Рішення

від 15.08.2024 по справі 910/6392/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2024Справа № 910/6392/24

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО"

про стягнення заборгованості у розмірі 47 920,56 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач, АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ") в особі регіональної філії "Південна залізниця" (далі - Філія) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" (далі - відповідач, ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО") про стягнення заборгованості за користування вагонами у сумі 47 920,56 грн на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8142277 від 07.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 позовну заяву АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Філії залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

05.06.2024 представником позивача в системі "Електронний суд" сформована та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява про вступ у справу як представника. Заява судом задоволена.

05.06.2024 представником позивача сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 позовну заяву АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6392/24, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/6392/24.

24.06.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформований та зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі з огляду на те, що у відомостях плати за користування вагонами №21020031, №02030046, №06030053, які були підписані відповідачем з відміткою про заперечення нарахування плати за користування вагонами у зв`язку з порушенням позивачем вимог Рішення правління АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" від 19.12.2022, не виключено час комендантської години.

24.06.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява про застосування строків позовної давності, відповідно до якої відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до вимоги позивача про стягнення заборгованості та відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

27.06.2024 в системі «Електронний суд» позивачем сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив з викладеними у ній поясненнями, міркуваннями та аргументами щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

07.08.2020 між АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - перевізник) та ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" (далі - замовник) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41429938/2020-0001(далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до статті 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1.4 Договору, надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до п. 1.5 Договору, договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору).

Згідно з п. 1.7 Договору, договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Пунктом 1.9 Договору визначено, зокрема, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з замовником.

Відповідно до п. 1.10 Договору, договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.

Позивачем направлено відповідачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41429938/2020-0001 від 07.08.2020 та присвоєно замовнику коди: 1. відправника / одержувача: 2320; 2. платника 8142277 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

У п. 2.1 Договору визначені обов?язки замовника, до яких, зокрема, належать обов?язки сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4 Договору); відшкодовувати перевізнику витрати, пов?язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України (п. 2.1.5 Договору); підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов?язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7 Договору).

У п. 7.3 Договору сторони узгодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.

Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду замовника з Договором та змінами до нього (абз. 4 п. 9.4 Договору).

Відповідно до п.14 Договору невід?ємною частиною Договору є додатки, зокрема:

??- Додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов?язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами";

??- Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".

Відповідно до п.1 Додатку №1-4 до Договору "Умови організації накопичення вагонів" (далі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).

Відповідно до п.2 Додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.

Відповідно до п.3 Додатку для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Відповідно до п.4 Додатку в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.

Відповідно до п.5 Додатку на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.

Відповідно до п.6 Додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.

Відповідно до п.7 Додатку часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.

Відповідно до п.8 Додатку час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п.9 Додатку за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:

??- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1 Додатку);

??- за затримку вагонів замовника: платежі пов?язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2 Додатку);

- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов?язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (п.9.3 Додатку).

Відповідно до п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено навантаження зернових вантажів на під?їзній колії ТДВ «Гадяцький елеватор» при станції Гадяч ім. Сергієнка М.І., згідно письмової угоди від 25.01.2023 на умовах Договору про експлуатацію залізничної під?їзної колії від 24.10.2018 за №П/М-1855 (далі - Договір №П/М-1855 від 24.10.2018). Відповідно до п. 6 Договору №П/М-1855 від 24.10.2018, здавання вагонів провадиться на виставочній ділянці колії №la; відповідно до п. 7 Договору №П/М-1855 від 24.10.2018, максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передаються на під?їзну колію становить 10 вагонів.

1. Відповідно до відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №21020031 позивачем було нараховано відповідачу плату за користування вагонами (№53229654, 58546151, 95003539, 95195640, 95276002, 95428975, 58545054, 95152815, 95183075, 95185732, 95228219, 95287710, 95298485, 95475414, 95582748, 95075727, 95157228, 95175410, 95262531, 95327342, 95633285) у розмірі 8 861,80 грн без ПДВ. Згідно з накопичувальною карткою ФДУ-92 №08010018 було стягнуто частину нарахованих коштів, з якими відповідач погодився, а саме 3 873,40 грн (без ПДВ). Частина нарахованих коштів у сумі 4 988,40 грн (5 986,08 грн з ПДВ) відповідачем не сплачена відповідно до зауваження, що міститься на паперовій версії документу відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №21020031, а саме : «ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" заперечує щодо нарахування та стягнення коштів за відомістю плати користування вагонами №21020031 від 21.02.2023 у зв`язку з порушенням вимог розпорядження АТ «Укрзалізниця» №ЦМ-13/2950 від 19.12.2022, а саме не виключено час комендантської години, плата за користування повинна складати 3 873,4 грн».

2. Відповідно до відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №02030046 позивачем було нараховано відповідачу плату за користування вагонами (№59174052, 95089751, 95146502, 95233532, 95252581, 95411682, 95441473, 95149654, 95225587, 95308029, 95312740, 95208104, 95328738) у розмірі 20 043,80 грн без ПДВ. Згідно з накопичувальною карткою ФДУ-92 №08010018 було стягнуто частину нарахованих коштів, з якими відповідач погодився, а саме 11 328,10 грн (без ПДВ). Частина нарахованих коштів у сумі 8 715,70 грн (10 458,84 грн з ПДВ) відповідачем не сплачена відповідно до зауваження, що міститься на паперовій версії документу відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №02030046, а саме : «ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" заперечує щодо нарахування та стягнення коштів за відомістю плати користування вагонами №02030046 від 03.03.2023 у зв`язку з порушенням вимог розпорядження АТ «Укрзалізниця» №ЦМ-13/2950 від 19.12.2022, а саме не виключено час комендантської години, плата за користування повинна складати 11 328,1 грн».

3. Відповідно до відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №04030050 позивачем було нараховано відповідачу плату за користування вагонами (№95307146, 95310124) у розмірі 7 473,20 грн без ПДВ. Згідно з накопичувальною карткою ФДУ-92 №08010018 було стягнуто частину нарахованих коштів, з якими відповідач погодився, а саме 5 417,50 грн (без ПДВ). Частина нарахованих коштів у сумі 2 055,70 грн (2 466,84 грн з ПДВ) відповідачем не сплачена відповідно до зауваження, що міститься на паперовій версії документу відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №04030050, а саме : «ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" заперечує щодо нарахування та стягнення коштів за відомістю плати користування вагонами №04030050 від 04.03.2023 у зв`язку з порушенням вимог розпорядження АТ «Укрзалізниця» №ЦМ-13/2950 від 19.12.2022, а саме не виключено час комендантської години, плата за користування повинна складати 5 417,5 грн».

4. Відповідно до відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №06030053 позивачем було нараховано відповідачу плату за користування вагонами (№53224317, 59174136, 95026340, 95252029, 95307823, 95311841, 95319950, 95321030, 95396776, 59173963, 95105904, 95174918, 95265278, 95308722, 95313706, 95324067, 95327185, 95343943, 95394474) у розмірі 77 532,10 грн без ПДВ. Згідно з накопичувальною карткою ФДУ-92 №08010018 було стягнуто частину нарахованих коштів, з якими відповідач погодився, а саме 53 358,10 грн (без ПДВ). Частина нарахованих коштів у сумі 24 174,00 грн (29 008,80 грн з ПДВ) відповідачем не сплачена відповідно до зауваження, що міститься на паперовій версії документу відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №06030053, а саме : «ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" заперечує щодо нарахування та стягнення коштів за відомістю плати користування вагонами №06030053 від 06.03.2023 у зв`язку з порушенням вимог розпорядження АТ «Укрзалізниця» №ЦМ-13/2950 від 19.12.2022, а саме не виключено час комендантської години, плата за користування повинна складати 53 358,1 грн».

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Згідно зі ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

На одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).

Відповідно до положень ст. 76 Статуту залізниць України час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.

Відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування), визначений Правилами користування вагонами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлюватися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничні послуги.

Відповідно пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12 Правил користування вагонами).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування вагонами).

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами).

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (п. 15 Правил користування вагонами).

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Ставки за користування вагонами встановлені у таблиці 1 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009, відповідно до якого при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Збірником тарифів передбачено погодинні ставки плати за користування вантажними вагонами від 1 до 45 годин окремо для випадків виконання однієї вантажної операції. Ставка плати за користування вантажними вагонами понад 45 годин становить 16 грн за кожну годину за 1 вагон незалежно від виду вантажної операції

Збір за зберігання вантажу розраховується відповідно до п.2 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1).

За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1 (п. 5 розділу V Збірника тарифів).

Судом враховано, що рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.

До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022.

В цих документах зазначається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у «кинутих» поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:

- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час з моменту введення тимчасових обмежень до моменту припинення дії таких обмежень або до моменту видачі наказу про переадресування вантажу;

- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції;

- проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. В такому разі до часу користування вагоном не включається час ведення бойових дій, тимчасової окупації території збройними формуваннями Російської Федерації, протягом якого була відсутня фактична можливість надання послуг перевізником;

- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв`язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час безпосередньо пов`язаний з митним оформленням або отриманням інших дозволів та сертифікатів від органів державного контролю.

Такі обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування, із зазначенням конкретного опису обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання акту. Саме такий складений акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, визначених Переліком.

Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.

Плата за користування вагонами нараховується відповідно до вимог Правил, з урахуванням зазначених вище обставин, які є підставою для звільнення від цієї плати.

Проте, як встановлено судом, акти загальної форми із зазначенням обставин, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, у даному випадку не складались.

Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".

Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовим комендантом в певний час доби й на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний/надзвичайний стан.

Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573.

Відповідно до п. 7 цього Порядку, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 11 цього Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Проте, в даному випадку відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; а також доказів того, що у спірний період робота залізничних станцій та під`їзних колій відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів, а також доказів направлення на адресу позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено обставин звільнення його від плати за користування вагонами і контейнерами відповідно до пункту 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами.

Також Суд враховує, що рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/2019/22.

Суд зазначає, що плата, заявлена до стягнення позивачем, нарахована за період затримки вагонів та є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил користування вагонами.

При цьому, суд зазначає, що в силу ст. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Отже, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, проте судом не встановлено наявності таких обставин під час розгляду даної справи.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами, суд зазначає, що він є обґрунтованим, а тому плата за користування вагонами становить 47 920,56 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України закріплено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тобто суд не вправі за власною ініціативою застосовувати позовну давність. Враховуючи, що вимоги стосовно форми заяви сторони про застосування позовної давності законом не встановлені, остання може бути викладена як у вигляді окремого клопотання, так і у відзиві на позов.

Окрім цього, виходячи з положень наведеної вище ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до відповідача, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Положеннями ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Положеннями ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст.920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 5 ст. 315 ГПК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Також відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Разом з тим, згідно зі ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, з пункту 7.3 договору перевезення вбачається, що сторони збільшили строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника (зокрема, вантажовідправника) та встановили її строк у один рік.

Акти загальної форми ГУ-23 (№557, 558, 559, 563, 583, 588, 592, 593, 596, 597, 598, 599, 679, 682, 696, 697, 715, 722, 746, що є підставою для стягнення заборгованості у загальному розмірі 47 920,56 грн, датовані 18.02.2023, 19.02.2023, 20.02.2023, 26.02.2023, 01.03.2023, 03.03.2023, 06.03.2023, визначений річний термін для пред`явлення позовних вимог перевізнику сплив 19.02.2024 - 07.03.2024 відповідно.

Позивач звернувся з даним позовом до відповідача лише 21.05.2024, тобто після збігу визначеного договором строку.

Разом із тим, суд зазначає, що 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента воєнний стан неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 № 49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 14.02.2024 строком на 90 діб.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 09.11.2024.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред`явлення позовів перевізника до вантажоодержувача, передбачено загальною статтею 258 ЦК України, яка наявна у вказаному переліку.

Норми чинного законодавства не містять будь-яких обмежень щодо застосування вказаної норми до правовідносин, де перевізником є залізниця, а також будь-яких обмежень щодо дати початку перебігу такого строку.

Відтак, ураховуючи, що закінчення строку позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення із ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» заборгованості, припало на період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо позовних вимог не сплинув.

За вказаних обставин, заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності залишається судом без задоволення, оскільки такий строк не вважається пропущеним.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" (Україна, 01001, місто Київ, вул. Ірининська, будинок 5/24, нежиле приміщення №91; код ЄДРПОУ 41429938) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 61052, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОТЛЯРА, будинок 7; код ЄДРПОУ вп 40081216) 47 920,56 грн (сорок сім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 56 коп.) заборгованості та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.08.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА