Ухвала

від 14.08.2024 по справі 947/21468/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/21468/24

Провадження № 1-кс/947/10740/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024171100000002, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.204, ч.2 ст.199 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №72024171100000002 від 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.204, ч.2 ст.199 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Підрозділу Територіального управління БЕБ у Одеській області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом тривалого часу службові особи підприємств тютюнової галузі - ТОВ «МАРШАЛЛ ФАЙНЕСТ ТОБАККО ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 43264239), ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 43873464) (стара назва ТОВ «ТАБАКО ДІМ»), ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» (код ЄДРПОУ 37741731), ТОВ «Ферментаційний завод «ТОБАКО», ТОВ «Українське тютюнове виробництво» (код ЄДРПОУ 41519237),ТОВ «ІМПЕРІЯ.ТАБАК.ЛТД» (ЄДРПОУ 42267033), розташованих на території України, під прикриттям законної діяльності з виробництва тютюнових вробив, налагодили протиправну схему незаконного виробництва необлікованих тютюнових виробів, як власних марок так і відомих світових брендів, які в подальшому незаконно реалізуються на території України, з використанням підроблених марок акцизного податку, а також постачаються контрабандним шляхом до країни ЄС, де в подальшому реалізуються за готівкові кошти.

Згідно з даними, отриманими за результатами аналітичної компанії KANTAR Україна, в умовах повномасштабної війни, тіньовий сектор обігу тютюнової продукції «коштував» Державному бюджету понад 19 млрд грн недоотриманих податкових надходжень.

З метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб причетних до протиправної діяльності, місць незаконного виготовлення тютюнових виробів, їх зберігання, транспортних засобів на яких здійснюється перевезення незаконно виготовлених тютюнових виробів до Департаменту детективів із стратегічного захисту економіки 02.07.2024 спрямовано доручення в порядку ст. 40 КПК України.

На адресу Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України надійшла відповідь на доручення відповідно до якої встановлено, що На виконання доручення № 9.4/4.3.2/4914-24 від 02.07.2024 наданого в рамках розслідування кримінального провадження № 72024171100000002 від 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 204, ч.2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України, проведено наступні заходи, щодо протиправної діяльності службових осіб ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 43873464), які під прикриттям законної діяльності з виробництва тютюнових виробів, налагодили протиправну схему незаконного виробництва не облікованих тютюнових виробів, як власних марок так і відомих світових брендів, які в подальшому незаконно реалізуються на території України, з використанням підроблених марок акцизного податку, а також постачаються контрабандним шляхом до країни ЄС, де в подальшому реалізуються за готівкові кошти.

Встановлено, щоТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 43873464) виробляє сигарети з фільтром (код УКТЗЕД 2402209020) різних торгівельних марок. Тютюнові вироби, що виготовляються промисловим шляхом реалізуються як на митній території, так і контрабандним шляхом спрямовуються до країни Європейського союзу.

Особи причетні до протиправної діяльності накопичують та зберігають незаконного виготовлені тютюнові вироби безпосередньо на території м. Київ.

Так, оперативним шляхом встановлено, що незаконне виготовлення, зберігання перед завантаженням тютюнових виробів без марок акцизного податку, їх завантаження у транспортні засоби відбувається на території розташування складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, отримано інформацію, що для здійснення вище вказаної протиправної діяльності причетні службові особиТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» використовують комплекс нежитлових споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які фактично використовуються ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА», які згідно з довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.07.2024 № RRP-4HKSKRI1V належать ТОВ «КОНКОРД АЛЬЯНС ГРУП» (ЄДРПОУ 39515212).

Також, оперативним шляхом встановлено, що наразі службові особи

ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» намагаються здійснити виготовлення з метою подальшої реалізації (збут) на території України через інтернет ресурси, а саме, інтернет-сайт та телеграм-канал: ІНФОРМАЦІЯ_1 та за кордон незаконно виготовлених тютюнових виробів, що є предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204 КК України, а тому виникла невідкладна необхідність у продовженні проведення обшуків за фактичною адресою виготовлення, зберігання та реалізації (збуту) незаконно виготовлених тютюнових виробів з метою виявлення та фіксації таких протиправних діянь з подальшим вилученням незаконно виготовлених підакцизних товарів, а також документів фінансово-господарської діяльності підприємства, бухгалтерського, податкового обліків, чорнових та рукописних записів, в яких міститься інформація про вчинення кримінальних правопорушень, відшукання частин та механізмів, обладнання, за допомогою якого можуть бути виготовлені тютюнові вироби, інші речі, предмети та документи, знаряддя кримінальних правопорушень, крім того інші цінності, здобуті злочинним шляхом, за період з 01.01.2023 станом по сьогоднішній день.

Безпосередня протиправна діяльність здійснюється за наступною адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою розташовані виробничі потужностіТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА», його складські приміщення, адміністративна будівля, де зберігаються документи фінансово-господарської діяльності фабрики, у тому числі документи бухгалтерського, податкового обліків, та обладнання, за допомогою якого виготовляються необліковані тютюнові вироби.

Так, оперативним шляхом встановлено, що незаконне виготовлення, зберігання перед завантаженням тютюнових виробів без марок акцизного податку, їх завантаження у транспортні засоби відбувається на території розташування складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

У період часу з 18:06 12 липня 2024 року по 20:48 08 серпня 2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси проведено обшук на земельній ділянці та об`єктах нерухомості, що розташовані на цій земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

1.Сигарети TT BLUE STEEL у кількості 30 пачок, які поміщені до сейф-пакету № 4517762;

2.Сигарети TT SILVER у кількості 30 пачок, які поміщені до сейф-пакету №WAR1484787;

3.Сигарети TT RED COPPER з маркою акцизного податку червоного кольору у кількості 30 пачок, які поміщені до сейф-пакету № 4517763;

4.Сигарети TT GOLD у кількості 30 пачок, які поміщені до сейф-пакету №WAR1484786;

5.Сигарети TT RED COPPER з маркою акцизного податку зеленого кольору у кількості 30 пачок, які поміщені до сейф-пакету білого № 1.

Вилучене майно на підставі постанови детектива від 09.08.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні оскільки відповідно до ч.1 ст.98 КПК України зазначені речі будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор надав заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити, розглянути у його відсутність.

Представник ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» адвокат ОСОБА_4 надала заяву в якій просила розглянути клопотання у її відсутності, щодо накладення арешту на вилучені тютюнові вироби заперечувала, оскільки вилучені речові докази не відповідають ознаками визначеним в ст.98 КПК України. Зазначила, що у кримінальному провадженні безпідставно проводяться обшуки з 14.05.2024 року, про що складено протоколи обшуків, що розпочаті з 14.05.2024 року по 11.06.2024 року, та з 12.06.2024 року по 12.07.2024 року. Під час цих обшуків були вже вилучені зразки тютюнових виробів, в тому числі і під час проведеного слідчого експерименту. Зауважила, що подане клопотання про накладення арешту мотивоване не відшуканням речей, що мають значення для кримінального провадження, а лише легалізацією перебування на території підприємства постійно на протязі 3-х місяців, порушуючи розумні строки проведення обшуку та постійного блокування роботи підприємства. Просила відмовити у задоволенні клопотання.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що вилучене майно є предметами,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дійта містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою детектива про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Вилучені стороною обвинувачення під час обшуку тютюнові вироби можуть свідчити про незаконне виробництво не облікованих тютюнових виробів, як власних марок так і відомих світових брендів, які в подальшому незаконно реалізовувалися на території України, з використанням підроблених марок акцизного податку, а також постачалися контрабандним шляхом до країни ЄС, де в подальшому реалізовувалися за готівкові кошти, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.204, ч.2 ст.199 КК України.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст.204, ч.2 ст.199 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

Посилання представника ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» адвоката ОСОБА_4 на те, що на території підприємства безпідставно проводяться обшуки з травня по липень 2024 року, порушуються розумні строки проведення слідчих дій, що фактично призводить до блокування роботи підприємства не є обставиною, що є підставою для відмови у накладенні арешту на речові докази у цьому кримінальному провадженні.

Доводи представника власника майна відносно того, що вилучені тютюнові вироби не відповідають ознаками визначеним в ст.98 КПК України та жодним чином не відноситься до предмету досудового розслідування кримінального провадження, потребують докладної перевірки з боку сторони обвинувачення.

В судовому засіданні не встановлено факту того, що обшук за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до протоколу обшуку від 12.07.2024 року проводився в період з 12.07.2024 року по 08.08.2024 року, санкціонований ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 09.07.2024 року строком до 08.08.2024 року включно, був проведений з порушенням норм КПК України.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024171100000002, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.204, ч.2 ст.199 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно вилучене в ході обшуку на земельній ділянці та об`єктах нерухомості, що розташовані на цій земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: сигарети TT BLUE STEEL у кількості 30 пачок; сигарети TT SILVER у кількості 30 пачок; сигарети TT RED COPPER з маркою акцизного податку червоного кольору у кількості 30 пачок; сигарети TT GOLD у кількості 30 пачок; сигарети TT RED COPPER з маркою акцизного податку зеленого кольору у кількості 30 пачок.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно детективом, прокурором.

Згідно ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1