Рішення

від 13.08.2024 по справі 915/1873/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року Справа № 915/1873/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №915/1873/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Окнянський Лан» (Одеська обл., Подільський р-н, смт. Окни, вул. Бондаренко, буд. 21, ЄДРПОУ 40368688)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн» (Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Даля, буд. 2/3, ЄДРПОУ 39690134)

про стягнення грошових коштів у сумі 201413,58 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Окнянський Лан» (далі-ТОВ «Окнянський Лан») пред?явлено позов (через підсистему «Електронний суд» вх.. №16589/23 від 19.12.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн» (далі - ТОВ «Агро Провіжн») про стягнення грошових коштів у сумі 201413,58 грн., з яких: 192720,06 грн. - заборгованість за договором поставки № 1/1310 від 13.10.2023; 7064,64 грн.- пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання; 665,28 грн. 3% річних за користування грошовими коштами; 963,60 грн. інфляційні витрати.

Позивач посилається на неналежне виконання ТОВ «Агро Провіжн» зобов`язань за укладеним договором поставки, а саме, зобов`язань щодо своєчасної оплати за товар, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку нараховано відсотки, пеню та інфляцію.

Позивач також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася відповідачу до електронного кабінету через систему «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, зазначена ухвала доставлена відповідачу до його електронного кабінету 25.12.2023.

09.01.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт укладання між сторонами договору поставки №1/1310 від 13.10.2023, отримання 31.10.2023 продукції насіння льону, врожаю 2023 року вартістю 963600,26 грн., сплату на користь позивача грошових коштів у розмірі 770880,21 грн. за поставку зазначеного товару та існування заборгованості перед позивачем у розмірі 192720,06 грн.

Також зазначає, що заборгованість відповідача зумовлена частковою втратою платоспроможності підприємства, що зумовлена військовою агресією РФ проти України, введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні та суттєвим занепадом ринку сільськогосподарської продукції в Україні, блокуванням українсько-польського кордону для експорту сільськогосподарської продукції. Вказує, що придбана у позивача продукція не була реалізована відповідачем на експорт у заплановані строки, що зумовило значне перевищення витрат відповідача пов`язане з її реалізацією. Зазначає, що відповідач не має на меті уникнути обов`язку виконання умов договору та пропонує позивачу укласти мирову угоду, відповідно до якої зобов`язується виконати свої зобов`язання перед позивачем у повному обсязі.

Щодо вимог ТОВ «Окнянський Лан» про стягнення пені у розмірі 7064,64 грн., 3% річних - 665,28 грн. та інфляційних витрат - 963,60 грн., відповідач не погоджується з позицією позивача щодо скасування НБУ поняття «банківській день», вважає, що час роботи системи електронних платежів НБУ не є тотожним поняттям «банківський день». Відповідно реквізитів сторін зазначених у договорі відповідач має рахунки у АТ «ПУМБ» та АТ «Райффайзен Банк Аваль». Вказані банки не мають відділень у м. Миколаєві, які б надавали банківські послуги у вихідний день неділю, 05.11.2023. На переконання відповідача, 05.11.2023 не може вважатися банківським днем відповідно до договору, оскільки припадає на вихідний день. Вважає, що строк оплати за поставлений позивачем товар сплив 06.11.2023.

У відзиві відповідач також просить зупинити провадження у справі на час проведення медіації.

10.01.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів направлення примірника відзиву позивачу.

10.01.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач вказав, що обставини, на які посилається відповідач, виникли задовго до укладення між сторонами договору поставки, відповідно усі ризики господарської діяльності повинні були бути враховані відповідачем. Також вказує, що перерахування грошових коштів з банківського рахунку відповідача на банківський рахунок позивача повинно здійснюватися у безготівковій формі, як зазначено у пункті 2.3 договору поставки, укладеного між сторонами, а тому обов`язок відповідача по оплаті грошових коштів не може ставитися в залежність від наявності банківських відділень у м. Миколаєві та графіку їхньої роботи.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що не приймає пропозицію відповідача укласти мирову угоду, оскільки вважає, що поведінка відповідача свідчить про його недобросовісність як контрагента за договором поставки, що унеможливлює врегулювання спору як за участю судді, так і шляхом укладення мирової угоди.

Просить у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3-1 частини 1 ст. 227 ГПК України відмовити, відхилити заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Суд, з огляду на положення пункту 3-1) частини 1 ст. 227 ГПК України, враховуючи наявність заперечень позивача щодо зупинення провадження у справі на час проведення медіації, не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі. З огляду на викладене, вважає, що у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на час проведення медіації слід відмовити.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

13.10.2023 між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн» (покупець) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Окнянський Лан» (постачальник) було укладено договір поставки, що підтверджується копією договору №1/1310 від 13.10.2023, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (надалі товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем, і вказаних у специфікаціях до договору, а покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату товару.

Відповідно до п. 1.3 договору найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються в рахунках чи в специфікаціях.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором, є договірною і визначається сторонами у відповідності з умовами поставки, вказаних у рахунках, специфікаціях, і включає в себе податки і збори, а також інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна вартість визначається сторонами з урахуванням фактичного об`єму та суми всіх партій поставленого товару в порядку, визначеному умовами цього договору, протягом дії цього договору.

Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України. Покупець здійснює оплату в розмірі 80% вартості фактично завантаженого в автотранспорт товару, в день поставки, на підставі рахунку наданого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника та за наявності видаткової накладної, оформленої постачальником на партію товару. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5-ти банківських днів за умови виконання постачальником в повному обсязі зобов`язань, визначених в п. 4.8 цього договору. Оплата товару вважається здійсненою в момент списання коштів з банківського рахунку покупця відповідно до реквізитів постачальника, зазначених у наданих ним рахунках на оплату (п. 2.3, п. 2.4 договору).

Згідно п. 3.2 договору поставка товару за цим договором здійснюється автомобільним транспортом відповідно до Правил Інкотермс 2010 і приймається сторонами на умовах: ЕXW, у місці, узгодженому між покупцем та постачальником.

Відповідно до п. 3.3 договору під партією товару розуміється як перелік товару, оформлений одним товарно- транспортним документом, так і товар, переданий на умовах цього договору по одній специфікації. Покупець зобов`язується забезпечити транспорт для передачі товару у визначеному постачальником місці (складі), а постачальник передати товар у визначеному місці. Приймання- передача товару здійснюється на підставі накладних. Підписання видаткової накладної на товар є підтвердженням факту передачі права власності на товар від постачальника до покупця та моментом поставки товару.

Прийом покупцем поставленого товару здійснюється за місцем його отримання, яке визначається у товаротранспортних документах. Підтвердженням поставки товару є підписана обома сторонами видаткова накладна (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.8 договору постачальник зобов`язується:

п. 4.8.1 надати покупцю разом з кожною поставкою товару наступні документи:

- видаткову накладну на паперовому носії на кожну партію вивантаженого (прийнятого) товару, дата видачі якої повинна відповідати даті вивантаження відповідної партії товару;

- видаткову накладну в форматі електронного документу направлену на електронну адресу покупця, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства, яку покупець повинен отримати протягом наступного дня після поставки товару;

- товарно-транспортну накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства;

- посвідчення якості товару за вимогою покупця.

Відповідно до п. 4.8.2 договору постачальник зобов`язується зареєструвати в ЄРПН після першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження товару) належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п. 201 ст. 201 Податкового Кодексу України, податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної, з урахуванням граничних строків.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з даного договору, сторони несуть відповідальність, встановлену договором і чинним законодавством України (п. 5.1 договору).

Згідно п. 7.4 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 25.06.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Договір містить підписи та печатки сторін.

13.10.2023 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 1/1310 від 13.10.2023, відповідно до якої позивач зобов`язується передати (поставити) відповідачу сільськогосподарську продукцію (насіння льону врожаю 2023) в кількості 66 тон, загальною вартістю з ПДВ - 963600,26 грн., строк поставки 05.11.2023 (включно).

Вказане підтверджується копією специфікації № 1 до договору поставки № 1/1310 від 13.10.2023, яка міститься в матеріалах справи.

31.10.2023 на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 963600,27 грн. в т.ч. ПДВ, що не заперечено відповідачем та підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 3110/001 від 31 жовтня 2023 року на загальну суму 321200,09 грн.;

- № 3110/002 від 31 жовтня 2023 року на загальну суму 321200,09 грн.;

- № 3110/003 від 31 жовтня 2023 року на загальну суму 321200,09 грн.

Позивачем на виконання положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України складено та зареєстровано податкові накладні:

- № 1 від 31 жовтня 2023 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН за № 9291972844 від 01.11.2023;

- № 2 від 31 жовтня 2023 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН за № 9291986049 від 01.11.2023;

-№ 3 від 31 жовтня 2023 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН за № 9297984968 від 07.11.2023.

Вказане підтверджується копіями податкових накладних та квитанцій про реєстрацію податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти за поставлений товар за договором поставки на загальну суму 770880,21 грн. згідно наступних платежів:

- № 476 від 31 жовтня 2023 року на суму 256960,07 грн.;

- № 477 від 31 жовтня 2023 року на суму 256960,07 грн.;

- № 481 від 2 листопада 2023 року на суму 256960,07 грн.

Вказане підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача, копією картки рахунку за контрагентом ТОВ «Агро Провіжн» та копіями платіжних інструкцій, що містяться в матеріалах справи.

21.11.2023, 22.11.2023, 25.11.2023, 01.12.2023 позивачем на поштові та електронні адреси відповідача надсилалися листи із вимогою про сплату існуючої заборгованості, що підтверджується копіями листів вих..№ 1551 від 22.12.2023, вих.№ 1431 від 23.11.2023, вих..№2233 від 01.12.2023 з доказами їх надсилання відповідачу.

За твердженнями позивача, які не заперечені відповідачем, станом на дату подання позову неоплаченою залишається частина поставленого товару за договором №1/1310 від 13.10.2023 на загальну суму 192720,06 грн.

Як встановлено судом умови договору щодо поставки товару згідно підписаної специфікації позивачем виконані.

Сторони договору узгодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5-ти банківських днів за умови виконання постачальником в повному обсязі зобов`язань, визначених в п. 4.8 цього договору.

Позивачем виконані умови п. 4.8 договору щодо надання відповідачу документів, якими підтверджується поставка товару, що підтверджується фактом часткової оплати товару відповідачем згідно умов п. 2.4 договору.

Таким чином, відповідач з огляду на положення п. 2.4 договору мав остаточно оплатити поставлений товар за видатковими накладними по 07.11.2023 року включно.

Відповідач здійснив оплату частково на суму 770880,21 грн., сума 192720,06 грн. залишається несплаченою.

Докази сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в порядку та строки, встановлені п. 2.4 договору, у матеріалах справи відсутні.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення умов договору та прав позивача на своєчасне та повне отримання оплати.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як встановлено судом і не заперечувалося відповідачем оплата за поставлений товар відповідачем не здійснена.

Як зазначає відповідач у відзиві, заборгованість відповідача зумовлена частковою втратою платоспроможності підприємства, що зумовлена військовою агресією РФ проти України, введення 24.02.2022 воєнного стану та суттєвим занепадом ринку сільськогосподарської продукції в Україні, блокуванням українсько-польського кордону для експорту сільськогосподарської продукції, внаслідок чого придбана у позивача продукція не була реалізована відповідачем на експорт у заплановані строки, що зумовило значне перевищення витрат відповідача пов`язане з її реалізацією.

24.02.2022 року розпочалася масштабна військова агресія російської федерації проти України. В зв`язку з цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022 року на всій території України було введено військовий стан строком на 30 діб. Згодом режим воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і продовжував діяти, в тому числі на дату пред`явлення позову до суду.

Запровадження воєнного стану є загальновідомою обставиною і з огляду на положення ст. 75 ГПК доказуванню не підлягає.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві виникли ще до укладення між сторонами договору поставки №1/1310 від 13.10.2023, відповідно усі ризики господарської діяльності повинні були бути враховані відповідачем.

Отже, не виконавши умови договору поставки щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, відповідач порушив відповідне право позивача на отримання передбаченої договором оплати товару грошовими коштами.

Згідно ч. 2 ст. 20 ГК кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Таким чином, з урахуванням положень вищенаведених статей ЦК та ГК щодо обов`язковості виконання умов договору та взятих його сторонами зобов`язань, передбаченого ч. 3 ст. 692 ЦК права позивача вимагати оплату поставленого товару, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті товару у розмірі 192720,06 грн. є обґрунтованими, законними і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 №924/532/19).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором, покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ, встановленої діючим законодавством, від несплаченої суми за кожен день прострочення, крім випадків, коли таке порушення відбулося через невиконання постачальником строків і умов, передбачених даним договором.

Позивач згідно наданого розрахунку просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 665,28 грн., пеню у розмірі 7064,64 грн., які нараховані на суму заборгованості за договором у розмірі 192720,00 грн. за період прострочення грошового зобов`язання з 06.11.2023 по 17.12.2023, а також інфляційні втрати у розмірі 963,60 грн. за листопад 2023 року.

Судом за допомогою програми IpLex здійснено перерахунок 3% річних, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення зобов`язання (з 08.11.2023 по 17.12.2023), та встановлено, що їх розмір становить 633,60 грн.

Отже, належний до стягнення з відповідача розмір 3% річних становить 633,60 грн.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 31,68 грн. (665,28 грн. 633,60 грн. ) слід відмовити.

Судом за допомогою програми IpLex здійснено перерахунок пені, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення зобов`язання (з 08.11.2023 по 17.12.2023), та встановлено, що її розмір становить 6726,72 грн.

Отже, належний до стягнення з відповідача розмір пені становить 6726,72 грн.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 337,92 грн. (7064,64 грн. - 6726,72 грн.) слід відмовити.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та встановлено, що вони є арифметично правильними та вірними.

Отже, вимога в цій частині позову є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст. 76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2412,53 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73 -75, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Провіжн» (Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Даля, буд. 2/3, ЄДРПОУ 39690134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Окнянський Лан» (Одеська обл., Подільський р-н, смт. Окни, вул. Бондаренко, буд. 21, ЄДРПОУ 40368688) грошові кошти у загальній сумі 201043,98 грн., з якої: 192720,06 грн. ? основний борг, 633,60 грн. - 3 % річних, 6726,72 грн. пеня, 963,60 грн. ? інфляційні втрати, а також судовий збір у сумі 2412,53 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяТ.М. Давченко