Рішення

від 15.08.2024 по справі 911/1285/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1285/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОУ СІДС» (21010, Вінницька обл., м. Вінниця (з), вул. Богуна І., буд. 2, оф. 304)

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «РОЗАЛІЇВСЬКИЙ» (09144, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Розаліївка, вул. Народна, буд. 71-б)

про стягнення 772280,05 грн. заборгованості за договором поставки № 03/07-3 від 03.07.2023 р., у тому числі 497002,80 грн. основного боргу, 58878,59 грн. пені, 149100,84 грн. штрафу, 60304,42 грн. 30% річних, 6993,40 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОУ СІДС» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «РОЗАЛІЇВСЬКИЙ» про стягнення 772280,05 грн. заборгованості за договором поставки № 03/07-3 від 03.07.2023 р., у тому числі 497002,80 грн. основного боргу, 58878,59 грн. пені, 149100,84 грн. штрафу, 60304,42 грн. 30% річних, 6993,40 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 03/07-3 від 03.07.2023 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 497002,80 грн. основного боргу, 58878,59 грн. пені, 149100,84 грн. штрафу, 60304,42 грн. 30% річних, 6993,40 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.05.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 29.05.2024 р. (вх. № 5737/24 від 29.05.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, спір в якій виник щодо заборгованості за однією видатковою накладною, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також зважаючи на заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОУ СІДС» позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «РОЗАЛІЇВСЬКИЙ» про стягнення 772280,05 грн. заборгованості за договором поставки № 03/07-3 від 03.07.2023 р., у тому числі 497002,80 грн. основного боргу, 58878,59 грн. пені, 149100,84 грн. штрафу, 60304,42 грн. 30% річних, 6993,40 грн. інфляційних втрат, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2024 р. було відкрито провадження у справі № 911/1285/24 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 03.06.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, та відповідачем 24.06.2024 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600927241169.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОУ СІДС» (далі ТОВ «ГРОУ СІДС», постачальник, позивач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «РОЗАЛІЇВСЬКИЙ» (далі СВК «РОЗАЛІЇВСЬКИЙ», покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 03/07-3, відповідно до п. 1.1 якого у строки, передбачені цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива, та/або інший товар, погоджений сторонами у специфікаціях до даного договору), визначений сторонами у специфікаціях до даного договору (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (специфікаціями до нього).

Згідно з п. 2.1 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається загальною кількістю товару, зазначеною у всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, якщо між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то видаткова накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціну та кількість товару, що постачається покупцю, а покупець зобов`язується оплатити такий товар у день його отримання від постачальника.

Ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у специфікаціях до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну та вартість товару у гривнях (п. 3.1 договору).

Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка товару покупцю здійснюється на умовах EXW у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), якщо інше не передбачено у специфікації.

Згідно з п. 4.3 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові належного виконання покупцем своїх зобов`язань щодо порядку та строків оплати товару, передбачених даним договором та специфікаціями до нього. Товар може поставлятися покупцю достроково, а також партіями в кількості, визначеній постачальником на свій розсуд. Конкретна дата поставки в межах строків поставки, передбачених цим договором та специфікаціями до нього, повідомляється постачальником покупцю після виконання останнім своїх зобов`язань в частині оплати вартості товару за номером телефону, вказаним у реквізитах до цього договору.

У відповідності з п. 5.2 договору розрахунки за товар за цим договором здійснюються в безготівковій валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. Відсутність виписаного постачальником рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар та не являється простроченням кредитора. У такому випадку покупець зобов`язується здійснити оплату на підставі даного договору.

Товар вважається оплаченим у момент надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 5.4 договору).

Порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних специфікаціях (п. 5.5 договору).

У пункті 5.6 договору сторони дійшли згоди, що на першу вимогу постачальника покупець зобов`язаний складати та підписувати акти звіряння взаємних розрахунків за договором.

Згідно з п. 6.8 договору підписанням видаткової накладної покупець засвідчує факт передачі йому постачальником товару, вказаного у відповідній видатковій накладній.

Сторони дійшли взаємної та безумовної згоди про те, що наявність на видатковій накладній підпису представника сторони та відтиску печатки з реквізитами такої сторони беззаперечно свідчить про участь відповідної сторони в господарській операції, за результатами якої оформлено таку видаткову накладну (п. 6.11 договору).

Відповідно до п. 9.2 договору невід`ємними частинами останнього є специфікації, додаткові угоди та інші додатки, укладені протягом дії цього договору у письмовій формі за підписами обох сторін.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2023 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання за ним, які виникли під час його дії (п. 9.1 договору).

03.07.2023 р. ТОВ «ГРОУ СІДС» та СВК «РОЗАЛІЇВСЬКИЙ» підписали специфікацію № 1 до договору поставки № 03/07-3 від 03.07.2023 р., в якій сторони погодили, що вартість товару (міндобриво amino max) у кількості 700 л складає 497002,80 грн., яка має бути сплачена покупцем у строк до 20.12.2023 р.

03.07.2023 р. ТОВ «ГРОУ СІДС» виставило СВК «РОЗАЛІЇВСЬКИЙ» рахунок на оплату № 331 від 03.07.2023 р. на суму 497002,80 грн.

У подальшому, на виконання умов договору позивач поставив покупцю товар вартістю 497002,80 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією підписаної обома сторонами та скріпленої печатками підприємств видаткової накладної № 325 від 06.07.2023 р.

Окрім того, 06.07.2023 р. ТОВ «ГРОУ СІДС» було складено податкову накладну № 7, яку 31.07.2023 р. було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив на користь ТОВ «ГРОУ СІДС» 497002,80 грн. за поставлений товар за договором, останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі здійснення оплати за поставлений позивачем товар відповідно до договору поставки № 03/07-3 від 03.07.2023 р.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, доказів оплати отриманого товару згідно договору поставки № 03/07-3 від 03.07.2023 р. у сумі 497002,80 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 03/07-3 від 03.07.2023 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 497002,80 грн., є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 58878,59 грн. пені та 149100,84 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4 договору, у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної в порядку п. 3.2 договору.

Пунктом 7.9 договору передбачено, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п`ять років. Крім цього, сторони відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 58878,59 грн., нарахованій за загальний період з 21.12.2023 р. по 16.05.2024 р. на суму 497002,80 грн., яка є обґрунтованою та арифметично вірною, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що його розмір було визначено позивачем у сумі 149100,84 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 60304,42 грн. 30% річних та 6993,40 грн. інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.8 договору, у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 30% річних, нарахованих на суму заборгованості.

Розмір 30% річних, визначений позивачем, становить 60304,42 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 21.12.2023 р. по 16.05.2024 р. на суму 497002,80 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, і, відповідно, 30% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 6993,40 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 21.12.2023 р. по 16.05.2024 р. на суму 497002,80 грн.

Між тим, за перерахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 10017,38 грн.

Слід зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі, а саме 6993,40 грн.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОУ СІДС» у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, становить суму, яка складається з судового збору в розмірі 11584,20 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 38614,00 грн. Водночас, докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду в передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію № 5295 від 17.05.2024 р. на суму 11584,20 грн.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Водночас, оскільки станом на час прийняття рішення позивачем у підтвердження понесення решти заявлених судових витрат (витрат на правову допомогу) доказів не подано, то у суду на час вирішення спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача вказаних витрат позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «РОЗАЛІЇВСЬКИЙ» (09144, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Розаліївка, вул. Народна, буд. 71-б, код 03755383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОУ СІДС» (21010, Вінницька обл., м. Вінниця (з), вул. Богуна І., буд. 2, оф. 304, код 40884934) 497002 (чотириста дев`яносто сім тисяч дві) грн. 80 коп. основного боргу, 58878 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 59 коп. пені, 149100 (сто сорок дев`ять тисяч сто) грн. 84 коп. штрафу, 6993 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 60304 (шістдесят тисяч триста чотири) грн. 42 коп. 3% річних, 11584 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15.08.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна