Рішення

від 12.08.2024 по справі 910/17203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2024Справа № 910/17203/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгазресурс" та ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в порядку регресу в розмірі 16 094 923,53 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Сандугей І.В., ордер серія АІ № 1504700.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північгазресурс» (та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу в розмірі 16 094 923,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного 15.04.2019 між позивачем та відповідачем-1 Генерального договору про надання банківських гарантій № 13354/ЮГ-19, зобов`язання за яким забезпечені Договором поруки № 13354/ЮПОР-19 від 15.04.2019, укладеним між позивачем та відповідачем-2, позивачем, як банком-гарантом здійснено виплату гарантійного платежу на користь бенефіціара, в зв`язку з чим, у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідачів, як солідарних боржників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

14.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.12.2023.

04.12.2023 та 05.12.2023 представником відповідача 2 подано заяви про ознайомлення з матеріалами справи.

13.12.2023 представником відповідача 2 подано клопотання про продовження строку для подачі відзиву та про відкладення судового засідання.

У судове засідання 18.12.2023 представник позивача з`явився, представники відповідачів не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 29.01.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

20.12.2023 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 29.01.2024 представники позивача та відповідача 2 з`явились, представник відповідача 1 не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 12.02.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

05.02.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 12.02.2024 представник позивача з`явився, представники відповідачів не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2024.

28.02.2024 представником відповідача 2 подано клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 04.03.2024 представник позивача та відповідача 2 з`явились, представник відповідача 1 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 судом постановлено перейти зі стадії розгляду справи № 910/17203/23 по суті на стадію підготовчого засідання у справі, провадження у справі № 910/17203/23 зупинено до вирішення справи № 910/1578/24 та зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/17203/23, надавши до матеріалів справи належним чином засвідчену копію судового рішення у справі № 910/1578/24, яке набрало законної сили.

09.05.2024 представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 поновлено провадження у справі № 910/17203/23, підготовче засідання у справі №910/17203/23 призначено на 10.06.2024.

У судове засідання 10.06.2024 представники позивача та відповідача 2 з`явились, представник відповідача 1 не з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 розгляд справи по суті призначено на 12.08.2024.

У судове засідання 12.08.2024 представник відповідача 2 з`явився, представники позивача та відповідача 1 не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників позивача та відповідача 1 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.08.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 2, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (далі - банк-гарант, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північгазресурси» (далі - принципал, відповідач - 1) укладено Генеральний договір про надання банківських гарантій №13354/ЮГ-19 (далі - Генеральний договір), який регулює правовідносини сторін, щодо надання банком-гарантом тендерних гарантій та/або, гарантій виконання договору протягом дії цього договору.

Пунктом 1.2 Генерального договору (в редакції Додаткової угоди № 13354/1 від 23.05.2019) визначено, що ліміт гарантійних операцій в межах цього договору становить 15 648 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Генерального договору після одержання вимоги бенефіціара банк-гарант протягом 24 годин з моменту одержання вимоги повідомляє про це принципала та передає принципалу копії вимоги разом з доданими до неї документами.

У випадку здійснення банком-гарантом платежу за будь-якою гарантією, наданою в межах цього Договору, на користь бенефіціара, принципал протягом 3-х робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу, та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Проценти, передбачені п. 3.3 цього Договору, нараховуються починаючи з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування банку-гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування банком-гарантом процентів здійснюється у національній валюті. День здійснення гарантійного платежу та день відшкодування його суми принципалом в часовий інтервал при нарахуванні процентів рахуються як один день (п. 3.4 Генерального договору).

Пунктом 6.3 Генерального договору узгоджено, що принципал зобов`язаний у випадку здійснення банком-гарантом гарантійного платежу по гарантії відшкодувати банку-гаранту суму гарантійного платежу не пізніше одинадцятого робочого дня з дати його здійснення банком-гарантом, та проценти за фактичний термін користування грошовими коштами, згідно з п.п. 3.3-3.5 цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до дня повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 12.1 Генерального договору).

Також, 15 квітня 2019 року між позивачем та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач 2) укладено Договір поруки №13354/ЮПОР-19 (далі - Договір поруки), в порядку та на умовах якого поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання ТОВ «Північгазресурс» зобов`язань за Генеральним договором №13354/ЮГ-19 про надання банківської гарантії від 15.04.2019 у відповідності до якого принципалу відкрито ліміт гарантійних операцій 15 648 000,00 грн. на строк з 15.04.2019 по 31.12.2021.

Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-Гаранта щодо сплати принципалом комісій за надання гарантій, процентів за користування грошовими коштами за період від дати гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором гарантії.

У разі порушення принципалом зобов`язань, передбачених договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом, як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал (п. 1.4 та п. 1.6 Договору поруки).

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Договору поруки у разі не виконання принципалом зобов`язань за договором гарантії в строки та в розмірах, що визначені договором гарантії, банк-гарант має право звернутись до поручителя із відповідною письмовою вимогою.

Поручитель не пізніше трьох днів з моменту отримання вимоги банка-гаранта зобов`язаний виконати обов`язок принципала шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок, що визначені у вимозі банка-гаранта.

Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє з дати початку дії гарантії, що зазначений в Договорі гарантії, до повного виконання зобов`язань за Договором гарантії або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених чинним законодавством України (п. 5.1 Договору поруки).

23 травня 2019 року сторонами укладено Додатковий договір № 2 до Генерального договору (далі - Додатковий договір), який регулює, правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору поставки, що укладається за результатами процедури закупівлі (UA-2019-03-15-002412-а) на поставку: «Газове паливо (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та інших потреб)», відповідно до тендерної документації, затвердженої на засіданні тендерного комітету (протокол № ф19/015 від 14.03.2019) та до протоколу розгляду тендерних пропозицій № ф19/015-р-2 від 06.05.2019, що буде укладений між принципалом та Філією «Оператор газотранспортних систем України» Акціонерного товариства «Уктрансгаз».

Пункт 1.2 Додаткового договору передбачає, що гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов`язання, а саме:

невиконання та/або неналежне виконання принципалом взятих на себе зобов`язань за договором поставки, відповідно до основного зобов`язання.

Надана в межах цього договору гарантія є безумовною та безвідкличною (п.1.3 Додаткового договору).

Відповідно до п. 2.1 та 2.2 Додаткового договору сума і валюта гарантії 15 648 000,00 грн.

Строк дії гарантії з 23.05.2019 по 31.01.2020 включно.

Згідно з п. 2.4 Додаткового договору гарантія надається шляхом передачі Гарантійного листа, в якому викладені умови гарантії, після належного виконання вимог п. 3.1-3.2 цього Додаткового договору щодо сплати комісії та розділу 4 цього Додаткового договору щодо умов забезпечення виконання принципалом зобов`язань за Додатковим договором. Другий екземпляр Гарантійного листа має бути засвідчений підписом уповноваженої особи принципала, відбитком його печатки та є невід`ємною частиною цього Додаткового договору. Шляхом отримання оригіналу Гарантійного листа принципал підтверджує, що він ознайомлений та згоден з її змістом.

Відповідно до п. 3.3 Додаткового договору у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією, банк-гарант протягом 3-х робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу. Принципал протягом 10 робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Проценти, передбачені п. 3.3 цього Договору, нараховуються починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування банку-гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування банком-гарантом процентів здійснюється у національній валюті. День здійснення гарантійного платежу та день відшкодування його суми принципалом в часовий інтервал при нарахуванні процентів рахуються як один день (п. 3.4 Генерального договору).

У відповідності до п. 7.1 Додаткового договору у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов`язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам гарантії.

Пунктом 12.1.1 Додаткового договору передбачено, що гарантія набуває чинності з моменту внесення грошового покриття в розмірі 1000,00 грн. по 31.01.2020 включно.

23 травня 2019 року Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» видано Банківську гарантію №13354/2, згідно якої гарант надав беніфіціару безвідкличну та безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне та безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 15 648 000,00 грн. протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.

27.02.2020 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про стягнення 15 857 067,51 грн., в обґрунтування якого Акціонерне товариство «Укртрансгаз» зазначило, що між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північгазресурс» було укладено договір про закупівлю № 1905000385 від 27.05.2019 на суму 312.960.000,00 грн. АТ «КБ «Глобус» було забезпечено виконання зобов`язання ТОВ «Північгазресурс» за вказаним договором банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019 зі строком дії до 31.01.2020. 15.01.2020 Акціонерним товариством «Укртрансгаз» було надіслано АТ «КБ «Глобус» письмову вимогу про сплату протягом 5 банківських днів грошових коштів у розмірі 15.648.000,00 грн., яку АТ «КБ «Глобус» виконано не було. Враховуючи викладене, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до суду з вимогою стягнути з АТ «КБ «Глобус» 15.857.067,51 грн., з яких 15.648.000,00 грн. за банківською гарантією № 13354/2 (забезпечення виконання договору) від 23.05.2019 та 209.067,51 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 15 648 000 грн. 00 коп. за банківською гарантією № 13354/2 (забезпечення виконання договору) від 23.05.2019, 209 067 грн. 51 коп. пені та 237 856 грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання означеного рішення, гарант згідно меморіального ордеру № 2108 від 19.02.2018 перерахував бенефіціару кошти у розмірі 16 094 923,53 грн.

12 квітня 2021 року банк звернувся до принципала та поручителя із Вимогою вих. № 1-1384 від 09.04.2021 про стягнення коштів в порядку регресу, а саме: гарантійної суми в розмірі 15 648 000,00 грн., компенсації пені за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо виплати гарантійної суми АТ «Укртрансгаз» в розмірі 209 067,51 грн. та компенсації судового збору в розмірі 237 856,02 грн., на яку поручитель надав Відповідь вх. № 4959 від 26.05.2021, у якій зазначив, що: у відповідності до умов Генерального договору та Додаткового договору, гарантія не набрала чинності; вимога за банківською гарантією була направлена АТ «Укртрансгаз» в особі Філії «Оператор газотранспортної системи України» неналежним чином, у зв`язку з чим така вимога не підлягала виконанню; дії АТ «КБ «Глобус» з пред`явлення вимоги в порядку регресу є недобросовісними.

Враховуючи незадоволення відповідачами вимоги гаранта, позивач звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 16 094 923,53 грн.

Відповідач 2 в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що оскільки гарантія не набрала чинності у зв`язку з невнесенням грошового покриття у розмірі 1 000,00 грн., у відповідності до п. 12.1.1 Додаткового договору, зобов`язання за Договором поруки не виникли. Відповідач 2 зазначає, що пеня в розмірі 209 067,51 грн. та витраті по сплаті судового збору стягнуті з АТ «КБ «Глобус» згідно рішення Господарського суду міста Києва віл 15.10.2020 у справі № 910/2936/20 не передбачені Договором гарантії та Договором поруки, а відтак поручитель не несе обов`язку по їх сплаті. Також, відповідач 2 зазначає, що письмова вимоги за банківською гарантіє № 13354/2 від 23.05.2019 була направлена АТ «Укртрансгаз» в особі Філії «Оператор газотранспортної системи України» неналежним чином, у зв`язку з чим така вимога не підлягала задоволенню. Крім того, відповідач 2 зазначає, що позивачем не надано жодних доказів направлення вимоги ТОВ «Північгазресурс» або ж ОСОБА_1

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов`язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов`язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року.

Так, у пункті 9 частини 3 розділу I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Таким чином, дослідивши зміст Гарантії, судом встановлено, що гарант надав беніфіціару безвідкличну та безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне та безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 15 648 000,00 грн. протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.

Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

27.02.2020 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про стягнення 15 857 067,51 грн., в обґрунтування якого Акціонерне товариство «Укртрансгаз» зазначило, що між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північгазресурс» було укладено договір про закупівлю № 1905000385 від 27.05.2019 на суму 312.960.000,00 грн. АТ «КБ «Глобус» було забезпечено виконання зобов`язання ТОВ «Північгазресурс» за вказаним договором банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019 зі строком дії до 31.01.2020. 15.01.2020 Акціонерним товариством «Укртрансгаз» було надіслано АТ «КБ «Глобус» письмову вимогу про сплату протягом 5 банківських днів грошових коштів у розмірі 15.648.000,00 грн., яку АТ «КБ «Глобус» виконано не було. Враховуючи викладене, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до суду з вимогою стягнути з АТ «КБ «Глобус» 15.857.067,51 грн., з яких 15.648.000,00 грн. за банківською гарантією № 13354/2 (забезпечення виконання договору) від 23.05.2019 та 209.067,51 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 15 648 000 грн. 00 коп. за банківською гарантією № 13354/2 (забезпечення виконання договору) від 23.05.2019, 209 067 грн. 51 коп. пені та 237 856 грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

Означеним рішенням, зокрема встановлено наступне:

- оригінал письмової вимоги (№ 2001ВИХ-20-45 від 15.01.2020) за банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019 до закінчення строку дії гарантії, було надіслано відповідачу (гаранту) на зазначену в гарантії адресу гаранта (відповідача) через банк бенефіціара (ПАТ «АБ «Укргазбанк»), який підтвердив дійсність підписів та печатки по вимозі та повноваження представника бенефіціара на підписання вимоги (лист № 130/1658/2019 від 21.01.2020) шляхом відправки гаранту автентичного SWIFT - повідомлення формату МТ799 з посиланням на реквізити гарантії та вимоги, письмову вимогу за банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019, згідно якої позивач звернувся до гаранта з письмовою вимогою сплатити протягом 5 (п`яти) банківських днів грошові кошти в розмірі 15.648.000,00 грн.;

- дана вимога за банківською гарантією отримана відповідачем від банку бенефіціара 21.01.2020, що підтверджується з надісланого АТ «АБ «Укргазбанк» гаранту автентичного SWIFT - повідомлення формату МТ799 з посиланням на реквізити гарантії та вимоги;

- у зазначеній письмовій вимозі було повідомлено гаранта про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Північгазресурс» (місцезнаходження: юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Михайла Стельмаха, буд. 10-а, кв. офіс 524, код ЄДРПОУ 36823624) своїх зобов`язань за договором № 1905000385 від 27.05.2019, укладеним за результатами проведення процедури закупівлі № UA-2019-03-15-002412-а, забезпечених банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019, а саме: не виконав вимоги розділу 3 договору в частині строків передачі газу;

- судом встановлено, що письмова вимога № 2001ВИХ-20-45 від 15.01.2020 за банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019, яка була направлена АТ «Комерційний банк «Глобус», та отримана останнім, окрім посилання на номер і дату гарантії та повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов`язань за договором, забезпечених цією гарантією, також оформлена на бланку бенефіціара - Філії «Оператор газотранспортної системи України» AT «Укртрансгаз» та містить відбиток печатки Філії «Оператор газотранспортної системи України» AT «Укртрансгаз», містить платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за гарантією, що вбачається з належним чином завіреної копії письмової вимоги № 2001ВИХ-20-45 від 15.01.2020 за банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019, оригінал якої наявний у відповідача;

- таким чином, наведена вимога містить всі необхідні відомості, а отже відповідає вимогам банківської гарантії № 13354/2 від 23.05.2019;

- додатково ПАТ «АБ «Укргазбанк», окрім наведеного SWIFT-повідомлення, дублював направлення відповідачу поштою листа № 130/1658/2019 від 21.01.2020, отримання якого підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими документами;

- з відзиву відповідача вбачається, що AT «Комерційний банк «Глобус» отримав оригінал вимоги № 2001ВИХ-20-45 від 15.01.2020 за банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019 та перевірив її відповідність умовам цієї гарантії щодо форми та змісту (реквізитів) зазначеної письмової вимоги, та не зазначив про те, що така вимога оформлена не на бланку бенефіціара - Філії «Оператор газотранспортної системи України» AT «Укртрансгаз» та/або не містить відбиток печатки Філії «Оператор газотранспортної системи України» AT «Укртрансгаз»;

- наведене спростовує доводи ТОВ «Північгазресурс» стосовно відсутності доказів надсилання відповідачу як банку-гаранту оригіналу письмової вимоги № 2001ВИХ-20-45 від 15.01.2020 за банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019 та факту отримання відповідачем оригіналу такої письмової вимоги;

- таким чином, оскільки письмова вимога № 2001ВИХ-20-45 від 15.01.2020 за банківською гарантією № 13354/2 від 23.05.2019, яка становить належне представлення, була отримана відповідачем у межах строку дії цієї банківської гарантії, відповідно у АТ "Комерційний банк "Глобус" у зв`язку з наявністю гарантійного випадку - неналежного виконання принципалом (ТОВ "Північгазресурс") своїх зобов`язань за договором № 1905000385 від 27.05.2019) - виникло зобов`язання з оплати позивачу коштів за вказаною гарантією;

- як вбачається з умов банківської гарантії № 13354/2 від 23.05.2019, ця гарантія набуває чинності з дати її видачі гарантом - 23.05.2019;

- таким чином, вказана банківська гарантія з урахуванням вимог ч. 2 ст. 561 Цивільного кодексу України та умов цієї гарантії, набрала чинності з дати її видачі - 23.05.2019;

- наведене спростовує необґрунтовані доводи ТОВ "Північгазресурс" стосовно того, що банківська гарантія № 13354/2 від 23.05.2019 не набрала чинності у зв`язку із невнесенням грошового покриття в розмірі 1.000,00 грн ТОВ "Північгазресурс" відповідачу на виконання умов додаткового договору № 2 від 23.05.2019 до генерального договору № 13354/ІОГ-19 від 23.05.2019.

- отже, враховуючи зміст банківської гарантії № 13354/2 від 23.05.2019, суд дійшов висновку, що останньою було забезпечено належне виконання принципалом зобов`язань за договором № 1905000385 від 27.05.2019;

- оскільки матеріали справи не містять доказів передачі ТОВ "Північгазресурс" позивачу 6000 тис. куб. м газу у травні 2019 року, суд дійшов висновку, що ТОВ "Північгазресурс" порушило виконання зобов`язань за договором в зазначеній частині.

- слід зазначити, що ТОВ "Північгазресурс" не заперечив факт неналежного виконання ним своїх зобов`язань за договором;

- посилання відповідача у відзиві на наявність спору щодо дійсності договору № 1905000385 від 27.05.2019 не заслуговують на увагу, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/8751/19, яким в свою чергу, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Північгазресурс" до АТ "Укртрансгаз" про визнання недійсним договору про закупівлю природного газу № 1905000385 від 27.05.2019. Отже недійсність вказаного правочину в судовому порядку не встановлена.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18, від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46 даної Доповіді:

« 44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.»

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, означеним рішенням встановлено порушення принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю «Північгазресуср») умов за Договором про закупівлю № 1905000385 від 27.05.2019, факт настання гарантійного випадку за банківською гарантією та визначений обов`язок гаранта виплатити бенефіціару гарантійне забезпечення, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи.

Також, означеним рішенням встановлено обставини щодо набрання гарантією чинності, а також належного направлення АТ «Укртрансгаз» в особі Філії «Оператор газотранспортної системи України» вимоги за банківською гарантією, в зв`язку з чим, суд відхиляє заперечення відповідача 2 в цій частині..

При цьому, означеним рішенням також підтверджується неналежне виконання Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» умов Договору гарантії, а саме виплати банківської гарантії в розмірі 15 648 000,00 грн. у зв`язку із настанням гарантійного випадку, шляхом перерахування відповідної суми на рахунок бенефіціара.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).

15 квітня 2019 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №13354/ЮПОР-19, в порядку та на умовах якого поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання ТОВ «Північгазресурс» зобов`язань за Генеральним договором №13354/ЮГ-19 про надання банківської гарантії від 15.04.2019 у відповідності до якого принципалу відкрито ліміт гарантійних операцій 15 648 000,00 грн. на строк з 15.04.2019 по 31.12.2021.

Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати принципалом комісій за надання гарантій, процентів за користування грошовими коштами за період від дати гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором гарантії.

Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє з дати початку дії гарантії, що зазначений в Договорі гарантії, до повного виконання зобов`язань за Договором гарантії або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених чинним законодавством України (п. 5.1 Договору поруки).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника.

Згідно п. 1.3 Договору поруки поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Договору гарантії.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічне положення міститься в пункті 1.4 Договору поруки, згідно якого у разі порушення принципалом зобов`язань, передбачених Договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники.

Згідно зі статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Пунктом 1.6 Договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Договору поруки у разі не виконання принципалом зобов`язань за договором гарантії в строки та в розмірах, що визначені договором гарантії, банк-гарант має право звернутись до поручителя із відповідною письмовою вимогою.

Поручитель не пізніше трьох днів з моменту отримання вимоги банка-гаранта зобов`язаний виконати обов`язок принципала шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок, що визначені у вимозі банка-гаранта.

Відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Аналогічне право визначене сторонами в пункті 7.1 Додаткового договору, а саме у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов`язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам гарантії.

Відповідно до п. 3.3 Генерального договору після одержання вимоги бенефіціара банк-гарант протягом 24 годин з моменту одержання вимоги повідомляє про це принципала та передає принципалу копії вимоги разом з доданими до неї документами.

У випадку здійснення банком-гарантом платежу за будь-якою гарантією, наданою в межах цього Договору, на користь бенефіціара, принципал протягом 3-х робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу, та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

В свою чергу, відповідно до п. 3.3 Додаткового договору у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією, банк-гарант протягом 3-х робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу. Принципал протягом 10 робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

При цьому згідно ч. 2 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Отже, з сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що при вирішенні спору про існування обов`язку у принципала виплачувати в порядку регресу гаранту сплачену ним бенефіціару суму за гарантією, у предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення у самого гаранта відповідного обов`язку з виплати, тобто, чи мав місце гарантійний випадок - чи мало місце порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2021 року банк звернувся до принципала та поручителя із Вимогою вих. № 1-1384 від 09.04.2021 про стягнення коштів в порядку регресу, а саме: гарантійної суми в розмірі 15 648 000,00 грн., компенсації пені за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо виплати гарантійної суми АТ «Укртрансгаз» в розмірі 209 067,51 грн. та компенсації судового збору в розмірі 237 856,02 грн., на яку поручитель надав Відповідь вх. № 4959 від 26.05.2021, якою відмовив у сплаті коштів.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє доводи поручителя, що позивачем не надано жодних доказів направлення вимоги ТОВ «Північгазресурс» або ж ОСОБА_1

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, суд дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Північгазресурс» виник обов`язок відшкодувати банку сплачену банківську гарантію, а у Акціонерного товариства «Комерційний банк "Глобус» виникло відповідне право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північгазресурс» та гр. ОСОБА_1 в межах виплаченої суми гарантійного платежу.

Разом з тим, суд зазначає, що до складу позовних вимог позивачем включено також вимогу про стягнення з відповідачів 1 та 2 в порядку регресу 209 067,51 грн. пені, сплаченої позивачем за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2936/20 від 15.10.2020 за несвоєчасне виконання банком як гарантом зобов`язань щодо виплати гарантійної суми бенефіціару, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 237 856,02 грн., стягнуті за вказаним судовим рішенням.

Однак, відповідальність у вигляді сплати пені до банку-гаранту застосована бенефіціаром за порушення останнім зобов`язань за Гарантією щодо сплати гарантійної суми за вимогою бенефіціара у строки, передбачені Договором гарантії.

Частиною 2 ст. 569 ЦК України встановлено, що гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Пунктом 7.1 Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов`язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума, сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам гарантії.

Суд зазначає, що в контексті приписів ст. 569 ЦК України та умов Договору гарантії регресна вимога банку спрямована на відновлення майнового становища гаранта у попередньому стані, зміна якого відбулась в результаті притягнення гаранта до виконання ним зобов`язання перед третьою особою (бенефіціаром) внаслідок дій або бездіяльності принципала за основним договором.

Зазначене кореспондується з обов`язком боржника (принципала) здійснити відшкодування майнових витрат гаранта, пов`язаних із здійсненням саме гарантійного платежу, передбаченого умовами Договору гарантії.

Однак, гарантом гарантійний платіж здійснено у розмірі 15 648 000,00 грн., що відповідає умовам як Генерального договору, так і Додаткового договору та виданої на їх виконання Банківської гарантії, в зв`язку з чим, суд доходить висновку про наявність у банка-гаранта права на вимогу до принципала у порядку регресу саме у вказаному розмірі.

При цьому судом враховано встановлений господарським судом під час розгляду справи № 910/2936/20 факт порушення позивачем як гарантом умов Договору гарантії в частині своєчасної виплати суми гарантії бенефіціару, тобто підстави виникнення приватноправового зобов`язання позивача як гаранта зі сплати пені на користь бенефіціара виникли до прийняття рішення судом, а не внаслідок прийняття такого судового рішення.

В свою чергу, судове рішення, яким задоволено відповідну вимогу про стягнення, в тому числі, пені, не породжує, а підтверджує підставу виникнення такого грошового зобов`язання.

Отже обставини справи свідчать про те, що на підставі рішення суду у справі № 910/2936/20 у відповідачів 1 та 2 не виникло обов`язку зі сплати пені, оскільки зазначена сума в розмірі 209 067,51 грн. є відповідальністю саме позивача - гаранта перед бенефіціаром за порушення зобов`язання, встановленого гарантією, зі здійснення гарантійного платежу за вимогою останнього, та відповідно пеня у цьому випадку виступає способом захисту майнового права та інтересу саме бенефіціара, порушення банком виконання свого зобов`язання за гарантією перед яким не пов`язане з поведінкою принципала.

Таким чином, заявлені позивачем до стягнення понесені витрати у вигляді пені виникли у зв`язку з порушенням самим же позивачем обов`язків щодо оплати гарантії, що в свою чергу, не має причинно-наслідкового зв`язку між зобов`язанням відповідачів за Договорами, та витратами, які позивач поніс чи міг понести у зв`язку із невиконанням відповідачем 1 як принципалом вимог щодо регресного відшкодування суми гарантії перед банком.

Тобто витрати (пеня та судовий збір), понесені позивачем за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2936/20, за висновками суду не є витратами, понесеними через невиконання відповідачами зобов`язань, не є збитками, які завдані через порушення цивільного права позивача з боку відповідачів, та відповідно не можуть бути віднесені регресних витрат, право вимоги яких набуто позивачем, а тому правові підстави для стягнення 209 068,51 грн. пені та 237 856,02 грн. судового збору за рішенням суду першої інстанції з відповідачів 1 та 2 відсутні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договорами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгазресурс" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, літ. В, оф. 3; ідентифікаційний код: 36823624) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 19/5; ідентифікаційний код: 35591059) заборгованість в розмірі 15 648 000 (п`ятнадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгазресурс" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, літ. В, оф. 3; ідентифікаційний код: 36823624) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 19/5; ідентифікаційний код: 35591059) витрати по сплаті судового збору в розмірі 117 360 (сто сімнадцять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 19/5; ідентифікаційний код: 35591059) витрати по сплаті судового збору в розмірі 117 360 (сто сімнадцять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено: 15.08.2024.

Суддя О.А. Грєхова