Ухвала

від 13.08.2024 по справі 927/483/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

13 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/483/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., при секретарі Ткачовій А.Ю., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу

За заявою

кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ",

код ЄДРПОУ 41449359, вул. Мандриківська, 47, офіс 503, м. Дніпро, 49000,

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС ОЙЛ",

код ЄДРПОУ 43297180, проспект Перемоги, буд. 87, офіс 101, м. Чернігів, 14000,

За участю:

розпорядника майна арбітражного керуючого Поди Вячеслава Володимировича (свідоцтво №886 від 23.04.2013, вул. Шевченка, буд. 97а, кв. 58, м. Чернігів, 14000, ід. код НОМЕР_1 ),

кредитора: Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта, код ЄДРПОУ 00152307, вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610,

про відкриття провадження у справі про банкрутство

представники учасників справи: в судове засідання не з`явились;

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України підписані вступна та резолютивна частини ухвали.

Обставини справи:

До Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС ОЙЛ" на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку з неспроможністю останнього виконати грошові зобов`язання перед кредитором.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.24 справа передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 24.05.24 вказана вище заява була прийнята до розгляду з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.06.24 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 43297180); визнано грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (код ЄДРПОУ 41449359) у сумі 27 790 139,80 грн, з якої: 27 687 859,80 грн основного боргу, 30 280,00 грн судового збору, 72 000 грн витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Поду В.В.; зобов`язано розпорядника майна надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів до 25.07.24; встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна до 30.07.24; попереднє засідання призначено на 06.08.24.

06.06.24 на офіційному веб порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство за №73354.

08.07.24 до суду, сформована через систему «Електронний суд» 05.07.24, надійшла заява Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника у сумі 25 871 186,58 грн та судові витрати у сумі 4844,80 грн та внести їх до реєстру вимог кредиторів.

09.07.24 до суду, сформована через систему «Електронний суд» 05.07.24, надійшла заява розпорядника майна про перерахування грошової винагороди за період виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна за період з 06.06.24 по 06.07.24 в сумі 24 000 грн.

У зв`язку з перебуванням судді М.В. Фесюри станом на 08.07.24 у відпустці, питання про прийняття до розгляду зазначених вище заяв вирішено судом у перший день виходу судді з відпустки.

Ухвалою суду від 29.07.24 заяву арбітражного керуючого задоволено та постановлено перерахувати арбітражному керуючому Поді В.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС ОЙЛ" у період з 06.06.2024 по 06.07.2024 в розмірі 24 000 грн.

Ухвалою суду від 29.07.24 прийнято до розгляду в попередньому засіданні заяву Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (код ЄДРПОУ 00152307, вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610) про визнання кредиторських вимог.

До початку попереднього засідання до суду надійшли:

- через систему «Електронний суд» 10.07.24 від боржника повідомлення про розгляд грошових вимог;

- через систему «Електронний суд» 18.07.24 від розпорядника майна повідомлення про розгляд грошових вимог;

- через систему «Електронний суд» 02.08.24 від ініціюючого кредитора заява про розгляд справи без участі представника ТОВ «Лівайн Торг» за наявними у матеріалах справи документами, яка судом задоволена;

- через систему «Електронний суд» 05.08.24 від боржника заява про розгляд справи без участі представника ТОВ «Максімус Ойл» за наявними у матеріалах справи документами;

- через систему «Електронний суд» 05.08.24 від боржника додаткові пояснення із запереченнями щодо розрахунку інфляційного збільшення та 3% річних за Договором №321/2118 від 31.03.20, які заявлені до стягнення з боржника Акціонерним товариством Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта при зверненні із заявою про визнання грошових вимог у межах розглядуваної справи.

Зазначені заяви з додатками залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду в судовому засіданні, призначеному на 06.08.24.

За наслідками попереднього засідання 06.08.24, суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 06.08.24, про оголошення перерви у попередньому засіданні, розгляду заяви Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта про визнання кредиторських вимог до 13 серпня 2024 р. до 09:00.

До початку судового засідання від ініціюючого кредитора, боржника та розпорядника надійшли заяви про розгляд справи у відсутності представників останніх, які судом задоволено.

Додаткових заяв та клопотань до суду не надійшло.

У судове засідання представник Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта не з`явився. Суд дійшов виснвоку, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи у попередньому засіданні.

Суд встановив.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч.1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Згідно з ч. 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

До господарського суду після оприлюднення оголошення (06.06.24 за №73354), у передбачений Кодексом строк, яка 05.07.24 була сформована через систему «Електронний суд», надійшла заява (б/н від 05.07.24) з грошовими вимогами до боржника від Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта.

В обґрунтування заяви кредитор посилається на наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Із заяви вбачається, що:

1 - рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.23 у справі №904/2282/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Ойл" про стягнення заборгованості в сумі 2 448 090,72 грн позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС ОЙЛ" 951938, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 81, код ЄДРПОУ 43297180) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307) 2 448 090,72 грн. основного боргу, 36 722,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судовим рішенням встановлено неналежне виконання ТОВ "Максімус Ойл" умов Договору поставки нафтопродуктів №325/2/2118 від 31.03.20 в частині оплати вартості поставлених ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" нафтопродуктів, на підставі доказів: Договору поставки нафтопродуктів №325/2/2118 від 31.03.20; специфікацією від 02.04.21 на поставку товару, а саме газу нафтового скрапленого марки А ДСТУ EN 589:2017 в кількості 4,059 тон, а також, газу нафтового скрапленого марки В ДСТУ EN 589:2017 та в кількості 78,510 тон, загальною вартістю 2 219 454,72 грн., в тому числі ПДВ 369 909, 12 грн; специфікацією від 25.04.21 на поставку товару, а саме газу нафтового скрапленого марки С ДСТУ EN 589:2017 в кількості 8,700 тон, загальною вартістю 228 636, 00 грн., в тому числі ПДВ 38 106,00 грн; актом приймання-передачі нафтопродуктів № 1/04 від 30.04.2022 року на загальну суму 2 448 090,72грн тощо.

31.10.2023 Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення, на підставі статті 327 Господарського процесуального кодексу України, видано наказ;

Як вказує заявник, станом на день відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Максімус Ойл", судове рішення у справі №904/2282/23 не виконано, заборгованість по Договору поставки нафтопродуктів №325/2/2118 від 31.03.20 не погашена. У зв`язку з викладеним, кредитором заявлено до стягнення по Договору поставки нафтопродуктів №325/2/2118 від 31.03.20:

- 2 448 090,72 грн основного боргу та 36 722,00 грн витрат зі сплати судового збору (рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.08.23 по справі №904/2282/23);

- 988 828,69 грн інфляційних втрат за період з 30.06.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 215 613,95 грн трьох відсотків річних за період з 30.06.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 204 834,77 грн пені згідно п.5.2. Договору;

2 - рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.23 у справі №904/2620/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Ойл" про стягнення заборгованості в сумі 5 020 908,17 грн позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС ОЙЛ" 951938, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 81, код ЄДРПОУ 43297180) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307) 5 020 908,17 грн основного боргу, 75 313,62 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судовим рішенням встановлено неналежне виконання ТОВ "Максімус Ойл" умов Договору поставки нафтопродуктів №321/2/2118 від 31.03.20 в частині оплати вартості поставлених ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" нафтопродуктів, на підставі доказів: Договору поставки нафтопродуктів №321/2/2118 від 31.03.20; Додаткової угоди до нього від 18.12.20, специфікацією від 01.04.21 на поставку товару, актом № 1/04 приймання-передачі нафтопродуктів від 30.04.2021, претензією за № 14/05-276 від 31.01.23 тощо.

21.12.23 Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення, на підставі статті 327 Господарського процесуального кодексу України, видано наказ;

Як вказує заявник, станом на день відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Максімус Ойл", судове рішення у справі №904/2620/23 не виконано, заборгованість не погашена.

У зв`язку з викладеним, кредитором заявлено до стягнення по Договору поставки нафтопродуктів №321/2/2118 від 31.03.20:

- 5 020 908,17 грн основного боргу та 75 313,62 грн витрат зі сплати судового збору (рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.10.23 по справі №904/2620/23);

- 2 028 036,78 грн інфляційних втрат за період з 30.06.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 442 213,13 грн трьох відсотків річних за період з 30.06.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 420 105,58 грн пені згідно п.5.2. Договору;

Як визначено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 916/495/21.

Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Як визначено статтею 129 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 326 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тому обставини, встановлені в рішеннях Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 у справі №904/2282/23 та від 24.10.23 у справі №904/2620/23 повинні бути враховані як преюдиційні при розгляді даної заяви.

Оскільки факт наявності заборгованості у розмірі 5 020 908,17 грн ТОВ "Максімус Ойл" перед ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" за Договором поставки нафтопродуктів №321/2/2118 від 31.03.20, та заборгованості у розмірі 2 448 090,72 грн ТОВ "Максімус Ойл" перед ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" за Договором поставки нафтопродуктів №325/2/2118 від 31.03.20, вже встановлено судовими рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.23 у справі №904/2620/23 та від 29.08.23 у справі №904/2282/23, які набрали законної сили, та факт наявності заборгованості на загальну суму 7 468 998,89 грн ТОВ "Максімус Ойл" перед ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" за Договорами поставки нафтопродуктів №325/2/2118 від 31.03.20 вже встановлено судовими рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.23 у справі №904/2620/23 та від 29.08.23 у справі №904/2282/23, які набрали законної сили, а тому доказуванню не потребують.

Отже, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" відносно боржника ТОВ "Максімус Ойл" загальна сума заборгованості становить 7 468 998,89 грн основного боргу та 112 035,62 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору, підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

3 Окрім того, 01.06.2020 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максімус Ойл" (далі Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 430/2/2118 (далі Договір, а.с. 40-51, т.2).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю нафтопродукти (далі товар), а Покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами у Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору одиниця виміру товару - тонна.

За умовами п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання Постачальника з поставки товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики щодо його втрати (псування) переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до п. 3.3 Договору строк поставки товару: червень 2020 р.- грудень 2020 р.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена Покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі Постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок Постачальника. В рахунку Постачальник вказує вартість товару, виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному Додатку до Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний у рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати Договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування Покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.

Додатковою угодою від 18.12.2020 до Договору сторони внесли зміни до розділу 3 «Умови передачі товару», виклавши п. 3.3 у такій редакції:

"3.3 Строк поставки: з моменту підписання сторонами Договору по 31.12.2021.".

Також цією угодою сторони внесли зміни до розділу 7 «Строк дії Договору», виклавши п. 7.1 у такій редакції:

"Строк дії Договору: з моменту підписання його сторонами по 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.".

Специфікаціями на поставку товару до Договору сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість. Так, зокрема загальна вартість товару становить 10 158 758,34 грн., у т.ч. ПДВ 1 693 126,39 грн.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на суму 10 158 758,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів №1/06 від 16.06.20, №1/11 від 16.11.20, №1/12 від 16.12.20, №1/04 від 30.04.21, які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 44-46).

Однак Відповідач частково розрахувався з Позивачем за поставлений товар у розмірі 5 751 662,80 грн. Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 4407095,54 грн.

Як вказує кредитор, листи-вимоги за даним договором не оформлялись, покупцю виставлялись для оплати рахунки-фатури. Відповідно до умов п. 4.2 Договору, строк виконання зобов`язання обраховується від дати передачі товару за актом приймання-передачі нафтопродуктів (не пізніше 60-ти календарних днів), тобто є таким, що настав.

У зв`язку з викладеним, кредитором заявлено до стягнення по Договору поставки нафтопродуктів №430/2/2118 від 01.06.20:

- 4 407 095,54 грн основного боргу;

- 1 780 106,62 грн інфляційних втрат за період з 30.06.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 388 151,99 грн трьох відсотків річних за період з 30.06.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 368 747,12 грн пені згідно п.5.2. Договору;

4 01.06.2020 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максімус Ойл" (далі Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 476/2/2118 (далі Договір, а.с. 52-55, т.2).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю нафтопродукти (далі товар), а Покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами у Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору одиниця виміру товару - тонна.

За умовами п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання Постачальника з поставки товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики щодо його втрати (псування) переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до п. 3.3 Договору строк поставки товару: червень 2020 р.- грудень 2020 р.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена Покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі Постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок Постачальника. В рахунку Постачальник вказує вартість товару, виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному Додатку до Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний у рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати Договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування Покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі порушення строків здійснення платежів за цим договором, покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Додатковою угодою від 18.12.2020 до Договору сторони внесли зміни до розділу 3 «Умови передачі товару», виклавши п. 3.3 у такій редакції:

"3.3 Строк поставки: з моменту підписання сторонами Договору по 31.12.2021.".

Також цією угодою сторони внесли зміни до розділу 7 «Строк дії Договору», виклавши п. 7.1 у такій редакції:

"Строк дії Договору: з моменту підписання його сторонами по 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.".

Специфікаціями на поставку товару до Договору сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість. Так, зокрема загальна вартість товару становить 3 899 569,50 грн., у т.ч. ПДВ 389 621,61 грн.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на суму 3 899 569,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів №1/06 від 30.06.20, №1/02 від 28.02.21, які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 56).

Однак Відповідач частково розрахувався з Позивачем за поставлений товар у розмірі 3 637 746,64 грн. Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 261 822,86 грн.

Як вказує кредитор, листи-вимоги за даним договором не оформлялись, покупцю виставлялись для оплати рахунки-фатури. Відповідно до умов п. 4.2 Договору, строк виконання зобов`язання обраховується від дати передачі товару за актом приймання-передачі нафтопродуктів (не пізніше 60-ти календарних днів), тобто є таким, що настав.

У зв`язку з викладеним, кредитором заявлено до стягнення по Договору поставки нафтопродуктів №476/2/2118 від 01.06.20:

- 261 822,86 грн основного боргу;

- 111 278,27 грн інфляційних втрат за період з 30.04.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 24 372,57 грн трьох відсотків річних за період з 30.04.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 20 881,27 грн пені згідно п.5.2. Договору;

5 - 01.02.21 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максімус Ойл" (далі Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 100/2/2118 (далі Договір, а.с. 64-65, т.2).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю нафтопродукти (далі товар), а Покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами у Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору одиниця виміру товару - тонна.

За умовами п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання Постачальника з поставки товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики щодо його втрати (псування) переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до п. 3.3 Договору строк поставки товару: лютий 2021 р.- грудень 2021 р.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата товару може бути здійснена Покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена Покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі Постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок Постачальника. В рахунку Постачальник вказує вартість товару, виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному Додатку до Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний у рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати Договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування Покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі порушення строків здійснення платежів за цим договором, покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Специфікаціями на поставку товару до Договору сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість. Так, зокрема загальна вартість товару становить 6 509 588,86 грн., у т.ч. ПДВ 1084931,48 грн.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на суму 6509588,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів №1/02 від 28.02.21, 1/03 від 31.03.21, №1/04 від 30.04.21, які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 67-68).

Однак Відповідач частково розрахувався з Позивачем за поставлений товар у розмірі 2 310 000 грн. Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 4199588,86 грн.

Як вказує кредитор, листи-вимоги за даним договором не оформлялись, покупцю виставлялись для оплати рахунки-фатури. Відповідно до умов п. 4.2 Договору, строк виконання зобов`язання обраховується від дати передачі товару за актом приймання-передачі нафтопродуктів (не пізніше 60-ти календарних днів), тобто є таким, що настав.

У зв`язку з викладеним, кредитором заявлено до стягнення по Договору поставки нафтопродуктів №100/2/2118 від 01.02.21:

- 4 199 588,86 грн основного боргу;

- 1 698 996,77 грн інфляційних втрат за період з 30.04.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 380 231,13 грн трьох відсотків річних за період з 30.04.21 по 05.06.24 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 349 246,17 грн пені згідно п.5.2. Договору;

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи станом на день розгляду справи не містять доказів повного чи часткового розрахунку за надані послуги за Договорами поставки нафтопродуктів №430/2/2118 від 01.06.20 у розмірі 4407095,54 грн, №476/2/2118 від 01.06.20 у розмірі 261822,86 грн, №100/2/2118 від 01.02.21 у розмірі 4199588,86 грн, №325/2/2118 від 31.03.20 у розмірі 2 448 090,72 грн, №321/2/2118 від 31.03.20 у розмірі 5020908,17 грн.

Боржник у поданому до суду повідомленні про розгляд грошових вимог Акціонерного товариством Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта зазначив про часткове визнання вимог Акціонерного товариством Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта на суму 16 454 386,57 грн в частині основного боргу по Договорам поставки нафтопродуктів №430/2/2118 від 01.06.20 (у розмірі 4407095,54 грн боргу), №476/2/2118 від 01.06.20 (у розмірі 261822,86 грн боргу), №100/2/2118 від 01.02.21 (у розмірі 4199588,86 грн боргу), №325/2/2118 від 31.03.20 (у розмірі 2 448 090,72 грн боргу та 36 722,00 грн судових витрат згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2282/23 від 29.08.23), №321/2/2118 від 31.03.20 (у розмірі 5020908,17 грн боргу та 75313,62 грн судових витрат згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2620/23 від 24.10.23), та судового збору, сплаченого кредитором у межах справи про банкрутство у розмірі 4844,80 грн.

Розпорядник майна у поданій заяві від 18.07.24 повідомив про часткове визнання заявлених Акціонерним товариством Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта грошових вимог в частині вимог по Договору поставки нафтопродуктів №321/2/2118 від 31.03.20: 5 020 908,17 грн основного боргу та 75 313,62 грн витрат зі сплати судового збору (рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.10.23 по справі №904/2620/23); 2 028 036,78 грн інфляційних втрат; 442 213,13 грн трьох відсотків річних; 420 105,58 грн пені згідно п.5.2. Договору та по Договору поставки нафтопродуктів №325/2/2118 від 31.03.20: 2 448 090,72 грн основного боргу та 36 722,00 грн витрат зі сплати судового збору (рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.08.23 по справі №904/2282/23); 988 828,69 грн інфляційних втрат; 215 613,95 грн трьох відсотків річних, 204 834,77 грн пені згідно п.5.2. Договору.

Щодо заявлених Акціонерним товариством Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта грошових вимог по Договорам поставки нафтопродуктів №430/2/2118 від 01.06.20, №476/2/2118 від 01.06.20, №100/2/2118 від 01.02.21 в частині заборгованості розпорядник заперечив, зазначивши про те, що такі вимоги не можуть бути розглянуті за відсутності доказів постачання нафтопродуктів за цими Договорами, а надані на підтвердження акти приймання-передачі товару не є належними та допустимими доказами постачання нафтопродуктів та зазначив також про сплив строків проведення розрахунків за ними.

Розпорядник майна, обґрунтовує свої заперечення в частині неналежності доказів тим, що порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008 №281/171/578/155. (Далі- Інструкція 281), а отже належними, допустимими та достовірними доказами для встановлення обставин щодо передачі кредитором нафтопродуктів, їх об`ємів, розміщення у конкретних резервуарах, є відповідна документація, складена згідно з вимогами Інструкції 281.

Стосовно зазначених заперечень розпорядника майна, суд критично оцінює останні, оскільки відповідно до п.3.2 Договорів поставки нафтопродуктів №430/2/2118 від 01.06.20, №476/2/2118 від 01.06.20, №100/2/2118 від 01.02.21, які містять ідентичні умови, передача Товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання Постачальника вважаються виконаними, право власності на Товар переходить від Постачальника до покупця з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, термін товарно-транспортна накладна визначений як «єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі». Тобто, товарно-транспортна накладна стосується правовідносин саме з перевезення товару. Тож, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт його передачі та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись актом приймання-передачі (що було додано до позовної заяви).

Оцінюючи додані кредитором акти приймання - передачі, суд дійшов висновку про належність таких доказів у підтвердження передання і приймання товару за Договорами поставки нафтопродуктів №430/2/2118 від 01.06.20, №476/2/2118 від 01.06.20, №100/2/2118 від 01.02.21 з огляду на їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт передання кредитором та прийняття боржником по справі товару саме за вказаними договорами без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується їх підписами та відтисками печаток, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення. Таким чином, Кредитор надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, що в сукупності беззаперечно свідчать про факт здійснення поставки нафтопродуктів та обов`язку його оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.

Крім того, згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

На підставі викладеного та враховуючи відсутність доказів оплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта в частині суми основного боргу (вартості наданих послуг зі зберігання нафтопродуктів по Договорам поставки нафтопродуктів №430/2/2118 від 01.06.20, №476/2/2118 від 01.06.20, №100/2/2118 від 01.02.21) у розмірі 8868507,26 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п.5.2. Договорах поставки нафтопродуктів №325/2/2118, №321/2/2118, №430/2/2118 від 01.06.20, №476/2/2118 від 01.06.20, №100/2/2118 від 01.02.21, що у разі порушення строків здійснення платежів за цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. (п.п 5 5.1., 5 5.2. Договору).

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання постачальником зобов`язань по поставці товару у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Судом перевірено розрахунки пені долучені кредитором до матеріалів справи та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з боржника пені становить 1363 814,91 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних долучені кредитором до матеріалів справи та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат складає 6607247,13 грн., а 3 % річних 1450582,77 грн.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Стосовно нарахованих та заявлених кредитором до визнання та включення до реєстру вимог сум інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені Боржник заперечив та, посилаючись на практику Верховного суду, просив суд зменшити розмір нарахувань, зазначивши, серед іншого, про те, що:

-збільшення вимог кредиторів на суму пені, інфляційних збитків та 3 % річних, всупереч меті законодавства про банкрутство, жодним чином не наближають ані до відновлення платоспроможності боржника, ані до максимально можливого вдоволення вимог кредиторів на стадії банкрутства, а навпаки призводить до поглиблення критичності стану боржника та зменшення його здатності до проведення розрахунків зі своїми кредиторами;

-на підставі ч.2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання або не вжив заходів щодо їх зменшення;

-на кредитора покладається обов`язок пильнувати за своїми боргами та нести відповідальність за недопущення зайвого збільшення заборгованості боржника;

-якщо порушення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій;

-додаткові вимоги кредитора щодо інфляційних втрат, 3 % річних та пені не ґрунтуються на первинних документах кредитора (на ці вимоги відсутні накладні акти, платіжні доручення, банківські виписки, тощо), а також на рішенні юрисдикційного суду. Ці вимоги заявлені кредитором самостійно вперше, посилаючись на вимоги закону. Таким чином, суд при розгляді цих вимог, як виключення, наділений повноваженнями суду позовного провадження, де, за відсутності первинних документів в обґрунтування заборгованості кредитора та рішень юрисдикційних судів, потрібно досліджувати такі вимоги із застосуванням всіх практик розгляду цих вимог у позовному провадженні;

-боржник активно брав участь у проведенні розрахунків за поставками по спірним Договорам, здійснивши при цьому оплату більше половини поставленого йому товару;

-для кредитора (великого виробника і постачальника нафтопродуктів) ці поставки є оптовими поставками, натомість, для проведення розрахунків з ним ТОВ «МАКСІМУС ОЙЛ» (одного з численних невеликих покупців у АТ «УКРТАТНАФТА» нафтопродуктів) потрібно було здійснити значно менші, дрібні за обсягами, оптові доставки із значно більшою кількістю покупців. Таким чином, для досягнення спільного результату - отримання коштів за один і той же товар - ТОВ «МАКСІМУС ОЙЛ» потрібно застосувати більш розгалужену систему покупців (на відміну від АТ «УКРТАТНАФТА», де покупцем за цей товар є тільки ТОВ «МАКСІМУС ОЙЛ») та здійснити значно більший обсяг роботи, значно більші витрати і зазнати значно більших ризиків для досягнення щього спільного результату;

- поставка товарів за вищенаведеними договорами закінчилася у лютому та квітні 2021 р., а прострочення розрахунків виникла зі спливом 60-ти днів з дня закінчення поставки, таким чином, прострочення виникло у травні та липні 2021 р. Натомість, до дня порушення справи про банкрутство кредитором, а це вже 3 роки, не вжито заходів щодо зменшення розміру збитків у вигляді інфляційних збитків та 3 % річних. Кредитором своєчасно не було висунуто претензій щодо погашення заборгованості, не вжито заходів щодо примусового стягнення заборгованості, не запропоновано шляхів розстрочення чи відстрочення заборгованості, не вжито заходів щодо пильнування за своїми боргами та зменшення збитків від знецінення заборгованості перед ним;

-судом при визначені розміру інфляційних збитків та 3 % річних повинна бути надана оцінка поведінки АТ «УКРТАТНАФТА» на предмет запобігання ним збільшення йому збитків та застосований принцип розумності, справедливості та пропорційності при визначенні їх розміру;

-враховуючи те, що заборгованість за вищенаведеними договорами виникла напередодні введення в Україні воєнного стану, за юридичною адресою на той період часу - Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, по. Аношкіна. будинок 81 - боржник перебував у зоні активних бойових дій, а потім у стані відновлення після їх закінчення, то, вважаємо, що судом при визначені розміру інфляційних збитків, 3 % річних та пені повинен бути врахований також воєнний стан та безпосередній вплив цього стану на фінансово-господарську діяльність боржника.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Верховним Судом неодноразово зазначалося, зокрема, в постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Поряд з цим, суд зауважує, що відсотки річних та інфляційні втрати, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій.

Водночас, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже зменшення розміру штрафу, пені і процентів річних є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що Боржник у даному випадку не довів суду:

-наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій;

-поважність причин порушення зобов`язання починаючи з 2021 року, що стало підставою для застосування заходів відповідальності Кредитором, обмежившись лише зазначенням того, що збільшення кредиторських вимог до боржника на суму пені, інфляційних втрат та 3% річних призведе до поглиблення критичності стану боржника та наведенням судової практики;

- причин не проведення оплати за отриманий товар по спірним договорам у визначені строки та не доведено поважності причин пропуску таких строків, які настали до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Суд зазначає, що оскільки Боржник заявляє про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені, то саме на нього покладається обов`язок доведення вищевказаних обставин відповідними доказами.

Водночас, господарський суд звертає увагу Боржника, що відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Також суд враховує, що розмір пені був погоджений сторонами при укладенні спірних Договорів поставки (п.5.2.).

До того ж, станом на день розгляду справи зобов`язання на суму 16 454 386,57 грн виконані не були.

При цьому, Боржник не заявив претензій до правильності самих розрахунків, контррозрахунку також не надав.

Суд зауважує, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

Суд також не приймає до уваги посилання боржника на те, що оскільки заборгованість за вищенаведеними договорами виникла напередодні введення в Україні воєнного стану та перебування його у зоні бойових дій, судом означене повинно бути враховано при визначенні розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені.

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Слід відмітити, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912/3323/20 від 21 липня 2021 року).

Отже форс-мажор, як обставина непереборної сили, потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Слід також звернути увагу й на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини за зверненням суб`єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

При цьому, Боржником не надано відповідного сертифіката торгово-промислової палати, яким би підтверджувався факт настання для Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС ОЙЛ" форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють(-вили) виконання зобов`язань, передбачених умовами договорів поставки.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Як вбачається з матеріалів справи, Боржником не надано доказів, які б підтверджували вплив агресії РФ на можливість належного виконання Боржником зобов`язань за Договорами.

Слід також зазначити, що обставини та наслідки введеного в Україні воєнного стану настали не тільки для Боржника, але й для Кредитора. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, дослідивши доводи Боржника в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення згаданого клопотання, оскільки вказані Боржником обставини не є винятковими.

Щодо тверджень розпорядника майна про сплив строків позовної давності, суд зазначає.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦКУ, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Однак, суд підкреслює, що боржником також учинялись дії, які свідчать про переривання строків позовної давності в межах строку давності, внаслідок чого перебіг позовної давності починався заново.

Так, зокрема п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №10 від 29.05.2013 передбачено, що у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Так, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема: 1) підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; 2) часткова сплата/повернення боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16).

Водночас ЄСПЛ у свої рішеннях неодноразово звертав увагу, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Гнучкість механізму застосування позовної давності означає можливість для суду врахувати різноманітні особливості конкретної справи при визначенні початку, перебігу та закінчення позовної давності.

Так, боржник вчиняв дії, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов`язку, що і є перериванням строку позовної давності в силу приписів ст. 264 ЦКУ, а саме здійснював оплати по Договорам поставки.

Відтак, відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦКУ, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Таким чином, після здійснення оплати (повернення коштів) перебіг позовної давності почався заново.

Однак, суд підкреслює, що відповідно до п. 12 Прикінцевих і перехідних положень ЦКУ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦКУ, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство. Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.

Відтак, суд відхиляє доводи розпорядника майна щодо необхідності відхилення кредиторських вимог через пропуск загального строку позовної давності з мотивів, вказаних вище. Строк позовної давності кредитором не пропущений, даний строк переривався і як наслідок був продовжений і зупинений на виконання п. п. 12, 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦКУ.

Відповідно ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Черговість задоволення вимог кредиторів визначено ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Протягом 10 днів з дня постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення (абз. 1 ч. 1 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства).

Суд вважає за необхідне зобов`язати розпорядника майна в десятиденний строк з дня постановлення даної ухвали відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне призначити підсумкове засідання, на якому в силу ч. 3 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Керуючись ст. ст. 44 - 49, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта про визнання грошових вимог до боржника в сумі 25 871 186,58 грн задовольнити.

2.Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (код ЄДРПОУ 00152307, вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 43297180) у розмірі 25 871 186,58 грн.

3.Включити до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 43297180) грошові вимоги:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (код ЄДРПОУ 41449359) у розмірі 27 790 139,80 грн, з яких: 27 687 859,80 грн (4 черга задоволення), 102 280 грн (1 черга задоволення вимог кредиторів);

- Акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (код ЄДРПОУ 00152307) у розмірі 25 876 031,38 грн, з яких: 4844,80 грн (1 черга задоволення), 24 507 371,67 грн (4 черга задоволення), 1 363 814,91 грн (6 черга задоволення вимог кредиторів).

4.Зобов'язати розпорядника майна боржника у строк до 27.08.2024 року провести збори кредиторів відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

5.Підсумкове засідання суду призначити на 30 вересня 2024 року на 09:00 у приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 201.

6.Проведення призначеного на 30.09.24 на 09:00 підсумкового засідання у справі №927/483/24 призначити у режимі відеоконференції.

7.Копію ухвали надіслати: кредиторам, розпоряднику майна, Сектору з питань банкрутства у Чернігівській області Управління банкрутства Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000, e-mail: bankrutstvo@cn.minjust.gov.ua).

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 15.08.24.

СуддяМ.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв`язку - тел.099 420 54 50.