Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/6392/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/6392/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 (повний текст рішення складено 15.08.2024)

у справі № 910/6392/24 (суддя Гумега О.В.)

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО"

про стягнення заборгованості у розмірі 47 920,56 грн, -

В С Т А Н О В И В :

У 2024 році Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 47 920,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41429938/2020-0001 від 07.08.2020 в частині здійснення оплати за користування вагонами, затриманими під час перевезення не з вини перевізника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 47 920,56 грн заборгованості та 3 028,00 грн судового збору. Крім того, місцевий господарський суд, з приводу заявленого клопотання про застосування строків позовної давності вказав, що закінчення строку позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення із ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" заборгованості, припало на період дії воєнного стану, а відтак строк позовної давності щодо позовних вимог не сплинув.

Рішення мотивоване тим, що факт затримки вагонів на під?їзній колії ТДВ «Гадяцький елеватор» при станції Гадяч ім. Сергієнка М.І. підтверджується актами загальної форми із конкретними причинами затримки, які залежали від вантажоодержувача, у свою чергу відповідачем не доведено наявність визначених чинним законодавством обставин, які звільняють його від сплати спірних платежів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд помилково відмовив відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності. Крім того, відповідач вказує, що до спірних правовідносин з перевезення вантажу в частині застосування строків позовної давності положення ст. 258, 925 ЦК України не застосовується, а застосовуютьсяя положення частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України та статті 137 Статуту, як спеціальні норми, що мають пріорітет у правозастосуванні.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6392/24.

05.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6392/24.

Ухвалою Півнінчого апеляційного господарського суду від 09.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/6392/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.08.2020 між АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - перевізник) та ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" (далі - замовник) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41429938/2020-0001(далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.4 Договору, надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до п. 1.5 Договору, договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору).

Згідно з п. 1.7 Договору, договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Пунктом 1.9 Договору визначено, зокрема, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з замовником.

Відповідно до п. 1.10 Договору, договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.

Позивачем направлено відповідачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41429938/2020-0001 від 07.08.2020 та присвоєно замовнику коди: 1. відправника / одержувача: 2320; 2. платника 8142277 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

У п. 2.1 Договору визначені обов?язки замовника, до яких, зокрема, належать обов?язки сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4 Договору); відшкодовувати перевізнику витрати, пов?язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України (п. 2.1.5 Договору); підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов?язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7 Договору).

У п. 7.3 Договору сторони узгодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.

Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду замовника з Договором та змінами до нього (абз. 4 п. 9.4 Договору).

Відповідно до п.14 Договору невід?ємною частиною Договору є додатки, зокрема:

- Додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов?язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами";

- Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".

Відповідно до п.1 Додатку №1-4 до Договору "Умови організації накопичення вагонів" (далі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).

Відповідно до п.2 Додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.

Відповідно до п.3 Додатку для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Відповідно до п.4 Додатку в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.

Відповідно до п.5 Додатку на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.

Відповідно до п.6 Додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.

Відповідно до п.7 Додатку часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.

Відповідно до п.8 Додатку час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п.9 Додатку за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:

- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1 Додатку);

- за затримку вагонів замовника: платежі пов?язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2 Додатку);

- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов?язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (п.9.3 Додатку).

Відповідно до п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.

В той же час, як зазначалося раніше, скаржник не погоджується з відмовою у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності та підкреслює, що до спірних правовідносин з перевезення вантажу в частині застосування строків позовної давності положення ст. 258, 925 ЦК України не застосовується, а застосовуютьсяя положення частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України та статті 137 Статуту, як спеціальні норми, що мають пріорітет у правозастосуванні.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. ( ст.256, 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги визнані господарським судом обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але у будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Таким чином, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом за кожним зі складених актів загальної форми ГУ-23 розпочався з 18.02.2023, 19.02.2023, 20.02.2023, 26.02.2023, 01.03.2023, 03.03.2023, 06.03.2023, а в силу положень статті 315 Господарського кодексу України, статті 137 Статуту залізниць України, строк позовної давності, який становить 6 місяців, по зазначеним актам загальної форми ГУ-23 сплив відповідно 19.08.2023, 20.08.2023, 21.08.2023, 27.08.2023, 02.09.2023, 04.09.2023, 07.09.2023 відповідно.

Разом з тим, відповідач зазначає, що з урахуванням п. 7.3 акцептованого відповідачем договору, відповідно до якого строк позовної давності за вимогами перевізника становить один рік, такий строк позовної давності також є пропущеним.

Таким чином, відповідач, керуючись статтею 315 Господарського кодексу України, статтею 137 Статуту залізниць України, статтею 267 Цивільного кодексу України, просив застосувати позовну давність та відмовити в позові, оскільки Акти загальної форми датовані 18.02.2023, 19.02.2023, 20.02.2023, 26.02.2023, 01.03.2023, 03.03.2023, 06.03.2023, визначений річний термін для пред`явлення позовних вимог перевізнику сплив 19.02.2024 - 07.03.2024 відповідно.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У пункті 6 частини 3 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку із перевезенням вантажу, пошти.

У пункті 3 статті 925 Цивільного кодексу України зазначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається до транспортних кодексів (статутів).

За статтею 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 7.3 договору перевезення вбачається, що сторони збільшили строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника (зокрема, вантажовідправника) та встановили її строк у один рік.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності повинен обраховуватися з дати складання комерційного акту, а отже 1-річний строк для пред`явлення позовних вимог зі складених залізницею актів загальної форми ГУ-23 спливає з 19.02.2024 по 07.03.2024.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема, строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 10.11.2024.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що закінчення строку позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення із ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" заборгованості, припало на період дії воєнного стану, а відтак, строк позовної давності щодо позовних вимог не сплинув.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі №910/6392/24 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/6392/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі №910/6392/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6392/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко