Рішення

від 06.08.2024 по справі 906/429/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/429/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Межова К.П., ордер серія АХ №1182221 від 12.04.2024 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

з перервою в судовому засіданні з 29.07.24 до 06.08.24 згідно із ст.216 ГПК України,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА КОРМ" (с.Вирішальний Чугуївського району Харківської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКИЙ БРОЙЛЕР" (м.Житомир)

про стягнення 1032623,65грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА КОРМ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКИЙ БРОЙЛЕР" 1 032623,65грн заборгованості, з яких: 850 000,00грн основного боргу; 19 236,77грн інфляційних, 41 000,93грн 10% річних та 122 385,95грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, передбачених договором поставки №42 від 20.09.2023 в частині оплати вартості переданого у власність товару.

Ухвалою суду від 03.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.06.2024.

24.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення 850000,00грн суми основного боргу, 19236,77грн інфляційних, 41000,93грн 10% річних, разом з тим, посилаючись на форс-мажорні обставини та введення воєнного стану в Україні, який вплинув на спроможність своєчасного проведення розрахунків, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 122385,95грн пені (а.с.104-107).

У відповіді на відзив від 28.05.2024 позивач зазначив, що відповідач не надав жодних доказів, які б вказували на наявність причинно-наслідкового зв`язку форс-мажорної обставини та неможливістю виконання зобов`язання за договором (а.с.113-116).

Ухвалою суду від 04.06.2024 відкладено підготовче засідання на 25.06.2024.

Ухвалою суду від 25.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/429/24 до судового розгляду по суті на 29.07.2024.

У судовому засіданні 29.07.2024 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 06.08.2024, згідно з ч.2 ст.216 ГПК України.

29.07.2024 та 06.08.2024 на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2024 від позивача надійшли додаткові документи та пояснення по справі.

У судовому засіданні 06.08.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судові засідання не направив, будь-яких заяв із зазначенням причин неявки останнього, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надсилав.

Про дату, час та місце цього судового засідання відповідач повідомлений завчасно та належним чином в порядку, встановленому ч.ч.5, 7 ст.6, ч.11 ст.242 ГПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа - ухвали від 29.07.2024 в електронній формі до електронного кабінету ТОВ "ПОЛІСЬКИЙ БРОЙЛЕР" (а.с.139 на звороті).

Згідно з ч.1, п.п.1, 2 ч.3 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене і те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, в матеріалах справи достатньо документів, необхідних для об`єктивного вирішення спору та прийняття обґрунтованого рішення, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГА КОРМ" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКИЙ БРОЙЛЕР" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №42 (а.с.21-23), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця добавки білково-мінерально-вітамінні комбукорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін , а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором (п.1.1. договору).

Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар (п.1.2. договору).

Згідно з п.3.1. договору поставка товару здійснюється партіями протягом усього строку дії цього договору.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідної видаткової накладної) протягом 3 календарних днів з дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.

На виконання умов договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 2 643 893,70грн, що підтверджується видатковими накладними №1838 від 21.11.2023, №1963 від 06.12.2023, №2017 від 12.12.2023, №2058 від 21.12.2023, №2092 від 24.12.2023, №2103 від 27.12.2023, №2140 від 31.12.2023, №8 від 06.01.2024 (а.с.24-28; 143-145).

Відповідач в порушення умов договору від 20.09.2023 розрахунок за поставлений товар провів частково на суму 1 793 893,70грн, про що свідчать інформаційні повідомлення про зарахування коштів (а.с.41-42).

04.03.2024 позивач направив на електронну пошту відповідача претензію №4 з вимогою сплатити вартість поставленого товару у добровільному порядку (а.с.44-45).

Відповідач залишив вказану претензію без належного реагування.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №42 від 20.09.2023, з яких: 850 000,00грн основного боргу; 19 236,77грн інфляційних, 41 000,93грн 10% річних та 122 385,95грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Разом з тим, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий товар на підставі договору поставки №42 від 20.09.2023.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору від 20.09.2023 у розмірі 850 000,00грн.

Відповідач у відзиві визнав наявність вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що товар відповідачем в повному обсязі в строки, визначені договором, не оплачений, тому вимоги в частині стягнення 850 000,00грн основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 122 385,95грн пені суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.3. договору встановлено, що у разі прострочення здійснення оплати за піртію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку штрафних санкцій, дійшов висновку, що пеня в сумі 122 385,95грн нарахована обґрунтовано та відповідно до умов договору (а.с.13-21).

Разом з тим, відповідач просить суд відмовити у стягненні пені посилаючись на форс-мажорні обставини; знаходження виробничих потужностей відповідача у Київській області, яка постійно атакується ворогом, що в свою чергу впливає на спроможність відповідача здійснювати виробничу діяльність та виконувати належним чином господарські зобов`язання.

В ст.230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 16 березня 2021р. у справі №922/266/20).

Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано. При цьому відповідач визнав наявність існуючої заборгованості.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені на 20 відсотків, а саме до 97 908,76грн.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідачів саме такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати заборгованості, а стягнення ж з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 24 477,19грн пені слід відмовити.

Крім того, позивачем за порушення строків проведення розрахунків за поставлену продукцію, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано 41 000,93грн 10% річних та 19 236,77грн інфляційних.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних витрат (а.с.13-21), суд приходить до висновку, що розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 19 236,77грн та 10% річних у сумі 41000,93грн підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував, позовні вимоги визнав частково.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 1 008 146,46грн, з яких: 850000,00грн основного боргу; 97 908,76грн пені; 41 000,93грн 10% річних; 19 236,77грн інфляційних. В позові відмовити в частині стягнення 24 477,19грн пені.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача, який своїми діями спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 20%, до 97908,76грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКИЙ БРОЙЛЕР" (пр.Незалежності, будинок 57, м.Житомир, 10020, код ЄДРПОУ 45177651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА КОРМ" (вул.Степова, 12, с.Вирішальний, Чугуївський район, Харківська область, 63401, код ЄДРПОУ 41565278)

- 850 000,00грн основного боргу;

- 19 236,77грн інфляційних;

- 41 000,93грн 10% річних;

- 97908,76грн пені;

- 15489,35грн судового збору.

4. В позові відмовити в частині стягнення 24477,19грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 15.08.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2,3 сторонам - через "Електронний суд".