Рішення

від 01.08.2024 по справі 911/903/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/903/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Петриченко Алли Володимирівни ( АДРЕСА_1 )

до Приватного підприємства "МАЙ АРТ" (08205, Київська обл., м. Ірпінь (з), вул. Університетська, буд. 2/1, корп. Г, оф. 6А)

про стягнення 872592,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р.,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Головков Є.І. (ордер на надання правової допомоги серії АІ № 1512181 від 08.04.2024 р.; посвідчення адвоката № КВ4982 від 21.06.2016 р.);

від відповідача: Салазський О.С. (ордер на надання правової допомоги серії АА № 1450053 від 30.05.2024 р.; посвідчення адвоката № КВ2882 від 21.12.2015 р.).

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Петриченко Алла Володимирівна звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "МАЙ АРТ" про стягнення 872592,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р. у вигляді несплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 872592,00 грн. заборгованості з орендної плати, а також судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.04.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2024 р. від позивача надійшла заява б/н від 22.04.2024 р. (вх. № 4328/24 від 22.04.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2024 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 30.05.2024 р.

20.05.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 17.05.2024 р. (вх. № 6054/24 від 20.05.2024 р.), відповідно до якого останній заперечує проти позову в повному обсязі, оскільки вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Так, відповідач зазначає, що на виконання умов договору та роз`яснень Торгово-промислової палати України сторони зафіксували дію форс-мажорних обставин у актах надання послуг своїми підписами та печатками, у зв`язку з чим відповідач був звільнений від сплати орендної плати за березень-вересень 2022 р. Водночас, незважаючи на зафіксований факт форс-мажорних обставин, позивач безпідставно просить суд стягнути з відповідача вартість орендної плати за період з 01.11.2021 р. по 30.11.2023 р. При цьому, вказані вище акти не було надано позивачем до матеріалів справи. Також ПП "МАЙ АРТ" зазначає, що 18.10.2022 р. у застосунку «Вайбер», де з уповноваженою особою ФОП Петриченко А.В. Борисом Петриченком відбувалось спілкування з організаційних питань, відповідачем було отримано повідомлення про подальше перерахування коштів за договором не на рахунок ФОП Петриченко А.В., а на рахунок бухгалтера Драшпуль М.С., у зв`язку з чим ПП "МАЙ АРТ" було перераховано останній грошові кошти в сумі 109997,00 грн. Поряд з цим, уповноваженою особою позивача було погоджено відповідачу сплачувати орендну плату не щомісячно, а по можливості, за фактичним результатами господарської діяльності останнього, але не більше 25% розміру орендної плати. Окрім того, відповідач зазначає, що позивач жодного разу не скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору.

27.05.2024 р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 27.05.2024 р. (вх. № 5622/24 від 27.05.2024 р.), за змістом якої останній відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві. Позивач, серед іншого, зазначає, що підписані з боку відповідача акти приймання-передачі наданих послуг з оренди, в яких було зафіксовано дію форс-мажорних обставин, на адресу ФОП Петриченко А.В. не повертались, у зв`язку з чим остання не мали змоги подати такі акти до суду разом з позовною заявою. При цьому, позивач стверджує, що відповідачем, в порушення умов договору, не було повідомлено про настання форс-мажорних обставин саме для ПП "МАЙ АРТ", не було надано доказів неможливості ведення господарської діяльності після травня 2023 р. та не доведено жодними доказами існування для відповідача форс-мажорних обставин після 01.10.2022 р. і до 11.12.2023 р. Окрім того, посилання відповідача на наявність домовленості щодо сплати лише частини орендної плати (25%) жодними документами не підтверджується. Між тим, ПП "МАЙ АРТ" не зверталось до ФОП Петриченко А.В. з пропозицією укласти додаткову угоду до договору про зміну умов сплати орендної плати чи зміну її розміру. Також позивач зазначає, що ОСОБА_1 не є ані бухгалтером ФОП Петриченко А.В., ані довіреною особою останньої, а надані відповідачем до матеріалів справи довідки про платіжні операції ПУМБ не містять відображення призначення платежу. Надана ж відповідачем виписка з банківського рахунку, з якої вбачається, що ПП "МАЙ АРТ" було сплачено позивачеві 284161,33 грн., свідчить про те, що орендна плата становить 231408,00 грн., а 52753,33 грн. - компенсація витрат на утримання орендованого приміщення, яка здійснюється окремо від сплати орендної плати.

29.05.2024 р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 29.05.2024 р. (вх. № 5761/24 від 29.05.2024 р.), згідно з якими останній заперечує проти аргументів позивача, викладених у відповіді на відзив. Відповідач зазначає, що посилання позивача на практику Верховного Суду щодо форс-мажору в даному випадку є необгрунтованим, оскільки застосування такої практики має значення лише в тому випадку, коли одна сторона не виконує своїх зобов`язань за договором, а інша сторона не визнає дію форс-мажорних обставин та вимагає виконання договірних зобов`язань. У цій справі сторонами було зафіксовано дію форс-мажорних обставин, а відтак сертифікат ТПП для даних правовідносин, на думку відповідача, не є необхідним. Окрім того, призначення платежу в довідках про платіжну операцію ПУМБ, на переконання відповідача, має значення переважно для банківських установ, оскільки розкриває суть банківської операції. Відповідач стверджує, що здійснені останнім платежі зараховувались як орендна плата згідно договору, а не на розсуд позивача, так як іншого договору між сторонами не існувало.

У судовому засіданні 30.05.2024 р. представник позивача підтримував позовні вимоги; представник відповідача заперечував проти позову.

Водночас, у судовому засіданні 30.05.2024 р. присутні представники учасників процесу заявили про подання всіх наявних у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2024 р.

У судовому засіданні 24.06.2024 р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово присутніх представників сторін, розпочато з`ясування обставин справи та дослідження доказів у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.08.2024 р.; зобов`язано відповідача надати оригінали актів про надання послуг з оренди від 30.04.2022 р., від 31.08.2022 р., від 30.09.2022 р., копії яких долучені до відзиву, для огляду судом.

У судовому засіданні 01.08.2024 р. судом було оглянуто оригінали актів про надання послуг з оренди від 30.04.2022 р., від 31.08.2022 р., від 30.09.2022 р.

У судовому засіданні 01.08.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити їх; представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 01.08.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.01.2021 р. між Фізичною особою-підприємцем Петриченко Аллою Володимирівною (далі - ФОП Петриченко А.В., орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "МАЙ АРТ" (далі - ПП «МАЙ АРТ», орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове строкове платне користування нежитлові приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 172,8 кв.м, що складається з:

1.1.1 частина приміщення площею 129,7 кв.м (зони 3-10 на план-схемі приміщення у додатку 1 до даного договору), яке розташоване за адресою: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, корп. Г, приміщення 6а, яке належить орендодавцеві, номер запису про право власності: 15850059 від 08.08.2016 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 556573432109, та

1.1.2 приміщення площею 43,1 кв.м, яке розташоване за адресою: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, корп. Г, приміщення 10/1, яке належить орендодавцеві, номер запису про право власності: 23158853 від 30.10.2017 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1396654932109.

Згідно з п. 3.2 договору про факт передачі-прийому об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, в якому зазначається технічний стан об`єкта оренди на момент передачі-приймання та показники лічильників газу, води та електроенергії. Акт має бути підписаний обома сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що щомісячна орендна плата за весь об`єкт оренди складає 48000,00 грн. До складу орендної плати входить вартість користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди.

Сторони домовилися, що орендар звільняється від сплати орендної плати за весь об`єкт оренди на строк з 12 січня 2021 року по 01 листопада 2021 року. Після спливу зазначеного строку, починаючи з 01 листопада 2021 року, орендар сплачує орендну плату у розмірі згідно з п. 4.1 даного договору.

У відповідності з п. 4.1.2 договору орендар сплачує на поточний рахунок орендодавця грошову суму у розмірі 48000,00 грн. без ПДВ, яка буде зарахована в якості орендної плати за останній місяць орендної плати за останній місяць орендного користування та належить поверненню орендареві у випадку не використання її як орендної плати протягом 7 (семи) календарних днів з дати розірвання/припинення цього договору з урахуванням сплачених податків та зборів.

Згідно з п. 4.2 договору сплата орендної плати за звітний місяць, починаючи з 01 листопада 2021 року, здійснюється орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця двічі на місяць:

- 05 числа - аванс у розмірі 50% від суми орендної плати згідно з п. 4.1 даного договору;

- 20 числа - друга частина у розмірі 50% від суми орендної плати згідно з п. 4.1 даного договору.

Витрати на утримання та обслуговування об`єкта оренди, а саме - електрична енергія, опалення, водопостачання і водовідведення, вивезення сміття, прибирання сходів загального користування - оплачується орендарем окремо шляхом компенсації фактичних витрат орендодавця в поточному місяці за попередній місяць (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.5 договору визначено, що орендна плата, визначена п. 4.1 договору, підлягає щомісячній індексації за коефіцієнтом індексації, що дорівнює одиниці. Коефіцієнт індексації може бути змінено за погодженням сторін. При цьому, індексація орендної плати згідно цього пункту не відноситься до зміни орендної плати, передбаченої іншими умовами договору.

Відповідно до п. 4.4 договору орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання-передання об`єкта оренди і до моменту повернення об`єкта оренди, яке підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

У пункті 4.8 договору сторони погодили, що щомісячно, в останній день звітного місяця, сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Після спливу 1 (одного) року з дати підписання акту приймання-передачі розмір орендної плати може бути змінений, але не більше ніж на 10%, в подальшому зміна розміру орендної плати можлива не частіше ніж один раз на рік, що оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 4.9 договору).

За умовами пп. 5.1.1 п. 5.1 договору орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату та відшкодовувати комунальні послуги відповідно до умов розділу 4 договору.

Згідно з п. 7.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє до 11 грудня 2023 року включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами .

Відповідно до п. 7.2 договору перебіг строку оренди за даним договором починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту оренди в користування та закінчується в день фактичного його повернення з користування з оформленням відповідного акту.

Пунктом 7.3 договору визначено, що у разі відсутності звернення будь-якої із сторін про припинення дії даного договору за 15 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на той самий строк.

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю протягом 3 (трьох) робочих днів, які слідують за останнім днем оренди, а у випадку дострокового припинення договору орендар зобов`язується у строк 10 робочих днів повернути об`єкт оренди орендодавцю за актом передання-приймання (згідно розділу 3 договору) у разі розірвання договору з ініціативи орендаря; та у строк 20 робочих днів - у разі розірвання договору з ініціативи орендодавця (п. 8.2 договору).

12.01.2021 р. ФОП Петриченко А.В. та ПП «МАЙ АРТ» підписали акт приймання-передачі № 1 до договору оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р., відповідно до п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 172,8 кв.м, що складається з:

1.1 частини приміщення площею 129,7 кв.м (зони 3-10 на план-схемі приміщення у додатку 1 до даного договору), яке розташоване за адресою: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, корп. Г, приміщення 6а, яке належить орендодавцеві, номер запису про право власності: 15850059 від 08.08.2016 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 556573432109, та

1.2 приміщення площею 43,1 кв.м, яке розташоване за адресою: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, корп. Г, приміщення 10/1, яке належить орендодавцеві, номер запису про право власності: 23158853 від 30.10.2017 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1396654932109.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2021 р. по 30.11.2023 р. позивачем було нараховано відповідачу орендну плату на загальну суму 1104000,00 грн.

Згідно з платіжними інструкціями № 21 від 16.04.2021 р., № 29 від 11.05.2021 р., № 45 від 22.06.2021 р., № 37 від 01.06.2021 р., № 35 від 21.05.2021 р., № 73 від 07.09.2021 р., № 64 від 20.08.2021 р., № 129 від 06.12.2022 р., № 130 від 06.01.2022 р., № 164 від 23.05.2022 р., № 163 від 20.05.2022 р. відповідачем було сплачено на користь позивача орендну плату на загальну суму 231408,00 грн.

Позивач зазначає, що після 24.02.2022 р. доступ до орендованих ФОП Петриченко А.В. приміщень, розташованих у м. Ірпінь, було втрачено, і лише у квітні 2022 р. з`явилась можливість відвідати вказані приміщення. З урахуванням ситуації, що склалась, орендна плата за березень та квітень 2022 р. відповідачу не нараховувалась, а орендна плата за лютий 2022 р. була нарахована не в повному обсязі, а відповідно до кількості днів використання приміщення за його безпосереднім призначенням.

У подальшому, 30.04.2022 р. ФОП Петриченко А.В. та ПП «МАЙ АРТ» підписали акт № 02-2022 про надання послуг з оренди нежитлових приміщень до договору оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р., відповідно до якого у період з 01 по 28 лютого 2022 р. орендодавець надав орендарю, зокрема, послуги з оренди нежитлових приміщень вартістю 39408,00 грн.

31.08.2022 р. ФОП Петриченко А.В. та ПП «МАЙ АРТ» підписали акт № 08-2022 про надання послуг з оренди нежитлових приміщень до договору оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р., відповідно до якого орендар компенсує орендодавцю витрати на утримання приміщення у період з 01 травня по 31 серпня 2022 р., до яких (послуг) не включено орендну плату.

30.09.2022 р. ФОП Петриченко А.В. та ПП «МАЙ АРТ» підписали акт № 09-2022 про надання послуг з оренди нежитлових приміщень до договору оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р., відповідно до якого орендар компенсує орендодавцю витрати на утримання приміщення у період з 01 по 30 вересня 2022 р., до яких (послуг) не включено орендну плату.

Поряд з цим, відповідно до розділу 10 договору оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р. у вказаних актах сторони зафіксували дію непереборної сили (форс-мажору) з 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. та листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р.

Отже, орендна плата за договором оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р. в період з 01.02.2022 р. по 28.02.2022 р. була нарахована орендодавцем у сумі 39408,00 грн. за неповний місяць; в період з 01.03.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.08.2022 р. та з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р. орендна плата за договором позивачем не нараховувалась.

11.12.2023 р. ФОП Петриченко А.В. в односторонньому порядку було складено та направлено відповідачу акт приймання-передачі № 2 до договору оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р., відповідно до п. 1 якого орендодавець повернув із строкового користування, а орендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 172,8 кв.м, що складається з:

1.1 частини приміщення площею 129,7 кв.м (зони 3-10 на план-схемі приміщення у додатку 1 до даного договору), яке розташоване за адресою: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, корп. Г, приміщення 6а, яке належить орендодавцеві, номер запису про право власності: 15850059 від 08.08.2016 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 556573432109, та

1.2 приміщення площею 43,1 кв.м, яке розташоване за адресою: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, корп. Г, приміщення 10/1, яке належить орендодавцеві, номер запису про право власності: 23158853 від 30.10.2017 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1396654932109.

Доказів підписання вказаного акту приймання-передачі № 2 від 11.12.2023 р. відповідачем до матеріалів справи не надано.

У подальшому, 26.12.2023 р. представником позивача на адресу реєстрації керівника ПП «МАЙ АРТ» було надіслано претензію № 117/23 від 25.12.2023 р., в якій було запропоновано ПП «МАЙ АРТ» у десятиденний строк сплатити існуючу заборгованість з орендної плати та привести орендоване приміщення у придатний стан шляхом повернення всіх демонтованих інженерних мереж (розеток, вимикачів, кондиціонерів, систем відео нагляду, охоронної та пожежної сигналізації тощо) або відшкодування витрат ФОП Петриченко А.В., пов`язаних зі встановленням всіх зазначених вище елементів інженерних мереж, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією фіскального чеку від 26.12.2023 р.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість зі сплати орендної плати не сплачено.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив на користь ФОП Петриченко А.В. 872592,00 грн. орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р., остання і звернулась з даним позовом до суду.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд констатує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, зокрема, що незважаючи на зафіксований сторонами факт існування форс-мажорних обставин, позивач безпідставно просить суд стягнути з відповідача вартість орендної плати за період з 01.11.2021 р. по 30.11.2023 р.

Не погоджуючись з доводами відповідача, позивач, серед іншого, зазначав, що відповідачем, в порушення умов договору, не було повідомлено про настання форс-мажорних обставин саме для ПП "МАЙ АРТ", не було надано доказів неможливості ведення господарської діяльності після травня 2023 р. та не було доведено жодними доказами існування для відповідача форс-мажорних обставин після 01.10.2022 р. і до 11.12.2023 р. При цьому, посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1, на переконання позивача, не є належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин саме відносно ПП "МАЙ АРТ".

Поряд з цим, позивач посилається на практику Верховного Суду, зокрема, зазначає, що у постанові від 15.06.2023 р. у справі № 910/8580/22 зазначено, що лист ТПП України від 28.02.2022 р. є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; у постанові від 07.06.2023 р. у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Таким чином, на переконання позивача, лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Слід зазначити, що відповідно до п. 10.1 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання взятих на себе за цим договором зобов`язань у разі настання під час дії договору обставин непереборної сили (форс-мажору).

Під обставинами непереборної сили сторони розуміють такі обставини на настання, дію чи припинення яких вони не мали/мають можливості вплинути, а саме - повені, землетруси, буревії, військові дії, громадські заворушення та ін. (п. 10.2 договору).

Про настання форс-мажорних обставин сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити іншу сторону протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня початку дії таких обставин (п. 10.3 договору).

Згідно з п. 10.4 договору сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин, повинна надати іншій стороні підтвердження про настання таких обставин з Торгово-промислової палати України.

Суд відзначає, що 24.02.2022 р. Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який у подальшому Указами Президента України було продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Поряд з цим, приписами ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 р. у справі № 906/540/22).

Як було зазначено вище, відповідно до розділу 10 договору оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р. в актах про надання послуг з оренди від 30.04.2022 р., від 31.08.2022 р., від 30.09.2022 р. сторони зафіксували дію непереборної сили (форс-мажору) з 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. та листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., у зв`язку з чим позивачем не здійснювалося нарахування орендної плати в період з 01.03.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.08.2022 р. та з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р.

Частиною 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У судовому засіданні 01.08.2024 р. судом було оглянуто оригінали актів про надання послуг з оренди № 02-2022 від 30.04.2022 р., № 08-2022 від 31.08.2022 р., № 09-2022 від 30.09.2022 р.

Отже, оскільки сторони документально зафіксували дію форс-мажорних обставин у вказаних актах, то сертифікат ТПП України у даному випадку не є необхідним для підтвердження наявності форс-мажорних обставин у періоди, зазначені в даних актах.

Водночас, суд вважає за необхідне відзначити, що згідно з приписами ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Тобто, законом передбачено можливість звільнення сторонами саме від відповідальності за порушення зобов`язання у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, а не від виконання основного зобов`язання (в даному випадку - від сплати орендної плати, стягнення якої є предметом позовних вимог у даній справі).

Окрім того, заперечуючи проти позову, ПП "МАЙ АРТ" зазначало, що за погодженням гр. ОСОБА_2 , який був довіреною особою позивачки, відповідач перерахував кошти у загальній сумі 109997,00 грн. за договором не на рахунок ФОП Петриченко А.В., а на рахунок бухгалтера ОСОБА_1 . При цьому, уповноваженою особою позивача ОСОБА_3 було погоджено відповідачу сплачувати орендну плату не щомісячно, а по можливості, за фактичним результатами господарської діяльності останнього, але не більше 25% розміру орендної плати.

На підтвердження своїх доводів відповідачем до матеріалів справи було долучено копії скріншотів листування з мобільного додатка «Telegram», як доказ на підтвердження погодження відповідачу сплати 25% орендної плати та перерахування грошових коштів за договором не на рахунок ФОП Петриченко А.В., а на рахунок бухгалтера ОСОБА_1 .

У свою чергу, позивач стверджує, що посилання відповідача на наявність домовленості щодо сплати лише частини орендної плати (25%) жодними документами не підтверджується, в тому числі - листуванням з мобільного додатка «Telegram» з Борисом Петриченком. Водночас, ПП "МАЙ АРТ" не зверталось до ФОП Петриченко А.В. з пропозицією укласти додаткову угоду до договору щодо зміни умов сплати орендної плати чи зміни її розміру. Окрім того, позивач стверджує, що гр. ОСОБА_1 не є ані бухгалтером ФОП Петриченко А.В., ані довіреною особою останньої.

Слід зазначити, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 р. у справі № 916/3027/21 зроблено висновок, що законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі, а саме - Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закон України «Про електронний цифровий підпис». Першим передбачено визначення електронного документа - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, а також те, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора. Другий безпосередньо визначає правовий статус електронного цифрового підпису (ЕЦП) та регулює відносини, що виникають при використанні ЕЦП.

Надані ПП "МАЙ АРТ" копії скріншотів листування з мобільного додатка «Telegram» не є електронними документами і, відповідно, не є електронними доказами зміни умов договору в частині порядку оплати орендної плати, оскільки відсутні докази підписання цих листів електронним цифровим підписом осіб, що їх складали. При цьому, відсутність електронного цифрового підпису на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 р. у справі № 904/2882/18 вказано, що для надання листуванню юридичної сили в якості доказу необхідним є погодження сторонами договору порядку електронного документообігу з погодженням відповідних адрес та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування.

З умов укладеного між сторонами договору слідує, що ними не було передбачено порядок електронної комунікації та не було визначено переліку осіб, уповноважених вести таку комунікацію.

З огляду на викладене, суд відзначає, що копії скріншотів листування з мобільного додатка «Telegram» не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, підтверджувати факт зміни умов договору в частині сплати орендної плати.

При цьому, суд констатує, що доказів укладення сторонами додаткових угод щодо зміни умов сплати орендної плати та/або зміни її розміру, до матеріалів справи не надано.

Щодо твердження відповідача про перерахування на рахунок гр. ОСОБА_1 109997,00 грн. суд зазначає, що долучені до матеріалів справи копії довідок про платіжні операції ПУМБ не містять ані призначення платежу, ані посилання на договір оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р., ані найменування сторін договору, а відтак, за висновком суду, не є належними та допустимими доказами на підтвердження сплати відповідачем саме орендної плати за договором № 12-01-2021 від 12.01.2021 р. в сумі 109997,00 грн. Окрім того, надана відповідачем виписка з банківського рахунку про сплату ПП "МАЙ АРТ" загалом 284161,33 грн. свідчить про те, що орендна плата становить 231408,00 грн., а 52753,33 грн. - компенсація витрат на утримання орендованого приміщення, яка згідно з п. 4.3 договору сплачується окремо від орендної плати.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору оренди та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, сплативши позивачу лише 231408,00 грн. орендної плати. При цьому, судом враховано, що орендна плата за лютий 2022 р. становила 39408,00 грн.; в період з 01.03.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.08.2022 р. та з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р., тобто за 7 місяців, орендна плата на загальну суму 336000,00 грн. за договором не нараховувалась. Відтак, сума заборгованості відповідача зі сплати орендної плати становить 536592,00 грн. (872592,00 грн. - 336000,00 грн. (7*48000,00 грн.)).

Суд констатує, що всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідач доводів позивача не спростував, доказів сплати орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень № 12-01-2021 від 12.01.2021 р. на суму 536592,00 грн. суду не надав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Петриченко Алли Володимирівни.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу (у тому числі - заяви свідків та пояснення щодо відновлення діяльності відповідача в орендованих приміщеннях) була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МАЙ АРТ" (08205, Київська обл., м. Ірпінь (з), вул. Університетська, буд. 2/1, корп. Г, оф. 6А, код 43905024) на користь Фізичної особи-підприємця Петриченко Алли Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 536592 (п`ятсот тридцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн. 00 коп. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень, 6439 (шість тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 10 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15.08.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна