 20 квітня 2020 року (п.1.3), цільове призначення кредиту - на споживчі потреби (п.1.5), реальна річна процентна ставка - 583 % річних (п.1.6), загальна вартість кредиту - 12 913,40 грн. (п.1.7) (а.с.8-9).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-943517 від 21 березня 2020 року за період з 22 грудня 2022 року по 30 вересня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становила 21 360,20 грн, з яких: 8 690 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, а 12 670,20 грн. - заборгованість за звичайними відсотками (а. с. 18).

22 грудня 2022 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №22122022/2, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай гроші» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на суму 21 360,20 грн., з яких: 8 690 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, а 12 670,20 грн. - заборгованість за звичайними відсотками (а. с. 13-15). Вказане також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників, а також витягом із реєстру боржників (а. с. 16-17).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Аналіз стану поінформованості особи у ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права, і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

З огляду на те, що суд у оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов`язання перед позивачем, внаслідок чого у неї існує заборгованість за кредитними договорами в сумі 34 399, 20 грн., розмір якої є доведеним, а стороною відповідача зазначене рішення не оскаржується в цій частині, тому обґрунтованість заявленого позову апеляційним судом не перевіряється.

Натомість, застосовуючи наслідки спливу позовної давності за заявою відповідача у цій справі, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Поряд з цим, у період дії карантину в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався та триває досі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19 (який був чинний на день звернення до суду із позовом), відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 727/4133/22 вказав, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

З урахуванням того, що з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України тривав карантин, а із 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви про стягнення заборгованості (28 листопада 2023 року) в Україні вже діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до п. 12 та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену ст. 257 ЦК України, тому підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з її пропуском у суду першої інстанції не було.

Зважаючи на вище викладене, доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу.

За ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в законній силі залишатись не може, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норма матеріального права, та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог позову.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, у зв`язку з задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 684 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код в ЄДРПОУ - 35625014) заборгованість за кредитним договором №10001683406 від 29 лютого 2020 року у розмірі 13 039 грн. та за кредитним договором №00-943517 від 21 березня 2020 року у розмірі 21 360,20 грн., тобто у загальному розмірі 34 399, 20 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код в ЄДРПОУ - 35625014) судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 684 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

Т. М. Шемета