Постанова

від 24.07.2024 по справі 925/81/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. Справа№ 925/81/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вовка І.В.

суддів: Палія В.В.

Сибіги О.М.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю :

представника позивача - адвокат Бартошук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зелена Гама"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024

(повне рішення складене 04.04.2024)

у справі № 925/81/24 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного підприємства "Зелена Гама"

до Підприємства об`єднання громадян "Ламвир" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "Успіх"

про стягнення 820 324,32 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 Приватне підприємства "Зелена Гама" (ПП "Зелена Гама") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Підприємства об`єднання громадян "Ламвир" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "Успіх" (ПОГ "Ламвир" Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю "Успіх" ) про стягнення 820 324,32 грн збитків.

Позов мотивовано тим, що відповідач (виконавець) неналежним чином виконав свої зобов`язання за укладеним між сторонами договором надання послуг із сушіння №01/03/21 від 25.03.2021 щодо виконання робіт, а тому позивач (замовник) просить стягнути з нього 525 219,41 грн вартість неповернутої та непереробленої сировини та 295 104,91 грн - невикористаної та неповернутої попередньої оплати, а всього- 820 324,32 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/81/24 в позові відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що не підтверджено належними доказами, що позивач відмовився від договору підряду № 01/03/21 від 25.03.2021 в порядку ст. 849 ЦК України, а тому зобов`язання сторін за спірним договором не є припиненими і відповідно у позивача відсутня правова підстава вимагати від відповідача відшкодування збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ПП "Зелена Гама" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/81/24, прийнявши нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір помилково кваліфікував укладений між сторонами договір надання послуг із сушіння №01/03/21 від 25.03.2021, як договір підряду, оскільки як вважає скаржник спірний договір є договором про надання послуг, як наслідок безпідставно застосував положення ст. 849 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024, матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Зелена Гама" у судовій справі № 925/81/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали господарської справи № 925/81/24.

13.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/81/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/81/24 за апеляційною скаргою ПП "Зелена Гама" від 22.04.2024 на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 та розгляд справи призначено на 03 липня 2024 о 10 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 925/81/24 розгляд даної справи за апеляційною скаргою ПП "Зелена Гама" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 відкладено на 24 липня 2024 об 11 год. 20 хв.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу.

Порядок розгляду апеляційної скарги

У судове засідання 24.07.2024 з`явився представник позивача, який підтримав подану апеляційну скаргу. Проте, представник відповідача не з`явився в судове засідання про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, між Підприємством об`єднання «Ламвир» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «Успіх» (виконавець) та Приватним підприємством «Зелена Гама» (замовник) було укладено договір надання послуг із сушіння № 01/03/21 від 25.03.2021, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання висушити по завданню замовника продукцію на власних виробничих потужностях, залучаючи для цього власних фахівців. Крім того, виконавець зобов`язується зберігати, до запитання, у власних спеціалізованих складських приміщення необхідну сировину до та після сушіння. Замовник бере на себе зобов`язання з поставки необхідної для сушіння сировини. Крім того, замовник зобов`язується приймати готову продукцію та сплачувати виконавцю вартість виконаних робіт з сушіння (п. 1.2, п. 1.3 цього договору).

Пунктом 2.1 зазначеного договору, загальна вартість цього договору не регламентується і складається з сум актів виконаних робіт.

За п. 2.2 вказаного договору визначеного, що вартістю послуг виконавця є винагорода, яка нараховується на підставі актів надання послуг з сушіння виконавця.

Згідно з п. п. 2.4, 2.5 вказаного договору, замовник та виконавець засвідчують, що між сторонами досягнута домовленість мінімальний розмір вартості надання послуг з сушіння, передбачених пунктом 1.1 цього договору, із поставленої виконавцем сировини, складає загальну суму 2 700 грн із розрахунку за сушіння одиниці сировини, у тому числі ПДВ. Замовник здійснює оплату послуг виконавця згідно з рахунками, які виставлені виконавцем. Оплата наданих послуг здійснюється замовником в триденний термін з дати виписки рахунку (або передачі цього рахунку замовнику).

Сушіння давальницької сировини виконавцем до готової продукції має бути здійснене протягом 100 календарних днів з моменту отримання давальницької сировини. Про готовність продукції до приймання виконавець повідомляє замовника (пункт 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 та 3.3. цього договору, здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами в м. Звенигородка після інспекції на складі, шляхом підписання акту передачі готової продукції. Доставка готової продукції здійснюється замовником.

Розділом 4 зазначеного договору передбачено, що виконавець, виконуючи умови цього договору, зобов`язаний: виготовляти готову продукції з давальницької сировини на власних чи орендованих виробничих потужностях, залучаючи для цього власних фахівців; зберігати на відповідальному зберіганні, до запитання, у власних спеціалізованих складських приміщеннях необхідну сировину для виготовлення готової продукції та готову продукцію; об`єктивно інформувати замовника про послуги та умови їх надання.

Згідно розділу 5 вказаного договору, замовник, виконуючи умови цього договору, зобов`язаний: здійснювати поставку необхідної кількості сировини для виготовлення готової продукції; приймати готову продукцію та сплачувати виконавцю вартість виконаних робіт з виготовлення готової продукції; назначити відповідальних осіб для роботи з виконавцем та приймати виконану роботу та провадити розрахунки з виконавцем, згідно з розділом 2 цього договору (розділ 5 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання до 31 грудня 2022 року. Цей договір може бути пролонгований за угодою сторін (розділ 6 договору).

На виконання умов зазначеного договору, позивач (замовник) оплатив виставлені відповідачем (виконавцем) рахунки на оплату вартості послуг із сушіння дошки дубової: №10 від 25.03.2021 на суму 204 970,00 грн, №13 від 02.04.2021 на суму 199 999,80 грн та №2 від 12.01.2022 на суму 25000,11 грн, що підтверджене платіжними дорученнями №109 від 25.03.2021 на суму 29 970 грн, №423 від 16.04.2021 на суму 25 000 грн, №424 від 21.04.2021 на суму 150 000 грн, №128 від 02.04.2021 на суму 199 999,80 грн, №544 від 12.01.2022 на суму 25 000,11 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, за період 21.09.2021 до 03.12.2021 позивач передав відповідачу сировину для виготовлення готової продукції, що підтверджено видатковою накладною №15 від 21.09.2021 (заготовку та дошки необрізні (дуб) 1с, 2с, 3с) кількістю 17,937 м3 на суму 171 012,98 грн; згідно з видатковою накладною №22 від 04.10.2021 (дошку дуб необрізну (фриза) 50 мм) - кількістю 13,15 м3 на суму 136 203,11 грн; згідно з видатковою накладною №23 від 04.10.2021 (дошка дуб необрізна (фриза) 50 мм) - кількістю 18,55 м3 на суму 192 134,43 грн; згідно з видатковою накладною №26 від 02.12.2021 (дошка дуб обрізна 50 мм) - кількістю 17,38 м3 на суму 222 061,11 грн та згідно видатковою накладною №27 від 03.12.2021 (дошка дуб необрізна (фриза) та дошка дуб необрізна (фриза) 50 мм) - кількістю 32,57 м3 на суму 389 274,17 грн, зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Судом встановлено, що позивачем було передано відповідачу сировини для сушіння у загальній кількості -99,587м3 на суму - 1 110 685,80 грн.

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, на виконання умов договору виконавцем виконані роботи (надані послуги) із сушіння дошки дубової 50 мм у кількості 49,95 м3 на суму 134 865,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг із сушіння за травень 2022 року №1 від 18.05.2022, №2 від 18.05.2022 та №3 від 19.05.2022.

Також, судом встановлено, що за період 18.05.2022 до 19.05.2022 відповідач (виконавець) частково виконав свої зобов`язання, а позивач (замовник) прийняв після надання послуг з сушіння дошку дубову необрізну 50 мм у кількості 15,642 м3, дошку дубову необрізну (фриза) у кількості 0,2439 м3, дошку дубову необрізну 50 мм у кількості 13,7601 м3 та дошку дубову необрізну 50 мм у кількості 15,309 м3, а всього загальна кількість переданої висушеної дошки становила 44,955 м3, для якої було використано 49,95 м3 сировини, це підтверджується актами прийому-передачі готової продукції після сушіння за травень 2022 року №001 №002 та №003, які підписані сторонами та скріплені, і товарно-транспортними накладними.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 08.12.2023 позивач звернувся до відповідача із запитом №1, у якому просив відповідача повідомити про кількість сировини, яка поставлена позивачем для переробки у межах договору та яку перероблено на момент складання запиту; які залишки сировини на момент складання запиту перебувають на відповідальному зберіганні відповідача; яка кількість готової продукції, висушеної на момент складання запиту перебуває на відповідальному зберіганні відповідача та просив повідомити про час та місце прибуття транспорту та відповідальних осіб позивача для прийняття готової продукції у відповідності до п. 5.1.2 договору та огляду залишків давальницької сировини у випадку їх наявності.

Вказаний запит отриманий представником відповідача 13.12.2023, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта», проте був залишений без відповіді та без задоволення.

В подальшому, вимогою №2 від 29.12.2023 замовник просив виконавця у семиденний строк з дня отримання даної вимоги повернути з відповідального зберігання сировину для виготовлення готової продукції та/або готову продукцію, яка перебуває у відповідача, повідомивши про час та місце прибуття транспорту та відповідальних осіб для прийняття сировини та/або готової продукції або відшкодувати вартість поставленої сировини у сумі 525 219,41 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, а також позивач просив відповідача у семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути йому невикористанні кошти попередньої оплати у сумі 295 104,91 грн, але отримавши 09.01.2024 цю вимогу відповідач залишив її без задоволення.

З огляду на зазначене судом першої інстанції встановлено, що позивач звертаючись до відповідача із зазначеними вище запитом та вимогою щодо надання певної інформацію по виконанню договору, щодо повернення з відповідального зберігання продукції, щодо відшкодування вартості сировини, щодо повернення невикористаної частино передоплати, при цьому в зазначених листах (запиті та вимозі) позивач не повідомляв відповідача про припинення укладеного між ними договору № 01/03/21 від 25.03.2021 шляхом відмови від його виконання.

Крім того, жодних інших повідомлення про розірвання зазначеного договору чи припинення його виконання позивач відповідачу не надсилав, і зворотного належним чином не доведено.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача (замовник) про стягнення з відповідача (виконавець) 820 324,32 грн, а саме 525 219,41 грн вартості сировини та 295 104,91 грн передоплати, які були визначені позивачем, як збитки, які завдані відповідачем невиконанням умов договору надання послуг із сушіння № 01/03/21 від 25.03.2021.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом даного договору№ 01/03/21 від 25.03.2021, який був укладений між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) є надання послуги з сушіння давальницької сировини (дошки дерев`яної) позивача, а також зберігання у власних спеціалізованих складських приміщеннях цієї сировину до та після сушіння.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно встановив, що укладений між сторонами договір № 01/03/21 від 25.03.2021 за своєю правовою природою є договором підряду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. ст. 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У випадку виникнення між сторонами договірних відносин визначальною у даному контексті є оцінка договору, який згідно з частиною другою статті 11 ЦК України є підставою для виникнення у сторін певних прав та обов`язків.

У разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 927/1099/22, від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 15.05.2018 у справі № 906/854/17, постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-1026цс16.

Основні відмінності договору про надання послуг від договору підряду.

Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються).

Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту.

Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18, ухвалі Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 923/1067/19 .

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України , за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 840 ЦК України визначено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

За ст. 841 ЦК України передбачено, що підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Так, права замовника під час виконання роботи визначені у статті 849 ЦК України, згідно з якою замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1); якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Отже, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

За ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, враховуючи положення ст. ст. 217, 218 ГК України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Правовий аналіз частин 2-4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Отже, обов`язковою умовою для виникнення права у замовника вимагати відшкодування збитків з підрядника є саме наявність відмови замовника від договору підряду.

Подібні правові висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2012 у справі № 904/7804/16.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним (такий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 предметом розгляду в якій був спір про повернення попередньої оплати за договором підряду).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд,встановивши, що укладений між сторонами договір № 01/03/21 від 25.03.2021 на час звернення до суду з цим позовом був чинним, замовник від спірного договору не відмовлявся, зобов`язання сторін за цим договором підряду не є припиненими, і позивачем не доведено зворотного належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 76-78 ГПК України, дійшов висновку щодо відсутності у позивача права вимагати від відповідача відшкодування збитків на спірну суму.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 820 324,32 грн збитків за недоведеності заявлених вимог й обґрунтовано відмовив у позові, а тому ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у даній справі, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду, які підтверджуються встановленими обставинами та ґрунтуються на вимогах закону.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі судом першої інстанції сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

За вимогами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив та оцінив надані сторонами докази, правильно застосувавши норми права до спірних правовідносин, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у даній справі законне та обґрунтоване, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства "Зелена Гама" задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зелена Гама" -залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/81/24 -залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4.Матеріали справи № 925/81/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2024.

Головуючий суддя І.В. Вовк

Судді В.В. Палій

О.М. Сибіга