Рішення

від 05.08.2024 по справі 916/1473/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1473/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від ДП "МТП "ПІВДЕННИЙ": Заверюха В.О.;

від ТОВ "МАРКО ЛТД": Булгаров О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1473/24

за позовом: Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" (65031, Одеська обл., місто Одеса, вул. Проценка, буд. 23/5, код ЄДРПОУ 30284125);

про стягнення 29 191,83 грн.

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" (65031, Одеська обл., місто Одеса, вул. Проценка, буд. 23/5, код ЄДРПОУ 30284125);

до відповідача: Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790);

про визнання договору недійсним,

1. Суть спору.

1.1. Позовні вимоги ДП "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ".

04.04.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1509/24) ДП "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" до відповідача ТОВ "МАРКО ЛТД", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 29 191,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено умови договору про встановлення строкового платного сервітуту №УП-60/18п від 17.05.2018 в частині повної та своєчасної плати за встановлення сервітуту.

1.2. Зустрічні позовні вимоги ТОВ "МАРКО ЛТД".

23.04.2024 до суду від ТОВ "МАРКО ЛТД", надійшла зустрічна позовна заява (вх.№1815/24), в якій заявник просить суд визнати недійсним укладений 17.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" та Державним підприємством "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" Договір про встановлення строкового платного сервітуту № УП-60/18п.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог заявник посилається на те, що оспорюваний договір був фактично укладений під примусом, а також він не відповідає вимогам діючого законодавства.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2022 було відкрито провадження у справі №916/1473/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.05.2024.

23.04.2024 до суду від ТОВ "МАРКО ЛТД", надійшла зустрічна позовна заява (вх.№1815/24).

Ухвалою суду від 29.04.2024 було прийнято зустрічну позовну заяву (вх.1815/24 від 23.04.2024) ТОВ "МАРКО ЛТД" до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/1473/24, призначено справу №916/1473/24 до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2024.

13.05.2024 до суду від ДП "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 19219/24).

У судовому засіданні 16.05.2024 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.06.2024.

24.05.2024 до суду від ДП "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" надійшли заперечення (вх. № 20992/24).

У судовому засіданні 06.06.2024 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі №916/1473/24 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 18.07.2024.

09.07.2024 до суду від ДП "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 26364/24).

У судовому засіданні 18.07.2022 суд ухвалою в протокольній формі оголосив перерву в розгляд справи до 05.08.2024.

29.07.2024 до суду від ДП "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" надійшли додаткові пояснення (вх. № 28393/24) та заява про застосування строку позовної давності (вх.№ 28396/24).

02.08.2024 до суду від ДП "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 20992/24).

У судовому засіданні 05.08.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи сторін щодо первісного позову.

3.1.1. Доводи ДП "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ".

Позивач за первісним позовом повідомив, що між Державним підприємством "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ", (на момент укладання Договору - ДП «МТП «Южний») (Землекористувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКО ЛТД», (Сервітуарій) укладено Договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту від 17.05.2018 №УП-60/18г (Договір), згідно якого, Земельний сервітут встановлюється відносно частини земельної ділянки державної форми власності площею 152,0503 га кадастровим номер 5111700000:02:003:0019 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, що перебуває у постійному користуванні ДП «МТП «Южний», яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне (ділянка № 8).

Позивач повідомляє, що для оплати за встановлення сервітуту по Договору, Землекористувачем були виставлені Сервітуарію наступні рахунки:

-№503 від 31.07.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

- №558 від 31.08.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№616 від 30.09.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№679 від 31.10.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№874 від 31.12.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№87 від 31.01.2024 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№194 від 29.02.2024 на суму 3 572,05 грн з ПДВ.

Позивач стверджує, що порушуючи вимоги п. 3.2 Договору, Сервітуарієм зазначені рахунки не сплачені, внаслідок чого, утворилася заборгованість на суму 25 004,35 грн в т.ч. ПДВ.

На думку позивача, внаслідок несвоєчасного внесення плати Сервітуарієм за земельний сервітут, він зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що складає 2437,18 грн, а також штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, що складає 1 750,30 грн.

3.1.2. Доводи ТОВ "МАРКО ЛТД".

Відповідач за первісним позовом не надав до суду відзиву на позовну заяву, однак згідно поданих до справи заяв, ТОВ "МАРКО ЛТД" заперечує проти задоволення первісного позову.

3.2. Доводи сторін щодо зустрічної позовної заяви.

3.2.1. Доводи ТОВ "МАРКО ЛТД".

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що укладений 17.05.2018 між ТОВ "МАРКО ЛТД" та ДП "МТП "Южний" Договір про встановлення строкового платного сервітуту № УП-60/18п. був фактично укладений під примусом, оскільки Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" до теперішнього часу погрожує ТОВ "МАРКО ЛТД" обмежити доступ до своєї земельної ділянки.

Також на думку позивача за зустрічним позовом, спірний Договір на момент укладення не відповідав та не відповідає вимогам діючого законодавства.

Позивач за зустрічним позовом зауважує, що Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" користується земельною ділянкою, на частину якої укладено Договір про встановлення строкового платного сервітуту № УП-60/18п від 17.05.2018 року, на праві постійного користування.

ТОВ "МАРКО ЛТД" звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 сформулював такий правовий висновок: державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом зауважує, що положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу право розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування, оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій.

Отже, на думку ТОВ "МАРКО ЛТД", оскільки Державне підприємство "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" як постійний користувач земельної ділянки не наділений правом передавати її іншим особам, зокрема в оплатне користування (сервітут), укладення спірного Договору суперечить наведеним вимогам земельного законодавства, що є достатньою правовою підставою для визнання його недійсним.

У відповіді на відзив ТОВ "МАРКО ЛТД" зазначає, що обставини, викладені у відзиві ніяким чином не спростовують зустрічну позовну заяву, оскільки положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу право розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування, оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій.

3.2.2. Доводи ДП "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ".

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» належить земельна ділянка кадастровий номер 5111700000:02:003:0019, площею 152,0503 га, на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 101877933 від 28.10.2017, номер запису про інше речове право: 23068287, за адресою: м. Южне, Одеська область (ділянка №8), за яким Держава Україна в особі Одеської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 00022585 передала (наділила) ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ», код ЄДРПОУ 04704790 правом постійного користування земельною ділянкою.

На зазначеній земельній ділянці, на якій встановлено земельний сервітут ТОВ «МАРКО ЛТД», розташовані внутрішньооб?єктні дороги та площадки ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ», які обліковуються на балансі підприємства інв. №10674 та входять до складу Цілісного майнового комплексу, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 35566287 від 27.03.2015, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.09.2019 індексний номер: 180019419 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600009251117), за яким Держава Україна в особі Міністерства Інфраструктури України, код ЄДРПОУ 37472062 передала (наділила) ДП "МТП "ПІВДЕННИЙ", код ЄДРПОУ 04704790 правом господарського відання.

Таким чином, на думку відповідача за зустрічним позовом, ДП "МТП "ПІВДЕННИЙ" є користувачем земельної ділянки та мав право укласти з ТОВ "МАРКО ЛТД" Договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту від 17.05.2018 №У П-60/18п.

Також відповідач за зустрічним позовом стверджує, що договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту між ДП "МТП "ПІВДЕННИЙ" та ТОВ «МАРКО ЛТД» був укладений сторонами згідно вимог чинного законодавства, без примусового тиску та за домовленістю сторін, без зауважень та протоколу розбіжностей з боку Сервітуарія.

На думку відповідача за зустрічним позовом, позивачем за зустрічним позовом не доведено підстави для визнання такого правочину (господарського договору) недійсним.

4. Обставини справи, встановлені судом.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 101877933 від 28.10.2017, ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» належить земельна ділянка кадастровий номер 5111700000:02:003:0019, площею 152,0503 га, номер запису про інше речове право: 23068287, за адресою: м. Южне, Одеська область (ділянка №8), за яким Держава Україна в особі Одеської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 00022585 передала (наділила) ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ», код ЄДРПОУ 04704790 правом постійного користування земельною ділянкою.

На зазначеній земельній ділянці, розташовані внутрішньооб?єктні дороги та площадки ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ», які обліковуються на балансі підприємства інв. №10674 та входять до складу Цілісного майнового комплексу, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 35566287 від 27.03.2015, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.09.2019 індексний номер: 180019419 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600009251117), за яким Держава Україна в особі Міністерства Інфраструктури України, код ЄДРПОУ 37472062 передала (наділила) ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ», код ЄДРПОУ 04704790 правом господарського відання.

На вищезазначеній земельній ділянці було встановлено земельний сервітут ТОВ «МАРКО ЛТД», шляхом укладення між ТОВ «МАРКО ЛТД» та ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» та ТОВ «МАРКО ЛТД» Договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту №133-31/9 від 11.09.2013.

Між тим, ТОВ «МАРКО ЛТД» листом від 09.10.2017 №2381 звернулось до ДІ «МТП «ПІВДЕННИЙ» щодо зміни схеми руху проїзду власних транспортних засобів до будівлі ТОВ «МАРКО ЛТД», з огляду на що виникла необхідність в укладанні нового договору земельного сервітуту.

В свою чергу, ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» листом від 12.02.2018 №832/01/145/2018 звернулось до ТОВ «МАРКО ЛТД», щодо надання відповідних правовстановлюючих документів для можливості укладання договору земельного сервітуту.

ТОВ «МАРКО ЛТД» листом від 21.02.2018 №2490 надав завірені копії запитуваних документів.

Листом від 01.08.2018 №2676 ТОВ «МАРКО ЛТД» розглянуло та затвердило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 26.11.2018 №1399/А-2018 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ»» було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 0,2345 га, на яку поширюється право сервітуту у вигляді проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (на право проїзду на транспортному засобі по наявній під?їзній дорозі), в межах земельної ділянки площею 152,0503 га (кадастровий номер 5111700000:02:003:0019), яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства «МТП «ЮЖНИЙ», Сервітуарій: товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКО ЛТД» за адресою: Одеська область, м. Южне (ділянка №8).

17.05.2018 між Державним підприємством "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ", (на момент укладання Договору - ДП «МТП «Южний») (Землекористувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" (Сервітуарій) було укладено Договір №УП-60/18-п про встановлення строкового платного земельного сервітуту (Договір) відповідно до умов п. 1.1. якого, Земельний сервітут встановлюється відносно частини земельної ділянки державної форми власності площею 152,0503 га кадастровий номер 5111700000:02:003:0019 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, що перебуває у постійному користуванні ДІ «МТП «ЮЖНИЙ», яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне (ділянка №8).

Згідно п. 1.2. Договору, Земельний сервітут загальною площею 0,2345 га встановлюється

Землекористувачем в інтересах Сервітуарія на право проїзду на транспортному засобі по наявній під`їзній дорозі, згідно Плану меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (Додаток № 2) до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 2.1. Договору, він встановлює строковий платний земельний сервітут, який набирає чинності з моменту його державної реєстрації та діє до 31 грудня 2025 року.

У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення дії Договору, він вважається продовженим на той самий строк (п. 2.2. Договору).

У п. 3.1. Договору сторони погодили, що плата за встановлення сервітуту по Договору встановлюється з розрахунку за один місяць, згідно з Розрахунком плати (Додаток № 1 до цього Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Нарахування ПДВ на суму плати за цим Договором, здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.

Розмір Плати за цим Договором на кожний наступний рік перераховується Сторонами шляхом коригування плати за право земельного сервітуту за попередній рік з урахуванням проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки на величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, визначеного Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин станом на 01 січня поточного року, та оформляється Розрахунком плати на відповідний рік.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Плата по Договору вноситься Сервітуарієм щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, шляхом здійснення прямого банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок Землекористувача, відповідно до виставленого Землекористувачем рахунку.

У п. 4.1. Договору сторони передбачили право землекористувача, зокрема: вимагати своєчасного внесення плати за цим Договором (п. 4.1.2 Договору); на відшкодування збитків, завданих Землекористувачу в результаті господарської діяльності Сервітуарія та на відшкодування збитків, завданих погіршенням якості земельної ділянки в результаті цієї діяльності (п. 4.1.3. Договору); отримувати плату за цим Договором та розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку невиконання Сервітуарієм умов Договору або виникнення заборгованості по платі за встановлення сервітуту протягом 3-х місяців підряд (п. 4.1.5. Договору).

За умовами п. 4.3.1. Договору, Сервітуарій має право: здійснювати проїзд на транспортному засобі по наявній під`їзній дорозі.

Приписами п. 4.4. Договору передбачено обов`язки Сервітуарія, зокрема:

своєчасно сплачувати Землекористувачу плату, відповідно до умов цього Договору (п. 4.4.1. Договору); виконувати умови цього Договору та належно користуватися земельною ділянкою виключно для цілей та в порядку передбаченому Договором (п. 4.4.2. Договору)

За умовами п. 5.2. Договору, дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках, передбачених ст. 102 Земельного кодексу України та ст. 406 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 6.1. Договору, за порушення його умов Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та умов Договору.

Відповідно до 6.2. Договору, у разі несвоєчасного внесення плати за земельний сервітут Сервітуарій, в інтересах якого його встановлено, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 7 (сім) % від суми

простроченого платежу.

Усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, Сторони будуть намагатися вирішувати шляхом переговорів. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України (п. 6.3. Договору).

За умовами п. 7.1. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, у разі, якщо вказане невиконання або неналежне виконання є результатом дії обставин непереборної сили, які матимуть місце після того, як цей Договір буде підписаний Сторонами, тобто в результаті подій непереборної сили, які відповідна Сторона не могла ні передбачати, ні запобігти доступними засобами.

Приписами п. 7.2. Договору передбачено, що обставини непереборної сили включають: повені, пожежі, землетруси, вибухи, шторми, зсуви, епідемії та інші природні лиха, війни, військові дії, введення надзвичайного стану або воєнного стану на відповідній території, зміни законодавства, яке регулює відповідні положення Договору, інші події непередбачуваного характеру, які не можуть бути попереджені силами і засобами, які наявні у Сторін.

Сторона, у якої виникли обставини непереборної сили, зобов`язана негайно (не пізніше 5-ти календарних днів з дня виникнення) повідомити іншу Сторону про настання і/або припинення обставин непереборної сили. Підтвердженням обставин непереборної сили : є документи, видані Торгово-промисловою палатою тієї країни, де сталися ці обставини непереборної сили, або іншими органами, уповноваженими засвідчити обставини непереборної сили. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення обставин непереборної сили позбавляє відповідну Сторону права посилатися на них (п. 7.3. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору, право земельного сервітуту виникає після підписання цього Договору Сторонами з дати його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно п. 8.12 Договору, жодна із Сторін не вправі передати свої права і зобов`язання за цим Договором третій стороні без письмової згоди іншої Сторони.

За умовами п. 8.16. Договору, усі повідомлення, що пов`язані з виконанням цього Договору, вважаються переданими однією Стороною іншій Стороні офіційно та відповідно до умов цього Договору, якщо вони направлені поштою, засобами факсимільного зв`язку або передані під підпис уповноваженим представникам Сторін.

Додатком № 1 до Договору є розрахунок плати; у Додатку №2 до Договору сторони погодили план мж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту,

На виконання приписів Договору, його було зареєстровано в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 15544805 від 07.02.2019.

На виконання вимог п. 3.1. та п. 3.3. Договору, Землекористувачем, шляхом надіслання засобами поштового зв`язку, були виставлені Сервітуарію наступні рахунки:

-№503 від 31.07.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№558 від 31.08.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№616 від 30.09.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№679 від 31.10.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№874 від 31.12.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№87 від 31.01.2024 на суму 3 572,05 грн з ПДВ;

-№194 від 29.02.2024 на суму 3 572,05 грн з ПДВ.

Згідно Акту взаємних розрахунків за період з 01.11.2022 по 31.10.2023, сторони погодили, що станом на 01.11.2023 заборгованість ТОВ "МАРКО ЛТД" складає 28 032,41 грн.

5. Позиція суду.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України - кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вище встановлено господарським судом, 17.05.2018 між Державним підприємством "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ", (на момент укладання Договору - ДП «МТП «Южний») (Землекористувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" (Сервітуарій) було укладено Договір №УП-60/18-п про встановлення строкового платного земельного сервітуту (Договір) відповідно до умов п. 1.1. якого, Земельний сервітут встановлюється відносно частини земельної ділянки державної форми власності площею 152,0503 га кадастровий номер 5111700000:02:003:0019 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, що перебуває у постійному користуванні ДІ «МТП «ЮЖНИЙ», яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне (ділянка №8).

5.1. Щодо визнання недійсним укладеного 17.05.2018 між ТОВ "МАРКО ЛТД" та ДП "МТП "ПІВДЕННИЙ" Договору про встановлення строкового платного сервітуту № УП-60/18п.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК, визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 2 ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою для визнання недійсним укладеного 17.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" та Державним підприємством "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" Договору про встановлення строкового платного сервітуту № УП-60/18п, ТОВ "МАРКО ЛТД" визначає ту обставину, що Державне підприємство "Морський торговельний порт "ПІВДЕННИЙ" як постійний користувач земельної ділянки державної власності не наділений правом передавати її іншим особам, зокрема в оплатне користування (сервітут), оскільки Верховний Суд у постановах сформулював такий правовий висновок: державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Тобто, позивач за зустрічним позовом стверджує, що ДП "МТП "ПІВДЕННИЙ" фактично не був наділений повноваженнями укладати спірний договір, оскільки не є власником, а є землекористувачем такої ділянки.

Відповідно до ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст.402 ЦК України, в редакції, що була чинною на момент укладення між сторонами спірного договору, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Відповідно до ст.404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Правове регулювання правовідносин щодо земельного сервітуту визначено також Земельним кодексом України, згідно з яким право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. (ст.98 ЗК України в редакції, що була чинною на момент укладення між сторонами спірного договору).

Згідно з п.б) ч.1 ст.99 ЗК України, в редакції, що була чинною на момент укладення між сторонами спірного договору, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху є одним із видів земельного сервітуту, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

Так, відповідно до статті 98 ЗК України визначається суб`єктний склад сервітутних відносин - власник або землекористувач земельної ділянки чи інша заінтересована особа. При цьому зазначення про те, що користування буде здійснюватися чужою земельною ділянкою (ділянками) визначає предмет правовідносин, а не виступає обмеженням щодо кола суб`єктів.

Стаття 99 ЗК України, закріплюючи невичерпний перелік земельних сервітутів також наголошує, що їх встановлення можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи. Разом з тим жодних вказівок на те що з відповідною вимогою не можуть звертатись власники (користувачі) земельних ділянок, які будуть обтяжені сервітутом, в цій статті також не встановлено.

В силу вимог ст.100 ЗК України, в редакції, що була чинною на момент укладення між сторонами спірного договору, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З огляду на вищезазначене, господарський суд зауважує, що законодавець, встановлюючи відповідні положення у ЦК України та ЗК України пов?язані із сервітутними відносинами, зокрема статті 98-102 ЗК України, статті 401-406 ЦК України, чітко визначає, що суб?єктами таких відносин можуть бути як і власник земельної ділянки так і землекористувач земельної ділянки.

При цьому визначення понять власника земельної ділянки і землекористувача земельної ділянки законодавець не ототожнює, а навпаки розмежовує такі поняття, застосовуючи сполучення «або».

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України, в редакції, що була чинною на момент укладення між сторонами спірного договору, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

При цьому суд зауважує, положення Земельного кодексу України не містять заборони постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування, зокрема, для передбаченого п.б) ч.1 ст.99 ЗК України, права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

Разом з тим суд повідомляє, що ТОВ "МАРКО ЛТД" не додано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували укладення спірного договору під примусом, а навпаки матеріалами справи підтверджується зворотне, зокрема, саме ТОВ «МАРКО ЛТД» листом від 09.10.2017 №2381 звернулось до ДІ «МТП «ПІВДЕННИЙ» щодо зміни схеми руху проїзду власних транспортних засобів до будівлі ТОВ «МАРКО ЛТД», що і стало підставою для укладення оспорюваного договору земельного сервітуту.

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність у ДП "МТП "ПІВДЕННИЙ", будучи землекористувачем на підставі зареєстрованого у відповідності із чинним законодавством речового права, права на укладання з відповідачем спірного договору про встановлення земельного сервітуту.

За таких обставин, вимога позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсним укладеного 17.05.2018 між ТОВ "МАРКО ЛТД" та ДП "МТП "ПІВДЕННИЙ" Договору про встановлення строкового платного сервітуту № УП-60/18п не підлягає задоволенню.

5.2. Щодо вимог про стягнення з ТОВ "МАРКО ЛТД" грошових коштів у розмірі 29 191,83 грн.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Як вище встановлено господарським судом, 17.05.2018 між Державним підприємством "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ", (на момент укладання Договору - ДП «МТП «Южний») (Землекористувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" (Сервітуарій) було укладено Договір №УП-60/18-п про встановлення строкового платного земельного сервітуту (Договір) відповідно до умов п. 1.1. якого, Земельний сервітут встановлюється відносно частини земельної ділянки державної форми власності площею 152,0503 га кадастровий номер 5111700000:02:003:0019 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, що перебуває у постійному користуванні ДІ «МТП «ЮЖНИЙ», яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне (ділянка №8).

Ч.3 ст.101 ЗК України встановлено, що власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

У п. 3.1. Договору сторони погодили, що плата за встановлення сервітуту по Договору встановлюється з розрахунку за один місяць, згідно з Розрахунком плати (Додаток № 1 до цього Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Нарахування ПДВ на суму плати за цим Договором, здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.

Розмір Плати за цим Договором на кожний наступний рік перераховується Сторонами шляхом коригування плати за право земельного сервітуту за попередній рік з урахуванням проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки на величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, визначеного Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин станом на 01 січня поточного року, та оформляється Розрахунком плати на відповідний рік.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Плата по Договору вноситься Сервітуарієм щомісячно не пізніше 15 (п?ятнадцятого) числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, шляхом здійснення прямого банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок Землекористувача, відповідно до виставленого Землекористувачем рахунку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже виставлені Землекористувачем, на виконання вимог п. 3.1. та п. 3.3. Договору, рахунки на загальну суму 25 004,35 грн, повинні бути сплачені Сервітуарієм в наступні строки:

№503 від 31.07.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ - в строк до 15.08.2023 року;

№558 від 31.08.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ - в строк до 15.09.2023 року;

№616 від 30.09.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ - в строк до 15.10.2023 року;

№679 від 31.10.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ - в строк до 15.11.2023 року;

№874 від 31.12.2023 на суму 3 572,05 грн з ПДВ - в строк до 15.01.2024 року;

№87 від 31.01.2024 на суму 3 572,05 грн з ПДВ - в строк до 15.02.2024 року;

№194 від 29.02.2024 на суму 3 572,05 грн з ПДВ - в строк до 15.03.2024 року.

Між тим, матеріали справи не містять доказів повної чи часткової оплати ТОВ "МАРКО ЛТД" за встановлення сервітуту у розмірі 25 004,35 грн, що передбачена Договором №УП-60/18п від 17.05.2018

З огляду на відсутні належні та допустимі докази оплати за встановлення сервітуту у розмірі 25 004,35 грн, у строки визначені п. 3.2. Договору, зі сторони ТОВ "МАРКО ЛТД", суд дійшов висновку, що ТОВ "МАРКО ЛТД" порушив умови договору№УП-60/18п від 17.05.2018, а отже суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 25 004,35 грн обґрунтованими та правомірними.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до 6.2. Договору, у разі несвоєчасного внесення плати за земельний сервітут Сервітуарій, в інтересах якого його встановлено, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 7 (сім) % від суми

простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок пені у розмірі 2437,18 грн та штрафу у розмірі 1750,30 грн, суд вважає їх правильними та обґрунтованими.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" щодо стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" грошових коштів у розмірі 29 191,83 грн, у т.ч.: 25004,35 грн основної заборгованості, 2437,18 грн пені та 1750,30 грн штрафу, обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

7. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1, ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісним позовом.

Судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом відшкодуванню не підлягають у зв`язку з відмовою у задоволенні позову та покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ЛТД" (65031, Одеська обл., місто Одеса, вул. Проценка, буд. 23/5, код ЄДРПОУ 30284125) на користь Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790) основну заборгованість у розмірі 25 004/двадцять п`ять тисяч чотири/грн 35 коп., пеню у розмірі 2437/дві тисячі чотириста тридцять сім/грн 18 коп., штраф у розмірі 1750/одна тисяча сімсот п`ятдесят/грн 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн 00 коп.

3. У задоволені зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 15 серпня 2024 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська