Постанова

від 08.08.2024 по справі 907/439/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2024 р. Справа №907/439/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів СКРИПЧУК О.С.

ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

представники сторін від :

позивача - Кулікова Г.Д. (адвокатка) - в режимі ВКЗ;

відповідача - Бондарева О.С. (адвокатка) та Байрацький В.В. (особисто);

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 (повне рішення - 12.12.2022, суддя Андрейчук Л.В.)

у справі №907/439/22

за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Волонтерський центр "ІНФОРМАЦІЯ_2", м. Дніпро

до відповідача Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича, с. Осій Хустського району Закарпатської області

про стягнення 2 044 607,68 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

У липні 2022 року до Господарського суду Закарпатської області звернулася Благодійна організація «Благодійний фонд «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» з позовом до Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2 044 607,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з платіжними дорученнями позивачем було перераховано відповідачу кошти, як оплату за запчастини, які останній мав поставити для подальшої передачі Збройним силам України. Оскільки письмового договору купівлі - продажу товару між сторонами не було укладено, товар на суму проведеної оплати відповідачем поставлений не був, позивач від укладеного правочину відмовився, а тому просить стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі 2 044 607,68 грн, з яких: 2 033 410,00 грн - основний борг та 11 197,68 грн - відсотки за користування чужими коштами.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 07.12.2022 у справі №907/439/22 позов задовольнив частково; стягнув з ФОП Байрацького В.В. на користь БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» 2 033 410,00 грн та стягнув з ФОП Байрацького В.В. у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 30 501,15 грн; в решті позовних вимог відмовив.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що будь-яких договорів у формі єдиного письмового документу сторони не укладали, відсутні й окремі листи-домовленості щодо наявності зобов`язань, які б носили цивільно-правовий характер. Наданими позивачем платіжними дорученнями доведено, що ним на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у сумі 2 033 410,00 грн за поставку запчастин для ремонту автомобілів.

Враховуючи відсутність доказів укладання між сторонами договору або надання відповідачем послуг на суму 2 033 410,00 грн, відповідач зобов`язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти у зазначеному розмірі на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як такі, що збережені після припинення існування правової підстави.

Щодо стягнення 3% річних за період з 23.04.2022 по 28.06.2022 в розмірі 11 197,68 грн на суму заборгованості 2 033 410,00 грн. суд першої інстанції, встановивши відсутність між сторонами договірних відносин та відсутність вимоги позивача про повернення відповідачем грошових коштів, дійшов висновку, що нарахування позивачем 3% річних є необґрунтованими, а тому відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (у складі колегії суддів: головуючого судді Гриців В.М., суддів: Зварич О.В., Малех І.Б.) апеляційну скаргу ФОП Байрацького В.В. задоволено. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 у справі №907/439/22 в частині задоволення позову скасовано і ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» користь ФОП Байрацького В.В. 36 602 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Судове рішення апеляційного господарського суду обґрунтоване тим, що більш вірогідними є підтверджені електронними доказами доводи відповідача (про укладення договору комісії і виконання ним домовленостей із позивачем - пошук, придбання автомобілів для військових потреб за погодженням з позивачем і за кошти позивача та передачу цих автомобілів названим позивачем особам), ніж доводи позивача про заперечення цих обставин.

Постановою Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2024 касаційну скаргу БО "БФ "Волонтерський центр "ІНФОРМАЦІЯ_2" задоволено частково. Скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, а справу № 907/439/22 передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції зазначив, що звертаючись до апеляційного господарського суду, відповідач не навів достатніх правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, зокрема, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, а також не надав доказів на підтвердження неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції, щодо прийняття додатково поданих доказів на стадії апеляційного перегляду, які покладені в основу постанови, що оскаржена, зроблений без урахуванням критеріїв, визначених ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципів правової визначеності, тому не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищенаведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

У поданій апеляційні скарзі, ФОП Байрацький В.В. просить скасувати оскаржуване рішення суду від 07.12.2022 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги покликається на таке:

- адвокаткою відповідача 02.08.2022, у зв`язку із захворюванням її малолітнього сина і її самої в серпні 2022 року, було заявлено клопотання про визначення додаткового строку для подання відзиву і подання доказів (через неотримання ухвали суду про відкриття провадження у справі Байрацьким В.В. , а також через необхідність перебування вдома протягом майже всього серпня через вказані вище обставини). Також було заявлено клопотання про внесення РНОКПП представника відповідача до додаткових відомостей про учасника справи в системі «Електронний суд» та переведення всіх документів у справі із паперової форми в електронну і надання представникові можливості ознайомитись з ними в електронній формі. Вказане клопотання судом першої інстанції вирішено не було;

- клопотання адвокатки Бондарєвої О.С. від 03.11.2022, подане через канцелярію Господарського суду Закарпатської області про визначення додаткового строку для подання доказів з обґрунтуванням поважності причин неможливості здійснення процесуальних дій в строки, визначені законом, теж не було вирішене своєчасно. Натомість, судом першої інстанції ухвалою від 30.11.2022 повернуто без розгляду вказане клопотання через його невідповідність вимогам ч. 2 ст.170 ГПК України, а саме - відсутність доказів направлення клопотання з додатками іншій стороні по справі. Тобто судом повернуто без розгляду клопотання на підставі процесуальної норми, яка не підлягала застосуванню в даному конкретному випадку, позаяк за своїм змістом клопотання від 03.11.2022 не було клопотанням на стадії виконання судового рішення, в т.ч. і в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, у представника відповідача був відсутній обов`язок направляти вказане клопотання з додатками щодо неможливості своєчасного подання доказів по справі іншій стороні і відповідно долучати докази такого направлення. Тому, в порядку ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на зазначену ухвалу включені до апеляційної скарги.

Вказана ухвала в жоден із способів ані відповідачеві, ані його представнику судом першої інстанції направлена не була; направлена до ЄДРСР лише 13.12.2022, тобто вже після ухвалення судового рішення по суті справи та виготовлення його повного тексту; створена і внесена в АСДС суду лише 13.12.2022, як і підписана КЕП судді, що підтверджується даними, наявними в системі «Електронний суд»;

- суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального законодавства ані протокольно, ані з виходом до нарадчої кімнати не постановляв 03.11.2022 ухвали про закриття підготовчого засідання і не проголошував таку;

- в судовому засіданні 07.12.2022 суд першої інстанції не з`ясував у керівника позивача та його представника щодо можливості розгляду справи по суті в першому судовому засіданні за відсутності відповідача (належним чином не повідомленого про день, час та місце розгляду справи по суті) та його представника, не застосував наслідків неявки відповідача, які передбачені в ч. 2 ст. 202 ГПК України та не відклав розгляд справи по суті для вжиття заходів щодо належного сповіщення відповідача. Жодного разу відповідач Байрацький В.В. не був повідомлений, шляхом направлення йому листів рекомендованою кореспонденцією на поштову адресу або на офіційну електронну адресу, про день, час та місце розгляду справи;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що попри твердження позивача про невиконання Байрацьким В.В. взятих на себе зобов`язань, позивач продовжував здійснювати відповідачеві перерахування чималих сум грошей протягом певного проміжку часу, а саме: 12.04.2022, 17.04.2022, 20.04.2022 та 22.04.2022;

- суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, що підлягали встановленню для правильного вирішення справи по суті.

З огляду на наведене вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та належним чином немотивованим, а висновки, викладені у ньому щодо підставності та доведеності позовних вимог є передчасними і зробленими за недостатньо повного з`ясування всіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, з неправильним застосуванням норм матеріального права, за істотного порушення норм процесуального права та не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах справи.

Позивач 10.06.2024 в системі «Електронний суд» сформував додаткові пояснення на апеляційну скаргу, які підлягають залишенню без розгляду з огляду на таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 призначено розгляд справи №907/439/22 в судовому засіданні на 30.05.2024 та встановлено учасникам справи строк до 20.05.2024 на надання суду письмових пояснень, з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №907/439/22.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, подані представником позивача пояснення подані в порушення встановлених судом строків.

27.06.2024 в системі «Електронний суд» представником апелянта сформовано клопотання про долучення до матеріалів справи доказу - копію протоколу допиту громадянина ОСОБА_2 від 20.06.2023 в рамках кримінального провадження №12023071100000198 від 01.04.2023.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи те, що поданий доказ не існував на момент прийняття оскаржуваного рішення суду, такий доказ не береться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки його прийняття на стадії апеляційного перегляду буде порушенням принципу рівності і змагальності сторін.

Інших додаткових заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 (у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.) відкладено розгляд справи №907/439/22 на 08.08.2024.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Кравчук Н.М. з 08.08.2024 по 16.08.2024, розпорядженням в.о. керівника апарату суду №122 від 07.08.2024 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі №907/439/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 у склад колегії суддів для розгляду справи №907/439/22 внесено зміни: замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Плотніцького Б.Д.

08.08.2024 в судове засідання з`явилися відповідач та його представниця, а представниця позивача взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2», зареєстрований та здійснює свою діяльність з метою забезпечення потреб Збройних сил України за рахунок благодійних внесків. Фонд є неприбутковою організацією відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Одним із основних видів діяльності БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» є придбання автомобілів для військових, здійснення їх ремонту у разі потреби та доставка на місце дислокації. Благодійна організація здійснює свою діяльність виключно за рахунок благодійних внесків фізичних та юридичних осіб. У зв`язку із численними запитами військових частин на забезпечення автотранспортом, позивач здійснює безперервний пошук осіб, що мають змогу на оплатній або безоплатній основі поставити автомобілі та здійснити їхній ремонт у разі потреби. Через мережу інтернет волонтерами позивача був знайдений відповідач ФОП Байрацький В.В., який пообіцяв поставити запчастини для ремонту автомобілів для ЗСУ.

Позивачем було перераховано на рахунок ФОП Байрацького В.В. грошові кошти у загальній сумі 2 033 410,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3 від 12.04.2022 на суму 1 000 000,00 грн, №10 від 17.04.2022 на суму 420 210,00 грн, № 12 від 20.04.2022 на суму 452 200,00 грн, №15 від 22.04.2022 на суму 161 000,00 грн. У платіжних дорученнях зазначено призначення платежу: «за поставку запчастин для ремонту автомобілів».

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

З посиланням на статті 202, 205, 206, 207, 208, 638, 1212, 1216 Цивільного кодексу України, статті 46, 129, 162, 180 Господарського кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача 2 044 607,68 грн, позаяк останнім запчастини для ремонту автомобілів для ЗСУ поставлені не були.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги БО «Благодійний фонд «ВЦ «ІНФОРМАЦІЯ_2», зазначивши про те, що відповідач не спростував доводи позивача, не надав суду доказів на підтвердження поставки автомобілів, чи доказів повернення коштів у розмірі 2 033 410,00 грн, чи доказів, які б мали значення для іншого вирішення спору, виснував, що за відсутності доказів укладання між сторонами договору або надання відповідачем послуг на суму 2 033 410,00 грн, відповідач зобов`язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти у зазначеному розмірі на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як такі, що збережені після припинення існування правової підстави.

В апеляційній скарзі представником відповідача, серед іншого вказувалось на те, що нею подавались клопотання до суду першої інстанції: 02.08.2022 - про неможливість явки в підготовче судове засідання з поважних причин (через захворювання дитини) та про визначення додаткового строку на подання відзиву і доказів на його обґрунтування; 03.11.2022 - було подано додаткові докази щодо причин неможливості подання стороною відповідача доказів у справі і повторно заявлено клопотання про визначення судом додаткового строку для подання доказів стороною відповідача. Також в прохальній частині апеляційної скарги було заявлено клопотання про дослідження судом апеляційної інстанції електронних доказів, поданих суду першої інстанції 07.12.2022 засобами електронного поштового зв`язку.

Окрім цього, 06.03.2023 представником відповідача було подано апеляційному суду клопотання про долучення до справи №907/439/22 частини доказів, поданих до суду першої інстанції 07.12.2022, однак відсутніх у матеріалах справи.

27.07.2023 представником відповідача було подано апеляційному суду додаткові докази на підтвердження наявності підстав для прийняття доказів сторони відповідача на стадії апеляційного перегляду справи і дослідження їх судом апеляційної інстанції, неможливості подати ці докази до суду першої інстанції, наявності причин, що унеможливлювали та утруднювали подання стороною цих доказів до місцевого господарського суду та об`єктивно не залежали від неї.

Згідно з ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом ст. 165 ГПК України відповідач зобов`язаний подати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, разом із відзивом.

За змістом ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, виходячи з принципу диспозитивності судового процесу, сторони виконуючи процесуальні обов`язки та реалізуючи процесуальні права, діючи в процесі на власний розсуд, несуть ризики, пов`язані з вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.

Поряд із цим, розгляд судом справи після скасування судом касаційної інстанції раніше ухваленого в ній рішення повинен здійснюватися з урахуванням того, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 5 ст. 310 ГПК України).

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд вказав, зокрема, на необхідність належної оцінки судом можливості прийняття додатково поданих доказів на стадії апеляційного перегляду, з урахуванням критеріїв, визначених ст. 269 ГПК України, а також принципів правової визначеності.

Виконуючи вказівки Верхового Суду наведені в постанові від 27.03.2024, які є обов`язковими під час нового розгляду справи, надаючи оцінку доводам апеляційній скарги, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та процесуальні дії суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом процесуальних норм, що відображається у такому.

Так, під час апеляційного перегляду встановлено, що докази, які сторона відповідача просила долучити на стадії апеляційного перегляду справи, були подані до суду першої інстанції (до початку судового засідання 07.12.2022 та до прийняття рішення у справі) в електронному вигляді. Вказана обставина підтверджується як відомостями з електронної пошти адвоката Бондарєвої О.С., поданими разом із клопотанням від 06.03.2023, так і матеріалами цієї справи. З наведеного вбачається, що клопотання від 07.12.2022 із долученими до нього скан-копіями доказів, а також електронними доказами, о 9:49 год. 07.12.2022 було направлено на офіційну електронну адресу суду і о 09:50 год. таке доставлено до поштової скриньки суду, о 10:00 год. 07.12.2022 на електронну адресу представника відповідача надійшло підтвердження про прочитання зазначеного поштового відправлення. Матеріалами справи також підтверджується, що вказане клопотання адвоката Бондарєвої О.С. дійсно доставлено на електронну поштову скриньку Господарського суду Закарпатської області за 10 хвилин до початку судового засідання.

Факт отримання вказаного клопотання 07.12.2022 до початку судового засідання разом із долученими до нього доказами не заперечується і позивачем по справі.

Суд апеляційної інстанції констатує, що представником відповідача у належний спосіб направлено вказане клопотання та долучені до нього докази на офіційні електронні адреси учасників справи, повідомлені ними суду та на офіційну електронну скриньку Господарського суду Закарпатської області, оскільки в ухвалі суду першої інстанції від 18.07.2022 сторонам у справі було роз`яснено про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо) в електронній формі на електронну адресу суду з використанням електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Отже, отримавши електронний лист відповідача з долученими доказами (всі додатки засвідчені КЕП адвоката, включно із самим клопотанням), що підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції був зобов`язаний відреагувати на нього шляхом вчинення відповідної процесуальної дії щодо доказів (прийняти докази або відмовити у прийнятті з обов`язковим наведенням відповідного мотивування), або залишити клопотання без розгляду.

Проте, жодних процесуальних дій щодо поданих доказів суд першої інстанції не вчинив, в рішенні по суті спору таких мотивів (прийняття або відхилення доказів) також не наведено, як і не прийнято будь-яких процесуальних рішень щодо вказаного клопотання і після цього.

Навпаки, у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції підставами для часткового задоволення позову, було вказано у тому числі, що відповідач не спростував доводи позивача, не надав суду доказів на підтвердження поставки автомобілів або повернення коштів у розмірі 2 033 410,00 грн. і в матеріалах справи відсутні докази укладання між сторонами договору або надання відповідачем послуг на вказану суму.

В ч. 2, 3 ст.2 69 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до правового висновку щодо застосування ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (відповідача).

У цьому випадку докази, про дослідження яких на стадії апеляційного перегляду клопоче відповідач, за обставинами справи можуть мати істотне значення для вирішення спору та таким повинна бути надана вмотивована оцінка судом. Вказані докази були подані відповідачем до суду першої інстанції, проте не розглянуті, оскільки своєчасно не передані судді працівниками канцелярії до початку судового засідання, тобто з причин, які об`єктивно не залежали від відповідача.

Зокрема і цим було мотивовано клопотання відповідача про прийняття і необхідність дослідження додаткових доказів в суді апеляційної інстанції.

В постанові Касаційного господарського суду від 20.01.2021 № 916/759/20 з огляду на подібні обставини справи, за яких додаткові докази були подані стороною по справі, проте не розглянуті судом першої інстанції, Верховний Суд констатував передчасність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність визначених ч. 3 ст. 269 ГПК України критеріїв для прийняття додаткових доказів ("винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи"), і визнав доводи скаржника обґрунтованими.

Також Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи клопотання про прийняття доказів, не має вдаватись до оцінки дій сторони щодо долучення доказів в суді першої інстанції на предмет їх відповідності нормам процесуального законодавства. Здійснення такої оцінки відноситься до компетенції суду першої інстанції, тоді як суд апеляційної інстанції лише перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ст.269 ГПК України). Позаяк суд першої інстанції взагалі не вчинив жодних процесуальних дій щодо згаданих доказів, це виключає надання апеляційним судом самостійної оцінки відповідним діям сторони.

З наведеного вище вбачається, що подані відповідачем докази на стадії апеляційного розгляду не є новими доказами, які відповідач просить долучити до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції, а є тими доказами, які в порушення процесуальних норм протиправно не розглянуті судом першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на недотримання судом першої інстанції свого імперативного обов`язку завчасного належного повідомлення відповідача Байрацького В.В. про день, час та місце проведення судових засідань у справі.

Частиною 4 ст. 120 ГПК України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (п. 25 рішення у справі "Делкурт проти Бельгії" від 17.01.1970). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 57 рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства" від 28.05.1985 та рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

У справі "Лопушанський проти України", заява № 27793/08 (п. 65 рішення від 02.02.2017) Суд також встановлював, що статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму вручення судової пошти (ухвала щодо прийнятності у справі «Орамс проти Кіпру» (Orams v. Cyprus), заява № 27841/07, від 10.06.2010). Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи (див. рішення у справі «Загородніков проти Росії» (Zagorodnikov v. Russia), заява №66941/01 п. 31, від 07.06.2007). Проте вимогу щодо рівності сторін було б позбавлено змісту, якби сторону провадження не було повідомлено про судове засідання у спосіб, який дав би їй можливість взяти участь у ньому, якщо він або вона вирішить скористатися встановленим національним законодавством правом з`явитися у судове засідання (рішення у справі «Загородніков проти Росії» (Zagorodnikov v. Russia), п. 30).

Апеляційний суд відзначає, що під час перебування справи у провадженні суду, останній повинен забезпечувати дотримання балансу між процесуальними правами сторін щодо права бути обізнаним про судову справу та своєчасним розглядом справи і вживати всіх можливих заходів для розгляду справи з дотриманням розумних строків, а розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.

Так, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2022 відкрито провадження в справі №907/439/22, постановлено розглядати таку за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання на 02.08.2022.

Згідно відомостей з електронної пошти суду вбачається, що дана вказана була направлена на офіційні електронні скриньки, повідомлені суду, як позивача, так і його представника (а.с. 44).

20.07.2022 судом складено акт про неможливість здійснення відправлення поштової кореспонденції (а.с. 53).

02.08.2022 представником відповідача - адвокатом Бондарєвою О.С. засобами електронного поштового зв`язку поінформовано суд про неможливість явки через необхідність здійснення догляду за хворим сином (а.с. 55), повідомлено про неотримання ФОП Байрацьким В.В. ухвали суду про відкриття провадження у справі із зазначенням дати, часу та місця проведення судового засідання, повідомлено адресу власної поштової електронної скриньки для отримання кореспонденції та повідомлень від суду, заявлено клопотання про визначення додаткового строку для подання доказів у справі.

Ухвалою суду від 02.08.2022 підготовче судове засідання перенесено на 07.09.2022 і дана ухвала засобами електронного поштового зв`язку направлена судом на повідомлені електронні адреси позивача, його представника та представника відповідача (а.с. 62).

03.08.2022 судом складено акт про неможливість здійснення відправлення поштової кореспонденції (а.с. 63).

Ухвалою суду від 07.09.2022 підготовче судове засідання, за клопотанням представника відповідача, перенесено на 04.10.2022 і ця ухвала засобами електронного поштового зв`язку знов направлена судом на повідомлені електронні адреси позивача, його представника та представника відповідача (а.с.73).

08.09.2022 судом складено акт про неможливість здійснення відправлення поштової кореспонденції (а.с.72).

Ухвалою суду від 04.10.2022 підготовче судове засідання, через оголошення повітряної тривоги не відбулось і перенесено на 03.11.2022 і дана ухвала засобами електронного поштового зв`язку знов направлена судом на повідомлені електронні адреси позивача, його представника та представника відповідача (а.с.77).

07.10.2022 судом складено акт про неможливість здійснення відправлення поштової кореспонденції (а.с.76).

03.11.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі і призначено судовий розгляд по суті справи на 07.12.2022. Цією ж ухвалою визнано обов`язковою явку в судове засідання лише позивача. Дана ухвала засобами електронного поштового зв`язку знов направлена судом на повідомлені електронні адреси позивача, його представника та представника відповідача (а.с.135).

При цьому, як видно з протоколу судового засідання за 03.11.2022, для постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження у справі, всупереч положенням ч.ч. 4-5 ст.233 ГПК України, суд не видалявся до нарадчої кімнати для постановлення вказаної ухвали, яка оформлюється окремим процесуальним документом.

04.11.2022 судом складено акт про неможливість здійснення відправлення поштової кореспонденції (а.с.136).

В рішенні суду від 07.12.2022 вказано, що відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Апеляційний суд констатує, що в контексті всього вище наведеного, дане твердження, наведене в рішенні суду першої інстанції, не відповідає дійсності, позаяк з 02.08.2022 своєчасно належним чином про день, час та місце проведення судових засідань в даній справі повідомлявся лише представник відповідача, а не сам Байрацький В.В.

Таким чином, за відсутності у суду першої інстанції відомостей щодо належного повідомлення ФОП Байрацького В.В. про судові засідання, в разі неявки його повноважного представника, суд мав вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі й відклавши, за необхідності, розгляд справи (п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України), чого ним зроблено не було.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача від 03.11.2022 про надання доступу до матеріалів електронної справи в системі «Електронний» суд з відміткою про надання такого доступу 04.11.2022 (а.с.126).

Одночасно з цим, клопотання представника відповідача з аналогічним проханням від 02.08.2022 (а.с. 55) було реалізоване і надано відповідний доступ до матеріалів справи в електронному суді лише 27.12.2022, згідно відмітки про це відповідального працівника суду.

В п. 22 Рішення ЄСПЛ (Справа «Осіпов проти України» від 08.10.2020 вказано, що ст. 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст.6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та 3 інші заяви, пункт 25, від 31.05.2016). Насамкінець Суд повторює, що під час вирішення питання щодо справедливості провадження для цілей ст. 6 Конвенції він повинен розглянути провадження в цілому, в тому числі рішення апеляційного суду.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем було повідомлено суду мобільний номер телефону відповідача - ФОП Байрацького В.В.

В апеляційній скарзі, серед іншого вказувалось, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2022, в якій сторін було зобов`язано повідомити суду офіційні електронні адреси з метою здійснення судових викликів та повідомлень відповідно до ст.ст. 120, 242 ГПК України шляхом надсилання судових рішень в електронній формі, була направлена лише позивачеві та його представнику, оскільки стосувалась вирішення клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.

Відповідно до положень Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 1657/5 від 10.06.2016, який діяв на момент розгляду справи № 907/439/22, доступ судів, до відомостей Єдиного державного реєстру забезпечено через портал електронних сервісів, у тому числі шляхом автоматизованого доступу з використанням програмних засобів ведення інформаційно-теле-комунікаційних систем відповідних державних органів за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Єдиного державного реєстру, шляхом отримання витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі, а також до документів, що містяться в реєстраційній справі, в електронній формі.

В частині 3 ст. 120 ГПК України унормовано, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частинами 3, 5 ст. 242 ГПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) було визначено, що у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що в ньому щодо ФОП Байрацького В.В. наявні як офіційний номер телефону, так і офіційна електронна адреса.

Частиною 5 ст. 13 ГПК України на суд покладено обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та вживати заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В контексті всього вище викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - відповідача, та, зважаючи на відсутність фінансування в суді для здійснення відправлень поштової кореспонденції, знехтувавши доступними в суді технічними ресурсами і можливостями, не вжив заходів для виконання вимог ст.ст.120, 242 ГПК України щодо повідомлення відповідача про день, час та місце слухання справи в суді першої інстанції в альтернативний спосіб на його офіційну електронну адресу або за допомогою смс-повідомлення, не забезпечив можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки розглянув справу за його відсутності, без повідомлення належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим, окрім іншого, порушив і вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя, та вимоги ч. 5 ст. 13 ГПК України.

Отже, вирішуючи питання щодо прийняття і дослідження судом доказів на стадії апеляційного перегляду справи, колегія суддів враховує, що в постанові Касаційного господарського суду № 926/848/22 від 07.06.2023 було виснувано, що суд апеляційної інстанції покликаний не лише перевіряти та оцінювати правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, а може і усунути недоліки ухваленого судового рішення, самостійно встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при вирішенні спору, застосувавши відповідні норми матеріального та процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції під час вирішення клопотань сторони відповідача щодо наявності виняткових обставин, які зумовили несвоєчасне подання до суду першої інстанції доказів, про прийняття і дослідження яких на стадії апеляційного перегляду клопоче відповідач та його представник, враховує також сукупність таких фактичних обставин, підтверджених доказами та матеріалами справи:

- в клопотанні представника відповідача від 02.08.2022 містилось прохання про визначення відповідачеві Байрацькому В.В. (його повноважному представникові) додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своїх доводів та міркувань відповідно до вимог ГПК; надання представникові можливості ознайомлення з матеріалами справи, шляхом внесення РНОКПП представника Байрацького В.В. - адвоката Бондарєвої О.С. до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи № 907/439/22 в системі «Електронний суд»; переведення в електронну форму процесуальних та інших документів по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді (а.с.55-57 зв.).

Як вбачається з матеріалів справи вказане клопотання судом першої інстанції в частині визначення додаткового строку на подання доказів не вирішено взагалі, а доступ до матеріалів справи № 907/439/22 в електронному вигляді в системі «Електронний суд» представнику відповідача надано лише 27.12.2022;

- клопотання представника відповідача від 03.11.2022 щодо визначення стороні відповідача додаткового строку для отримання і подання суду доказів по справі, подане через канцелярію суду 03.11.2022 (а.с.78-125), як вбачається з матеріалів справи, теж не було вирішено судом першої інстанції відповідно до вимог чинного господарського процесуального законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 30.11.2022 вказане вище клопотання повернуто без розгляду через його невідповідність вимогам ст.170 ГПК України.

В порядку ч. 3 ст.2 55 ГПК України, в апеляційну скаргу відповідача включено заперечення на цю ухвалу, яке апеляційний суд вважає обґрунтованим, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи і на цьому наголошувала сторона відповідача під час апеляційного розгляду, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2022 в жоден із способів не була доведена до відома ані відповідача, ані його представника, направлена до ЄДРСР лише 13.12.2022, тобто вже після ухвалення судового рішення по суті справи та після виготовлення його повного тексту; створена і внесена в АСДС суду лише 13.12.2022, як і підписана КЕП судді, що підтверджується даними системи «Електронний суд», долученими до апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд погоджується з доводами відповідача про те, що ухвала суду першої інстанції від 30.11.2022 постановлена з порушенням процесуального закону, позаяк із змісту клопотання представника відповідача від 03.11.2022 вбачається, що це - клопотання з процесуальних питань, а не клопотання на стадії виконання судового рішення чи стадії здійснення судового контролю за виконанням рішення.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2022 не відповідає вимогам закону, оскільки клопотання представника відповідача від 03.11.2022 було повернуто без розгляду на підставі норми процесуального закону, яка не підлягала застосуванню в даному конкретному випадку.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи все вище наведене, визнає ці порушення процесуального закону суттєвими та такими, що призвели до істотного обмеження відповідача ФОП Байрацького В.В. в реалізації своїх процесуальних прав, зважаючи на дату ухвалення судом цього процесуального рішення та час його створення і підписання в АСДС суду.

З поданих до суду першої та апеляційної інстанції стороною відповідача доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного подання доказів до суду першої інстанції, вбачається, що і у відповідача, і у його представника, внаслідок збігу важких сімейних обставин (захворювання самої адвокатки і членів її родини, трагічна загибель рідного брата адвоката на війні, необхідність здійснення догляду за хворою матір`ю, тривала втрата працездатності дружиною Байрацького В.В. в наслідок вагітності та пологів і необхідність надання догляду їй та своєму новонародженому синові, перебування за кордоном тощо) з поважних причин була відсутня об`єктивна можливість своєчасно подати суду першої інстанції докази, про дослідження яких вони клопочуть перед судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги також і те, що регулярні планові та позапланові відключення електроенергії, які мали місце протягом жовтня-грудня 2022 року, створювали для сторони відповідача істотні труднощі та суттєво обмежували можливості виготовлення та подання доказів у відповідній процесуальній формі як суду першої інстанції, так і позивачу по справі, зважаючи на значний обсяг таких доказів і передбачений нормами ГПК України обов`язок виготовити копії таких для надання іншій стороні по справі задля надання суду доказів їх направлення опонентам з описом вкладення, враховуючи необхідність тривалого застосування при цьому комп`ютерної та оргтехніки, що вимагає наявності безперебійного постачання електроенергії.

Імперативними положеннями процесуального права, закріпленими у ст.73, 74, 76- 79, 86 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Враховуючи обставини вказаної справи, колегія суддів зазначає, що все вище викладене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про винятковість даного випадку, і робить можливим прийняття доказів - скрінів переписки сторін в месенджерах «Вайбер» і «Вотсап» та фото автомобілів, які представник відповідача надіслала на офіційну електронну адресу Господарського суду Закарпатської області 07.12.2022 до початку судового засідання у справі і які відсутні в матеріалах справи № 907/439/22, а також дослідження всіх цих доказів, позаяк ці докази за обставинами справи можуть мати істотне значення для вирішення спору по суті і не своєчасне долучення вказаних доказів до матеріалів справи зумовлене процесуальними порушеннями суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників по суті справи, дослідивши докази по справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно з ч. 1-3 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Тому договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Судом апеляційної інстанції встановлено та було зазначено вище, що позивач перерахував на рахунок ФОП Байрацького В.В. грошові кошти у загальній сумі 2 033 410,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, у яких призначення платежу вказано: «за поставку запчастин для ремонту автомобілів».

Колегія суддів вважає доведеним те, що голова БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2», голова ОСОБА_3 11.04.2022 звертався до Байрацького В.В. не з приводу поставки автозапчастин для автомобілів на потреби ЗСУ, а щодо придбання і відправки вживаних позашляховиків з їх відновлювальним ремонтом за кошти Благодійного фонду для потреб військових.

Відтак, відповідач використовував ці кошти за погодженням із позивачем, а саме: купував, частково ремонтував і передавав для ЗСУ автомобілі особам, яких йому вказував позивач.

Відповідні домовленості сторін зафіксовані в електронній переписці і підтверджуються скрінами із чатів в месенджерах «Вотсап» та «Вайбер» між абонентами з номерами мобільних телефонів НОМЕР_1 (БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2», голова ОСОБА_3 ) та НОМЕР_2 (ФОП Байрацький В.В. ).

Так з електронних доказів - скрінів листування в месенджерах між вказаними сторонами - абонентами зазначених номерів мобільних телефонів, вбачається, що 11.04.2022 за допомогою месенджера «Вотсап» з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 (який належить ФОП Байрацький В.В.) надійшло повідомлення від голови БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3 , із змісту якого було зрозуміло, що є потреба в придбанні позашляховиків - «джипів та пікапів». Того ж дня, повідомлення майже аналогічного змісту надійшло Байрацькому В.В. і у месенджер «Вайбер» за вказаним вище номером телефону.

Спілкуючись та листуючись із ОСОБА_3 12.04.2022 за допомогою указаних месенджерів Байрацький В.В. запропонував йому для придбання перелік автомобілів із зазначенням загальних ідентифікуючих даних та вартості кожної автомашини (повідомлення в месенджері «Вайбер» 12.04.2022 о 2:59 год): автомобіль «Toyota Prado 120» - ціна 8000$, автомобіль «Mitsubishi Pajero» - ціна 3500$, автомобіль «Hyundai H1» - ціна 4000$, автомобіль «Nissan Terrano» - ціна 2500$, автомобіль «Hyundai Galloper» - ціна 2500$, автомобіль «Nissan Patrol y60» - ціна 5000$, автомобіль "Nissan Patrol K160" - ціна 7000$, автомобіль «Nissan Patrol y60» - ціна 7000$.

З листування між головою БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3 та ФОП Байрацьким В.В., у месенджерах «Вайбер» та «Вотсап» за 12.04.2022 вбачається доведеним той факт, що волевиявлення голови БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3 щодо погодження придбання і поставки вище перерахованих автомобілів проявлялося в позитивних реакціях на повідомлення ФОП Байрацького В.В., в яких останній надсилав голові фонду ОСОБА_3 фотографії транспортних засобів. Таким чином, голова БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3 вчиняв конклюдентні дії - висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку - вподобав транспортні засоби та тим самим підтвердив свій намір щодо їх придбання.

В цей же спосіб 12.04.2022 між сторонами було погоджено і приблизну загальну вартість автомобілів та їх відновлювального ремонту (за потреби) - 1 392 000 грн, які мав придбати і здійснити їх ремонт відповідач за грошові кошти позивача.

На виконання досягнутих домовленостей і на прохання ОСОБА_3 . ФОП Байрацький В.В. надав банківські реквізити власного підприємницького рахунку, що підтверджується довідкою про банківські реквізити рахунку ФОП Байрацького В.В., яка міститься в матеріалах справи і була подана до суду першої інстанції разом із клопотанням від 07.12.2022.

Вказані обставини підтверджуються і змістом листування сторін в чатах месенджерів «Вотсап» та «Вайбер» за 12.04.2022, з яких чітко прослідковується весь хід перемовин між контрагентами, їх зміст та правова природа відносин між БО «БФ «Волонтерський центр «Схід`та ФОП Байрацьким В.В., погодження переліку автомобілів, їх вартості, а також те, що позивач, в особі голови - ОСОБА_3 , погодився на умови співпраці, запропоновані відповідачем, про що свідчить його запит на отримання від Байрацького В.В. банківських реквізитів та перерахування ним 1 000 000 гривень в цей же день і надіслання копії платіжного доручення ФОП Байрацькому В.В. на підтвердження перерахування коштів.

Наведене підтверджує укладення сторонам 12.04.2022 договору комісії у спрощений спосіб в простій письмовій формі.

13.04.2022 Байрацький В.В. надіслав на погодження ОСОБА_3 перелік з 8 автомобілів і їх загальну вартість в розмірі 48500 доларів США, а також пропозицію про придбання ще двох автомобілів - «Джипа Черокі 4.0», який належав особі на ім`я ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та «Джипа Черокі 2.5», який належав особі на ім`я « ОСОБА_6 ».

13.04.2022, беручи до уваги зміст повідомлення від ОСОБА_3 в месенджері «Вотсап», таким було погоджено до придбання за вказаними Байрацьким В.В. цінами 8 автомобілів, а також погоджено придбання і 2 джипів із вказівкою ціни, за якою він згоден їх придбати в третіх осіб. Ці обставини підтверджуються скрінами листування в чатах месенджерів «Вайбер» та «Вотсап» за 13.04.2022.

Зміст листування в месенджерах «Вайбер» та «Вотсап» між зазначеними вище абонентами з приналежних їм номерів мобільних телефонів, починаючи з 13.04.2022 свідчить про те, що між сторонами відбувались перемовини щодо подальшого пошуку та придбання відповідачем автомобілів на замовлення та за кошти позивача, а саме: Байрацький В.В. пропонував придбати автомобілі, відомості про можливість придбання яких в нього були, а ОСОБА_3 , в свою чергу, відправляв дані щодо позашляховиків, придбання яких його цікавило.

Окрім погодження придбання Байрацьким В.В. конкретних автомобілів, висловленого в телефонних розмовах і листуванні, таке погодження ОСОБА_3 виражалось і у формі висловлення позитивних реакцій засобами месенджерів на фото тих автомобілів, які його цікавили. Так, 13.04.2022 ОСОБА_3 погодив шляхом позитивної реакції на фотоповідомлення: автомобіль «Range Rover» вартістю 4000$ (повідомлення в месенджері «Вайбер» 13.04.2022 о 3:20 год.).

14.04.2022 Байрацький В.В. відправив голові БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» уточнений перелік придбаних автомобілів, з переліком вартості та з відомостями щодо того, які з них будуть відправлені ОСОБА_3 (або за його вказівкою іншим особам) в першій партії, а які ще знаходяться на техобслуговуванні, та інформацію щодо стану розрахунків між ними, із врахуванням отриманої суми 1 000 000 грн, які, згідно платіжного доручення від 12.04.2022 №3, поступили на банківський рахунок відповідача. Ці відомості і перелік автівок також були без зауважень прийняті головою БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2», що підтверджується наданими скрінами листування між сторонами.

В подальшому, листуючись 15 і 16 квітня 2022 року, Байрацький В.В. надіслав ОСОБА_3 більше фото автомобіля «Mitsubishi Pajero» червоного кольору, вартістю 3500$ та відомості щодо стану його готовності до відправки, а також запропонував до придбання автомобіль «Nissan Terrano», ціна якого 2500$ і автомобіль «Opel Frontera», ціна якого 3000$, які ОСОБА_3 погодив. Зазначене підтверджено скрінами переписки в месенджері «Вайбер» і позитивними реакціями останнього на відповідні фото і повідомлення.

Байрацький В.В. в чаті месенджера «Вайбер» 15.04.2022 відправив ОСОБА_3 відкорегований перелік з 16 автомобілів із зазначенням загальних ідентифікуючих даних та вартості автівок, загальною вартістю всіх автівок зі списку, а також з деталізацією даних про те, яка з машин може поїхати до місця призначення своїм ходом, а які ним плануються до відправлення на «автовозах». Також, в повідомленнях було конкретизовано, які автомобілі з переліку ще обслуговуються.

ОСОБА_3 на запропоновані умови погодився, що теж підтверджено скрінами переписки в месенджері «Вайбер». Цього ж дня, ОСОБА_3 в листуванні у месенджері «Вотсап» повідомив Байрацькому В.В. телефон ОСОБА_7 , який мав організовувати, здійснювати керівництво та супровід автоколони з 8 автомобілів до місця призначення.

17.04.2022 Байрацький В.В. за дорученням ОСОБА_3 здійснив передачу ОСОБА_2 8 справних автомобілів на ходу для доставки за призначенням (для потреб ЗСУ): автомобіль «Opel Frontera» - вартість 3000$/ 94710 грн, автомобіль «Nissan Patrol y60» - вартість 7000$/ 220990 грн, автомобіль «Mitsubishi Pajero» - вартість 3500$/ 110495 грн, автомобіль «Range Rover» - вартість 4000$/ 126280 грн, автомобіль «Volkswagen T4» - вартість 4500$/ 142065 грн, автомобіль "Nissan Patrol K160" - вартість 7000$/ 220990 грн, автомобіль «Hyundai H1»- вартість 4000$/126280 грн, автомобіль «Toyota Prado 120» - вартість 8000$/ 252560 грн.

Зазначені обставини також частково підтверджуються і відповіддю на адвокатський запит від 07.11.2022 першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої працівниками відділу на території м. Іршава була зупинена група осіб, одягнутих у військову форму і в ході перевірки документів таких, було виявлено, що це військовослужбовці, які прибули до м. Іршава з метою отримання для потреб ЗСУ автомобілів (автозапчастин) від приватної організації.

Того ж дня, голова БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» за допомогою листування в месенджері «Вотсап» о 13:15 год. вивів суму до розрахунків між сторонами, з урахуванням раніше перерахованих грошових коштів, а також готівкових коштів, які були привезені ОСОБА_2 відповідачеві, уточнив банківські реквізити до перерахування і о 13:53 год. відправив Байрацькому В.В. електронний документ в форматі pdf - платіжне доручення №10 від 17.04.2022 про перерахування на рахунок ФОП Байрацький В.В. чергового траншу в сумі 420 210 гривень.

Та обставина, що ОСОБА_3 безпосередньо керував процесом доставки за призначенням автомобілів, які йому були відправлені 17.04.2022 автоколоною, на чолі із ОСОБА_2 , підтверджується і тим, що в листуванні через месенджер «Вотсап» із Байрацьким В.В. він повідомляв останньому контактні дані автомайстра зі Львова «Юра Сервіс Широка 1Б Львів», який займався ремонтом одного із відправлених автомобілів, а саме: "Nissan Patrol K160", який ОСОБА_2 залишив на техобслуговування у місті Львові. 20.04.2022 ОСОБА_3 за допомогою того ж месенджера пересилав Байрацькому В.В. відеофайл із записом технічних несправностей автомобіля, пересланий з автомайстерні у Львові, що також підтверджується скрінами листування.

Подальше спілкування Байрацького В.В. щодо ремонту цього автомобіля, який ОСОБА_2 залишив на техобслуговування у місті Львів, вже відбувалось між ОСОБА_2 , особою на ім`я « ОСОБА_8 » та Байрацьким В.В. за допомогою месенджерів «Вайбер» та «Вотсап».

19.04.2022 в месенджері «Вайбер» Байрацький В.В. запропонував ОСОБА_3 до придбання і поставки автомобіль «Mitsubishi Pajero», надіслав фото автомобіля, в т.ч. і фото щодо його технічного стану, а також записаний відеофайл про цей транспортний засіб (фотоповідомлення в месенджері «Вайбер» 19.04.2022 о 15:03 год. та відеоповідомлення о 15:12 год.). Сторони погодили ціну для придбання цього автомобіля в розмірі 3500 $.

19.04.2022 за вказівкою ОСОБА_3 на автовозі (спеціальній платформі) із водієм, з яким його сконтактував голова БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2», Байрацьким В.В. були відправлені два автомобілі: «Jeep Cherokee x.j.» - вартість 5400$/170478 грн і «Jeep Cherokee x.j.» - вартість 5500$/173635 грн.

Того ж дня, Байрацький В.В. через месенджер «Вайбер» надіслав ОСОБА_3 фотозвіт із світлинами вказаних автомобілів, завантажених і готових до відправки на автовозі. Листування між сторонами в месенджері «Вотсап» за 19.04.2022 підтверджує, що ОСОБА_3 надіслав Байрацькому В.В. фото автовоза марки «Мерседес», з реєстраційними номерами НОМЕР_3 , який прямував до нього для отримання чергової партії із 4 позашляховиків. У відповідь Байрацький В.В. конкретизував перелік 4 автомобілів, готових до відправки на 20.04.2022 із визначенням вартості кожного з них і зазначенням загальної суми до оплати в доларовому еквіваленті в розмірі 13 500 доларів США.

20.04.2022 в месенджері «Вотсап» Байрацький В.В. відправив ОСОБА_3 фото автоколес, загальною вартістю 500 доларів США, запропонував придбати такі і одну з готових до відправки машин завантажити ними. Погодження цього питання відбулось в телефонному режимі, тому о 17:10 год. того ж дня Байрацький В.В. відправив голові БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» перелік 4 автомобілів, готових до відправки на 20.04.2022 із визначенням вартості кожного з них і зазначенням загальної суми до оплати в доларовому еквіваленті із врахуванням вартості автоколес, на загальну суму 14 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 452 200,00 грн.

О 19:07 год. 20.04.2022 Байрацький В.В. відправив ОСОБА_3 фотозвіт, а саме: світлини завантажених на автовоз марки «Мерседес», з реєстраційними номерами НОМЕР_3 , 4 автомобілів: «Nissan Patrol y60», «Jeep Cherokee x.j.», «Hyundai Galloper» та «Mitsubishi Pajero».

Протягом години після надіслання Байрацьким В.В. ОСОБА_3 фотозвіту про завантажені і відправлені 20.04.2022 4 автомобілі та автоколеса, позивач платіжним дорученням №12 від 20.04.2022 перерахував ФОП Байрацькому В.В. суму 452 200,00 грн. (платіжне доручення отримано банком 20.04.2022 о 20:24 год. і зазначена в ньому сума до переказу ФОП Байрацькому В.В. «за автозапчастини» в розмірі 452 200,00 грн повністю співпадає із сумою виставленою відповідачем позивачеві до оплати в той день за 4 авто і автоколеса).

Із змісту листування в месенджері «Вотсап» між сторонами по справі за 22.04.2022 вбачається, що після телефонної розмови з ОСОБА_3 Байрацький В.В. знов відправив йому банківські реквізити свого рахунку ФОП і конкретизував, що БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» має йому сплатити за 2 автомобілі «терано» («Nissan Terrano») 161 000 грн.

У відповідь на це, того ж дня о 14:25 год. отримав від ОСОБА_3 доказ проведеної оплати на вказану суму 161 000 грн - платіжне доручення № 15 від 22.04.2022, отримане банком о 14:24 год. 22.04.2022, з призначенням платежу - «сплата за запчастини».

По факту відправки двох авто «Nissan Terrano», колір хакі-камуфляж, 2.7 дизель, 1997 р.в та синього кольору, 2.7 дизель, р.н. з. Польщі RJS6KT4, 22.04.2022 Байрацький В.В. також направляв ОСОБА_3 фотозвіт.

Наведені обставини, підтверджені перерахованими вище доказами, спростовують доводи позивача про відсутність договірних відносин, невиконання відповідачем зобов`язань, а навпаки доводять відсутність порушення майнових прав позивача зі сторони відповідача, наявність підстав для отримання відповідачем грошових коштів на загальну суму 2 033 410, 00 грн і використання таких за призначенням, згідно досягнутих домовленостей між ними.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було підтверджено, що платежі на рахунок відповідача були перераховані упродовж десяти днів чотирма траншами (з 12.04.2022 по 22.04.2022).

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Тлумачення вказаної норми та ст. 1212 ЦК України свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі необхідно враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 та від 11.01.2023 у справі №548/741/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (ч. 1-2 ст.640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи, не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Згідно із ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11, 13 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань є, зокрема, договори та інші правочини. Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, додержуватися моральних засад суспільства; не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

За визначенням ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням ч. 1 ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1011, 1012, 1014 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 12 2021 у справі №910/17567/19).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Враховуючи зазначені вище обставини в сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що під час апеляційного перегляду було підтверджено, що між БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ФОП Байрацьким В.В. 12.04.2022 в простій письмовій формі було укладено договір комісії, згідно умов якого відповідач за попереднім погодженням з позивачем і за надані ним грошові кошти зобов`язувався купувати автомобілі (вживані позашляховики) із здійсненням їй часткового ремонту, для забезпечення потреб ЗСУ, з подальшою відправкою і передачею їх особам, на яких йому вкаже позивач.

Зміст наведеного вище листування між сторонами в месенджерах «Вайбер» та «Вотсап», на переконання суду, з достатньою повнотою підтверджує, як наявність договірних відносин між сторонами, так і правомірність отримання відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 2 033 410,00 грн .

Окрім цього, на думку суду, послідовне перерахування позивачем 4 рази грошових коштів протягом періоду з 12.04.2022 по 22.04.2022, зважаючи на повне співпадіння сум платежів за 20 та 22 квітня 2022 року із сумами, виставленими Байрацьким В.В. позивачеві за відправлені автомобілі в листуванні у месенджерах, доводить і виконання відповідачем взятих на себе за договором комісії обов`язків.

В ст. 218 ЦК України чітко унормовано, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами тощо. Проте стороною позивача не було представлено жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що грошові кошти на суму 2 033 410,00 грн частинами протягом 10 днів в чотири перекази були перераховані Байрацькому В.В. безпідставно та помилково.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Твердження представника позивача про те, що позивач не підтверджує правдивість наданих представником відповідача скріншотів месенджерів суд оцінює критично, позаяк позивач не заперечив електронного листування з відповідачем, однак не надав контрдоказів на спростування такого листування, не пояснив, у чому саме таке листування є неправдивим. Крім цього, жодних клопотань про витребування і дослідження оригіналів даних електронних доказів позивач не заявляв і не навів жодних аргументів на підтвердження того, що зміст наданих відповідачем електронних доказів якимось чином спотворений або змінений.

Натомість колегія суддів зауважує, що листування в месенджерах «Вайбер» та «Вотсап» у вигляді скрінів з екрану мобільного телефону, надано відповідачем в повному обсязі від самого початку і до його завершення, без будь-якого фрагментарного вилучення змісту спілкування між сторонами, що прямо вбачається із хронології і позначок часу наявних у ньому.

Належність абонентських номерів НОМЕР_1 (БО «БФ «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» - голова ОСОБА_3 ) та НОМЕР_2 (ФОП Байрацький В.В. ) визнана сторонами і підтверджена ними під час розгляду справи.

Твердження позивача про те, що відповідач після отримання коштів перестав виходити на зв`язок із позивачем, спростовано змістом листування в месенджерах між сторонами, дослідженим судом, з якого вбачається, що подальша переписка в месенджері «Вайбер» між сторонами по справі, яка тривала до 25.05.2022, свідчить про те, що ОСОБА_3 не висловлював Байрацькому В.В. жодних претензій щодо невиконання зобов`язань і не вимагав повернення грошових коштів. Із змісту листування у вказаному месенджері вбачається, що ОСОБА_3 та Байрацький В.В. й надалі продовжували співпрацю щодо пошуку і купівлі позашляховиків.

Колегія суддів враховує, зміну правової позиції позивача, оскільки спочатку позивач стверджував, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які укладені правочини і тому відповідач зобов`язаний повернути отримані від позивача грошові кошти, оскільки правові підстави для їх набуття та збереження відсутні (і ніколи не існували); в подальшому позиція благодійної організації вже викладалась зовсім інакше - що перерахування коштів було здійснено виключно для організації негайного забезпечення Збройних Сил України автомобілями, а потім автозапчастинами і автошинами, і Байрацький В.В. взяті на себе зобов`язання не виконав, тому позивач відмовився від виконання та просить повернути безпідставно збережені кошти.

Оцінюючи доводи позивача про те, що листування в месенджерах «Вайбер» та «Вотсап» не може розцінюватись як належний доказ укладення договору та його виконання, а зміст листування між сторонами не є діловим, колегія суддів вважає такі безпідставними з огляду на таке.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі. Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, зокрема у постанові Касаційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, відсутність у відповідача належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт виконання ним взятих на себе зобов`язань за укладеним в простій письмовій формі договором комісії з позивачем, не звільняє останнього від обов`язку довести обставини, про існування яких він стверджує і на які посилається, як на підставу своїх вимог

Одночасно з цим, Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка; у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Однак ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21.

Таким чином, Верховний Суд застосував відомий у світі принцип самоідентифікації автора.

Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

Отже, з врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що надані стороною відповідача електронні докази - скріни переписки в месенджерах «Вайбер» та «Вотсап» між Байрацьким В.В. та ОСОБА_3 є належними доказами і були оцінені судом в сукупності з іншими доказами, поданими в цій справі.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність доказів на підтвердження права власності відповідача на названі вище автомобілі, актів приймання-передачі цих автомобілів, доручень, виданих позивачем на прийняття автомобілів, суд зауважує, що за обставинами справи правовідносини між сторонами виникли через півтора місяці після початку збройної агресії російської федерації проти України і введення в нашій країні правового режиму воєнного стану. Отже, спрощений підхід зі сторони відповідача до оформлення первинних документів, обумовлений метою якнайскорішого забезпечення Збройних Сил України автомобілями, узгоджується із положеннями ст. 17 Конституції України, яка проголошує захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Щодо достовірності відображення позивачем відомостей, зазначених у платіжних дорученнях, в графі призначення платежу «за автозапчастини», то колегія суддів оцінює такі критично, зважаючи на встановлені обставини у цій справі.

Одночасно з цим, положення п.п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, передбачають, що реквізит: «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику і за внесені дані відповідає також саме платник. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17 та від 13.02.2020 року № 910/4557/18.

Оцінюючи докази по справі в їх сукупності, і враховуючи, що окрім вказаних вище платіжних доручень, позивачем не представлено жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ним велись перемовини, ділове листування або існували домовленості з відповідачем щодо придбання останнім і поставки позивачеві саме автозапчастин, або що ці кошти перераховані в якості авансу чи передоплати за автозапчастини, суд приходить до висновку, що вказані вище платіжні доручення не є беззаперечними доказами існування саме таких домовленостей між сторонами, як про це стверджує позивач.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не дотримався норм процесуального закону, повно і всебічно не з`ясувавши обставини справи, які підлягали встановленню в даній конкретній справі, задовольнив позовні вимоги, фактично застосувавши концепцію негативного доказу, визнав доведеними обставини, на які посилався позивач, виключно через неспростування таких відповідачем.

З огляду на все вище викладене, суд першої інстанції розглянув справу з надмірним і невиправданим формалізмом, неправильно застосував норми матеріального права та не дотримався норм процесуального права, фактично проігнорувавши вимоги закону, правові висновки Верховного Суду щодо забезпечення правильності вирішення спору по суті.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 129, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 у справі №907/439/22 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтерський центр «ІНФОРМАЦІЯ_2» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_5) на користь Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 36 602, 00 гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2024.

Головуючий-суддя О.І. МАТУЩАК

Судді О.С. СКРИПЧУК

Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ