Ухвала

від 14.08.2024 по справі 219/2061/22

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/2061/22

Провадження № 1-кп/229/247/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участі прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченої: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 22022050000000295, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.04.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбачених ч. 3 ст. 114-2, ч. 2 ст. 110 КК України,

ВС Т А Н О В И В:

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Олєнєгорськ Мурманскої області РФ, громадянка України, раніше не судимої, проживає та зареєстрована АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбачених ч. 3 ст. 114-2, ч. 2 ст. 110 КК України.

14.08 2024 року до Дружківського міського суду в Донецькій області надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , мотивуючи клопотання прокурор вказує , що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області 26.06.2024 року строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 продовжено, термін дії якого закінчується 24.08. 2024 року.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченої не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

ОСОБА_5 також не заперечувала проти клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з середини квітня 2022 року, за допомогою Інтернет-месенджеру «Telegram» надає абоненту НОМЕР_1 , який належить представнику силового відомства Російської Федерації, інформацію щодо розташування підрозділів ЗС України у АДРЕСА_2 (в т.ч. відеоматеріали).

Також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в травні 2014 брала участь в організації та проведенні незаконного референдуму на території м. Бахмут Донецької області, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у злочині в період триваючої збройної агресії російської федерації, що свідчить про можливість переховуватися від суду, через тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у співпраці з окупаційною владою, має змогу незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому достовірно відомо про місце проживання свідків у кримінальному провадженні, які судом не допитані, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у добровільній співпраці з окупаційною адміністрацією держави агресора, толерантному ставленні до захоплення частини території України, підтримці дії держави агресора, що вказує на наявність ризику того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, чим буде перешкоджати розгляду кримінального провадження, тому суд вважає, що є наявними підстави для запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Виходячи з того, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є тримання під вартою.

Визначаючи підстави для виняткового виду запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені в ст.178 КПК України, тяжкість обвинувачення, а також те , що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак ризики не змінилися та не зменшилися.

З урахуванням фактичних обставин судового провадження, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільних інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства під час дії воєнного стану в України внаслідок агресії російської федерації. ОСОБА_5 обвинувачується у поширенні інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.

Згідно зі статтею 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Метою та підставами обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики встановлені з урахування того, що ОСОБА_5 вчинила особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

У випадку застосування до ОСОБА_5 запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, це створить передумови для продовження спілкування ОСОБА_5 з представниками держави-окупанта, що здійснюють збройну агресію проти України.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина друга статті 331 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченій ОСОБА_5 ухвалою судді продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На теперішній час строк його дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченій ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин того кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_5 дає суду достатні підстави для продовження застосування до обвинуваченого такого суворого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки потенційна загроза відбування тривалого строку покарання у вигляді позбавлення волі обумовлює продовження існування ризику того, що ОСОБА_5 перебуваючи не в умовах попереднього ув`язнення, може здійснити спробу переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_5 оскільки застосування особистого зобов`язання не можливе у зв`язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; застосування особистої поруки не можливе у зв`язку із відсутністю у обвинуваченої осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов`язки;

застосування домашнього арешту не забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов`язків, оскільки остання зареєстрована у м. Бахмут.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд, зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

За таких обставин, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 314 317, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.110, ч.3 ст. 114-2 КК України- задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.110, ч.3 ст. 114-2 КК на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але не більше ніж до 12.10.2024 року включно та утримувати її в Держаній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4).

Призначити судовий розгляд справи на 02.10.2024 року о 11 год. 00 хв. в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області (Донецька область, м. Дружківка, вул. В .Пилипенка, 45) та провести дистанційне судове засідання, у режимі відеоконференції на порталі сайту https://vkz.court.gov.ua.

Про судове засідання повідомити прокурора, захисника, обвинувачену.

Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 12 жовтня 2024 року- включно.

Копію ухвали вручити захиснику, обвинуваченій, прокурору для відома, направити до Держаної установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4).

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1