Постанова

від 01.08.2024 по справі 925/1241/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р. Справа№ 925/1241/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.08.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Уманьрембуд 2" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 (повний текст рішення складено та підписано 15.03.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 (повне додаткове рішення складено 12.04.2024)

у справі № 925/1241/23 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Уманського комунального підприємства "Комунальник"

до Приватного підприємства "Уманьрембуд 2"

про стягнення 407 988,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Уманське комунальне підприємство «Комунальник» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» про стягнення 407988,87 грн заборгованості по договорам:

- № 63 про надання послуг із поводження з відходами (захоронення) від 01.10.2018 в сумі 7 099,80 грн;

- № 12/20 про надання послуг із поводження з відходами (захоронення) від 02.01.2020 в сумі 398 506,97 грн.;

- № 01/09-2020 транспортних послуг від 01.07.2020 в сумі 2 382,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладених договорів в частині оплати вартості виконаних позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 у справі №925/1241/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 407 988,87 грн заборгованості та 6 155,57 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт належного надання позивачем відповідачу послуг та їх об`єму на підставі договорів захоронення № 63 та № 12/20, а також договору транспортних послуг, підтверджується наявними у справі доказами, а відтак загальний борг відповідача перед позивачем за надані послуги становить 407 988,87 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Уманьрембуд 2" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 у справі №925/1241/23 повністю та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що викладені у рішенні обставини встановлені неправильно та не відповідають обставинам справи та наданим доказам.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази надання послуг за договором №63 від 01.10.2018 за березень, грудень 2019 року, акти №85 від 31.03.2019 та №567 від 31.12.2019 не підписані представником відповідача. Скаржник вважає, що акти прийняття виконаних робіт, які не надані вчасно та в порядку визначеному договором, не підписані представниками відповідача, та подальша їх не оплата не є підтвердженням їх виконання. Факт надсилання вказаних документів позивачем на адресу відповідача через майже три роки є спробою створити перед судом обставини належного виконання договору з боку позивача. Витяги з Журналів обліку заїзду-виїзду транспортних засобів на сміттєзвалище теж на нашу думку неможливо розцінювати як доказ, так як він містить багато невідповідностей щодо транспортних засобів, об`єм сміття, а також про підприємства, що здійснюють завіз сміття.

Як вказує скаржник, те саме стосується і заборгованості по договору про надання послуг із поводження з відходами (захоронення) № 12/20 від 02.01.2020.

Крім того, відповідач вказує, що строк позовної давності за договором №63 від 01.10.2018 закінчився 31.122022, однак незважаючи на це в 2023 році позивач починає претензійну діяльність та намагається стягнути кошти поза загальним строком позовної давності, встановленої у три роки.

Апелянт вважає, що судом не було досліджено факт отримання актів надання послуг, а тільки повторні направлення майже через три роки, а також чи отримувались вони відповідачем в період коли формувались податкові накладні.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 у справі №925/1241/23 заяву представника Уманського комунального підприємства "Комунальник" адвоката Ульченка Сергія про розподіл судових витрат у справі №925/1241/23 задоволено.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Уманьрембуд 2" на користь Уманського комунального підприємства "Комунальник" 19 867,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що вартість правничої допомоги у даній справі в розмірі 19 867,50 грн та подані заявником документи, які підтверджують надання таких послуг є такими, що відповідають вимогам статті 126 ГПК України.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Уманьрембуд 2" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 у справі № 925/1241/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника Уманського комунального підприємства "Комунальник" про розподіл судових витрат у справі №925/1241/23 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення є передчасним, не ґрунтується на матеріалах справи та є незаконним, оскільки станом на дату прийняття додаткового рішення, рішення Господарського суду Черкаської області від 12 березня 2024 року в справі №925/1241/23 не вступило у законну силу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/1241/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1241/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Уманьрембуд 2" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 у справі № 925/1241/23.

26.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/1241/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Уманьрембуд 2" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 у справі № 925/1241/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024, розгляд справи призначено на 30.05.2024.

09.05.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху засобами поштового зв?язку через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024, вирішено об`єднати апеляційні скарги Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 у справі № 925/1241/23 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 у справі №925/1241/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 у справі № 925/1241/23 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 у справі № 925/1241/23 в судовому засіданні 30.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 задоволено клопотання Уманського комунального підприємства «Комунальник» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 розгляд справи відкладено на 11.07.2024, задоволено клопотання Уманського комунального підприємства «Комунальник» про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Водночас, 11.07.2024 розгляд справи №925/1241/23 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні, а тому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 розгляд справи № 925/1241/23 призначено на 01.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.07.2024 по 02.08.2024 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.08.2024 у справі №925/1241/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 прийнято справу №925/1241/23 за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024, позивач подав відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 по справі № 925/1241/23 - без змін, наголошуючи на законності і обґрунтованості такого рішення, яке прийнято з повним та правильним встановленням обставин, що мають значення для справи.

З апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 позивач також не погодився, у поданому відзиві вказує, що додаткове рішення суду прийнято з дотриманням вимог статей 126, 129 ГПК України, апелянтом в суді першої інстанції не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат, також в апеляційній скарзі не наведено підстав для зменшення витрат, отже додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 у справі № 925/1241/23, є таким що ухвалене у відповідності до закону. У зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу на додаткове рішення без задоволення, а додаткове рішення від 04.04.2024 у справі № 925/1241/23 - без змін.

У судове засідання 01.08.2024 у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів з`явився представник позивача, який надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких заперечив проти доводів, викладених у апеляційних скаргах відповідача, просив залишити їх без задоволення, а рішення і додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання 01.08.2024 не з`явився, водночас, 31.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (через систему Електронний суд) від представника Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Клопотання мотивовано неможливістю прийняти участь у судовому засіданні за сімейними обставинами. Клопотання було подано представником Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» - адвокатом Розборським Володимиром Віталійовичем. На підтвердження повноважень представництва інтересів відповідача у Північному апеляційному господарському суді надано ордер серії СА №1076552.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Наведені представником позивача у клопотанні причини неявки колегія суддів визнає необґрунтованими та таким, що не підтверджені жодними доказами.

Крім того, відповідач у клопотанні про відкладення розгляду справи не наголошує на обставинах, які, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, та викладення ним своєї правової позиції у заявах по суті спору (апеляційних скаргах), перешкоджали б суду здійснити розгляд апеляційних скарг без участі представника відповідача. При цьому, колегія суддів наголошує, що у матеріалах справи наявні всі необхідні докази для розгляду апеляційних скарг по суті.

За вищенаведених обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд справи у судовому засіданні 01.08.2024.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та додаткове рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як підтверджено матеріалами справи, між Уманським комунальним підприємством «Комунальник» (виконавець) та Приватним підприємством «Уманьрембуд 2» (замовник) були укладені договори про надання послуг із поводження з відходами (захоронення) № 63 від 01.10. 2018 (далі - договір № 63) та № 12/20 від 02.01.2020 (далі - договір № 12/20), відповідно до умов яких виконавець зобов`язався приймати у період дії цих договорів надавати послуги із поводження з відходами (захороненню), що надходять від замовника, на сміттєзвалище міста Умань (далі - сміттєзвалище), що розміщений в межах Собківської сільської ради, а замовник зобов`язався здійснювати оплату, передбачену цими договорами.

Умовами договору № 63 сторони погодили наступне:

- облік відходів, що надходять від замовника проводиться шляхом зважування на ваговій, яка розташована на в`їзді на сміттєзвалище, та визначається, як різниця між вагою транспортного засобу до заїду на сміттєзвалище (з відходами), та після розвантаження (без відходів). Облік, завезеної кількісні відходів для подальшого захоронення, ведеться в Журналі обліку заїзду-виїзду транспортних засобів на сміттєзвалище виконавцем (п.2.4.);

- вартість послуг із поводження з відходами (захоронення) складає 174,53 грн. з ПДВ за тону (п.3.1.);

- оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування ним грошових коштів па розрахунковий рахунок Виконавця щомісячно до 20 числа місяця наступного за розрахунковим па підставі підписаного Виконавцем та Замовником акту виконаних робіт та рахунку-фактури (п.3.3.);

- рахунок-фактура та акт виконаних робіт за розрахунковий місяць Замовнику подаються з 5 по 10 число поточного місяця особисто представнику Замовника або поштою (п.3.5.);

- здача-приймання наданих послуг здійснюється Сторонами шляхом підписання у строк до 10-го числа наступного за звітним місяцем актів здачі-приймання наданих послуг, в яких фіксується загальний обсяг наданих Виконавцем послуг протягом звітного місяця (п.4.1.);

- якщо протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг замовник не підписав, не повернув і не надав мотивовану відмову від його підписання, акт здачі-приймання наданих послуг вважається погодженим обома сторонами та є чинним в юридичному значенні, а послуги вважаються наданими в повному обсязі, якісно і своєчасно (п.4.2.);

- захоронення замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати за надані виконавцем послуги в строки, встановлені п.3.5 цього договору (п.п. 5.2.1.).

Факт належного виконання позивачем умов договору №63 підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг та частково оплаченими відповідачем рахунками, а саме:

1) за лютий 2019 року: акт № 56 від 28.02.2019 на суму 670,19 грн, рахунок № 44 від 28.02.2019 на суму 670,19 грн, оплата від 18.10.2019;

2) за березень 2019 року: акт № 85 від 31.03.2019 на суму 3096,13 грн, рахунок № 76 від 31.03.2019 на суму 3096,13 грн, оплата відсутня;

3) за квітень 2019 року: акт № 106 від 30.04.2019.на суму 2485.28 грн, ррахунок № 101 від 30.04.2019 на суму 2485,28 грн, оплата від 18.10.2019;

4) за травень 2019 року: акт № 139 від 31.05.2019 на суму 1246,13 грн, рахунок № 138 від 31.05.2019 на суму 1246,13 грн, оплата від 07.06.2019;

5) за червень 2019 року: акт № 163 від 30.06.2019 на суму 3822,17 грн, рахунок № 168 від 30.06.2019 на суму 3822,17 грн, оплата від 08.07.2019:

6) за липень 2019 року: акт № 192 від 31.07.2019 на суму 1619,62 грн, рахунок № 207 від 31.07.2019 на суму 1619,62 грн, оплата від 18.10.2019;

7) за серпень 2019 року: акт № 211 від 31.08.2019 на суму 14087,90 грн, рахунок № 232 від 31.08.2019 на суму 14087,90 грн, оплата від 18.10.2019;

8) за вересень 2019 року: акт № 358, від 30.09.2019 на суму 4687,82 грн, рахунок № 266 від 30.09.2019 на суму 4687,82 грн, оплата від 18.10.2019;

9) за листопад 2019 року: акт № 538, від 30.11.2019 на суму 1288,02 грн: рахунок № 351 від 30.11.2019 на суму 1288,02 грн, оплата від 19.12.2019;

10) за грудень 2019 року: акт № 567 від 31.12.2019 на суму 4003,67 грн, рахунок № 384 від 31.12.2019 на суму 4003,67 грн, оплата відсутня.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що починаючи з моменту укладення договору захоронення і станом на 01.01.2019 надані послуги були оплачені в повному обсязі та відсутні претензії щодо виконання умов цього договору.

Проте, за період з січня 2019 року по грудень 2019 року включно по договору № 63 у відповідача виникла заборгованість в сумі 7 099,80 грн, а саме

- за грудень 2019 року згідно акту № 567 від 31.12.2019 в розмірі 4003,67 грн,

- за березень 2019 року згідно акт № 85 від 31.03.2019 в розмірі 3096,13 грн, всього в сумі 7099,80 грн.

Позивач зазначає, акти, на підставі яких виникла заборгованість в сумі 7099,80 грн були повторно отримані відповідачем 05.04.2023 з вимогами № 203, 204 від 17.03.2023, що підтверджується інформацією, яка міститься на офіційному інтернет-сайті АТ «Укрпошта» (штри-код відправлення № 2030201883664).

Проте вказані акти відповідач у строк, передбачений законодавством та положеннями п. 4.2. договору № 63, позивачу не повернув та не надав мотивованої відмови від їх підписання.

Умовами договору № 12/20 передбачено таке:

- облік відходів, що надходять від замовника проводиться шляхом зважування на ваговій, яка розташована на в`їзді на сміттєзвалище, та визначається, як різниця між вагою транспортного засобу до заїду на сміттєзвалище (з відходами), та після розвантаження (без відходів). Облік, завезеної кількісні відходів для подальшого захоронення, ведеться в Журналі обліку заїзду-виїзду транспортних засобів на сміттєзвалище виконавцем (п.2.4.);

- вартість послуг із поводження з відходами (захоронення) складає 174,53 грн. з ПДВ за тону (п.3.1.);

- оплата послуг виконавця здійснюється замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування ним грошових коштів па розрахунковий рахунок виконавця щомісячно до 20 числа місяця наступного за розрахунковим па підставі підписаного виконавцем та замовником акту виконаних робіт та рахунку-фактури (п.3.3.);

- рахунок-фактура та акт виконаних робіт за розрахунковий місяць замовнику подаються з 5 по 10 число поточного місяця особисто представнику замовника або поштою (п.3.5.);

- здача-приймання наданих послуг здійснюється Сторонами шляхом підписання у строк до 10-го числа наступного за звітним місяцем актів здачі-приймання наданих послуг, в яких фіксується загальний обсяг наданих Виконавцем послуг протягом звітного місяця (п. 4.1.);

- якщо протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг замовник не підписав, не повернув і не надав мотивовану відмову від його підписання, акт здачі-приймання наданих послуг вважається погодженим обома сторонами та є чинним в юридичному значенні, а послуги вважаються наданими в повному обсязі, якісно і своєчасно (п.4.2.);

- захоронення замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати за надані виконавцем послуги в строки, встановлені п.3.3 цього договору (п.п. 5.2.1.).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період дії цього договору позивачем були надані послуги із поводження з відходами (захоронення), що надходять від замовника, на сміттєзвалище міста Умань, який розміщений в межах Собківської сільської ради, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг та рахунками, а саме:

1) за січень 2020 року: акт № 12 від 31.01.2020 на суму 513,11 грн, рахунок № 24 від 31.01.2020 на суму 513,11 грн, оплата від 09.10.2020;

2) за лютий 2020 року: акт № 43 від 29.02.2020 на суму 841,22 грн, рахунок № 60 від 29.02.2020 на суму 841,22 грн, оплата від 09.10.2020;

3) за березень 2020 року: акт № 67 від 31.03.2020 на суму 1815,10 грн, рахунок № 90 від 31.03.2020 на суму 1815,10 грн, оплата від 09.10.2020;

4) за квітень 2020 року: акт № 103 від 30.04.2020 на суму 111,70 грн, рахунок № 127 від 30.04.2020 на суму 111,70 грн, оплата від 09.10.2020;

5) за травень 2020 року: акт № 130 від 29.05.2020 на суму 760,94 грн, рахунок № 159 від 29.05.2020 на суму 760,94 грн, оплата від 09.10.2020;

6) за червень 2020 року: акт № 161 від 30.06.2020 на суму 233,87 грн, рахунок № 194 від 30.06.2020 на суму 233,87 грн, оплата від 09.10.2020;

7) за липень 2020 року: акт № 197 від 31.07.2020 на суму 7057.91 грн, рахунок № 231 від 31.07.2020 на суму 7057,91 грн, оплата від 09.10.2020;

8) за жовтень 2020 року: акт № 273, від 31.10.2020 на суму 4049,05 грн, рахунок № 311 від 31.10.2020 на суму 4049,05 грн оплата від 09.10.2020;

9) за листопад 2020 року: акт №321 від 30.11.2020 на суму 2188,58 грн, рахунок № 354 від 30.11.2020 на суму 2188,58 грн, оплата від 29.12.2020;

10) за грудень 2020 року: акт № 359 від 31.12.2020 на суму 1197,26 грн, рахунок № 388 від 31.12.2020 на суму 1197,26 грн, оплата від 09.10.2020;

11) за січень 2021 року: акт № 12 від 29.01.2021 на суму 548,02 грн, рахунок № 16 від 29.01.2021 на суму 548,02 грн, оплата від 31.05.2021;

12) за лютий 2021 року: акт № 30 від 26.02.2021 на суму 837,74 грн, рахунок №39 від 26.02.2021 на суму 837,74 грн, оплата від 31.05.2021;

13) за березень 2021 року: акт № 63 від 31.03.2021 на суму 7225,46 грн, рахунок № 83 від 31.03.2021 на суму 7225,46 грн, оплата від 02.12.2021;

14) за травень 2021 року: акт № 164 від 31.05.2021 на суму 13466,58 грн, рахунок № 158 від 31.05.2021 на суму 13466,58 грн, оплата від 02.12.2021;

15) за червень 2021 року: акт № 202 від 30.05.2021 на суму 49286.71 грн., Рахунок № 193 від 30.05.2021 на суму 49286.71 грн, оплата від 02.12.2021:

16) за липень 2021 року: акт № 253, від 30.07.2021. на суму 1944.24 грн. Рахунок № 243 від 30.07.2021 на суму 1944.24 грн, оплата від 02.12.2021;

17) за серпень 2021 року: акт № 323. від 31.08.2021, на суму 6237,64 грн, рахунок № 287 від 31.08.2021 на суму 6237.64 грн, оплата від 02.12.2021;

18) за вересень 2021 року: акт № 419, від 30.09.2021 на суму 3693,01 грн, рахунок №318 від 30.09.2021 на суму 3693,01 грн, оплата від 02,12.2021;

19) за жовтень 2021 року: акт № 456 від 29.10.2021 на суму 362351,54 грн, рахунок № 343 від 29.10.2021 на суму 362351,54 грн, часткова оплата від 02.12.2021 в сумі 589,69 грн (заборгованість 361761,85 грн);

20) за листопад 2021 року: акт № 504 від 30.11.2021 на суму 19990,44 грн, рахунок № 378 від 30.11.2021, на суму 19990,44 грн, оплата відсутня;

21) за грудень 2021 року: акт № 560 від 31.12.2021 на суму 6865,93 грн, рахунок № 393 від 31.12.2021 на суму 6865,93 грн, оплата відсутня;

22) за січень 2022 року: акт № 275 від 31.01.2022 на суму 6373,76 грн, рахунок № 18 від 31.01.2022 на суму 6373,76 грн, оплата відсутня;

23) за лютий 2022 року: акт № 322 від 28.02.2022 на суму 2788,96 грн, рахунок № 40 від 28.02.2022 на суму 2788,96 грн, оплата відсутня;

24) за квітень 2022 року: акт № 425 від 29.04.2022 на суму 261,79 грн, рахунок № 94 від 29.04.2022 на суму 261,79 грн, оплата відсутня;

25) за травень 2022 року: акт № 479 від 31.05.2022 на суму 464,24 грн, рахунок № 115 від 31.05.2022 на суму 464,24 грн, оплата відсутня.

З огляду на викладене вбачається, що по договору № 12/20 за період з січня 2020 року по травень 2022 року по у відповідача існує заборгованість по оплаті послуг:

- за жовтень 2021 року по акту № 456 від 29.10.2021 у сумі 361761,85 грн.,

- за листопад 2021 року по акту № 504 від 30.11.2021 у сумі 19990,44 грн,

- за грудень 2021 року по акту № 560 від 31.12.2021 у сумі 6865,93 грн,

- за січень 2022 року по акту № 275 від 31.01.2022 у сумі 6373,76 грн,

- за лютий 2022 року по акту № 322 від 28.02.2022 у сумі 2788,96 грн,

- за квітень 2022 року по акту № 425 від 29.04.2022 у сумі 261,79 грн,

- за травень 2022 року по акту № 479 від 31.05.2022 у сумі 464,24 грн.

Загальна сума заборгованості по договору № 12/20 становить 398 506,97 грн.

У позові Уманське комунальне підприємство "Комунальник" зауважив, що вище вказані акти на підставі яких виникла заборгованість в сумі 398 506,97 грн, були повторно отримані відповідачем 05.04.2023 разом із вимогами № 203, № 204 від 17.03.2023, що підтверджується наявною інформацією на офіційному інтернет-сайті АТ «Укрпошта» (штрих-код відправлення № 2030201883664).

За доводами позивача відповідач погодив вказані вище акти, оскільки в строк передбачений законодавством та положеннями п. 4.2. договору № 12/20 не повернув їх, мотивованої відмови від їх підписання не надав.

Крім того, 01.07.2020 сторони уклали договір транспортних послуг за № 01/09-2020, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги транспорту: автомобіль ЗІЛ-431412, цистерна КО 713-01 (об`єм 6 куб. м.) реєстраційний номер 0283ЧКН в порядку та на умовах, визначених цим договором (далі - договір транспортних послуг).

Договором транспортних послуг передбачено наступне:

- після виконання робіт сторони складають Акт здачі - приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 2-х робочих днів після фактичного надання послуг (п.2.1.);

- замовник зобов`язується оплатити вартість наданих послуг, шляхом перерахування коштів виконавцю за фактично виконані роботи, підтверджені актом на протязі 2-х банківських днів (п.2.2.);

- виконавець зобов`язався своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в п.1.1 цього договору, а також складати та передавати замовнику акти про надання послуг (п.3.1.1; п.3.1.3);

- замовник зобов`язався після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти в 2-х денний термін з моменту їх одержання та оплачувати послуги на умовах та в порядку, зазначеному у п.2 цього договору (п.3.2.2; п. 3.2.3).

Позивач вказує, що після оформлення актів здачі - приймання наданих послуг та рахунків, останній надав їх відповідачу (замовнику). Проте, відповідач ці акти не підписав та не повернув їх позивачу, мотивованої відмови в їх підписанні не надав.

З матеріалів справи вбачається, що акти та рахунки відповідач оплатив частково, а саме:

1) за вересень 2020 року: акт № 267 від 30.09.2020 на суму 3000,90 грн, рахунок № 299 від 30.09.2020 на суму 3000,90 грн, оплачено 09.10.2020;

2) за жовтень 2020 року: акт № 268 від 01.10.2020 на суму 4001,20 грн, рахунок № 300 від 01.10.2020 на суму 4001,20 грн, часткова оплата від 09.10.20220 в сумі 1619,10 грн (заборгованість 2382,10 грн).

Отже, заборгованість відповідача по договору транспортних послуг за жовтень місяць 2020 року (акт № 268) становить 2382,10 грн.

Судом встановлено, що позивач за допомогою засобів поштового зв`язку, цінним листом з описом вкладень, направив відповідачу вимоги № 203, 204 від 17.03.2023, що підтверджується поштовою накладною за штрих-кодом № 2030201883664 від 17.03.2023. Разом із вимогами позивач повторно надав акти здачі приймання робіт в двох примірниках, які просив погодити або надати мотивовану відмову в їх погодженні, вказавши про те, що у разі не повернення підписаних примірників та не повідомлення про мотивовані причини відмови від погодження, послуги вважатимуться такими що прийняті у повному обсязі без заперечень та підлягають оплаті згідно умов договорів. До Вимог також була додана інформація з Журналів обліку заїзду-виїзду транспортних засобів на сміттєзвалище.

Згідно інформації на сайті АТ «Укрпошта» зазначені вимоги відповідач отримав 05.04.2023.

Крім того, 24.04.2023 позивач направив відповідачу було претензію № 1-24/04/23 на суму 410370,97 грн, до якої були додані копії вимог № 203, 204 від 17.03.2023, докази направлення та копії всіх не погоджених актів. Дану претензію відповідач отримав 27.04.2023, що вбачається з відомостей сайту АТ «Укрпошта».

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що не погоджується з аргументами позивача, викладеними у ній, однак щодо якості і об`єму наданих позивачем послуг заперечень не зазначено.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав відзив, в якому зазначив, що відповідно до умов договору №63, а саме розділу 4, сторонами погоджений порядок здачі приймання наданих послуг, а саме: здача-приймання наданих послуг здійснюється наступним чином, виконавець з 5 по 10 число поточного місяця направляє рахунок фактуру та акт виконаних робіт за розрахунковий місяць особисто представнику замовника або поштою; замовник у строк до 10 (десятого) числа наступного за звітним місяцем актів здачі-приймання наданих послуг, в яких фіксується загальний обсяг наданих виконавцем послуг протягом звітного місяця підписує їх.

Відповідач вважає, що виконавець з свого боку не виконав умови договору щодо погодженого порядку здачі приймання наданих послуг, а саме щодо вручення особисто чи направлення поштою рахунок фактуру та акт виконаних робіт за розрахунковий місяць. Крім того, позивач надсилаючи вищевказані документи разом з вимогою, як додатки долучив сторінки журналу обліку заїзду виїзду транспортних засобів на сміттєзвалище в кількості 6 сторінок.

Відповідач вказує, що це були дані не за всі місяці, за які вимагали заплатити кошти, а лише за окремі. Крім того, у вищевказаних сторінках журналу були виявленні розбіжності щодо транспортних засобів, які йому не належали на не перебували в оренді, і щодо обсягу відвантажених на полігон відходів.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач у своїй позовній заяві не вказав умови договору, в яких зазначені його дії щодо направлення з 5 по 10 число поточного місяця рахунку фактури та акт виконаних робіт за розрахунковий місяць особисто представнику замовника або поштою, а лише зазначив, що має робити відповідач в разі отримання таких документів.

Відповідно до наданих позивачем документів, відповідач дійсно оплатив частину наданих рахунків на оплату, та актів виконаних робіт та вказав, що на той час директором ПП «Уманьрембуд 2» був призначений ОСОБА_1 .

При цьому, з наданих позивачем документів, як додатків до позовної заяви, відповідачу стало відомо, що ОСОБА_1 будучи фізичною особою - підприємцем також здійснював перевезення відходів на полігон та дослідивши надані позивачем документи, а саме ксерокопію сторінок журнал обліку заїзду-виїзду транспортних засобів на сміттєзвалище прийшов до наступного, що доказів про те, що надані ксерокопії сторінок є частиною журналу обліку позивачем не надано; оплата здійснювалась без перевірки об`ємів фактично вивезеного сміття та транспортних засобів, які здійснювали його переміщення до полігону; на аркушах паперу зазначені лише частина державного номерного знаку автомобіля без вказаної його марки та моделі, права власності, номерів та дат товарно-транспортних накладних.

На думку відповідача відомості зазначені в аркушах є суб`єктивні, їх перевірити неможливо, оскільки із змісту записів встановити, яке саме авто, кому воно належить, яка юридична чи фізична особа здійснює переміщення на полігон відходів, не можливо, і навіть порахувавши окремі місяці, в яких надавались послуги, виявленні суттєві розбіжності.

Відповідач також вважає, що в деяких періодах при об`єднанні наданих послуг суб`єктам підприємницької діяльності, суми не збігаються, вони є або меншими або більшими. Крім того, як зазначив відповідач, за одним і тим же номером авто, зазначаються декілька підприємств (Уманьрембуд 2, Доррембуд, Уманьдоррембуд). Тому на думку відповідача, інформація, яка міститься на вказаних документах є не об`єктивна, має багато неточностей, а відтак не може бути підставою для нарахування об`ємів наданих послуг.

Аналогічні заперечення відповідача стосуються і заборгованості по договору про надання послуг із поводження з відходами (захоронення) № 12/20 від 02.01.2020, відповідач вказує, що рахунки фактури та акти виконаних робіт за розрахунковий місяць починаючи з липня 2020 року представниками відповідача не тільки не отримувались, а ще й не підписувались з вищевказаних причин.

Відповідач доводить, що за вказаний період підприємство не користувалось послугами передбаченого договором. Договір укладався для участі в тендерах, де однією з умов було наявність такого авто з таким об`ємом цистерни.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 173, абз. 4 частини 1 статті 174, частини 1 статті 175, частин 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладені між сторонами договори від 01.10.2018 № 63 та від 02.01.2020 № 12/20, а також договір транспортних послуг від 01.07.2020 № 01/09/2020 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Як підтверджено матеріалами справи, свої зобов`язання за означеними вище договорами позивач виконав належним чином та надав відповідачу відповідні послуги, визначені умовами цих договорів.

Відповідач у свою чергу прийняв та частково оплатив надані позивачем послуги, що підтверджується:

- актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 01.02.2019 по 31.12.2019 та рахунками позивача на оплату за цей же період, без будь-яких зауважень чи претензій щодо наданих послуг по договору №63;

- актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 01.01.2020 по 31.05.2022 та рахунками позивача на оплату за цей же період, без будь-яких зауважень чи претензій щодо наданих послуг по договору №12/20;

- актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 30.09.2020 по 31.10.2020 та рахунками позивача на оплату за цей же період, без будь-яких зауважень чи претензій щодо наданих послуг по договору транспортних послуг.

Доводи відповідача про те, що позивач не виконав умови договору щодо погодженого порядку здачі-приймання наданих послуг, а саме щодо вручення особисто чи направлення поштою рахунку-фактури та акту виконаних робіт за розрахунковий місяць; не додані данні журналу за всі місяці, за які вимагали заплатити кошти, а лише за окремі та у сторінках Журналу були виявленні розбіжності щодо транспортних засобів, які йому не належать на не перебувають в оренді, та щодо обсягу відвантажених на полігон відходів, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, наявність у відповідача перелічених документів підтверджується проведенням ним часткових оплат послуг, та включення податкових накладних позивача до податкового кредиту з ПДВ, оскільки без наявності первинних документів не можливо встановити обсяг наданих послуг відповідачу, та включити вказані суми ПДВ до податкового кредиту.

В матеріалах справи також містяться докази повторного направлення позивачем відповідачу рахунків-фактур та актів виконаних робіт, а саме вимог № 203, 204 від 17.03.2023, претензії від 24.04.2023, та листа від 01.11.2023, отримання яких відповідач підтверджує.

Стосовно діяльності ФОП ОСОБА_1, про яку вказував відповідач, слід зазначити, що вона не є предметом спору в даній справі, а обставини відносин між ФОП ОСОБА_1 та Уманською міською радою, і наявність кримінального провадження № 12020250000000150, не доводять жодних обставин що є предметом доказування по даній справі.

Стосовно тверджень відповідача про наявність розбіжностей між Журналом обліку заїзду-виїзду транспортних засобів на сміттєзвалище та актами здачі-прийняття робі (надання послуг) по вазі в червні, квітні, липні, травні 2019 року, і інших періодах, та зазначення за одним і тим же номером авто різних Замовників (Уманьрембуд-2, Доррембуд, Уманьдоррембуд), слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №40 від 29.12.2018 на підприємстві була створена комісія для проведення службових розслідувань подібних випадків. Комісією було виявлено, що працівники підприємства, які відповідають за ведення Журналу обліку заїзду-виїзду транспортних засобів на сміттєзвалище (далі - Журнал), при фіксації замовника послуги з захоронення відходів, допускали механічні помилки. Зокрема, були виявлені у Журналі неточності щодо зазначення замовника послуги, тобто у розділі Журналу щодо замовника послуги, були внесені підприємства не зареєстровані в ЄДРЮОФОП, та які не укладали договорів про надання послуг із поводження з відходами (захоронення) з позивачем, такі підприємства як Доррембуд, Дорембуд № 2, Уманьдорембуд-2, Уманьрембуд.

Комісією створеною у відповідності до наказу № 40 від 29.12.2018, проведено розслідування даних випадків, на основі зібраних доказів та пояснень працівників встановлено, що об`єми відходів записані в журналі за періоди, з якими відповідач не погоджується, значаться за відповідачем, що встановлено протоколами службового розслідування № 3 від 03.05.2019, №4 від 04.06.2019, №5 від 02.07.2019, № 6 від 02.08.2019, витяги яких містяться в матеріалах справи (т.3; а.с.33-36).

Слід також врахувати, що погодження відповідачем об`єму наданих послуг за договором про надання послуг із поводження з відходами (захоронення), підтверджується підписаним ним актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 26.06.2020 до договору № 63 та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 26.06.2020 до договору № 12/20.

Отже, підсумовуючи та враховуючи наведене, доводи відповідача щодо невідповідності об`єму наданих позивачем послуг по вищевказаних договорах є необґрунтованими.

Твердження відповідача про те, що договір транспортних послуг укладався лише для участі в тендерах суд вважає помилковими, оскільки надані позивачем об`єми послуг за вересень і жовтень 2020 року підтверджуються Актами від 30.09.2020 № 267 на суму 3000,90 грн. та від 01.10.2020 № 268 на суму 4001,20 грн. та податковими накладними з ПДВ № 74 від 30.09.2020 і № 20 від 01.10.2020, зареєстрованими позивачем по вказаній події, до податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується додатками № 5 до податкових декларацій з ПДВ від 19.10.2020 та від 17.12.2020.

Слід зазначити, що надання позивачем відповідачу послуг та їх об`єму на підставі договорів захоронення № 63 та № 12/20, а також договору транспортних послуг, підтверджується інформацією, поданою до суду Головним управлінням ДПС у Черкаській області у листі від 13.11.2023 за № 8470/5/23-00-05-01-06, та податковими деклараціями відповідача, оформлені останнім за результатами проведення таких господарських операцій. Тобто відомості та декларації, надані Головним управлінням ДПС у Черкаській області, підтверджують внесення відповідачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за вказаними у позовній заяві господарськими операціями з контрагентом.

Отже, наявні у матеріалах справи докази у сукупності підтверджуються наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги у розмірі 407 988,87 грн, з яких:

- по договору № 63 про надання послуг із поводження з відходами (захоронення) від 01.10.2018 - 7 099,80 грн;

- по договору № 12/20 про надання послуг із поводження з відходами (захоронення) від 02.01.2020 - 398 506,97 грн;

- по договору № 01/09-2020 транспортних послуг від 01.07.2020 - 2 382,10 грн.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не подав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 407 988,87 грн заборгованості за надані послуги по договорам про надання послуг із поводження з відходами (захоронення) від 01.10.2018 № 63 і від 02.01.2020 № 12/20 та по договору транспортних послуг від 01.07.2020 № 01/09-2020.

Посилання скаржника на ті обставини, що позивач намагається стягнути з відповідача кошти поза загальним строком позовної давності, встановленої у три роки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року в справі № 6-3063цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) викладено висновок про те, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, а також скористався своїм правом на подання відзиву та приймав участь у судових засіданнях. Разом з тим, у суді першої інстанції відповідачем не було заявлено про застосування позовної давності, і в апеляційній скарзі не зазначено про причини такої неможливості.

Отже, вказані доводи апелянта не приймаються судом до уваги.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 у справі №925/1241/23, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вказувалось вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю.

15.03.2024 до Господарського суду Черкаської області через систему «Електронний суд» від представника Уманського комунального підприємства «Комунальник» - адвоката Ульченка Сергія надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат понесених ним на професійну правничу допомогу у сумі 19 867,50 грн.

В якості доказів витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду копії:

- договору №212/23 про надання правничої допомоги від 05.09.2023;

- додатку №1 до договору про надання правничої допомоги;

- акту прийому передачі правничої допомоги з описом наданих послуг від 30.10.2023;

- акту прийому передачі правничої допомоги з описом наданих послуг від 31.01.2024;

- акту прийому передачі правничої допомоги з описом наданих послуг від 12.03.2024;

- платіжної інструкції №121 від 14.03.2024 на суму 19 867,50 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА №1077843.

Так, судом встановлено, що 05.09.2023 між Уманським комунальним підприємством "Комунальник" (клієнт) і адвокатом Ульченко Сергієм з метою отримання правової допомоги був укладений договір №212/23 про надання правової допомоги (далі-договір), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта у Господарському суді Черкаської області за позовом до Приватного підприємства «Уманьрембуд2» про стягнення заборгованості.

Згідно з пунктом 3.2. договору конкретизація надаваних адвокатом клієнту видів правової допомоги викладається сторонами у додатковій угоді до цього договору, або в акті приймання-передачі наданих послуг.

Розділом 7 цього договору сторони визначили гонорар та порядок здійснення розрахунків за надання професійної правничої допомоги та узгодили розцінки:

7.1. Передбачений цим договором гонорар сплачується клієнтом в порядку, передбаченому договором у вигляді оплати згідно договору або актів приймання-передачі наданих послуг, гонорар згідно даного договору сплачується у відповідності до наданих послуг, що підтверджується актами приймання - передачі наданих послуг, та не може перевищувати 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

7.2. У разі погодинної оплати правничої допомоги, для розрахунку суми гонорару використовується додаток №1 до договору.

7.3. Оплата витрат адвоката проводиться клієнтом в загальному порядку оплати гонорару, передбаченому договором.

7.4. Після ознайомлення з інформацією, документами і матеріалами, отриманими адвокатом про та в процесі надання допомоги, адвокат має право запропонувати іншу основну суму гонорару, а сторони зобов`язуються узгодити таку суму гонорару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту пред`явлення клієнту до оплати рахунків адвоката, або акту приймання-передачі наданих послуг, якщо сторонами не буде обумовлено інше.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, позивачем надано докази на понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у Господарському суді Черкаської області у розмірі 19 867,50 грн.

Крім того, за висновками Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи в порядку передбаченому статтею 126 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, предмет та підстави позовних вимог, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи наданий адвокатом обсяг послуг, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що витрати позивача на надання правової допомоги в розмірі 19 867,50 грн є такими, що відповідають вимогам статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати на правничу допомогу Уманського комунального підприємства "Комунальник" у сумі 19 867,50 грн, понесені останнім у Господарському суду Чернігівської області, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Приватне підприємство "Уманьрембуд 2".

Водночас, заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач в апеляційній скарзі на додаткове рішення зазначає, що воно є передчасним, не ґрунтується на матеріалах справи та є незаконним, оскільки станом на дату прийняття додаткового рішення, рішення Господарського суду Черкаської області від 12 березня 2024 року в справі №925/1241/23 не вступило у законну силу.

На викладені твердження колегія суддів зазначає, що процесуальний закон не пов`язує набрання рішення суду першої інстанції законної сили та можливість стягнення витрат на правничу допомогу, понесену стороною у суді першої інстанції. Більш того, в силу положень статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення є похідним від первісного судового акта, та є його невід`ємною складовою частиною.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, всі інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятих судових актів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятих судових рішень наведено місцевим судом, підстав для їх скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судових рішеннях висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 та додаткове рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 у справі №925/1241/23 обґрунтовані, відповідають обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для їх скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника - Приватне підприємство "Уманьрембуд 2".

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Приватного підприємства "Уманьрембуд 2" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 та на додаткове рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 у справі №925/1241/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 та додаткове рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 у справі №925/1241/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №925/1241/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.08.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала