Постанова

від 15.08.2024 по справі 331/3082/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.08.2024 Справа № 331/3082/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/3082/24

Провадження №22-ц/807/1616/24

Головуючий в 1-й інстанції - Світлицька В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Недокус Віктора Ігоровича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2024 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків п`ять днів з дня отримання копії ухвали. Представником позивача через систему «Електронний суд» отримано копію ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2024 р. 11.06.2024 року представником позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків позовної заяви по справі № 331/3082/24.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Недокус Віктора Ігоровича звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивачем у справі сплачено судовий збір у максимальному розмірі передбаченому Законом, а тому суд безпідставно зазначив в оскаржуваній ухвалі про несплату судового збору. Крім того, інші недоліки на які звернув увагу суд першої інстанції у своїй ухвалі про залишення позову без руху не є такими, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження справі.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та її представником недоліки, що зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не було усунуто в повному обсязі.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі ґрунтуються на законі, а тому з ними не можна погодитися.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 2 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно частини третьої ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 визначила ціну позову у сумі 2016277,61 грн., що встановлена відповідно до розрахунку вартості майна, що підлягає поділу.

Згідно з ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Таким чином, нормами ЦПК України передбачена можливість попереднього визначення розміру судового збору самим судом у разі, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо.

Отже, процесуальним законом урегульовано правовий алгоритм дій суду для визначення розміру судового збору у випадку незгоди з визначеною позивачем ціною позову.

Водночас чинним цивільним процесуальним законодавством України не передбачено повноважень суду щодо залишення позовної заяви без руху з метою зобов`язання позивача надати суду докази, що підтверджують реальну вартість спірного майна на момент пред`явлення позову для визначення розміру судового збору, крім того, враховуючи, той факт, що встановлена позивачем ціна позову передбачає сплату максимальної ставки судового збору, що передбачена за подання позову майнового характеру фізичною особою.

Також, судом першої інстанції до недоліків позову віднесено зокрема відсутність доказів звернення позивача до компетентних органів з метою державної реєстрації права власності на спірну квартиру, незалучення до участі у справі інших учасників, відсутність документів на підтвердження права власності на спірні гаражі.

Між тим, позивач наділений правом подавати докази на залучати учасників справи на свій власний розсуд, і питання щодо оцінки таких доказів та обставин вирішується при ухваленні рішення у справі по суті, а не при вирішенні питання щодо прийняття позову до провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і пред`явив такі вимоги до оформлення та подачі позову, які не передбачені процесуальним законодавством.

Між тим, що стосується вимоги суду першої інстанції щодо сплати судового збору, то колегія суддів повністю погоджується з доводами викладеними в ухвалі про залишення позову без руху і підкреслює хибність доводів апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, враховуючи те, що позовна заява ОСОБА_1 вже була повернута судом, вона мала право на подачу клопотання про повернення сплаченого судового збору, однак таким своїм правом не скористалась.

При цьому, законодавством не передбачено зарахування судового збору, сплаченого при поданні заяви (позову), яка була повернута, в рахунок поданої іншої заяви.

Таким чином, позивач у справі має право на звернення до суду із заявою про повернення сплаченої суми судового збору за позовом, що повернуто, а при пред`явлення нового позову надати нові докази сплати судового збору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо обмеження права позивача на суд, визнав позов неподаним та повернув його.

За вказаних обставин оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Недокус Віктора Ігоровича задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2024 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повна постанова складена 15 серпня 2024 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков